9053

СОФИСТЫ И ИХ РОЛЬ В РАЗВИТИИ ДРЕВНЕГРЕЧЕСКОЙ КУЛЬТУРЫ

Доклад

Логика и философия

Софисты и их роль в развитии древнегреческой культуры. В V веке до н.э. заметное место в греческой философии заняла софистика. Первоначально слово софист означало мудрец, затем так стали называть тех, кто обучал молодых детей правильной речи и воз...

Русский

2013-02-21

14.67 KB

27 чел.

Софисты и их роль в развитии древнегреческой культуры.

В V веке до н.э. заметное место в греческой философии заняла софистика. Первоначально слово софист означало «мудрец», затем так стали называть тех, кто обучал молодых детей правильной речи и возможности отстоять свою точку зрения, пользуясь различными речевыми оборотами и приемами.

До софистов философы в основном занимались изучением природы. Однако с развитием мышления человек стал больше интересоваться собой, обществом. Так в центр внимания философов попали искусство, этика, религия, наука, риторика, воспитание. Софисты, таким образом, заложили основы гуманистического направления в философии. Известнейшими среди них являются Протагор и Горгий.

Деятельность софистов содействовала распространению и популяризации знаний, призывала к свободе духа, утверждению веры в силу разума. Именно софистам принадлежит идея что добродетель не передается по наследству, а основывается на знании.

Софисты занимались подготовкой людей, владеющих ораторским искусством, умением убеждать силой слова. Они давали общее образование, обучали риторике, грамматике, стилистике, учили пользоваться силой слова.

Основной чертой философии софистов, которые во многом придерживались разных взглядов, был релятивизм. Они считали, что отсутствует единый, абсолютный критерий оценки знаний, и наши знания о предметах носят индивидуальный характер.

Важнейшей фигурой среди софистов был Протагор (480-410 гг.). Он сформулировал принцип «Человек – мера всех вещей существующих, как они существуют, и не существующих, как они не существуют». Этим утверждается субъективность человеческого знания, отсутствие общего показателя, который помог бы отделить правду от лжи. Таким критерием может быть только конкретный индивид. Следовательно, ничего объективного не существует. Этот же принцип распространяется на государственно-правовые, нравственные отношения и религию. Так, о богах Протагор говорил: «О богах я не могу знать, есть ли они или нет, потому что слишком многое препятствует такому знанию: и вопрос темен, и людская жизнь коротка».

Идеи Протагора и других софистов оказали большое влияние на последующее развитие философии, в частности, на Сократа.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

25279. Діалектичний та історичний матеріалізм – російсько-радянська вульгаризація Марксового матеріалістичного розуміння історії 27.5 KB
  Ця філософія вульгаризувавши і догматизувавши елементи Марксової філософії на базі ленінського принципу партійності постала як різновид тоталітарної філософії XXст. так званого марксизмуленінізму що ніби знаменувала своєю появою революційний поворот у філософії і була в цьому ранзі проголошеною єдино правильною і єдино науковою філософією. Подоланню тоталітарного марксизмуленінізму великою мірою сприяла її критика в 1960х у дусі повернення до адекватного прочитання філософії Маркса молодим поколінням філософів у СРСР у...
25280. Західноєвропейський (Д.Лукач, група «Праксіс», К.Косік. Г.Маркузе, Ж-ПСартр) та радянський (Е.Ільєнков, Г.Братішев, П.Копнін, З.Кабадзе, Ж.Абдільдін) неомарксизм 60-70 рр 62 KB
  Неомарксизм это особое течение общественной в том числе философской мысли 5060х годов нашего века выражавшее тот большой интерес к творчеству Маркса и его философии который был характерен для этого периода. Речь идет не о новых исследованиях работ Маркса и не о новой интерпретации его творчества. Неомарксизм это определенное теоретическое устремление найти при помощи Маркса ответы на животрепещущие вопросы современности. Как правило все они стремились понять насколько применимы взгляды Маркса к решению современных им проблем...
25281. Позитивізм ХІХ-ХХ ст. у Західній Європі та Російській імперії 34 KB
  Існує три історичні стадії позитивізму: перший класичний позитивізм другий позитивізм емпіріокритицизм і третій позитивізм неопозитивізм. Засновником позитивізму був О.Спенсер ще один представник першого позитивізму. Представниками ІІго позитивізму є Е.
25282. Философия прагматизма и неопрагматизма: основные идеи, их эволюция 36 KB
  опыте Мид социальный бихевиоризм и теория значения Неопрагмм К. Теория сомненияверы. наука сама на нее опирается Теория значения. Теория истины.
25283. ЭКЗИСТЕНЦИАЛИЗМ (Э.) 45 KB
  Альбер КАМЮ 19131960 Алжирский унивт. Альбер Камю 1913 1960. Особенностью философии Камю является то что у него нет систематизированного и всеохватывающего философского учения он занимается почти исключительно этическими проблемами. Основная философская работа Камю Миф о Сизифе открывается словами: Есть лишь одна действительно серьезная философская проблема: это самоубийство.
25284. Екзистеційна філософія у Східній Європі 25 KB
  Достоєвський. Достоєвський виступає проти будьякого насильства навіть якщо воно від імені Бога і проповідує шлях добровільного служіння людям задля досягнення земного раю . Достоєвський був палким прихильником релігії бо вважав що вона повністю ґрунтується на моральних мотивах а нерелігійне раціональне ставлення до світу провокує вседозволеність та аморалізм. Але Достоєвський розуміє релігію специфічно.
25285. Релігієзнавство як самостійна дисципліна гуманітарного знання встановлюється у другій половині ХІХ століття 38.5 KB
  Лише значні доробки в інших сферах знання щодо питання релігії сприяли постановці суто релігієзнавчих проблем. В контексті Просвітництва акумулювалася концепція яка стає відомою під назвою концепція природної релігії обмеженої лише розумом. Досвіди раціонального осмислення релігії які зявилися у появі філософії релігії. Перші автори які торкалися проблеми релігії і їх дослідження зявляються в ХХІ ст.
25286. Проблема сутності релігії, її визначальні характеристики. Специфіка релігійного світосприйняття 29 KB
  Специфіка релігійного світосприйняття Походження слова релігія: 1 Цицерон виводив релігію із relegere перечитувати перебирати. У нього релігія це начитаність знання на відміну від неуцтва; 2 Лактанцій виводив назву релігія від основи ligo звязувати скріплювати сполучати. Релігія у нього це звязок між Богом і людиною; 3 Августин від основи religo поєднувати союз між двома істотами. Релігія розуміється як союз Бога із занепалою людиною.
25287. Віра і релігійна віра. Психологічні аспекти осягнення феномену віри 28.5 KB
  Віра і релігійна віра. Психологічні аспекти осягнення феномену віри Поняття віра є полісемантичним багатозначним. Віра це особливого роду субєктивний акт те як ми віримо. У змістовному відношенні виділяють: 1 етичну віру віра довіря; напр.