91058

СОЦІАЛЬНА СПРАВЕДЛИВІСТЬ ЯК МЕТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ

Научная статья

Социология, социальная работа и статистика

Проблема справедливості актуальна і в сучасному суспільстві. У своїй концепції соціальної справедливості він намагається узгодити інтереси індивіда і суспільства недоторканність свободу особистості і саморегулювання суспільства його продуктивність координованість стійкість. Зважаючи на недоліки принципу рівних можливостей і враховуючи позитивний аспект принципу рівних результатів він узяв за основу своєї концепції соціальної справедливості два різні принципи: 1....

Украинкский

2015-07-10

53.9 KB

0 чел.

Василенко А. М.,

кафедра політології,

Східноукраїнський

національний університет

імені Володимира Даля,

м. Луганськ, Україна

СОЦІАЛЬНА СПРАВЕДЛИВІСТЬ ЯК МЕТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ

Проблема справедливості актуальна і в сучасному суспільстві. Особливо актуальна ця проблема у пострадянських державах, зокрема і в Україні. Неабиякої гостроти набула вона в соціальному аспекті, оскільки принцип соціалізму «від кожного – за здібностями, кожному за працею» так і не був реалізований. Крім того, негативно впливають на цей процес криза у вітчизняній економіці, корупція, криміналізація суспільства.

Справедливість – загальне співвідношення цінностей, благ і конкретний розподіл їх між індивідами, належний порядок людського співжиття, який відповідає уявленням про сутність людини і її невід'ємні права.

Про справедливість розмірковували ще давньогрецькі філософи. Категорія «справедливість» є однією з провідних у працях англійських філософів Дж. Локка, Г. Спенсера, російського мислителя П. Кропоткіна, в дослідженнях з етики Нового часу, коли почався розвиток буржуазних демократій і постала необхідність обґрунтування ідеї правової держави.

Взагалі існує велика кількість визначень справедливості. Аристотель стверджує, що поняття справедливості пов'язані з поданням щодо державі... – центральним поняттям, що характеризує справедливість, виступає «домірність». Справедливість – дивовижна чеснота, загальне добро, придбане властивість душі, з якого люди стають здатними до справедливим діям, узгоджених із законом і право держави.

Т . Гоббс у «Левіафані» пише так: «Справедливість, тобто. дотримання угод, є правило розуму, який забороняє нам робити щось, що згубно за наших реалій, отож, що справедливість є природний закон» [1].

Розвиток цивілізації, нові виклики людству потребують постійного оновлення концепції справедливості як у глобальних вимірах, так і стосовно реалій національного буття, оскільки, як стверджує сучасний американський мислитель-соціолог Дж. Ролз, «справедливість є головною доброчесністю суспільних інститутів подібно до того, як істина є головною доброчесністю наукових систем». У своїй концепції соціальної справедливості він намагається узгодити інтереси індивіда і суспільства, недоторканність, свободу особистості і саморегулювання суспільства, його продуктивність, координованість, стійкість [4, с. 98–100].

Зважаючи на недоліки принципу рівних можливостей і враховуючи позитивний аспект принципу рівних результатів, він узяв за основу своєї концепції соціальної справедливості два різні принципи:

1. Кожна людина повинна володіти рівним правом стосовно найзагальнішої системи рівних базових свобод, порівняної з подібними системами свобод усіх інших людей. Цей принцип передбачає рівність у володінні всіма базовими правами.

2. Соціальні й економічні нерівності повинні бути так зорганізовані, щоб вони давали найбільшу вигоду найменш забезпеченим громадянам, а також були застосовними до занять і соціальних статусів, доступними усім в умовах чесної рівності можливостей. За цим принципом допускається соціальна й економічна нерівність, наприклад у достатку і владі..

Крім проблеми соціальної справедливості, яка визначається характером політичної влади, права, соціальної політики держави (правовий аспект справедливості), існує й проблема справедливості як способу поведінки індивіда, про що стверджував ще Аристотель, розрізняючи справедливість щодо закону і стосовно інших людей. Йдеться про її моральний аспект. У цьому сенсі справедливість спрямована не стільки на стосунки між громадянами, скільки проти індивідуального свавілля, вимагаючи не зазіхати на іншу особистість (не завдавати їй фізичної шкоди, моральної кривди, не перекладати на неї свої обов'язки й турботи, не зраджувати її тощо), а також не зазіхати на її власність (матеріальні й духовні цінності).

Сфера застосування поняття «справедливість» безмежна, вона охоплює політичні та економічні системи, закони, соціальні інститути, міждержавні відносини, оцінки,судження, установки, рішення, вчинки, життєві позиції людей.

Соціальна справедливість відіграє значну роль в соціальній політиці і в політиці взагалі. Соціальна політика – це діяльність держави щодо створення та регулювання соціально-економічних умов життя суспільства, усунення негативних наслідків функціонування ринку, забезпечення соціальної справедливості й соціально-політичної стабільності у країні. В основі соціальної політики мають лежати принципи:

  1.  раціональності (досягнення оптимального співвідношення мети соціальної політики й засобів її реалізації);
  2.  соціальної справедливості (створення однакових можливостей для всіх членів суспільства);
  3.  соціальної безпеки (передбачення певних життєвих ризиків).

Соціальна рівність і свобода взаємозв'язані таким чином, що чим більше в суспільстві свободи, тим менше в ньому соціальної рівності, і навпаки. Реалізація неоднакових розумових і фізичних здібностей людей обов'язково призводить до соціальної нерівності, поглиблення якої створює напруженість у суспільстві, породжує конфлікти. Тому суспільство об'єктивно заінтересоване в обмеженні соціальної нерівності, створенні перешкод для її зростання. Однак обмеження соціальної нерівності призводить до обмеження свободи, створення перешкод для реалізації неоднакових здібностей людей, що гальмує суспільний, насамперед економічний, розвиток.

Так, втілення в життя класичної ліберальної моделі суспільного розвитку, яка ґрунтується на абсолютизації індивідуальної свободи і формально-правовому розумінні рівності, призводило до різкого розшарування суспільства, загострення соціальних суперечностей і виникнення соціально-політичних конфліктів. Водночас абсолютизація соціальної рівності в ході реалізації соціалістичної моделі суспільного розвитку призводила до обмеження індивідуальної свободи людей, зрівнялівки, втрати стимулів до високопродуктивної праці, соціального споживацтва, що гальмувало економічний розвиток.

Завдання, отже, полягає в тому, щоб для кожного конкретного суспільства знайти оптимальне поєднання (міру) соціальної рівності і свободи. Для цього потрібно врахувати особливості історичного розвитку суспільства, конкретного етапу, на якому воно знаходиться, суспільної свідомості тощо. В протилежному разі здійснювана державою політика сприйматиметься як несправедлива і не знайде підтримки більшості суспільства. Цим, зокрема, пояснюється несприйняття ліберальної моделі ринкової економіки з її абсолютизацією індивідуальної свободи та ігноруванням соціальної рівності більшістю населення колишніх соціалістичних країн, вихованою на ідеях соціальної рівності.

Література

  1.  Гоббс Т. Левиафан, или Материя, форма и власть государства церковного и гражданского [Электронный ресурс] / Томас Гоббс. Сочинения: в 2 т. Т. 2. – М. : Мысль, 1991. Режим доступа : http://grachev62.narod.ru/hobbes/content.htm.
  2.  Кропоткин П. Справедливость и нравственность / Петр Кропоткин [Электронный ресурс]. 1921 г. Режим доступа : http://akaada.narod.ru/krap.htm.
  3.  Локк Дж. Два трактата о правлении / Джон Локк [Электронный ресурс]. Режим доступа : http://grachev62.narod.ru/lock/content.html.
  4.  Ролз Дж. Теория справедливости / Джон Ролз. Изд-во НГУ, Новосибирск, 1995. 411 с.
  5.  Спенсер Г. Справедливость / Герберт Спенсер. Justice, 1891. 169 с.

Науковий керівник: к. політ.н., старший викладач Ірха К. О.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

15227. Ахмет Байтұрсынов қазақ тілтану ғылымының атасы 60.5 KB
  Ахмет Байтұрсынов қазақ тілтану ғылымының атасы Кіріспе Өнер алды – қызыл тіл деп мақалдап өткен қазақ ақындары жазушылары осы күнге дейін қазақ поэзиясында биік орын алады. Солардың бірі Ахмет Байтұрсынұлы. Өз заманының ағысына қарсы тұра білген қайраткер. Қаз
15228. Азаматтық қарым-қатынас құжаттары 111 KB
  Қазақ тіліндегі ресми іс қағаздары Азаматтық қарымқатынастарды реттейтін құжаттар. Оған төмендегідей құжаттар жатады: сенімхат кепілхат өтінім тапсырыс келісімшарт еңбек шарты шарт еңбек келісімі ҚОЛХАТ СЕ...
15229. Алфавит - рухани бірлік негізі 51 KB
  Иманғазы Нұрахмет филология ғылымдарының кандидаты АЛФАВИТ – РУХАНИ БІРЛІК НЕГІЗІ Қазір қазақ халқының рухани дамуы бір жолайрықта тұрған сияқты. Руханиятымызға батыс мәдениетін үлгі етеміз бе Жоқ дәстүрлі ұлттық мәдениетімізді негіз етіп алып ...
15230. Аударматану терминдерінің когнитивтік-семантикалық құрылымы 291 KB
  Сонымен бірге лингвистикалық терминдерді қазақ тіл білімінің метатілі мәселелеріне қатысты тезаурустық сипатта қарастырған Е.Қ.Әбдірәсіловтің, терминдердің танымдық сипатын зерттеу нысаны еткен С.Ақаевтың зерттеулері терминология саласын зерттеудің жаңа деңгейін көрсетеді.
15231. ТЕРМИНТАНУДЫҢ ТАРИХЫ ТЕРЕҢДЕ 60 KB
  ТЕРМИНТАНУДЫҢ ТАРИХЫ ТЕРЕҢДЕ Жуырда терминтану саласында өнімді еңбек етіп жүрген белгілі тілтанушы ғалым филология ғылымдарының докторы профессор Шерубай Құрманбайұлының €œАлаш және терминтану€ €œТерминологиялық әдебиеттердің библиографиялық көрсеткіші€ ...
15232. Басқару-ұйымдастырушылық құжаттары 139.5 KB
  Қазақ тіліндегі ресми ісқағаздары Басқару ұйымдастыру өкім шығару қызметіне қатысты құжаттар. Оған төмендегідей құжаттар жатады үкім өкім Жарғы жарлық Ереже хабарлама ...
15233. Ғұрыптық фольклор лексикасы: идиоэтникалық 251.5 KB
  Қазақ тіл білімінде әсіресе соңғы жылдары көбірек көңіл бөліне бастаған антропоцентристік бағыттағы зерттеулердің нәтижесі этностың байырғы тұрмыс-тіршілігінің, қазіргі болмысы мен өткендегі өмір сүру тәжірибесінің, күнкөріс мәдениетінің, өзіндік ежелгі заттық және рухани құндылықтарының түрлі тілдік көріністері тек лексика мен фразеологияда ғана емес, ономасиологияда да
15234. Дискурс 46 KB
  Дискурс Дискурс ұғымы XX ғасырдың 70жылдарынан бастап философияда кеңінен қолданыла бастады. Тұңғыш болып дискурс ұғымын Ю. Хабермас өзінің Коммуникативтік компетенция теориясына дайындық атты еңбегінде қолданған болатын. Содан бері бұл термин батыстық философи...
15235. І.Есенберлиннің Көшпенділер романындағы жылқы атауларының этнолингвистикалық мәні 324 KB
  Еліміз егемендік алып, тіліміз мемлекеттік мәртебеге ие болуына байланысты қоғамда тарихи сана мен ұлттық таным көкжиегі кеңейе бастады. Осыған байланысты ұлттық рухани-мәдени мұраның тарихи маңызын саралап, қайта бағалау мүмкіндігі туып отыр