91164

КОНВЕНЦІЙНІ ФОРМИ ПОЛІТИЧНОЇ УЧАСТІ

Научная статья

Социология, социальная работа и статистика

Процес підвищення політичної активності громадян може бути корисним лише тоді коли серед форм політичної участі будуть переважати лише конвенційні її модифікації. Таким чином етимологічно конвенційність політичної участі також походить від умови відповідності тих чи інших політичних дій нормативним умовам правовому середовищу та постулатам моралі які переважають у даному суспільстві. Так відповідно до системи використаних політичних засобів виокремлюють мирні та насильницькі...

Украинкский

2015-07-13

50.59 KB

0 чел.

Ірха К. О.,

к.політ.н., ст. викл. кафедри політології

та міжнародних відносин,

Східноукраїнський національний

університет імені Володимира Даля,

м. Луганськ, Україна

КОНВЕНЦІЙНІ ФОРМИ ПОЛІТИЧНОЇ УЧАСТІ

Процес підвищення політичної активності громадян може бути корисним лише тоді, коли серед форм політичної участі будуть переважати лише конвенційні її модифікації. Тобто ті, що є загальноприйнятими, легальними та спрямованими на пізнання та модернізацію, а не на руйнацію. Якщо звернутися до витоків, то сам конвенціоналізм – це філософська течія, яка ґрунтувалася на природі концепцій як продуктів погодження між вченими.

Основна ідея конвенціоналізму мала місце вже в античності (задача астрономії – «врятувати явища, що представляються планетами») та в епоху Відродження (інструменталістська інтерпретація теорії М. Коперника). Сучасний конвенціоналізм бере початок у роботах Е. Маха, П. Дюгема та А. Пуанкаре. Згідно Пуанкаре, основні положення будь-якої наукової теорії не є ні синтетичними істинами a priori, ні відображенням реальності a posteriori. Вони – це сутність угоди, єдиною абсолютною умовою якої є несуперечливість. Вибір тих чи інших положень з безлічі можливих диктується практичними міркуваннями: потребою у максимальній простоті теорій і необхідністю успішного їх використання. При появі більш ефективних конвенцій старі відкидаються.

Таким чином, етимологічно конвенційність політичної участі також походить від умови відповідності тих чи інших політичних дій нормативним умовам, правовому середовищу та постулатам моралі, які переважають у даному суспільстві.

Політична участь характеризується багатоманітністю, саме тому вона підлягає класифікації за різними критеріями. Так, відповідно до системи використаних політичних засобів виокремлюють мирні та насильницькі, добровільні та примусові, традиційні й інноваційні, легітимні та нелегітимні, законі (легальні) і протиправні (нелегальні) різновиди політичної участі. А за ступенем активності політичну участь поділяють на пасивну і активну. У свою чергу, політична активність класифікується також на конвенційну, тобто легальну, регламентовану законом політичну участь та неконвенційну – незаконні види участі: демонстрації, пікети, мітинги, які заборонені владою, тощо.

Американський вчений Л. Мілбрайт виділяє чотири основних види конвенційної політичної участі: голосування; участь у роботі партій і політичних організацій; участь у політичному житті громади; контакти з офіційними особами на різних рівнях [6, с. 69–71]. При цьому підході до конвенційної політичної участі зараховуються всі ті форми, які демократична політична система пропонує громадянам.

Можна стверджувати, що конвенційна політична участь притаманна країнам з розвиненою структурою демократичних інститутів, сталим громадянським суспільством та, відповідно, широким колом можливостей для громадян брати участь у політичних процесах. Звертаючись до практики участі громадян у діяльності органів влади, зазначимо, що конвенційними її формами є: звернення з листами, петиціями до офіційних осіб та інститутів; участь у різноманітних акціях протесту (пікетування, маніфестації, страйки тощо). Традиційним показником активності населення вважається участь у профспілках.

Нарешті, однією з форм конвенційної політичної участі є феномен громадянської непокори, яка спрямовується на зміну певного політичного рішення, закону, усталеної норми діяльності. Такий вид діяльності має значний мобілізуючий потенціал щодо громадськості та спроможний впливати на еліту країни [5, с. 15].

У політичній психології також звертаються до критерію конвенційності, коли, наприклад, досліджують феномени психологію різних соціальних груп. Так, серед стихійних груп виділяють конвенційний натовп, який складається з людей, що поєднані спільними інтересами та дотримуються ряду правил. Але лише до певного моменту конвенційний натовп діє відповідно правилам. Прикладом цього виду натовпу можна назвати групи болільників – «фанатів» футбольних команд, що підтримують своїх кумирів, вболіваючи за них на стадіонах.

Український дослідник В. І. Бортніков. Зазначає, що під конвенційними формами політичної участі мають на увазі політичну поведінку, яка використовує інституційні канали і є прийнятною для домінуючої політичної системи [1, с.75]. Часто конвенційність політичної участі ототожнюють з легальністю, тобто відповідністю нормативно-правовому полю. У той же час у контексті існування феномену конвенційної моралі варто співставляти специфіку обраної форми політичної участі з моральними принципами.

Література:

  1.  Бортніков В.І. Політична участь і демократія: українські реалії / В. І. Бортніков. ‒ Луцьк : РВВ «Вежа» Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2007. ‒ 524 с.
  2.  Джозеф Ф. Ціммерман. Учасницька демократія : відродження популізму // Демократія : Антологія / упоряд. О. Проценко. ‒ К. : Смолоскип, 2005. ‒ 1108 с.
  3.  Клюжев О. Електоральний протест в Україні в контексті політичної участі / Олександр Клюжев. ‒ [Електронний ресурс] // Віче : Журнал Верховної Ради України. ‒ 2009. ‒ № 8. ‒ Режим доступу : http://www.viche.info/journal/1420.
  4.  Максимова О. М. Дисфункції політичної участі як чинник нестабільності політичної системи / О. М. Максимова // Вісник СевНТУ : зб. наук. пр. ‒ Вип. 136. ‒ Серія : Політологія. ‒ Севастополь, 2012. ‒ С. 79-83.
  5.  Манжола П. Г. Форми участі громадськості у діяльності органів влади та прийнятті політичних рішень / П. Г. Манжола // Стратегічні пріоритети. ‒ 2007. ‒ № 4 (5). ‒ С. 13-18.
  6.  Milbrath L. W. Political Participation / L. W. Milbrath. ‒ Chicago : Rand McNally, 1965. — 269 p.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

30452. Формы правления и государственные режимы в зарубежных странах 17.92 KB
  Формы правления и государственные режимы в зарубежных странах. Форма правления внешнее выражение содержания государства определяемое структурой и правовым положением высших органов государственной власти. Характер формы правления существующей в данном государстве зависит от организации верховной государственной власти точнее от определения правового положения одного высшего органа государственной власти главы государства. И в зависимости от того осуществляется ли эта власть одним лицом по наследству или...
30453. Принципы избирательного права в зарубежных странах 16.46 KB
  Принципы избирательного права: 1 Всеобщность избирательные права признаются за всеми взрослыми и психически здоровыми гражданами Тем не менее всеобщее избирательное право ограничено рядом цензов требований к потенциальному избирателю: возрастной ценз; ценз оседлости ценз пола имущественный профессиональный ценз Моральный ценз расовый 2 Свободное участие в выборах избиратель сам решает участвовать ли ему в избирательном процессе и если да то в какой мере.
30455. Избирательный процесс в зарубежных странах 16.53 KB
  Избирательный процесс это урегулированная нормами избирательного права деятельность по подготовке и проведению выборов. Назначение выборов т. Временные рамки проведения выборов устанавливаются обычно законом. В некоторых странах закон устанавливает точную дату проведения выборов.
30456. Референдум в зарубежных странах, его виды, процедура и правовые последствия 16.76 KB
  Своеобразной разновидностью референдума является плебисцит но это голосование населения по наиболее важным для страны вопросам: по территориальным международным проблемам. Вопрос выносимый на референдум называется формулой референдума . Как правило в законодательстве устанавливаются пределы допустимого использования института референдума. Виды референдума: общенациональный и местный; обязательный и факультативный; конституционный и обыкновенный; допарламентскийпослепарламентский внепарламентский; утверждающий и...
30457. Парламентарии, их статус и объединения в зарубежных странах 15.99 KB
  Парламентарии их статус и объединения в зарубежных странах Современный парламент это общегосударственный представительный орган главная функция которого в системе разделения властей заключается в осуществлении законодательной власти. Чаще всего Объединения парламентариев создаются и действуют на политической базе общей партийной принадлежности. Эти объединения все чаще институционализируются в законах и регламентах даже конституционализируются и приобретают определенные права на представительство в руководящих органах...
30458. Парламентское право в зарубежных странах, его содержание и источники 16.1 KB
  Скрупулезно разбираются процедуры ведения дел на собраниях от внесения предложений при их классификации на главные побочные и привилегированные до этикета прений и порядка голосования права собраний их рабочих органов комитеты комиссии должностных лиц председатель секретарь казначей и т. Само понятие парламентского права не получило скольконибудь развернутого толкования. Между тем нормативный массив парламентского права как бы велика ни была в нем доля процедурных правил складывается под определяющим воздействием...
30460. Глава государства в зарубежных странах 16.16 KB
  Глава государства в зарубежных странах. Во всех современных государствах имеется институт главы государства. Глава государства рассматривается как высшее должностное лицо считающееся носителем исполнительной власти и верховным представителем государства в сфере международных отношений. Обычно главой государства выступает либо выборный президент в республиках либо наследственный монарх.