90927

Безпека та використання носіїв інформації. Обслуговування дисків. Сервісні програми. Файловий менеджер Total Commander

Лабораторная работа

Информатика, кибернетика и программирование

Тимчасові файли в сімействі ОС Windows. Файли зберігаються по кластерах. Далі користувач сам зобов’язаний перейменувати знайдені файли й помістити їх у відповідні каталоги. Тимчасові файли в сімействі ОС Windows Більшість програм які працюють в ОС Windows для своїх потреб створюють системні файли на диску.

Украинкский

2015-07-10

1.64 MB

1 чел.

МОДУЛЬ № 1

ОПЕРАЦІЙНА СИСТЕМА WINDOWS XP.

СИСТЕМНІ ТА ПРИКЛАДНІ ПРОГРАМИ ПІД ОПЕРАЦІЙНУ СИСТЕМУ WINDOWS XP

Лабораторна робота № 2

Безпека та використання носіїв інформації. Обслуговування дисків. Сервісні програми. Файловий менеджер Total Commander

Мета: Придбати практичні навички по роботі з сервісними програмами. Робота з антивірусними програмами.

План

  1.  Структура жорсткого диска.
  2.  Форматування диска.
  3.  Вбудовані засоби перевірки дисків.
  4.  Тимчасові файли в сімействі ОС Windows.
  5.  Дефрагментація диска.
  6.  Флеш пам’ять.
  7.  Комп’ютерні віруси та антивірусні програми.
  8.  Пакет ESET Antivirus Nod32.
  9.  Познайомитися з архіватором WinRAR.
  10.  Початок роботи із програмою Total Commander.
  11.  Робота з панелями.
  12.  Основні операції над файлами й каталогами.
  13.  Робота з групами файлів і каталогів.
  14.  Перегляд і редагування вмісту файлів.
  15.  Архівація у Total Commander.
  16.  Клавіші швидкого доступу до команд.

Теоретичні відомості

Структура жорсткого диска

У системі тривалого зберігання інформації найважливішу роль відіграють накопичувачі. Накопичувач – запам’ятовуючий пристрій, призначений для тривалого (що не залежить від електроживлення) зберігання великих обсягів інформації. Ємність накопичувачів в десятки, сотні разів перевищує ємність оперативної пам’яті обо взагалі необмежена (якщо йдеться про накопичувачі зі змінними носіями). Жорсткий диск (НDD, Hard Disk Drive) (рис. 1) розбитий на доріжки (треки), кожна з яких, у свою чергу, при форматуванні диска розбивається на сектори. Доріжка – це траєкторія у вигляді кільця, що залишається нерухливою головкою читання/запису на поверхні обертової тарілки диска. Доріжки нумеруються від краю до центра починаючи з нуля. Сукупність доріжок, рівновіддалених від центра, але розташованих по різні сторони диска (або декількох дисків на одному шпинделі), називається циліндром.

Фізична структура диска заснована на блоках, логічна – на секторах. Як правило, блок збігається за розміром із сектором. При форматуванні диска створюються мітки початку й кінця секторів – так на диску виникає фізична структура (рис. 2) для зберігання інформації. Логічна структура диска визначається стандартом тієї або іншої операційної системи. Кількість секторів визначає ємність диска. Кластер – це кілька секторів, які розглядаються операційною системою як єдине ціле. Файли зберігаються по кластерах.

Рис. 2. Структура жорсткого диску: (A) доріжка, (B) геометричний сектор, (C) сектор доріжки, (D) кластер

У цілому обсяг жорсткого диска визначають наступні величини:

  •  кількість сторін всіх дисків;
  •  кількість доріжок;
  •  кількість секторів на доріжці;
  •  розмір сектора (звичайно 512 байт).

Логічна структура диска залежить від файлової системи (NTFS, FAT16, FAT32 і таке ін.). Основною складовою логічної структури диска є:

  •  Boot Record (завантажувальний запис), відповідає за завантаження в оперативну пам’ять основних модулів операційної системи. Взагалі, склад основних модулів ОС залежить від самої ОС. У першому секторі знаходиться MBR (Master Boot Record) – головний завантажувальний запис. У завантажувальному записі зберігаються інформація про логічні диски й фізичні параметри диска;
  •  FAT (File allocation table) – таблиця розміщення файлів, відповідальна за структуру файлів;
  •  кореневий каталог;
  •  область даних (вміст всіх файлів).

Форматування диска

Для форматування логічного диска існує велика кількість програм, найпростіші з них убудовані в ОС Windows. Форматувати диск можна таким чином:

  •  необхідно викликати контекстне меню логічного диску і вибрати команду Форматировать (рис. 3, 4);
  •  за допомогою команди ОС MS-DOSformat.com, яка викликається з командного рядка з параметром (наприклад format e: /q, де e: – назва диска, /q – вказує на швидкий варіант форматування, тобто стирається тільки таблиця FAT).

Інші операції з диском можна виконати у вікні Управление компьютером, яке викликається за допомогою контекстного меню ярлика Мой компьютер/Управление.

Розглянувши вікно Управление компьютером/Управление дисками (рис. 5) видно, що в системі встановлено 2 фізичних диска (Диск0 – жорсткий диск із обсягом в 149Гб, CD-ROM – пристрій запису лазерних дисків у якому немає диска в цей момент). Диск0 у свою чергу поділений на 3 логічних диски (С, D, E), з них С: зберігає ОС і має файлову систему NTFS, інші два логічних диски D: і E: зберігають дані користувача (без ОС) і мають файлову систему FAT32. Також видно що для диска E: не задана мітка, диски С: і D: мають мітки (С: – SYS, D:– DISK_D).

Під час тривалої роботи з жорстким диском може виникнути необхідність додаткового обслуговування (під керуванням користувача). Наприклад, у наступних випадках:

- некоректне переривання роботи програм (із зависання, помилки роботи, і т.п.);

- некоректне завершення роботи ОС (зависання ОС);

- перебої з живленням комп’ютера (відключення від мережі в момент роботи ОС);

- помилки копіювання файлів (переривання копіювання, некоректна робота з носіями даних, наприклад з Flash-накопичувачами);

- руйнуючі дії вірусів;

- руйнування жорсткого диска в наслідок фізичної (механічної) його поломки.

Залежно від конкретного випадку необхідно використовувати ті або інші програми для усунення наслідків. У будь-якому випадку в першу чергу слід звернутися до фахівців і пояснити їм детально ситуацію.

Вбудовані засоби перевірки дисків

Сучасні ОС мають убудовані засоби для усунення логічних дефектів (пошкодження) файлових систем дисків. Ці дефекти можуть виникати як результат перерахованих вище подій. Найбільше часто виникає пошкодження файлової системи за назвою Загублені кластери. Суть його в тім, що відкритий з диска файл, операційна система не встигла ще записати на жорсткий диск, хоча встигла відвести для нього місце. У результаті маємо групу кластерів які містять інформацію, але ще не мають імені файлу, розширення і його місця розташування (поза будь-яким каталогом).

З такою помилкою в більшості випадків справляється програма ScanDisk. Робота її полягає в пошуку загублених кластерів і збереженні їх у вигляді файлів у каталогах (Found 001, Found 002,...). Далі користувач сам зобов’язаний перейменувати знайдені файли й помістити їх у відповідні каталоги.

Запускається програма ScanDisk автоматично при наступному завантаженні Windows, працює теж автоматично й користувач тільки спостерігає за процесом (мова йде про ОС Windows XP). Примусово можна запустити цю програму з контекстного меню диска Свойста/ Сервис/Выполнить проверку ...(рис. 6).

Тимчасові файли в сімействі ОС Windows

Більшість програм, які працюють в ОС Windows для своїх потреб створюють системні файли на диску. Звичайно вони зберігаються тільки в момент роботи програми, а по завершенні програми автоматично видаляються. Однак часто буває, що тимчасові файли по тим або іншим причинам видаляються не повністю, згодом накопичуються й починають займати досить велике місце. На жаль розроблювачами ОС Windows було передбачено очищення тільки від тимчасових файлів Інтернету (Панель управления / Свойства обозревателя / Общие (рис. 7)).

Тимчасові файли для програм повинні зберігатися в стандартному каталозі TEMP (від слова Temporary – тимчасовий). Розташування каталогу  TEMP на диску залежить від версії ОС і від настроювань користувача.

Для ОС Windows XP при стандартних настроюваннях він перебуває за наступним шляхом: С:\Documents and Settings\ ІМ’Я КОРИСТУВАЧА\Local Settings\Temp. Для кожного користувача є свій тимчасовий каталог. Каталог  Local Settings – прихований.

Для більш глибокого очищення дисків від непотрібних файлів існують спеціально розроблені програми, наприклад: SBMAV Disk Cleaner, FreeSpacer, The Mop і т.д. Всі ці програми автоматично аналізують диск і складають список не потрібних файлів. Залишається підтвердити правильність цього списку й дати команду Видалити.

Дефрагментація диска

При багаторазовому перезаписі й видаленні файлів відбувається дроблення дискового простору. Операційна система не завжди може розташувати інформацію файлів одним цілим. При необхідності вона записує інформацію файла шматками, тобто фрагментами – звідси й з’являється фрагментованість файлів. Буває, що виникає ситуація коли на диску немає вільного місця для цілого файлу, але є кілька вільних шматочків у які файл може поміститися частинами. У результаті якого файл може виявитися в кластерах, що перебувають на великій відстані один від одного. Навіть після видалення такого файлу дисковий простір, що звільнився, залишається фрагментованим. Зчитування таких файлів уповільнюється через те, що потрібен додатковий час на переміщення голівок. Чим вище (більше) фрагментованість жорсткого диска, тим нижче продуктивність комп’ютера.

Для того, щоб вирішити проблему фрагментованості файлів на жорсткому диску існує програма, що входить до складу операційної системи Windows XP Дефрагментация диска (Disk Defragmenter). Викликається вона 3 способами:

1. Меню Пуск / Все программы / Стандартные / Служебные / Дефрагментация диска.

2. Вікно Мой компьютер, вибрати диск, який необхідно дефрагментувати, викликати контекстне меню і вибрати команду Свойства. Обрати вкладку Сервіс і  натиснути кнопку Выполнить дефрагментацию.

3. Запуск через командний рядок: меню Пуск/Выполнить, у командному рядку ввести dfrg.msc.

У всіх випадках з’явитися вікно Дефрагментация диска (рис. 9). Дана програма працює у два етапи. На першому етапі виконується аналіз для виявлення необхідності робити дефрагментації. На другому етапі виконується сама дефрагментація. Спочатку необхідно виділити потрібний том (диск), потім натиснути на кнопку Анализ. Через якийсь час утиліта повідомить про те, чи потрібно робити дефрагментацію цього диска (тома) чи ні. Якщо рекомендується зробити де фрагментацію, треба натиснути кнопку Дефрагментация. Сам процес дефрагментації може займати досить велику кількість часу, при цьому не слід взагалі працювати в цей час за комп’ютером.

Після завершення дефрагментації диска можна переглянути оцінку використання диска до дефрагментації й після дефрагментації. Для цього натиснути кнопку Вывести отчет. Є чотири різних області: фрагментовані області (виділені червоним); нефрагментовані області (темно-синім); вільний простір диска (білим) і непереміщувані файли (зеленим) – такі файли не можуть бути дефрагментовані (переміщені), тому що є частиною операційної системи. Після проведення дефрагментації диска (якщо була висока фрагментованість) комп’ютер буде працювати швидше.

Флеш пам’ять

Флеш-пам’ять винайшов співробітник компанії Toshiba Фудзи Масуока ще в 1984 році. Назва пристрою походить від слова flash – “спалах, тому що процес стирання інформації в ньому відбувається так само швидко, як і фотоспалах. Компанія Intel узялася за розробку комерційних рішень на флеш-пам’яті й уже в 1988 році випустила перший комерційний чип (рис. 10).

Флеш-пам’ять являє собою масив зі спеціальних транзисторів “із плаваючим затвором”, кожний з яких зберігає більше одного біта інформації. Записом, стиранням і зберіганням інформації керує контролер.

Головний недолік флеш-пам’яті – обмежене число циклів запису. Зчитувати інформацію із флеш-пам’яті можна скільки завгодно, але записувати її можна обмежену кількість разів. Сучасні чипи флеш-пам’яті підтримують від 10 тисяч циклів запису/стирання. Для флеш-накопичувачів розроблена спеціальна файлова система, яка враховує той факт, що деякі сектори (наприклад, таблиця розміщення файлів або початкових секторів) перезаписуються частіше інших і кількість записів в цій частині зменшується. В ОС Windows цим завідує файлова система FFS2, в Linux − JFFS2 і YAFFS. У використанні флеш-пам’ять досить проста й надійна і є гарною альтернативою дискеті й CD-диску.

При роботі з будь-якою флеш-пам’яттю на ПК слід дотримуватися таких правил:

- перед установкою флешки в USB гніздо треба переконатися що воно не забруднено, флешка вставляється без зусиль і міцно фіксується в гнізді (не хитається).

- після закінчення роботи із флешкою ОБОВ’ЯЗКОВО, перед витягом, потрібно її програмно відключити (у правому нижньому куті, біля годинника є значок для відключення флешки ). Інакше частина інформації просто не збережеться на флешці й буде загублена назавжди.

- як і для будь-якого електронного пристрою слід уникати підвищеної вологості й різкого перепаду температур. Приходячи з вулиці, у холодну пору року, не поспішайте вставляти флешку в ПК.

- USB шнури-подовжувачі для флешек мають ОБМЕЖЕНУ довжину. Зазвичай, рекомендують використовувати до 80 см. Їх не можна подовжувати самостійно шляхом комбінації декількох шнурів. Наслідки таких дій – вихід з ладу пристрою й втрата ВСІЄЇ інформації без можливості відновлення.

- не встановлюйте в ПК ушкоджену або свідомо не робочу флешку. Є велика ймовірність ушкодити роботу USB порту на ПК і вивести з ладу флешку.

Усе вище викладене стосується всіх флеш-накопичувачів (MMC, M2, x, miniSD, microSD, SD (Trans-Flash), SDHC (High Copacity), Memory Stick Duo, і т.д.) і пристроїв, які використають ці накопичувачі для зовнішнього доступу (мобільні телефони, КПК, фотоапарати, MP-3 плеєри, диктофони й таке ін.).

Комп’ютерні віруси та антивірусні програми

Комп’ютерні віруси – різновид комп’ютерних програм, які можуть ушкоджувати або повністю знищувати дані, відмінною рисою яких є здатність до розмноження (самореплікації).

Неспеціалісти до комп’ютерних вірусів іноді зараховують і інші види шкідливих програм, такі як троянські коні, програми-шпигуни й навіть спам.

У цей час не існує єдиної системи класифікації вірусів. Класифікація вірусів відбувається за такими ознаками:

− за об’єктами, що були заражені: файлові віруси, завантажувальні віруси, скриптові віруси, мережні хробаки;

− за операційними системами і платформам: DOS, Microsoft Windows, Unix, GNU/Linux, Java і інші;

− за технологіями створення вірусів: поліморфні віруси, стелс-віруси;

− за мовою, на якій написаний вірус: асемблер, високорівнева мова програмування, скріптова мова й ін.

Антивірусна програма (антивірус) – програма для виявлення й лікування програм, заражених комп’ютерним вірусом, а також для запобігання зараження файлу вірусом (наприклад, за допомогою вакцинації).

Антивірусне програмне забезпечення використовує два відмінних один від одного методи для виконання своїх завдань:

  1.  Метод відповідності визначенню вірусів у словнику − сканування файлів для пошуку відомих вірусів, що відповідають визначенню в антивірусних базах.
  2.  Виявлення підозрілого поводження програми, схожого на поводження зараженої програми.

Метод відповідності визначенню вірусів у словнику. Це метод, коли антивірусна програма, переглядаючи файл, звертається до антивірусних баз, які складені виробником програми-антивірусу. У випадку відповідності файлу або хоча б його ділянки коду  до коду (сигнатурі) вірусу в базах, програма антивірус може за запитом виконати одну з наступних дій:

  •  видалити інфікований файл;
  •  заблокувати доступ до інфікованого файлу;
  •  відправити файл у карантин (тобто зробити його недоступним для виконання, з метою недопущення подальшого поширення вірусу);
  •  спробувати відновити файл, видаливши сам вірус із тіла файлу;
  •  у випадку неможливості лікування/видалення, виконати цю процедуру при перезавантаженні.

Для того, щоб така антивірусна програма успішно працювала протягом довгого часу, словник вірусів потрібно періодично оновлювати, зазвичай через Інтернет. Якщо досвідчені користувачі виявлять вірус по гарячим слідам, то можуть послати заражені файли розроблювачам антивірусної програми, а вони потім додадуть інформацію про нові віруси у свій словник.

Для багатьох антивірусних програм зі словником характерна перевірка файлів у той момент, коли операційна система створює, відкриває, закриває або посилає їх поштою. Таким чином, програма може виявити відомий вірус відразу після його одержання. Системний адміністратор може встановити в антивірусній програмі розклад для регулярної перевірки (сканування) всіх файлів на жорсткому диску комп’ютера.

Хоча антивірусні програми, створені на основі пошуку відповідності визначенню вірусу в словнику, при звичайних обставинах, можуть досить ефективно перешкоджати спалахам зараження комп’ютерів. Автори вірусів намагаються триматися на пів кроку поперед таких програм-антивірусів, створюючи “олігоморфічні”, “поліморфічні”, “метаморфічні” віруси, у яких деякі частини шифруються або спотворюються так, щоб неможливо було виявити збіг з визначенням у словнику вірусів.

Другий метод використають як правило резидентні сканери (монітори), які контролюють запуск всіх програм і у випадку, якщо програма звертається до слабких місць операційної системи починають детально її аналізувати, аж до видачі користувачеві повідомлення про підозру на небезпеку даної програми.

Класифікація антивірусних програм. Касперський Є.В. (розроблювач відомого антивірусного продукту) використав наступну класифікацію антивірусів залежно від принципу дії (визначального функціональність):

  •  Сканери (застарілий варіант “поліфаги”) – визначають наявність вірусу по базі даних, що зберігає сигнатури (або їхні контрольні суми) вірусів. Ефективність визначається актуальністю вірусної бази й наявністю евристичного аналізатора.
  •  Ревізори запам’ятовують стан файлової системи, що робить надалі можливим аналіз змін.
  •  Вартівники – відслідковують потенційно небезпечні операції, видаючи користувачеві відповідний запит на дозвіл/заборону операції.
  •  Вакцини – змінюють щеплений файл таким чином, щоб вірус, проти якого робиться щеплення, уже вважав файл зараженим. У сучасних (2008 р.) умовах, коли кількість можливих вірусів вимірюється десятками тисяч, цей підхід не застосовується.

Пакет ESET Antivirus Nod32

Розглянемо роботу антивірусних програм на прикладі пакету ESET Antivirus Nod32. Nod32 – це пакет антивірусних програм призначених для захисту від поштових і мережних хробаків, файлових вірусів, троянських програм, стелс-вірусів, поліморфних вірусів, безтілесних вірусів, макровірусів, вірусів, що вражають документи MS Office, скрипт-вирусів, шпигунського програмного забезпечення (ПО) (spyware), програм-викрадачів паролів, клавіатурних шпигунів, програм платного дозвону, рекламного ПО (adware), потенційно небезпечного ПО, хакерскіх утиліт, програм-люків, програм-жартів, шкідливих скриптів і інших шкідливих об’єктів, а також від спаму, скамінг-, фармінг-, фішинг- повідомлень і технічного спаму.

Стандартний пакет Nod32 для робочих станцій містить у собі: сканер, та монітор (який працює постійно одразу після завантаження ОС Windows). Кожна зі складових несе свої функції, а всі разом вони забезпечують досить потужний антивірусний захист і захист у цілому від шкідливого програмного забезпечення.

Для примусової перевірки файлів (папок з файлами або дисків) використається Сканер (рис. 14). Відразу після запуску, він автоматично перевіряє оперативну пам’ять, завантажені (запущені) додатки й файли, завантажувальні сектори дисків і проводить самодіагностику. Після чого користувачеві пропонується вибір перевірки: быстрая, полная або выборочная. 

Рис. 14

Звичайне сканування (SMART) є інтуїтивно зрозумілим методом, що дозволяє користувачеві запускати сканування комп'ютера й очищати заражені файли без участі самого користувача. Головною перевагою цього методу є простота експлуатації без розширеного керування параметрами сканування. Звичайне сканування перевіряє всі файли на локальних дисках (за винятком електронної пошти й архівів) і автоматично очищає або видаляє виявлений шкідливий код. Рівень очищення автоматично встановлений на рівень за замовчуванням.

Взагалі об’єкти для сканування будь-якого антивірусу є:

  •  оперативна пам’ять;
  •  завантажувальні сектори всіх дисків;
  •  об’єкти авто запуску;
  •  кореневий каталог завантажувального диска ;
  •  кореневий каталог диска установки Windows;
  •  системний каталог Windows;

Швидкою перевіркою рекомендують користуватися як періодичною профілактикою, до моменту коли ще не виявлена присутність шкідливого ПО.

Варіант Вибіркове сканування, явно попросить користувача вказати об’єкт(и) для перевірки.

Рис. 15

У результаті кожного із цих варіантів, по закінченні перевірки, для користувача може буде наданий звіт у вигляді таблиці (нижня частина вікна). У цьому звіті будуть зазначені заражені файли (якщо такі є), шлях до них, і назви шкідливого ПО (класифікація вірусу).

Рис. 16

Сучасні антивірусні системи майже всі працюють в автоматичному режимі і потребують втручання користувача лише при вирішенні питань, які пов’язані з подальшими діями антивірусу при неможливості наприклад доступу до об’єкта (файла) або не можливості його лікування (пропонується його або перемістити, або змінити розширення, або знищенні взагалі).

Слід зауважити що антивірусні програми під час сканування займають час роботи комп’ютера, тому якщо встановити поглиблене сканування (детальне сканування), то це може призвести до втрати швидкодії комп’ютера але на користь захисту і навпаки.

Вірне налаштування параметрів антивірусу зазвичай виконують фахівці або досвідченні користувачі. Без значної необхідності їх (стандартні) змінювати не слід.

Зауваження

  •  Необхідно регулярно оновлювати вірусні бази (сигнатури), це в значній мірі підвищує захист.
  •  При повному відновленні версії антивірусної програми відразу запустити повну перевірку.
  •  Відключення моніторингу (Контролю файлової системи) – це надзвичайний захід, який можна застосовувати, будучи впевненим у відсутності погрози зараження.
  •  Правильні настроювання монітору можуть зменшити час затримки системи при автоматичній перевірці файлів (так звані “пригальмовування”).
  •  Всі дії над знайденими зараженими файлами повинні бути усвідомленими, тому що інфікований файл може бути однієї з важливих складових операційної системи й при його видаленні / перейменуванні / ушкодженні ОС може перестати завантажуватися. Якщо не впевнені у своїх діях – зверніться до фахівців.
  •  Не існує 100% захисту від усього шкідливого ПО. Захист будується грамотними фахівцями, а не за принципом: Чим більше антивірусних програм – тим краще. Не можна встановлювати більше 1 резидентного монітор-сторожа на одну ОС.
  •  Пам’ятайте, що основні шляхи поширення шкідливого ПО: Інтернет (через сайти, ICQ, завантажені файли), електронна пошта, флеш-носії, сумнівні CD/DVD.

Архіватор WinRAR

Інформація на магнітних носіях може зберігатися у двох видах: у розгорнутому стані, що дозволяє негайно використати її при виконанні будь-якої роботи, і в стислому або в архівному вигляді. У розгорнутому стані інформація звичайно займатиме досить великий обсяг дискового простору. Крім того, розгорнуті файли нестійкі до зараження комп’ютерними вірусами. Тому в такому стані зазвичай зберігають тільки операційні системи, з якими активно працюють на комп’ютері. Інші файли зберігають у спеціальному архівному вигляді. Традиційні архіватори дозволяють:

  •  поєднувати групу файлів під одним ім’ям, водночас стискаючи інформацію;
  •  оновлювати в архіві тільки ті файли, що змінилися з часу їх останнього занесення до архіву;
  •  зберігати в архіві імена каталогу та файлів, що дозволяє упакувати весь жорсткий диск в один файл та відновлювати після цього на диску повну структуру каталогів та файлів;
  •  створювати багатотомний архів;
  •  створювати архів, який сам розпаковується;
  •  захищати інформацію в архіві паролями.

Архівний файл (архів) – являє собою набір з одного чи декількох файлів, які містяться у стисненому вигляді в єдиний файл, з якого їх можна за необхідності витягнути у початковому вигляді.

Багатотомні архіви – архіви, які складаються з декількох частин (томів). Томи – це фрагменти архіву деякого заданого розміру. Звичайно томи використовуються для збереження великого архіву на декількох дискетах або інших змінних носіях.

Уже створені багатотомні архіви не допускають зміни, тобто в них не можна додавати, оновлювати або видаляти з них файли.

Для розпакування томів необхідно починати витяг з першого тому. Якщо томи містяться на незмінному носії (наприклад, на жорсткому диску), то спочатку потрібно переписати всі томи в одну папку.

Архів, що сам розпаковується (SFX-архів) – це архів, до якого приєднаний модуль, що виконується. Цей модуль дозволяє витягати файли простим запуском архіву як звичайної програми. Таким чином, для витягу вмісту SFX-архіву не потрібно додаткових зовнішніх програм.

SFX-архіви зручні в тих випадках, коли потрібно передати комусь архів, але немає впевненості, що в адресата є відповідний архіватор для його розпакування.

Безперервний архів (solid-архів) – це архів, упакований спеціальним способом, коли всі файли, які необхідно стиснути, розглядаються як один послідовний потік даних.

Безперервна архівація значно збільшує ступінь стиску, особливо при додаванні в архів значної кількості невеликих файлів зі схожим вмістом.

Безперервні архіви переважно використовують в тих випадках, коли:

  •  архів передбачається рідко оновлювати;
  •  планується частіше розпаковувати весь архів, ніж витягати з нього один або кілька файлів;
  •  потрібно досягти щільнішого стиску, навіть на шкоду швидкості упакування.

Багатотомні архіви й архіви, що самі розпаковуються, також можуть бути безперервними.

WinRAR – це версія архіватора RAR для Windows, потужного засобу створення архівів і керування ними.

Деякі відмітні риси архіватора WinRAR від інших архіваторів: повна підтримка архівів RAR і ZIP; використання оригінального високоефективного алгоритму стиску даних; наявність графічної оболонки з підтримкою технології перетягування (drag & drop); можливість використання інтерфейсу командного рядка; керування архівами інших форматів (CAB, ARJ, LZH, TAR, GZ, ACE, UUE, BZ2, JAR, ISO); підтримка методу безперервного (solid) архівування, при якому може бути досягнутий на 10  50 % вищий ступінь стиску, ніж дають звичайні методи, особливо якщо упаковується значна кількість невеликих файлів однотипного змісту; підтримка багатотомних архівів; створення звичайних і багатотомних архівів що саморозпаковуються (SFX); можливість відновлення фізично ушкоджених архівів; можливість створення і використання томів для відновлення, що дозволяють відтворювати відсутні частини багатотомних архівів; наявність інших додаткових функцій, наприклад шифрування даних та імен файлів в архіві, додавання архівних коментарів, ведення протоколу помилок і ін.

WinRAR можна використовувати двома способами: у режимі графічної оболонки зі стандартним інтерфейсом Windows і в командному рядку. Щоб використовувати WinRAR у режимі оболонки, двічі клацніть мишею на ярлику WinRAR (або Пуск  Все программы  WinRAR).

Для використання WinRAR у режимі командного рядка потрібно в меню Пуск відкрити діалог Выполнить або вікно Все программы  Сеанс MS-DOS і ввести потрібну команду.

Меню WinRAR містить такі пункти: Файл, Команды, Избранное, Параметры і Справка (рис. 17).

Ще один елемент інтерфейсу – панель інструментів. Вона міститься нижче меню і вище списку файлів. Кнопки на панелі інструментів повторюють пункти з меню Команды (зверніть увагу, що у всіх пунктів у цьому меню є “гарячі клавіші” для швидкого доступу). Під час перегляду вмісту архіву деякі кнопки можуть бути відключені, якщо їхні функції незастосовні до архіву.

Під панеллю інструментів є маленька кнопка зі стрілкою вгору  і рядок списку дисків. При натисканні кнопки Вверх відбувається перехід у батьківську папку. Список дисків служить для вибору поточного диска.

Нижче панелі інструментів розташоване файлове вікно. У ньому відображається вміст поточної папки або, якщо у WinRAR відкритий архів, вміст архіву. Ці режими називаються режимом керування файлами і режимом керування архівами. Для кожного файла виводиться така інформація: ім’я, розмір, тип і дата зміни.

Унизу вікна WinRAR (під списком файлів) є рядок стану (рис. 17). У його лівій частині розташовані два маленьких значки: “диск” і “ключ”  . Клацнувши по значку “диск”, можна змінити поточний диск, а по значку “ключ” – поточний пароль. За замовчуванням значок “ключ” жовтого кольору, але якщо введено пароль, то він стає червоним. У середній частині рядка стану виводиться інформація про загальний розмір виділених файлів або про поточний стан. У правій частині рядка стану відображається загальна кількість файлів у поточній папці і їх розмір.

Виділення файлів. Перед виконанням будь-якої операції потрібно виділити в списку файлів WinRAR ті файли і папки, які необхідно опрацювати.

Виділення файлів відбувається за допомогою тих самих способів, що і у Windows.

Якщо перед початком витягування або тестування не було виділено жодного файла, то будуть витягнуті або протестовані усі файли в архіві. Це правило стосується тільки операцій витягування і тестування.

Рис. 17. Вікно архіватора WinRar 

Витягування файлів в оболонці WinRAR. Щоб витягти файли за допомогою оболонки WinRAR, спочатку потрібно відкрити архів у WinRAR. Це можна зробити декількома способами:

  •  двічі клацнути мишею або натиснути Enter на файлі архіву в оболонці WindowsПроводник або на Робочому столі);
  •  двічі клацнути мишею або натиснути Enter на файлі архіву у вікні WinRAR;
  •  перетягнути архів на значок або вікно WinRAR. Перед тим, як це зробити, переконайтеся, що у вікні WinRAR не відкритий інший архів, бо архів, що інакше перетягується, буде доданий у вже відкритий;
  •  запустити WinRAR з командного рядка з ім’ям архіву як параметр.

При відкритті архіву у вікні WinRAR виводиться його вміст. Виділіть файли і папки, які необхідно витягти. Це можна зробити клавішами керування курсором або лівою кнопкою миші при натиснутій клавіші Shift (як у Проводник й інших програмах Windows). Виділіть файли у WinRAR можна також клавішами Пробіл або Insert. Клавіші + і – на цифровій клавіатурі дозволяють виділяти і знімати виділення з групи файлів за допомогою шаблонів (тобто задаючи маски файлів символами * і ?).

Виділивши один або кілька файлів, натисніть кнопку Извлечь в вгорі вікна WinRAR або ж натисніть Alt+E, введіть у діалозі, що з’явився, потрібний шлях, а після цього натисніть кнопку OK.

Витягування файлів у програмі Проводник або на Робочому столі. Клацніть правою кнопкою миші на значку архіву, виберіть команду Извлечь файлы, введіть у діалоговому вікні, що з’явилося, ім’я папки, у яку їх треба витягти, і натисніть кнопку OK.

Ще один спосіб витягти файли – перетягнути один або кілька архівів правою кнопкою миші в папку призначення, а потім вибрати в меню, що з’явилось, команду Извлечь в текущую папку.

Архівація файлів в оболонці WinRAR. При запуску WinRAR показує у своєму вікні список файлів і папок у поточній папці. Потрібно перейти в папку, у якій знаходяться файли, призначені для архівації. Для зміни поточного диска можна використовувати комбінацію клавіш Ctrl+D, список дисків під панеллю інструментів або клацнути на маленькому значку диска в нижньому лівому куті вікна. Для переходу в кореневу папку використовуйте клавіші BackSpace, Ctrl+PgUp, маленьку кнопку Вверх під панеллю інструментів або двічі клацніть на папці “. .” у списку файлів. Для переходу в іншу папку натисніть Enter, Ctrl+PgDn або двічі клацніть мишею на цій папці.

Після того як увійшли в папку з потрібними файлами, виділіть файли і папки, які необхідно заархівувати.

Виділивши один або кілька файлів, натисніть кнопку Добавить (та ж дія відбувається при натисканні Alt+A або при виборі команди Добавить файлы в архив з меню Команды). У діалоговому вікні, що з’явилося, введіть ім’я архіву або просто підтвердіть ім’я, запропоноване за замовчуванням. Тут же можна вибрати формат нового архіву (RAR або ZIP), метод стиску, розмір тому та інші параметри архівації. Натисніть кнопку OK для створення архіву.

Додавати файли в існуючий архів RAR можна також методом перетягування. Виділіть архів у вікні WinRAR і натисніть Enter (або двічі клацніть мишею) на його імені – RAR прочитає архів і покаже його вміст. Тепер ви можете додавати файли в архів, просто перетягуючи їх з іншої програми у вікно WinRAR.

Архівація файлів у програмі Проводник або на Робочому столі. У програмі Проводник або на Робочому столі виділіть файли, які необхідно заархівувати, натисніть праву кнопку миші на виділених файлах і виберіть команду Добавить в архив. У діалоговому вікні, що з’явилося, введіть ім’я архіву або просто підтвердіть ім’я, запропоноване за замовчуванням. Натисніть кнопку OK для створення архіву. Архів буде створений у тій же папці, де знаходяться виділені файли.

Ще один спосіб заархівувати файли – перетягнути значки файлів на значок існуючого архіву. У цьому випадку файли будуть додані в архів.

WinRAR може створювати архіви двох різних форматів: RAR і ZIP. Основна перевага формату ZIP – його популярність. Інша перевага ZIP – швидкість. Архіви ZIP зазвичай створюються швидше архівів RAR.

Формат RAR у більшості випадків забезпечує істотно кращий стиск, ніж ZIP, особливо в режимі створення безперервних архівів. Інша важлива можливість RAR – підтримка багатотомних архівів. Вони набагато зручніші й простіші у використанні, ніж так звані “поділені за дисками” (“span disks”) архіви ZIP. WinRAR не підтримує такі архіви ZIP – багатотомні архіви можна створювати тільки у форматі RAR.

Крім того, у формату RAR є дуже важливі функцій, відсутні у ZIP, наприклад додавання інформації для відновлення, що дозволяє відновити фізично ушкоджений файл, і блокування архівів для запобігання випадковій модифікації особливо цінних даних.

Формат RAR дозволяє обробляти файли практично необмеженого розміру, тоді як розмір одного файла в архіві ZIP не може перевищувати 2 Гбайт.

Команда Протестировать файлы в архиве (рис. 18). У режимі керування архівами, коли WinRAR відображає вміст архіву, виділіть в архіві ті файли і папки, що потрібно витягти. Після цього скористайтеся командою.

Будь-які помилки, знайдені в результаті тестування, будуть відображені у вікні Диагностические сообщения. Якщо жодної помилки виявлено не буде, WinRAR видасть відповідне повідомлення.

Рис. 18. Пункти меню Команды

Команда Просмотреть файл. Вона відкриває файл, на який вказує курсор, у вбудованій програмі перегляду.

Команда Удалить файлы. У режимі керування файлами вона видаляє виділені файли і папки в Корзину, тому випадково вилучені дані згодом можна буде відновити. Однак у режимі керування архівами виділені файли і папки видаляються остаточно, тому робити це потрібно обережно.

Остаточно видаляти файли, не поміщаючи їх у Корзину, можна і в режимі керування файлами. Для цього замість клавіші Del використовуйте комбінацію клавіш Shift+Del.

Команда Преобразовать архивы. Ця команда дозволяє перетворювати архіви з одного формату в інший.

За допомогою діалогу Найти файлы можна шукати файли, що містять зазначений рядок, або у відкритому архіві, або у виділених папках, або в дисках.

Команда Показать информацию. Просто скористайтеся цією командою, кнопкою Инфо на панелі інструментів або комбінацією клавіш Alt+I.

Команда Восстановить архив. Вважається, що виділені файли або відкритий архів – це ушкоджені архіви, і починається спроба їх відновити.

Команда Извлечь без подтверждения. Якщо WinRAR перебуває в режимі керування архівами, потрібно виділити ті файли, що знаходяться в архіві, і папки, які потрібно витягти. Якщо ж WinRAR перебуває в режимі керування файлами поза архівами, виділіть файли і папки, серед яких буде виконуватися пошук архівів для розпакування. Після цього скористайтеся командою. Виділені файли будуть витягнуті в поточну папку або в папку для файлів, що витягаються, за замовчуванням, якщо це визначено в діалозі Параметры сжатия.

Команда Добавить информацию для восстановления. Ця команда додає в поточний відкритий архів або у виділені архіви інформацію для відновлення. Вона може допомогти при подальшому відновленні архіву у випадку його невеликих фізичних ушкоджень. Дана функція застосовна тільки до архівів формату RAR.

Команда Заблокировать архив. Якщо WinRAR перебуває в режимі керування архівом, ніякі файли виділяти не потрібно, просто скористайтеся даною командою. Якщо перебуваєте в режимі керування файлами поза архівами, спочатку виділіть файли і папки, серед яких буде виконуватися пошук архівів для блокування.

Заблокований архів (тобто архів, зміна якого заборонена) неможливо змінити засобами WinRAR. Блокування може бути корисним, наприклад, щоб запобігти випадковій зміні важливих архівів. Дана функція застосовна тільки до архівів формату RAR.

Команда Преобразовать архив в SFX. Ця команда перетворює архів на саморозпакувальний. Якщо WinRAR перебуває в режимі керування архівами, ніякі файли виділяти не потрібно, просто скористайтеся командою і виберіть у списку, що з’явився, потрібний SFX-модуль. Якщо перебуваєте в режимі керування файлами поза архівами, спочатку виділіть файли і папки, серед яких буде виконуватися пошук архівів для перетворення в SFX.

Меню Избранное містить список обраних папок і архівів. Щоб додати в цей список відкритий у даний момент архів або папку, скористайтеся командою Добавить к Избранному або комбінацією клавіш Ctrl+F. При бажанні можна додавати з елементами списку необов’язкові коментарі.

Меню Параметры. Команда Установки цього меню активізує діалог з такими вкладками: Общие, Архивация, Пути, Список файлов, Просмотр і Интеграция. Клацніть мишею на кожному з цих посилань для одержання докладної інформації. Діалог Установки також можна викликати комбінацією клавіш Ctrl+S.

Меню Справка. Виберіть команду Содержание для виведення змісту довідки WinRAR. Використовувайте дане меню для одержання більш докладних відомостей про елементи архіватора WinRAR.

Програма Total Commander

Файловий менеджер (англ. file manager) – комп’ютерна програма, що надає інтерфейс користувача для роботи з файловою системою й файлами. Такі програми ще називаються файловими оболонками операційних систем. Файловий менеджер дозволяє виконувати операції над файлами – створення, відкриття/програвання/перегляд, редагування, переміщення, перейменування, копіювання, видалення, зміна атрибутів і властивостей, пошук файлів і призначення прав. Основне завдання файлових менеджерів – керування ресурсами файлової системи (дисками, файлами й каталогами). Згодом у файлові менеджери було додано велику кількість засобів по керуванню вже самою операційною системою. У результаті вийшов деякий центр керування, що за зручністю, наочністю й швидкістю роботи багато в чому перевершує стандартні засоби операційної системи (наприклад Провідник, Мережне оточення й таке ін.). Файлові менеджери активно використовуються в операційній системі Windows, незважаючи на наявність убудованих засобів для роботи з каталогами й файлами. Найбільш популярними в даний момент є Total Commander, Far Manager, Volkov Commander, DOS Navigator і таке ін.

Total Commander – файловий менеджер із закритим вихідним кодом, що працює під Microsoft Windows. Раніше мав ім’я Windows Commander, з 29 жовтня 2002 року на вимогу корпорації Microsoft був перейменований. У даній лабораторній роботі будуть розглянуті лише основні можливості Total Commander (ТС) по роботі з файловою системою.

Початок роботи із програмою Total Commander

Total Commander дозволяє в зручній табличній формі переглядати вміст дисків і каталогів, переходити з диска на диск і з каталогу в каталог, копіювати, переміщувати, видаляти, переглядати й редагувати файли, запускати програми та інше. При цьому зберігається можливість уводити й виконувати будь-які команди операційної системи MS-DOS. Зовнішній вигляд програми зображений на рис. 19.

Основними в програмі Total Commander є дві таблиці, які мають назви ліва й права панелі. Найчастіше в них виводиться список файлів і каталогів, хоча може бути відображена й інша інформація. Існує кілька різних режимів перегляду списку файлів і каталогів, які будуть розглянуті далі. Використання двох панелей дуже зручно, наприклад, для копіювання файлів. При цьому на одній панелі відображається каталог, де розташовані первинні файли, а на іншій – каталог, куди слід помістити їх копії. Крім того, дві панелі зручні для порівняння вмісту різних дисків і каталогів.

Вікно ТС (рис. 19) складається з: заголовка програми, меню, панелі інструментів, панелі дисків, лівої та правої панелі, рядку стану, командного рядка та рядка функціональних клавіш.

Панель, з якою працює користувач у даний момент, називається поточною або активною (при цьому заголовок панелі виділений кольором). У поточній панелі знаходиться смуга виділення для вибору потрібного файлу або каталогу – курсор панелі. На рис. 19 поточною є права панель. Всі дії виконуються для поточного файлу або каталогу (на якому стоїть курсор) з активної панелі.

У поточній панелі за допомогою смуги виділення виділяється поточний елемент: файл або каталог. Існує можливість виділити групу файлів і каталогів (на рис. 19 виділені 3 файли на лівій панелі). Всі операції, такі як копіювання, видалення, перегляд та інші, виконуються тільки з виділеними файлами й каталогами. Виділення можна виконувати явно вказуючи об’єкти (виділяти за допомогою клавіші Insert) або задати шаблон (маску) для виділення групи файлів, імена яких мають схожість.

У нижній частині кожної панелі знаходиться зведений рядок (рядок стану). У ньому відображаються характеристики поточного елемента або сумарні характеристики декількох виділених елементів (об’єм виділеної інформації, загальний об’єм інформації в поточному каталозі, кількість файлів і каталогів).

Під панелями знаходиться командний рядок. У цьому рядку у відповідь на запрошення, схоже на запрошення DOS, можна ввести будь-яку команду DOS. Під командним рядком розташовується панель функціональних клавіш. Тут знаходяться номери функціональних клавіш F3F8 і поруч назви команд, які виконуються при натисканні цих клавіш (опис команд буде наведено далі). Дані команди можна також вибирати з меню.

Всі операції в програмі можна також виконати за допомогою команд меню. Головне меню можна активізувати клавішею Alt, контекстне меню  права кнопка миші або Shift+F10. При роботі з меню одна з альтернатив виділяється смугою іншого кольору, за цією ознакою можна визначити, працюєте ви в даний момент із меню або воно просто є присутнім на екрані, але не використовується. Щоб вийти з режиму роботи з меню, не виконуючи ніяких дій, натисніть клавішу Esc.

Робота з панелями

Тому що основними елементами вікна Total Commander є дві панелі файлів, то більш докладно розглянемо роботу саме з ними. Випробуємо різні варіанти відображення файлів на панелях. Для цього встановимо курсор на необхідну панель і виберемо для неї з меню Вид режим відображення, наприклад Краткий або Подробный. Також можна вибрати режим виводу Дерево каталогов для одержання ієрархічного дерева файлової системи. Варто відзначити широкі можливості по настроюванню виду колонок на панелі (меню Вид). Це меню стосується тільки поточної панелі (тобто кожну панель можна настроїти по-різному).

Перейти з однієї панелі в іншу (змінити активну) можна за допомогою натискання клавіші Tab або клацнути мишею в будь-якому місці панелі, у яку потрібно перейти. Поточна панель завжди позначена виділеним заголовком і курсором.

Зміна поточного каталогу. Варто просто виділити потрібний каталог і нажати клавішу Enter. У панелі з’явиться список файлів нового каталогу. Щоб повернутися назад, виділити каталог з назвою, що складається із двох крапок , і натисніть кнопку Enter.

Зміна поточного диска. Зміна диска в обох панелях відбувається однаково, але викликається різними комбінаціями клавіш. Для зміни диска в лівій панелі використовується комбінація клавіш Alt+F1, а для зміни диска в правій панелі Alt+F2. Аналогічні дії можна виконати мишею, указавши на список дисків, що випадає, відповідної панелі.

Основні операції над файлами й каталогами

Всі основні операції можуть виконуватися як над одним файлом або каталогом, так і над групою файлів або каталогів. Будь-яка дія складається з декількох кроків:

  1.  Указати об’єкт(-и) на одній з панелей, над яким буде виконуватися дія – це буде панель джерело.
  2.  Якщо ця дія пов’язана з переміщенням, копіюванням або переносом файлів або каталогів то потрібно вказати на другій (не активній) панелі місце призначення – приймач.
  3.  Викликати виконання дії (якщо потрібно встановити додаткові параметри для дії в діалоговому вікні, що з’явиться).

Для створення текстового файлу можна використовувати сполучення клавіш Shift+F4 і у вікні, що з’явиться, ввести ім’я майбутнього файлу і його розширення через крапку. Для створення інших файлів треба на порожньому місці панелі натиснути праву кнопку миші і з контекстного меню вибрати Новый, після чого вибрати необхідний тип файлу (рис. 20).

Для перейменування файлу слід встановити курсор панелі на ньому й натиснути Shift+F6 або за допомогою контекстного меню вибрати Переименовать. Ввести нове ім’я й/або нове розширення.

Для видалення файлу (файлів) варто виділити курсором (клавішею Insert) необхідний файл або каталог (файли або каталоги) і переконавшись у правильності натиснути клавішу Del або F8 після чого підтвердити свої дії. За замовчуванням файли будуть видалені в кошик Windows, однак їх можна видалити без кошика, якщо замість Del натиснути Shift+Del.

Копіювання й переміщення виконується однаково й відрізняються лише командами: копіювання – F5, а переміщення – F6. При копіюванні з’являється копія файла і залишається файл-джерело, при переміщенні копія файлу не створюється і файл-джерело з’являється на новому місці Відповідно до 3-х вищеописаних кроків варто вибрати файл або групу файлів (клавішею Insert) на одній з панелей, після чого вибрати на другій панелі місце, куди файли або каталоги будуть скопійовані або переміщені. Повернувшись на панель-джерело дати команду на копіювання (F5) або переміщення (F6). Підтвердити остаточно свій намір у вікні, що з’явиться (натиснути Да).

Існує спосіб копіювання або переміщення, шляхом побудови черги. Викликається він по клавіші F5 (для копіювання) або F6 (для переміщення) і підтверджується клавішею F2 (черга). У цьому випадку створюється спеціальне вікно, у яке записується завдання для копіювання або переміщення. Кожне наступне завдання буде додаватися в кінець цієї черги й виконуватися після завершення виконання попереднього завдання. Всі операції виконуються у фоновому режимі й не вимагають від користувача очікування їхнього завершення (тобто можна продовжувати працювати з Total Commander поки виконується черга завдань). Ця функція вкрай зручна у випадку необхідності виконання великої кількості операцій копіювання або переміщення.

Перегляд інформації про файл або каталог можна виконати з меню Файл, скориставшись підменю Изменить атрибуты (рис. 21), Показать свойства (рис. 22), Подсчитать занимаемое место (рис. 23). Всі ці команди виведуть основну інформацію про файл або каталог (розмір, час і дату створення, місце розташування й таке ін.). Частина цієї інформації вже відображена в панелі, якщо включено вид Подробный.

Для одержання інформації про логічний диск, потрібно з панелі дисків вибрати необхідний диск і нажавши на ньому правою кнопкою миші і в контекстному меню вибрати Свойства (рис. 22). В результаті одержимо стандартні відомості Windows про логічний диск. У цьому вікні можна змінити (якщо це не заборонено адміністратором) мітку диска (назву диска).

Робота з групами файлів і каталогів

Для виконання операцій копіювання, переміщення й видалення над великою кількістю файлів або папок можна скористатися груповим виділенням цих об’єктів по схожим ознакам. Наприклад, можна виділити всі файли в яких однакове розширення або які можна об’єднати схожістю імен.

В меню Выделение передбачена безліч можливостей для виділення за шаблоном (маскою). Шаблон формується за допомогою допоміжних символів «*» (зірочка) і «?» (знак питання).

Для введення одночасно декількох масок їх варто розділяти символом «;» (крапка з комою). Крім самостійного (ручного) введення маски, Total Commander пропонує набір часто використовуваних масок (масок розширень). Так, наприклад, щоб знайти всі можливі аудіофайли (їхня ознака це розширення mp3, wav, ogg, і т.д.) варто вибрати меню Выделение/Выделить группу та вказати тип Аудіо файли із пропонованих (рис. 24). Виділення групи файлів або каталогів відбувається на поточній панелі в поточному каталозі.

Часто виникає необхідність обробити ті файли або папки, які навпаки, не відповідають масці. У цьому випадку їх варто виділити за допомогою маски, а потім дати команду Выделение/Инвертировать выделенное. Після виконання цієї команди, з виділених файлів буде зняті виділення й установлене на раніше не виділені файли. Так само корисні команди для установки виділення на всі файли й каталоги або для зняття виділення із всіх файлів і каталогів.

Перегляд і редагування вмісту файлів

Деякі типи файлів містять інформацію, яку можна переглянути (прослухати або побачити відеоряд). Наприклад, текстові файли (як правило мають розширення txt), відео-файли (як правило мають розширення avi, mpeg, mov, divx), аудіо-файли (як правило мають розширення wav, mp3, ogg,…), файли MS Office (word – doc, docx, excel – xls, xlsx, …) і багато інших. Кількість типів файлів, які можна переглянути визначається наявністю в Total Commander спеціально встановлених програм – плагінів, які викликаються щоразу, коли користувач бажає відкрити той або інший файл. Більшість плагінів тільки дозволяють відобразити інформацію, а не змінити її. Виключенням є робота з текстовими файлами, які можна редагувати по команді F4.

У стандартному складі Total Commander включені основні плагіни (Конфигурация/Настройка: Плагины), розширити їхню кількість можна шляхом пошуку необхідного плагіна в Інтернет і установки його в Total Commander.

Отже, для перегляду вмісту файлу, на нього слід встановити курсор і натиснути F3. Якщо цей файл може бути переглянутий, то автоматично запуститься необхідний плагін. Інакше файл відобразиться в текстовому вигляді.

Слід відзначити, що переглядати файли можна й у самих панелях (нажавши CTRL+Q або встановивши перегляд з меню Вид/Быстрый просмотр), при цьому на поточній панелі буде відображений список файлів і каталогів, друга панель буде відображати зміст виділеного курсором файлу або каталогу (рис. 25).

Рис. 25. Ліва панель відображає вміст файлу LAB6.xls

Архівація у Total Commander

Завдяки вдалій організації роботи плагінів користувач одержує можливість роботи з архівами не виходячи з Total Commander.

Для створення архіву, слід виділити необхідні файли для архівування й вибрати в меню Файл/Упаковать або Alt+F5, тим самим викликавши діалогове вікно (рис. 8) у якому варто вибрати сам архіватор і параметри для архівування (пакування). Параметри для архівування наведені у таблиці 1. Після чого буде створений архів. Вся подальша робота з ним (перегляд, розпаковка, видалення й додавання файлів) буде повністю нагадувати роботу зі звичайним каталогом.

Для перегляду вмісту архіву необхідно встановити на нього курсор і нажати Enter. Тим самим відбувається вхід в архів і користувач може бачити всю необхідну інформацію про вміст. Для додавання файлів в архів їх необхідно скопіювати на панель із відкритим архівом. При цьому файли автоматично будуть упаковані відповідно до настроювань самого архіву.

Розпаковка файлів відбувається шляхом зворотного копіювання – з архіву в підготовлений каталогменю Файл/Распаковать або Alt+F9.

Для перегляду відомостей про архів (коефіцієнта стиснення, кількості файлів в архіві й т.д.) необхідно скористатися контекстним меню для даного файлу-архіву, де вибрати Свойста/Архив (рис. 27).

Таблиця 1

Параметри архівації

Опція

Опис

Сохранять пути

Якщо ви виділили підкаталоги для пакування, вони будуть збережені з їхніми шляхами щодо вихідного каталогу. Приклад: Ви вибрали каталог ‘[test]’, що містить файл ‘document.txt’. В архіві файл буде збережений як ‘test\document.txt’. Якщо ця опція не встановлена, всі файли будуть упаковані без їхніх шляхів.

Учитывать подкаталоги

Якщо ви виділили підкаталоги для пакування й вибрали цю опцію, у виділених каталогах шукаються підкаталоги й також упаковуються. Приклад: Якщо ви вибрали каталог ‘[Windows]’, тоді каталог ‘windows\system’ також буде упакований. У противному випадку будуть упаковані тільки файли у виділеному підкаталозі.

Многотомные архивы (ZIP, ARJ, RAR, ACE)

Укажіть цю опцію, щоб упакувати один архів на кілька дисків. Це працює тільки з архіваторами PKZIP, ARJ, RAR і ACE. Метод PKZIP дозволяє вам працювати з повним змістом всіх дисків відразу, у той час як метод ARJ дозволяє вам або розпакувати всі файли відразу, або працювати винятково з файлами на поточному диску. Тому рекомендується використати метод PKZIP.

Удалить исходные файлы после упаковки

Якщо ця опція обрана, файли віддаляються після успішної операції пакування.

Самораспаковывающийся архив (Win 3.x/9x/NT)

Встановіть цю опцію, щоб створити файл, що виконується (EXE-файл), що при запуску розпакує файли, які містяться в ньому. Дана опція працює з пакувальником ZIP, а також, при наявності зовнішнього архіватора - з RAR, ARJ і ACE.

Отдельные архивы для каждого выбранного файла/каталога

Дозволяє створити по одному архіву для кожного файлу. Це корисно для типів архівів, які підтримують один файл в архіві, наприклад, GZ. Якщо не зазначений ніякий каталог призначення, упакований файл буде поміщений у той же каталог, де перебуває вихідний файл.

Архиватор

Тут вам потрібно вказати бажаний архіватор (ZIP, ARJ, LHA, RAR, UC2, ACE, TAR, GZ, TGZ). При наявності підключених архіваторних плагінов ви можете вибрати бажаний формат у списку розширень, асоційованих із цими плагінами.

Клавіші швидкого доступу до команд

Одна з домінуючих переваг використання файлових менеджерів – це збільшена швидкість роботи користувача з файлами й швидкість взаємодії користувача із системою. Для досягнення цього варто викликати найбільш затребувані операції за допомогою комбінацій клавіш (гарячих клавіш). В Total Commander цей список досить великий, який викликається з меню Справка/ Горячие клавиши. У таблиці 2 наведено тільки частина з них. 

Таблиця 2

Комбінації клавіш для швидкого виклику команд (гарячі клавіші)

Клавіша

Дія

F3

Переглянути файли (спосіб і об’єкти перегляду задаються в настроюваннях).

F4

Редагувати файли.

F5

Копіювати файли.

F6

Перейменувати/перемістити файли.

F7

Створити каталог.

F8

Видалити файли (те ж, що й Del).

Shift+F2

Порівняти файлові списки в панелях.

Shift+F3

Переглянути тільки файл під курсором (якщо по F3 виконується внутрішній перегляд виділених файлів).

Shift+F4

Створити новий текстовий файл і завантажити його в редактор.

Shift+F6

Перейменувати файли в тім же каталозі.

Shift+F8

Видалити файли, не поміщаючи їх у Кошик (те ж, що й Shift+Del).

Shift+F9

Показати контекстне меню об’єкта.

або Shift+F10

або ContextMenu

Alt+F1

Відкрити список дисків для лівої панелі.

Alt+F2

Відкрити список дисків для правої панелі.

Alt+F5

Упакувати обрані файли.

Alt+F7

Пошук файлів і папок.

Ctrl+F1

Короткий режим подання файлів (тільки імена).

Ctrl+Shift+F1

Перегляд ескізів (зменшених зображень).

Ctrl+F2

Докладний режим подання файлів (імена, розміри, дати/час, атрибути).

Ctrl+Shift+F2

Відображення коментарів (нові коментарі створюються за допомогою Ctrl+Z).

Ctrl+F8

Показати дерево каталогів.

Ctrl+A

Виділити все.

Ctrl+C

Копіювати файли в буфер обміну.

або Ctrl+Ins

Ctrl+J

Копіювати ім’я файлу в командний рядок (те ж, що й Ctrl+Enter).

Ctrl+Shift+J

Копіювати ім’я файлу з повним шляхом у командний рядок (те ж, що й Ctrl+Shift+Enter).

Ctrl+L

Підрахувати займане місце (для обраних файлів/каталогів).

Ctrl+Q

Включити/виключити вікно швидкого перегляду на місці неактивної файлової панелі.

Ctrl+V

Вставити файли з буфера обміну в поточний каталог.

або Shift+Ins

Ctrl+X

Вирізати файли в буфер обміну.

Alt+Shift+Enter

Підрахувати вміст всіх підкаталогів у поточному каталозі. Розміри підкаталогів потім відображаються замість напису <DIR>.

Ctrl+Enter

Копіювати ім’я файлу в командний рядок.

Alt+буква(ы)

У режимі швидкого пошуку "Alt+буква": швидкий пошук імені файлу/каталогу (що починається із зазначених букв) у поточному каталозі.

Tab

Перемкнутися на іншу файлову панель.

Del

Видалити файли (те ж, що й F8).

Shift+Del

Видалити файли, не поміщаючи їх у Кошик (те ж, що й Shift+F8).

Ins

Виділити файл або каталог / Зняти виділення. Курсор переміщається на наступний файл.

Пробіл

Виділити файл або каталог / Зняти виділення. (Командний рядок повинен бути порожній!) Курсор за замовчуванням залишається на поточному файлі. Якщо курсор перебував на невиділеному каталозі, розмір умісту цього каталогу підраховується й показується замість напису <DIR>. Це можна відключити в настроюваннях: «Конфигурация»«Настройки»«Операции»«При выделении ПРОБЕЛом».

Num +

Виділити групу по шаблону.

Num –

Зняти виділення групи по шаблону.

Num *

Інвертувати виділення.

Num /

Відновити виділення.

Ctrl+Num +

Виділити всі (те ж, що й Ctrl+A).

Ctrl+Num –

Зняти все виділення.

Завдання до лабораторної роботи

Для виконання лабораторної роботи при собі мати флеш-пам’ять.

  1.  Перевірити на наявність вірусів флеш-пам’ять.

Для цього під’єднати флеш-пам’ять через USB-порт. Запустити сканер Nod32 (двічи вказавши мишею на значок в трей-панелі ). Обрати вкладку Сканирование ПК та натиснути Выборочное сканирование. Обрати свій диск (флеш-диск) та/або інші об’єкти. Після перевірки переглянути результат та занотувати дані у звіт. Якщо при перевірці було виявлено вірус, необхідно вказати дії (якщо вони не були зроблені автоматично).

  1.  Переглянути та занотувати у звіт дії, які автоматично будуть виконуватися над підозрюваними на вірус файлами або над зараженими вірусом файлами.
  2.  Перевірити флеш-пам’ять за допомогою програми Scandisk.

Для цього обрати Мой компьютер, підвести курсор на USB Drive та натиснути праву кнопку миші, вибрати команду Свойства / Сервис / Выполнить проверку ... (рис. 6).

  1.  Виконати дефрагментацію флеш-пам’яті (якщо дозволено адміністратором).

Для цього через меню Пуск/Все программы/Стандартные/Служебные /Дефрагментация диска/ обрати USB Drive та натиснути кнопку Дефрагментировать (рис. 9).

Результати дефрагментації занотувати у звіт.

  1.  Завантажити TC за допомогою ярлика на робочому столі .
  2.  Обрати потрібний диск на лівій панелі (ALT+F1, обрати диск – наприклад Y:) та правій панелі (ALT+F2). Перейти на іншу (ліву/праву) панель (Tab). Навчитися пересуватися каталогами за допомогою клавіш стрілок.
  3.  Встановити на лівій панелі скорочений режим відображення інформації, на правій панелі повний режим. Для цього зробити ліву панель активною (клацнути мишею на лівій панелі), у меню Вид обрати команду Краткий, потім перейти на праву панель (Tab) та виконати команду Вид/Полный.
  4.  Ознайомитися з довідковою системою та інтерфейсом користувача TC, (F1/Использование программы/Пользовательский интерфейс).
  5.  Увійти на лівій панелі у свою особисту папку диску Y:.
  6.  Передивитися інформацію про папку Модуль1.

Для цього необхідно навести курсор на папку Модуль1 і виконати команду Файл/Показать свойства.

  1.  Увійти в папку Модуль1 та створити папку Лаб2.

Для цього натиснути клавішу F7 та в діалоговому вікні ввести ім’я папки.

  1.  Увійти в папку Лаб2 і створити у ній файл lab_2.txt.

Для цього натиснути комбінацію клавіш (Shift+F4) та вказати у діалоговому вікні ім’я файлу. Перейти на українську мову (клавіші Ctrl +Shift або інші) та набрати з клавіатури наступну інформацією:

Будь яка програма може виконуватись лише тоді, коли вона завантажена в оперативну пам’ять, так само, будь які дані з файлів можуть оброблятись лише тоді, коли вони завантажені в оперативну пам’ять. Завантаження програми та даних в оперативну пам’ять призводить до того, що в оперативній пам’яті одночасно знаходяться одразу кілька компонентів: ядро операційної системи, командний інтерпретатор, програма, що виконується, та дані, що обробляються.

  1.  Зберегти файл (F2 або меню Файл/Сохранить) і вийти з редактора (Esc).
  2.  Передивитися інформацію про створений файл (навести на нього курсор → Файл/Показать свойства), переглянути/змінити атрибути файла (Файл/Изменить атрибуты).
  3.  Переглянути створений файл 2 способами (1 спосіб – F3, 2 спосіб – меню Вид/Быстрый просмотр або CTRL+Q).
  4.  У папці Лаб2 створити папку Test. Для цього необхідно скористатись клавішею F7.
  5.  На правій панелі перейти на диск С: (ALT+F1), увійти у папку Arc або у запропоновану викладачем (виділити її курсором та натиснути Enter), вибрати за шаблоном файли з розширенням .exe (чи інше розширення), і скопіювати в папку Test.

Для цього на лівій панелі відкрити папка Test, перейти на праву панель (Tab) виділити файли за шаблоном (натиснути клавішу + на малій клавіатурі та вказати шаблон *.exe) і натиснути F5. Файли будуть скопійовані на ліву панель в папку Test.

  1.  Виконати сортування файлів в папці Test за абеткою (Вид/по имени). Як ще можна впорядкувати файли?
  2.  Створити архів засобами Total Commander для найбільшого файлу папки Test.

Спочатку необхідно вивести повню інформацію про файли (Вид/Подробный), щоб бачити їх розміри, потім відсортувати файли за розміром для цього натиснути на стовпчику Размер. Найбільший за розміром файл буде першим. Поставити курсор (або виділити) знайдений найбільший файл та натиснути Файл/Упаковать або Alt+F5. У діалоговому вікні (рис. 26) вибрати сам архіватор і параметри для архівування (пакування) та надати назву arhiv.rar.

Увага! При архівуванні слідкуйте за вмістом панелей (ліва і права).

  1.  Переглянути файл arhiv.rar.

Для цього треба двічі клацнути мишею на назві. Впевнитись, що архів має вірний вміст.

  1.  Перейменувати найбільший за розміром файл у папці Test.

Виділити його курсором та натиснути F6, у діалоговому вікні стерти шлях і вказати нову назву файлу або Shift+F6.

  1.  Розпакувати архів arhiv.rar.

Треба зайти до нього, виділити вміст архіву та натиснути Файл/Распаковать або Alt+F9, потім вказати шлях (якщо потрібно).

Увага! При розархівуванні слідкуйте за вмістом панелей (ліва і права).

  1.  Перейти до кореневого каталогу (меню Навигация або Ctrl+\ або за допомогою дерева ALT+F10).
  2.  Виконати пошук створеного вами файлу lab_2.txt (Alt + F7 і  вказати ім’я файлу \lab_2.txt).
  3.  Визначити вільне місце на диску С:.

Навести курсор на диск С: викликати контекстне меню / Свойста / Общие.

  1.  Завантажити архіватор WinRar.
  2.  Ознайомитися з елементами вікна архіватора WinRar. Занотувати у звіт по одній команді з кожного пункту меню.
  3.  Виділити всі файли папки Test за допомогою шаблону (використати праву частину клавіатури та символ *).
  4.  Запакувати всі файли папки Test у звичайний архів і дати йому назву архів1.rar.

Кнопка Добавить з панелі інструментів.

  1.  Створити архів за допомогою майстра (кнопка Мастер на панелі інструментів), дати йому назву архів2.rar. Зробити для себе висновок про зручність першого чи другого способу архівування.
  2.  Перебудувати архів архів1.rar у саморозпакувальний.

Операции  Преобразовать архив в SFX.

  1.  Для кожного зі створених архівів занотувати у звіт коефіцієнт стиснення.

Кнопка Инфо на панелі інструментів.

  1.  Розпакувати у папку Архіви, яку необхідно створити у папці Test (скористатись командою Извлечь в указанную папку).
  2.  Заблокувати архів архів2.rar (використати команду Заблокировать архив).
  3.  Закрити архіватор WinRar.

Файл  Выход.

  1.  Завантажити TC.
  2.  Продемонструвати результат роботи викладачу.
  3.  Знищити всі файли з папки Test, використовуючи шаблон.

Увійти у папку Test виділити файли (+ → *.* ) і натиснути F8. Потім повторити дії з файлами папки Архіви. Вийти з Архіви (підвести курсор на .. і натиснути Enter), виділити папку і натиснути F8.

  1.  Знищити папку Test.

Спочатку вийти з Test (підвести курсор на .. і натиснути Enter), виділити папку і натиснути F8.

  1.  Завершити роботу.

Завдання для самостійної роботи

  1.  Перевірити на наявність вірусів Flash-пам’ять.
  2.  У своїй особистій папці створити папку Самостійна у Модуль1/Лаб2.
  3.  Скопіювати у папку Самостійна довільні три файли.
  4.  Запустити архіватор WinRar.
  5.  Створити архів з паролем arh.rar, в який помістити файли з каталогу Модуль1\Лаб2\Самостійна. Записати коефіцієнт стиснення для архіву.
  6.  Перебудувати архів arh.rar у саморозпакувальний архів.
  7.  В чому полягає різниця між цими архівами.
  8.  Створити архів tom.rar, в який помістити файли з папки Модуль1\Лаб2\Самостійна, при цьому розбити архів на томи розміром 3 000 байт. Записати коефіцієнт стиснення для архіву.
  9.  Створити папку Архів у Модуль1\Лаб2\Самостійна і розпакувати архів tom.rar.
  10.  Завантажити Total Commander.
  11.  Вивести системне меню Total Commander. Опрацювати пункти меню Файл, Выделение, Навигация, Вид, Инструменты. Описати призначення та можливості деяких з пунктів меню (по два з трьох обраних самостійно пунктів меню).
  12.  Ознайомитися з довідкою Операции над файлами.
  13.  Створити в папці Самостійна текстовий файл my_file.txt, в якому записати інформацію про себе (3 рядочки).
  14.  Передивитися та занотувати інформацію про створений файл, переглянути атрибути файла.
  15.  Переглянути файл my_file.txt 2 способами. Чим ці способи відрізняються?
  16.  На лівій панелі перейти на диск С:. Відкрити папку Students (або іншу папку). Розташувати файли в алфавітному порядку їх розширень.
  17.  Вибрати у ній файли, які мають розширення .doc (або інший шаблон). Визначити їх загальний обсяг.
  18.  Перекопіювати їх в папку Самостійна.
  19.  Визначити загальний обсяг всіх файлів папки Самостійна, окрім тих, що мають розширення .doc.
  20.  Визначити серед скопійованих файлів найстарший файл за датою створення. Якій він має розмір та атрибути? Змінити його ім’я на my.doc. Передивитися його зміст.
  21.  Створити архів my_arh.rar у папці Самостійна засобами Total Commander для всіх файлів з розширенням .doc.
  22.  Переглянути створений архів засобами Total Commander.
  23.  Створити папку Архівні файли у папці Самостійна.
  24.  Розпакувати архів my_arh.rar у папку Архівні файли.
  25.  Вивести та занотувати інформації про папку Самостійна.
  26.  За допомогою дерева каталогів перейти до кореневого каталогу диску Y:.
  27.  Визначити вільне місце на диску Y:.
  28.  Виконати пошук всіх файлів з розширенням *.sys на диску C:.

Запитання для самостійної перевірки знань

  1.  Що таке накопичувач?
  2.  Які бувають накопичувачі?
  3.  Яка фізична структура жорсткого диску?
  4.  Яка логічна структура жорсткого диску?
  5.  Що таке доріжка, сектор, кластер?
  6.  Як визначити скільки фізичних та логічних дисків встановлено на ПК?
  7.  Що таке форматування диску?
  8.  Як виконати форматування диску?
  9.  Засоби перевірки дисків.
  10.  Яка необхідність перевірки дисків програмою Scandisk?
  11.  Що таке загублені кластери? Як уникнути загублених кластерів?
  12.  Що таке тимчасові файли?
  13.  Для чого потрібна дефрагментація диску?
  14.  Особливості флеш-пам’яті. Її переваги та недоліки.
  15.  Що таке комп’ютерний вірус? Які вони бувають?
  16.  Що таке антивірусна програма?
  17.  Методи виявлення комп’ютерних вірусів.
  18.  Класифікація антивірусних програм.
  19.  Призначення та можливості пакету Nod32.
  20.  Складові частини пакету Nod32.
  21.  Типи перевірки, які пропонує пакет Nod32.
  22.  Для чого призначений монітор в антивірусі?
  23.  Чому необхідно створювати архівні копії документів?
  24.  Що розуміють під архівацією файлів?
  25.  Якими можливостями володіють архіватори?
  26.  Перелічіть види архівних файлів.
  27.  Що таке багатотомний архів?
  28.  Коли виникає потреба у створенні багатотомного архіву?
  29.  Що таке SFX архів?
  30.  Коли необхідно скористатися SFX архівом?
  31.  Що таке безперервний архів?
  32.  Які переваги та недоліки мають безперервні архіви?
  33.  Що розуміють під розархівацією файлів?
  34.  Які основні переваги та можливості архіватора WinRAR.
  35.  З яких пунктів складається головне меню архіватора WinRAR?
  36.  Як запакувати файли в архів в оболонці WinRAR?
  37.  З яких пунктів складається пункт меню Команды WinRAR?
  38.  Як розпакувати файли з архіву в оболонці WinRAR?
  39.  Що таке файловий менеджер? Наведіть приклади.
  40.  Призначення Total Commander.
  41.  Призначення функціональних клавіш Total Commander.
  42.  Системне меню Total Commander.
  43.  Які клавіші використовуються для редагування тексту?
  44.  Які ви знаєте атрибути файлів, як їх задати?
  45.  Як виконати пошук файлів у Total Commander?
  46.  Як виділити файли за шаблоном?
  47.  Як створити архів засобами Total Commander?

PAGE  31


Рис.
 1. Вигляд жорсткого диску

Рис. 3. Контекстне  меню локального диску

Рис. 4. Команда Формат

Рис.5

Рис. 5. Вікно Управление компьютером

Рис. 6. Меню Свойства локального диску Е

Рис. 7. Меню Свойства: Інтернет

Рис. 8.

Рис. 9. Вікно Дефрагментация диска

Рис. 10. Комерційні чипи

Заголовок панелі 

Рядок меню

Панель інструментів

Панель дисків

ункціональні клавіші

Ліва панель

Права  панель

Зведений рядок

(рядок стану)

Поточний каталог та командний рядок

Курсор панелі 

Заголовок вікна 

Рис. 19. Зовнішній вигляд програми Total Commander

Рис. 20. Контекстне меню

Рис. 21

Рис. 22

Рис. 23

Рис. 24

Рис. 27

Рис. 26


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

74945. Умножение многозначного числа на однозначное число 447 KB
  Цели: продолжать знакомить учащихся с приёмом письменного умножения многозначного числа на однозначное число; совершенствовать устные и письменные вычислительные навыки; развивать умение решать задачи; закреплять умение рассуждать делать выводы.
74946. Правило обчислення площі прямокутника та його застосування. Знаходження значень виразів на сумісні дії 162 KB
  Мета: повторити поняття «площа» та «квадратний сантиметр»; навчити користуватись правилом обчислення площі; проводити роботу, спрямовану на запобігання змішувань понять «площа» і «периметр»; розвивати логічне мислення, пам’ять; виховувати організованість і дисципліну розумової праці дітей.
74947. Дроби. Вершки и корешки 138.5 KB
  Деление на команды Все вы знаете русскую народную сказку Вершки и корешки. Мы разделимся на команды Вершки и Корешки. Команды это I и II вариант. Сейчас проведем тендер конкурс на право выбора названия варианта-команды: команда числителя Вершки и команда знаменателя Корешки.
74949. Заміна одних одиниць вимірювання величин іншими. Розв’язування задач на дві дії та складання обернених задач 129.5 KB
  Заміна одних одиниць вимірювання величин іншими. Формувати вміння використовувати набуті знання для заміни одних одиниць вимірювання величин іншими. Познайомити учнів зі старовинними одиницями вимірювання довжини і маси.
74950. Розв’язування задач на знаходження швидкості, часу та відстані 92 KB
  Мета: Ознайомити учнів зі способами визначення відстані, швидкості та часу; за допомогою пилки» формувати вміння розв’язувати задачі на основі творчих видів роботи; розвивати обчислюванні навички.
74951. Повторення вивченого «Нумерація чисел від 21 до 100» 45 KB
  Кожен герой мультика приготував для вас своє завдання. Увага відгадайте герої якого мультфільму пропонують вам перше завдання звучить пісня Ю. Щоб нікого не образити ми виконаємо і те і те завдання. Фрагмент пісні з Бременських музикантів готові малюнки кожної тварини яка буде пропонувати завдання.
74952. Розв’язування задач на зведення до одиниці. Вправи на засвоєння таблиці множення числа 8. Розпізнання многокутників 32.5 KB
  Удосконалювати вміння учнів розв’язувати задачі на зведення до одиниці; домогтися засвоєння таблиці множення числа 8 напам’ять; закріплювати знання правил порядку дій; розвивати обчислювальні навички та вміння розв’язувати рівняння...
74953. Письменное вычитание трёхзначных чисел. Сложные задачи – цена, количество, стоимость. Геометрический материал 188.5 KB
  Цель: Учить детей письменному вычитанию трехзначных чисел столбиком; закрепить умение делать правильный мотивированный выбор действия в задаче; выбирать арифметическое действие для решения задачи; составлять равенства на умножение деление; классифицировать и обобщать.