91060

ЕФЕКТИВНІСТЬ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ У ПРОБЛЕМІ БІДНОСТІ УКРАЇНСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ

Научная статья

Социология, социальная работа и статистика

Процес державотворення в Україні визначився прийняттям Конституції України яка утвердила її як правову демократичну соціальну державу. Центральною проблемою яких є рівень бідності серед українського населення адже об’єктом соціальної політики є суспільство. Щодо до цього на семінарі з подолання бідності в Україні Я. Якщо ми зрозуміємо що нам потрібний конструктивний системний комплексний підхід до подолання бідності тоді ми цю справу зрушимо...

Украинкский

2015-07-10

51.86 KB

0 чел.

Ващенко О.О.,

кафедра політології,

Східноукраїнський національний

університет імені Володимира Даля,

м. Луганськ, Україна

ЕФЕКТИВНІСТЬ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ У ПРОБЛЕМІ БІДНОСТІ УКРАЇНСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ

Процес державотворення в Україні визначився прийняттям Конституції України, яка утвердила її як правову, демократичну, соціальну державу. Конституція України визнає людину, її життя, честь і гідність, недоторканість і безпеку найвищою соціальною цінністю та встановлює, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст та спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав та свобод людини і це є головним обов'язком держави. Відповідно до Статті 1 Конституції України – Україна є демократичною,соціальною,правовою державою. [1, с. 1–2].

Вагомість соціальних проблем, що накопичилися в Україні з кожним днем зростає. Центральною проблемою яких, є рівень бідності серед українського населення, адже об’єктом соціальної політики є суспільство. Щодо до цього, на семінарі з подолання бідності в Україні Я. Сухий наголосив: «У боротьбі з бідністю поки що перемагає бідність – 60-70% громадян сьогодні вважають себе бідними. Тому ми повинні сказати суспільству – боротися з бідністю тільки на словах одними цифрами неможливо. Якщо ми зрозуміємо, що нам потрібний конструктивний, системний, комплексний підхід до подолання бідності, тоді ми цю справу зрушимо з місця». Проблема подолання бідності, яка безпосередньо торкається життя значної кількості громадян, є актуальною і для суспільства. За його словами, розв'язання цієї проблеми є найважливішим пріоритетом у здійсненні реформ в Україні.

На нашу думку, постійно діюча програма соціального захисту українського населення зокрема, визначення конкретних заходів, спрямовання на відновлення виробництва та стимулювання економічного зростання, сприяння трудової зайнятості населення, удосконалення оплати праці, реформування пенсійної системи, соціального страхування, системи соціального захисту, соціальної підтримки сімей, дітей та молоді, поліпшення медичного обслуговування тощо, не є ефективною, адже втрачається менш видима низка причин високого рівня бідності в Україні, такі як:

  1.  сповільнення економічного зростання;
  2.  низький рівень доходів у сільській місцевості;
  3.  відсутність можливості працевлаштування;
  4.  низька конкурентоспроможність певних категорій осіб, зокрема, молоді, осіб передпенсійного віку.

Дивлячись на ситуацію, що склалася на даному етапі, можна зробити висновок, що соціальні проблеми розглядаються дещо поверхнево. Логічно було б ставити та розглядати завдання більш локально, наприклад, акцентувати увагу на тому, що в Україні впродовж тривалого часу спостерігається значний і стійкий у часі негативний розрив у рівні заробітних плат працівників бюджетної сфери й працівників інших секторів економіки, в результаті чого «бюджетники» формують основну частку «працюючих бідних». Тому занижений розмір заробітної плати в бюджетних галузях провокує розповсюдження бідності й серед пенсіонерів, а також недофінансування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування, місцевих та державного бюджетів. Для України ця проблема є однією з найболючіших у суспільному житті країни. Навіть, успішне проведення політики економічного зростання не може забезпечити ефективне впровадження відповідної соціальної політики у разі, якщо остання не є досконалою і комплексно розробленою.

У адміністративно-територіальному розподілі найвищі показники бідності (36–43 %) – у Миколаївській, Луганській та Чернівецькій областях. Найменша бідність зафіксована у м. Києві (10,6 %), Одеській, Кіровоградській, Харківській та Закарпатських областях (20–23 %) [5, с. 2–5].

Цей аналіз доводить нам, що ситуація з бідністю в Україні набула значних масштабів та темпів розвитку, що є серйозною політичною та соціально-економічною проблемою.

Ми хочемо донести, що застосування механізмів подолання бідності необхідно розуміти регіональну, національну, культурну та соціальну парадигму, котра безпосередньо здійснює вплив на вибір тієї чи іншої стратегії подолання бідності. Тому говорити про однозначність та універсальність засобів подолання бідності буде нелогічно, оскільки треба враховувати специфіку регіону та загальної картини бідності в Україні.

Як зазначено в Програмі Кабінету Міністрів України «Назустріч людям» зусилля Уряду, насамперед, має бути спрямовано на подолання бідності в країні: «Дієва політика подолання бідності повинна спиратися на створення економіко-правових умов для збільшення доходів, підвищення економічної активності населення та зменшення його розшарування за рівнем доходів. Реалізація Урядової політики повинна забезпечити перехід від використання дешевої праці до висококваліфікованої з належною оплатою» [5, с. 7–9].

Згідно з Указом Президента України № 1525 «Про стратегію подолання бідності» дефініція бідності – це неможливість унаслідок нестачі ресурсів підтримувати спосіб життя, притаманний певному суспільству у конкретний період [3, c. 4–11].

Варто враховувати деякі фактори при впровадженні соціальної політики в Україні. У наш час соціальна політика у сфері оплати праці є типовим шляхом трансформації системи оплати праці та системи соціальних гарантій від централізовано-планової економіки до ринкової. Пріоритет у розвитку людського капіталу в Україні – необхідно віддати кваліфікованим спеціалістам на ринку праці. Доцільно вжити заходи щодо збільшення вартості людського капіталу та ефективності його використання у напрямку економічного зростання. Усвідомити, що мірилом ефективності соціальної політики є продуктивність праці, яка в кінцевому підсумку визначає обсяг створеного ВВП у розрахунку на душу населення, а відтак і ресурс, що може бути використаний на кінцеве споживання громадян, зокрема малозабезпечених.

Сьогодні необхідно змінити цю тенденцію і збільшити ресурси розвитку та створення добре оплачуваних робочих місць для якомога більшого прошарку українських громадян.

Соціальні програми в Україні мають бути більш регульованими та ефективними, щоб допомогу отримував саме той, хто її потребує.

У подоланні бідності в Україні важливим є підвищення продуктивності праці, зростання ВВП на душу населення, а також «подолання» тіньового сектору економіки, що допоможе забезпечити населенню України високий рівень соціальних стандартів.

Література

  1.  Конституція України [прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р] : Закон України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. ‒ 1996. ‒ № 30.
  2.  Новікова О. Концепція соціальної політики України: проблеми і шляхи вирішення / О. Новікова //Соціальна політика і соціальна робота. ‒ 1998. ‒ C. 5-14.
  3.  Указ Президента України «Стратегія подолання бідності» від 15 серпня 2001 року // Соціальний захист. ‒ 2001. ‒ С. 4-11.
  4.  Лібанова Е. Бідність: визначення, критерії та показники / Е. Лібанова // Україна : аспекти праці. ‒ 1997. ‒ С. 9.
  5.  Програма Кабінету Міністрів України «Назустріч людям». ‒ від 04.02.2005 р. ‒ [Електронний ресурс]. ‒ Режим доступу : http://zakon.nau.ua/.
  6.  Красун А. Бідність в Україні ті шляхи її подолання / Красун А., Турчин Я. ‒ 2008. ‒ [Електронний ресурс]. ‒ Режим доступу : http://zakon.nau.ua/doc/?code=637/2001.

Науковий керівник: к.політ.н., старший викладач Ірха К. О.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

26058. Схемы интегральных счётчиков 15.75 KB
  Микросхема К155ИЕ2 имеет кроме того входы установки в состояние 9 при котором первый и последний разряды устанавливаются в 1 а остальные в 0 то есть 10012=9. Десятый импульс переводит триггеры МС в состояние при котором на выходах 4 и 6 МС формируются лог. Адресные дешифраторы строк ДШx и столбцов ДШy формируют сигналы выборки на соответствующих АШ которые определяют строку и столбец накопителя в котором расположен выбираемый ЭП. Если при этом сигнал на входе то СУ формирует управляющий сигнал при котором ФЗС обеспечивает...
26059. Динамическая память 17.76 KB
  В зависимости от типа ПЗУ занесение в него информации производится или в процессе изготовления или в эксплуатационных условиях путем настройки предваряющей использование ПЗУ в вычислительном процессе. В последнем случае ПЗУ называются постоянными запоминающими устройствами с изменяемым в процессе эксплуатации содержимым или программируемыми постоянными запоминающими устройствами ППЗУ. Функционирование ПЗУ можно рассматривать как выполнение однозначного преобразования kразрядного кода адреса ячейки запоминающего массива ЗМ в nразрядный...
26060. Логические элементы 14.44 KB
  МОВ логических элементах на МОПтранзисторах используется два типа транзисторов: управляющие и нагрузочные. Логические элементы на МОПтранзисторах Существенным преимуществом логических элементов на МОПтранзисторах перед логическими элементами на биполярных транзисторах является малая мощность потребляемая входной цепью. Кроме того выходное сопротивление у открытого МОПтранзистора больше чем у биполярного что увеличивает время заряда конденсаторов нагрузки и ограничивает нагрузочную способность ЛЭ. Микросхемы КМОПструктуры...
26061. Асинхронные и синхронные триггеры. Способы управления триггеров 14.12 KB
  С Особенностью синхронного триггера является то что ввиду наличия в схеме управления инвертирующих элементов происходит изменение исполнительного значения управляющих сигналов по сравнению с асинхронными. Применение синхронизации не устраняет неопределённое состояние триггера возникающее при одновременной подаче единичных сигналов на все три входа. Поэтому условием нормального функционирования является следующее неравенство: SRC ≠ 1 Кроме трёх основных входов синхронные RSтриггеры снабжаются ещё входами асинхронной установки состояния...
26062. Катаболизм и анаболизм. Биологическое значение основных метаболических путей (гликолиз, цикл трикарбоновых кислот, расщепление и синтез жирных кислот) 15.72 KB
  При катаболизме происходит расщепление и окисление в результате чего извлекается энергия из расщепившихся макромолекул. На первом этапе идут 2 необратимых реакции в результате чего тратится 2 мол АТФ. В результате этого этапа образуется 2 мол НАДНН и 4 мол АТФ. Конечным продуктом является 2 мол ПВК.
26063. Липиды 14.89 KB
  Липидынизкомолекулярные оргие соедия полностью или почти полностью нерастворимые в воде. Биологические фии липидов: 1 Структурная липиды в виде комплекса с белками являются стрми элементами мембран клеток. Классификация липидов: 1Простые липиды ацилглицеролы воска. 2Сложные липиды фосфолипиды гликолипиды стероиды.
26064. Макромолекулы как основа организации биологических структур 23.39 KB
  Первичная структура – линейная. Вторичная структура. Структура полипептидной цепи спирализована неполностью. Такие параллельно расположенные участки структура конфигурация представляет собой складчатую структуру которая включает параллельные цепи связанные водородной связью.
26065. Нуклеиновые кислоты, основные типы, физ-хим 14.65 KB
  Сущт несколько форм ДНК Bформаправозакрученная длина полного витка 34 ангстрема ширина 20 А полный виток спирали10 пар нуклеотидов. Аформа: 11 пар оснований в витке угол наклона 20 Сформа9. Третичная формаукладка в прве. Исходная кольцевая форма у бактерий хлоропластов митох.
26066. Углеводы, их биологическая роль, классификация 12.82 KB
  Классификация: Простые сахарамоносахды их производные; Сложные сахараолигосахариды и полисахариды. Моносахаридыальдозы и кетозы. Олигосахаридыуглеводы молекулы которых содержат 210 моносахаридных остатков. Среди них различают гомополисахды из остатков 1 моносахда гетерополисахдыиз остатков разных моносахдов.