91061

ПОНЯТТЯ ПРО ЗАСОБИ ТА ІНСТРУМЕНТИ ПЕРЕТВОРЕННЯ СОЦІАЛЬНОГО ДОВКІЛЛЯ

Научная статья

Социология, социальная работа и статистика

Як відомо, саме від широти асортименту засобово-інструментального забезпечення та рівня розвитку умінь і навичок їхнього застосування фахівцем певної сфери залежить ефективність діяльності останнього та якість розробленого чи виготовленого ним продукту.

Украинкский

2015-07-10

144 KB

0 чел.

Гірняк А.Н.,

к.психол.н., доцент кафедри

соціальної роботи,

Тернопільський національний

економічний університет,

Качмар О.М.,

студентка групи СРм-51

зі спеціальності «Соціальна робота»,

Тернопільський національний

економічний університет,

м. Тернопіль, Україна

ПОНЯТТЯ ПРО ЗАСОБИ ТА ІНСТРУМЕНТИ ПЕРЕТВОРЕННЯ СОЦІАЛЬНОГО ДОВКІЛЛЯ

Постановка проблеми. Як відомо, саме від широти асортименту засобово-інструментального забезпечення та рівня розвитку умінь і навичок їхнього застосування фахівцем певної сфери залежить ефективність діяльності останнього та якість розробленого чи виготовленого ним продукту. Нажаль, значна частина соціальних працівників і досі орієнтуються на застарілі стандарти і норми свого фаху, послуговуються екстенсивними технологіями і застосовують найбільш звичні для них, але далеко не найоптимальніші, професійні засоби та методи. Отож нинішнє соціально-економічне становище України вимагає від наукової спільноти розроблення нових та удосконалення уже наявних інструментів динамічного й сталого розвитку ключових секторів молодої соціально зорієнтованої держави.

Аналіз останніх досліджень та публікацій з проблеми. Вперше інструменталізм як суб’єктивно-ідеалістичне вчення започаткував Дж. Дьюї, пізніше вітчизняні науковці розпочали досліджувати засоби психічної діяльності (Л.С. Виготський) та засоби професійного методологування (Г.П. Щедровицький), а сучасні дослідники А.І. Капська і Л. Пал вдало диференціювали інструменти соціальної політики і соціальної роботи.

Викладення основного матеріалу. Історія розвитку цивілізації матеріалізується у засобах праці та інструментах – від кам’яної сокири до писемності, мовленнєвої комунікації і науки. Cьогодні соціально-економічне зростання і науково-технічний прогрес першочергово характеризуються рівнем розвитку засобів професійної діяльності. Відтак зміст останньої, укладений в ту чи іншу форму, важко реалізувати без використання новітніх засобів за допомогою котрих вона й має здійснюватися. Своєю чергою саме від особливостей змісту і призначення соціально-культурної діяльності залежить вибір певного засобу або, частіше їх набору. Власне адекватно підібраний і професійно використаний арсенал засобів уможливлює найвищу ефективність соціальної роботи [4, с. 57]. Прикметно, що взаємозв’язок людини і знарядь праці сприяє розвитку обох взаємодіючих елементів, тобто як техніки і технології, так і загальнотрудових функцій, навичок і здібностей особистості фахівця (рис.).

Рис. Місце та роль засобово-інструментального забезпечення у процесі проективного культуротворення

Сьогодні у царині соціогуманітарних наук часто оперують поняттями «засіб», «спосіб», «метод», «інструмент», «знаряддя» та ін. Проте дослідники рідко рефлексують відмінність між цими дефініціями. Інколи вони використовуються як синонімічні, або ситуативно підміняють один одного. Така термінологічна невизначеність не дає змоги адекватно оперувати цими поняттями як специфічним мисленнєвим інструментарієм.

Аналізуючи різноманітні визначення із даної проблематики, доходимо висновку, що засіб можна розглядати як те, що необхідне для здійснення чого-небудь, для якоїсь діяльності [1, с. 326]. Конкретизоване поняття засобу розкривається як матеріальний, матеріалізований чи ідеальний предмет (явище або процес), котрим послуговуються живі істоти у ході власної життєдіяльності. До засобів праці належать засоби виробництва, знаряддя, інструменти, а також земля, засоби сполучення і зв’язку, виробничі будівлі тощо [5, с. 652].

Більш вужче поняття – засоби виробництва, які можна трактувати як сукупність знарядь праці, предметів праці (сировини) і способів її здійснення, що їх використовує людина у процесі виробництва матеріальних і нематеріальних благ [5, с. 652].

Знаряддями вважають природні підручні допоміжні засоби, за допомогою котрих люди або тварини впливають на предмети (об’єкти) дії, видозмінюючи їх відповідно до своїх потреб. Їхнє використання характеризується ситуативністю, короткостроковістю і відсутністю стійких зв’язків між ситуацією, сировиною і засобом.

Пристосування – частково перетворене, оброблене (окультурене) знаряддя, пристосоване для досягнення навіть частково віддаленої у часі мети. Пристосування, як і знаряддя, характеризуються поліфункціональністю. Вони розподіляються на внутрішнє (конформізм, адаптація) і зовнішнє (окультурене знаряддя чи середовище відповідно до власних потреб).

Інструментом є специфічне пристосування, за яким закріплена його функція, котра є вираженням певних трудових операцій. Як і будь-який засіб, він призначений для перетворення матеріалу із заданого стану в бажаний, однак характеризується високою адекватністю до виконання конкретного завдання.

Механізм – система вузькоспеціалізованих інструментів, оперування якою передбачає значний розподіл праці, а відтак вимагає від профільного фахівця високої компетентності і професійної майстерності її застосування. Водночас саме вона потенційно забезпечує найвищу продуктивність праці [3].

 Спосіб – спеціальна дія, прийом або система прийомів щодо застосування (використання) певного інструменту чи засобу, яка дає змогу зробити, здійснити що-небудь, досягти чогось [1, с. 1179] на різних рівнях ефективності.

 Метод – усталений спосіб, шлях, чи мисленнєвий засіб досягнення поставленої мети як сукупність процедур і прийомів теоретичного та практичного освоєння дійсності [6, с. 87]. Зауважимо, що ідея методу виникла з практичної необхідності використання логіки як засобу, головно для керівництва розумом.

З огляду на прийняту нами систему категорій, навіть людська психіка може розглядатися як засіб пізнання і пристосування до середовища і водночас як своєрідний спосіб самовідображення світу. Зі свого боку, свідомість, за Л.С. Виготським, є головною умовою і засобом оволодіння собою. Також Льву Семеновичу належить концепції знаків як засобів психічної діяльності та ідея розвивального навчання, згідно з якою дитина не може самостійно відкрити і освоїти не тільки систему наукових понять, а й будь-яке культурне знаряддя. Тому розвиток дитячої психіки зумовлений взаємодією з дорослим, який відкриває дитині правила вживання різноманітних знарядь [2, с. 12].

У цьому контексті доречно буде згадати й таке суб’єктивно-ідеалістичне вчення Джона Дьюї як інструменталізм, згідно з яким свідомість є одним із інструментів пристосування організму до середовища, яке постійно змінюється. Абсолютизуючи суб’єктивний момент людської практики, представники інструменталізму вважають образи, поняття, наукові теорії не відображенням об’єктивного світу, а інструментами доцільного пристосування до середовища [5, с. 710].

Висновки

1. Однією з основних функцій уряду є втручання в потік соціальних подій з метою внесення певних змін (досягнення конкретного соціально-політичного результату). При цьому зміни досягаються за допомогою використання певного арсеналу інструментів політики під котрими розуміють засоби впливу та контактування з суспільством.

2. Соціальна робота, за А.І. Капською, є основним інструментом соціальної політики. При цьому остання визначає її зміст і спрямованість. Водночас соціальна робота є не лише засобом реалізації соціальної політики, а завдяки наявності зворотного зв’язку, постає своєрідним соціальним індикатором, що демонструє реальні наслідки соціальної політики та рівень її ефективності.

3. Соціальний працівник задля підвищення ефективності своєї професійної діяльності має чітко рефлексувати її чотири аспекти: а) сировина / ресурс (соціальні проблеми, проблемні ситуації), що підлягає перетворенню; б) засоби та інструменти (матеріальні, матеріалізовані чи ідеальні), котрі найбільш адекватні для досягнення поставлених цілей; в) способи їх застосування (проблематизація, планування, проектування, програмування тощо); г) очікуваний продукт (оптимальні варіанти розв’язання поставлених задач).

4. Складні об’єкти соціальної реальності знаходяться у постійному розвитку та динаміці, а відтак одночасно мають розвиватися і принципово нові набори засобів та інструментів їх пізнання, перетворення й конструювання. Отож фахівець соціальної сфери має володіти не лише різноманітними знаннями, а й використовувати їх у ролі професійних розуміннєво-мисленнєвих інструментів методологічного проектування бажаної соціальної реальності і власного самотворення. Таким чином знання починають виконувати функцію засобів пізнання, теорія перетворюється у метод, а методологія стає важливою логіко-змістовою процедурою осягнення смислу – методологуванням.

Література

  1.  Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел]. К. ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2003. 1440 с.
  2.  Выготский Л. С. Психология / Лев Семенович Выготский. М. : ЭКСМО-Пресс, 2002. 1008 с. (Серия „Мир психологии”).
  3.  Гірняк А. Н. Засіб як психолого-дидактична категорія / Андрій Несторович Гірняк // Вітакультурний млин. – 2007. – Модуль 6. – С. 16-21.
  4.  Іванова О. Л. Соціальна політика: теоретичні аспекти / Олена Леонідівна Іванова. – К. : КМ Академія, 2003. – 107 с.
  5.  Український радянський енциклопедичний словник : в 3-х т. / [редкол. : ... А. В. Кудрицький (відп. ред.) та ін.]. 2-ге вид. К. : Голов. ред. УРЕ, 1986. Т. 1: А Калібр. 1986. 752 с.
  6.  Фурман А. В. Типологічний підхід у системі професійного методологування / Анатолій Васильович Фурман // Психологія і суспільство. – 2006. – № 2. – С. 78-92.


3.
 Спосіб / метод трансформації сировини чи вирішення проблеми

5. Майстерність оперу-вання інструментарієм (техніка, методика, процедури та прийоми застосування)

1. Ціль / мета професійної діяльності

6. Результат / продукт професійної діяльності

. Об’єкт / предмет, що підлягає пізнанню чи перетворенню

4. Засіб / інструмент миследіяльнісного зреалізування

Засобово-

інструментальне

забезпечення як

медіатор процесу

перетворення

об’єкту впливу

із заданого стану

у бажаний


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

65960. Основные этапы развития экономической теории 39.5 KB
  Люди постепенно накапливали опыт и знания о процессах и явлениях экономической жизни познавали и объясняли их причины. Взгляды Ксенофонта Платона Аристотеля являются теоретическими исходными моментами современной экономической науки.
65961. Прибыль фирмы. Бухгалтерская и экономическая прибыль. Нормы прибыли и факторы, влияющие на ее величину 32 KB
  Результаты деятельности фирм анализируются с помощью категорий выручки и прибыли. Минимизация издержек создает условия для появления и увеличения прибыли фирмы. Прибыль обычно трактуется как разница между выручкой и издержками. Получение максимальной прибыли является главной целью фирм и ее хозяев.
65963. Цели и формы приватизации 37.52 KB
  Хотя процессы приватизации особенно активизировались в последние десятилетия 20 в. Исторически первоначальной формой приватизации была передача земли находившейся в собственности монарха отождествлявшегося с государством феодалам в пожизненное или вечное пользование...
65966. Иностранные инвестиции в Россию 57 KB
  По данным на конец 2010 года общий объём накопленных иностранных инвестиций в российской экономике составлял 3001 млрд что на 12 превысило показатель 2009 года. Как отмечалось в докладе инвестиционная привлекательность России в сравнении с данными доклада...
65968. Бюджетный дефицит 17.78 KB
  Различают структурный фактический и циклический дефициты. Структурный дефицит рассчитан: для экономики находящейся на естественном уровне национального продукта и естественном уровне безработицы; и при существующих законах о ставках налогов и размеров трансфертных платежей.