91168

Людина як суб’єкт творення культури

Научная статья

Социология, социальная работа и статистика

У сучасному суспільстві актуальними залишаються питання пов’язані з діяльністю людини у сфері культури. У нашій статті ми розглянемо людину як суб’єкта творення культури.

Украинкский

2015-07-13

50.24 KB

0 чел.

Ковальова К,

студентка 4 курсу зі

спеціальності культурологія,

Інститут культури і мистецтв

Луганського національного університету

імені Тараса Шевченка

Мілованова Ю.,

студентка 4 курсу зі

спеціальності культурологія,

Інститут культури і мистецтв

Луганського національного університету

імені Тараса Шевченка,

м. Луганськ, Україна

Людина як суб’єкт творення культури

У сучасному суспільстві актуальними залишаються питання, пов’язані з діяльністю людини у сфері культури. Із давніх-давен людина вважається творцем світу культурних цінностей, у цій якості вона реалізує свої творчі здібності, свій творчий потенціал. У нашій статті ми розглянемо людину як суб’єкта творення культури.

У галузі даного дослідження працювало й працює багато відомих філософів, культурологів, релігіє знавців: В.Гегель, Р.Декарт, Б.Спіноза, А.Кребер, К.Клакхон, М.Бердяєв, Ю.Давидов, В.Стьопін та інші. Дослідники займалися вирішенням питання позиції людини як суб’єкта творення культури. Але, нажаль, невелика увага приділялася саме значенню людини як суб’єкта культури. Тому метою нашої роботи є пошук місця людини у процесі творення культури. Вирішення поставленої задачі відбувалось шляхом вивчення культурної діяльності людини на прикладі аналізу робіт видатних вчених стосовно даного питання.

Поняття «культура» відноситься до числа фундаментальних в сучасному суспільствознавстві. Американські культурологи Альфред Кребер і Клайд Клакхон в сумісному дослідженні, присвяченому критичному огляду концепцій і визначень культури, відзначили величезний і всезростаючий інтерес до цього поняття. Вони вважали, що «культура складається з виражених і прихованих схем мислення й поведінки… Ядром будь-якої культури є ідеї та особливо цінності» [1, с.69].

Пояснити таку думку можна перш за все тим, що культура виражає глибину та невимірність людського буття: як невичерпна та різнолика людина, так багатогранна, багатоаспектна і сама культура.

Термін «культура» у соціологічному розумінні не містить у собі ніякої оцінки. Він відноситься до образу життя будь якого суспільства в цілому. У кожного суспільства є своя культура, і кожна людина культурна в тому розумінні, що приймає участь у тій або іншій культурі. Культура постає як синтезуюча характеристика людини як природної, духовної, діяльної, предметної і соціальної істоти. Саме людина є творцем культури.

У своїй діяльності людина не просто відтворює, повторює, наслідує природу, а й продуктивно втілює власні задуми, реалізує певний план дій, доцільно розбудовує навколишній світ відповідно до своїх потреб ‒ усе це свідчить про творчий характер людської діяльності. Але звідки береться сама можливість людини творити щось нове?

Видатний німецький філософ XIX століття — Гегель зазначав, що людина володіє «хитрістю розуму», яка відрізняє її від тварин. На його думку, ця хитрість полягає в початковому етапі творчої дії людини, творенні у свідомості нової форми, потрібної для неї самої. Тому загадка людської творчості криється насамперед у сфері її свідомості.

Голландський філософ Бенедикт Спіноза вважав, що мислення є людською властивістю рухатися не за логікою чи законами лише власного тіла, а за логікою обставин, логікою та закономірностями навколишнього світу. Людина, як мисляча істота, долає перешкоду, спираючись на знання законів її існування і свідомо застосовує ці закони у своїй діяльності. Отже, саме в здатності мислити лежить передумова творчого характеру людської діяльності.

«У культурі в цілому, як органі самоконституювання людства, - підкреслює дослідник Ю.Давидов, ‒ мова завжди йде про те, щоб знайти вищий початок, в якому природа і соціум виявилися б співмірними знайти ту універсальну міру, яка не порушила б власну внутрішню міру кожної з конфліктуючих сторін» [2, с. 115].

Таким чином, в численних інтерпретаціях феномен культури постає як історично визначений рівень розвитку суспільства, творчих сил і здібностей людини, виражений у типах організації життя й діяльності людей.

Деякі вітчизняні вчені пов'язують культуру з її соціальним змістом. «Для мене культура, ‒ зазначає дослідник В. Стьопін, - це геном соціального життя. Щоб виник новий тип суспільства, повинна виникнути нова культурна матриця. Подібно до того, як геном визначає, яким буде організм, так тип культури визначає, як буде відтворюватися діяльність людини» [3, с. 62].

Отже, розглянувши праці видатних культурних діячів та дослідників можна зробити два важливих висновки. З одного боку, людина засвоює створену раніше культуру, сприймає форми мислення, мову, прилучається до існуючих в суспільстві цінностей, традицій, звичаїв, норм поведінки, оволодіває певними прийомами і навичками виробничої діяльності, тобто, людина поглинає продукти культури. Ступінь прилучення людини до культури визначає міру її соціального розвитку, міру людського в людині, міру її розвитку як особистості. З іншого боку, людина творить культуру. Саме так людська діяльність, взята в цілому, у повноті своїх конкретних видів і форм, породжує культуру, виливається в культуру, сама стає культурною і робить людину з біологічної істоти істотою культурною, тим самим визначаючи і структуру її потреб, і структуру її здібностей. Людина приходить до нових ідей і знань, втілює їх у практику життя, творячи нові предмети і явища, постійно розсуваючи тим самим кордони світу культури. Таким чином, людина займає значне місце як суб’єкт творення культури, бо без людини не може бути культури взагалі.

Література

  1.  Токарев С. А. Антропология исследований культуры: Культурная и социальная антропология / С. А. Токарев. – М. : 1998. – 480 с.
  2.  Давыдов Ю. Н. Искусство и элита / Ю. Н. Давыдов. ‒ М. : Искусство, 1966. ‒ 344 с.
  3.  Степин В.С. Цивилизация и культура / В. С. Степин. ‒ СПб. : СПбГУП, 2011. ‒ 407 с. 


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

76577. Обеспечение исполнения обязательств 35.91 KB
  Такие правовые средства называются способами обеспечения исполнения обязательства. Использование сторонами обеспечения обязательства с одной стороны стимулирует самого должника к надлежащему исполнению обязательства с другой стороны гарантирует удовлетворение интересов кредитора в случае неисполнения или ненадлежащего исполнения обязательства. Обеспечение обязательства по общему правилу осуществляется на основании соглашения сторон.
76578. Условия исполнения обязательств 18.43 KB
  Условия исполнения обязательств К условиям характеризующим надлежащее исполнение обязательства относятся требования предъявляемые к субъекту и предмету исполнения а также к сроку месту и способу исполнения. Такие условия обычно закрепляются диспозитивными нормами закона что дает возможность его участникам избрать конкретный вариант исполнения обязательства в наибольшей степени отвечающий их интересам. Субъектом исполнения обязательства является должник. Обычно предполагается что он сам исполняет лежащий на нем долг что является...
76579. Понятие и основные начала исполнения обязательств 28.03 KB
  Посредством исполнения обязательства происходит реальное удовлетворение интересов управомоченного лица ради которого оно и вступило в данное обязательство. Статья 310 ГК РФ закрепляет недопустимость одностороннего отказа от исполнения обязательства и одностороннего изменения его условий. Для обязательств связанных с осуществлением сторонами предпринимательской деятельности основания для одностороннего отказа могут быть предусмотрены не только законом но и договором если иное не вытекает из закона или существа обязательства.
76580. Перемена лиц в обязательстве 35.07 KB
  Исключение составляют случаи когда права неразрывно связаны с личностью кредитора в частности требования об алиментах о возмещении вреда причиненного жизни или здоровью. Кроме того уступка требования может быть прямо запрещена законом или договором например согласно пункту 5 ст. Сделка которая служит основанием для перехода прав кредитора называется уступкой требования или цессией. Уступка требования по ордерной ценной бумаге совершается путем индоссамента на этой ценной бумаге.