91070

ПСИХОЛОГІЧНІ СКЛАДОВІ ОСОБИСТОСТІ КЕРІВНИКА

Научная статья

Социология, социальная работа и статистика

Якщо узагальнити усі дослідження то основними психологічними вимогами до керівників є наступні: прагнення до спілкування; уміння легко вступати в контакт з незнайомими людьми; стійке хороше самопочуття при роботі з людьми; доброзичливість чуйність; витримка; уміння управляти емоціями; здатність аналізувати поведінку оточуючих розуміти наміри і настрій інших людей; здатність розбиратися у взаєминах людей уміння злагоджувати розбіжності між ними організовувати їхню взаємодію; здатність в думках ставити себе на місце іншої людини уміння...

Украинкский

2015-07-10

51.03 KB

0 чел.

Бохонкова Ю. О.,

д. психол. н., доц.,

завідувач кафедри психології,

Східноукраїнський

національний університет

імені Володимира Даля,

м. Луганськ, Україна

ПСИХОЛОГІЧНІ СКЛАДОВІ ОСОБИСТОСТІ КЕРІВНИКА

Особистість керівника стала об'єктом інтенсивного дослідження психологів ще с початку 70-тих років ХХ століття. За цей час багато досліджень було присвячено властивостям, які повинні бути притаманні керівникам. Якщо узагальнити усі дослідження, то основними психологічними вимогами до керівників є наступні: прагнення до спілкування; уміння легко вступати в контакт з незнайомими людьми; стійке хороше самопочуття при роботі з людьми; доброзичливість, чуйність; витримка; уміння управляти емоціями; здатність аналізувати поведінку оточуючих, розуміти наміри і настрій інших людей; здатність розбиратися у взаєминах людей, уміння злагоджувати розбіжності між ними, організовувати їхню взаємодію; здатність в думках ставити себе на місце іншої людини, уміння слухати, враховувати думки іншої людини; здатність володіти словом, мімікою, жестами; розвинена мова, здатність знаходити спільну мову з різними людьми; уміння переконувати людей; акуратність, пунктуальність, зібраність; знання психології людей тощо.

Деякі зарубіжні вчені вважають, що слід приділяти увагу таким особистісним якостям керівника, як здатність інтегрувати емоційні оцінки та інтуїтивні уявлення в процесі прийняття рішень; міру психологічної та емоційної стійкості; вміння встановлювати ефективну взаємодію, делегувати повноваження підлеглим; здатність до розуміння інтересі як своїх, так і інтересів підлеглих; здатність працювати в колективі; здатність керувати собою, розуміння особистісних цінностей та цілей, здатність впливати на оточення, керувати, вчити підлеглих, формувати команду, винахідливість, креативність, прагнення до професійного та особистісного росту. Безумовно, всі вищезазначені якості повинні бути властиві керівникам як працівникам сфери «людина-людина». Разом з тим, слід виокремити, по-перше, ті якості, від яких залежать розвиток та реалізація всіх інших. До таких якостей належать: навички соціальної взаємодії; інтелект, вміння та бажання вчитися та вчити; знання сучасних управлінських функцій та підходів; здатність формувати та розвивати ефективні робочі групи (команди).

Також слід приділити особливу увагу емоційному інтелекту керівника як важливому показнику ефективного використання ним власних ресурсів у прийнятті оптимальних, виважених рішень. Емоційний інтелект – це явище, яке об'єднує в собі уміння розрізняти і розуміти емоції, управляти власними емоційними станами і емоціями своїх партнерів по спілкуванню. П. Салоуей, Д. Майер і Д. Карузо визначають емоційний інтелект як здатність сприймати і розуміти прояви особистості, що виражаються в емоціях, управляти емоціями на основі інтелектуальних процесів. Цими вченими була розроблена найвідоміша модель емоційного інтелекту. На думку Д. Гоулмена, емоційний інтелект – це здатність людини тлумачити власні емоції та емоції оточуючих з тим, щоб використовувати отриману інформацію для реалізації власної мети.

Розглядаючи психологічні особливості особистості керівника треба зупинитись на мотивації. Вивчення мотиваційної сфери особистості керівника детерміноване як соціально-економічними умовами, вимогами науково-технічного і загальнокультурного прогресу, так і назрілою потребою пошуку досконаліших форм, методів, технологій підготовки, формування та розвитку кадрів управління. В цілому мотиваційні чинники професійної діяльності керівників розділяють на дві групи, а саме: процесуальна і змістовна мотивація або професійна мотивація; мотивація до реалізації управлінських функцій. Розглядаючи управлінську мотивацію, можна виокремити два компоненти управлінської мотивації: управлінський та професійний. Професійний компонент (професійна мотивація) – це процес усвідомлення мотивів професійної діяльності, які є ідентичними мотивам соціонометричної професійної діяльності. Управлінський компонент (управлінська мотивація) – це процес усвідомлення мотивів управлінської діяльності. Враховуючи аналіз класифікацій управлінської мотивації, зокрема мотивації професійної діяльності керівників, можна вважати, що управлінська мотивація керівників полягатиме у мотивації до реалізації управлінських функцій.

Найважливіший компонент мотиваційної сфери особистості керівника – потреби. Зде­більшого управлінська діяльність керівників відбувається під впливом таких потреб, як: досягнення успіху, влади; відчуття соціальної значущості своєї діяльності, участі у розв'язанні загальнонаціональних завдань, в доведенні цінності власної особистості; самоствердження через власну справу; розвитку.

Деякі психологи включають до структури особистості керівника ще й такі якості, як: практично-психологічний такт та тип керівника. Під практично-психологічним тактом розуміють здатність віднайти практичне застосування для кожної людини залежно від її індивідуальних психологічних особливостей. Практично-психологічний такт виявляється у здатності віднаходити способи впливу та обирати відповідні форми контактів з підлеглими.

Література

  1.  Дмитриева М. А. Уровни и критерии профессионализма : проблемы формирования современного профессионала / М. А. Дмитриева, С. А. Дружилов // Сибирь. Философия. Образование : научно-публицистический альманах. – Новокузнецк : Изд-во Института повышения квалификации, 2001. Вып. 20 (4). – С. 18-30.
  2.  Поваренков Ю. П. Психологическое содержание профессионального становления человека / Ю. П. Поваренкова. – М. : Изд-во УРАО, 2002. – 160 с.
  3.  Реан А. А. Психология адаптации личности / А. А. Реан, А. Р. Кудашев, А. А. Баранов. – СПб. : Медицинская пресса, 2002. – 352 с.
  4.  Социально-психологический климат коллектива и личность / В. В. Бойко, А. Г. Ковалев, В. Н. Панферов. – М. : Мысль, 1989. – 207 с.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

46690. Поняття про фразеологію. Типи фразеологізмів 26 KB
  Фразеологізм це стійке сполучення слів побудоване як словосполучення чи речення і характеризується злитістю компонентів цілісністю значення та автоматичною відтворюваністю в мовленні. За ступенем злитості значень слів які входять до фразеологізму їх поділяють на фразеологічні зрощення стійке сполучення слів значення якого не випливає зі значень окремих слів точити ляси піймати облизня; фразеологічні єдності стійке сполучення слів про значення якого можна здогадуватися із значень окремих слів як в рот води набрати;...
46691. Синтаксична норма. Однорідні члени речення, дієприкметникові та дієприслівникові звороти 26 KB
  Однорідні члени речення дієприкметникові та дієприслівникові звороти. Однорідні члени речення це такі члени речення які виконують однакову синтаксичну функцію відносяться до одного й того самого члена речення і поєднуються між собою сурядним зв’язком. Однорідні члени речення рівноправні і не залежать одне від одного. Однорідними можуть бути будьякі і головні і другорядні члени речення.
46694. ФИРМА В ЭКОНОМИКЕ ОТРАСЛЕВЫХ РЫНКОВ 26.48 KB
  Отличие фирмы от других хозяйствующих субъектов состоит в том что она: представляет собой достаточно крупную и организационно оформленную единицу; является самостоятельным юридически независимым экономическим агентом; выполняет особую функцию в экономике: покупает ресурсы с целью производства товаров и услуг. Фирма служит инструментом распределения ресурсов в экономике между альтернативными возможностями их использования; существование и рост фирмы...
46695. Drogensucht 26.5 KB
  Viele Jugendliche sind heutzutage drogen- und alkoholabhängig. Sehr früh beginnen sie zu rauchen und Alkohol zu trinken. Alkohol, Nikotin und Medikamente nennt man weiche Drogen. Grundsätzlich ist diese Unterscheidung irreführend. Alle Drogen sind Stoffe, die unser Bewusstsein verändern. Sie tun dies unterschiedlich stark, aber alle sind schädlich und machen fast immer abhängig