91168

Людина як суб’єкт творення культури

Научная статья

Социология, социальная работа и статистика

У сучасному суспільстві актуальними залишаються питання повязані з діяльністю людини у сфері культури. У нашій статті ми розглянемо людину як субєкта творення культури.

Украинкский

2015-07-13

50.24 KB

0 чел.

Ковальова К,

студентка 4 курсу зі

спеціальності культурологія,

Інститут культури і мистецтв

Луганського національного університету

імені Тараса Шевченка

Мілованова Ю.,

студентка 4 курсу зі

спеціальності культурологія,

Інститут культури і мистецтв

Луганського національного університету

імені Тараса Шевченка,

м. Луганськ, Україна

Людина як суб’єкт творення культури

У сучасному суспільстві актуальними залишаються питання, пов’язані з діяльністю людини у сфері культури. Із давніх-давен людина вважається творцем світу культурних цінностей, у цій якості вона реалізує свої творчі здібності, свій творчий потенціал. У нашій статті ми розглянемо людину як суб’єкта творення культури.

У галузі даного дослідження працювало й працює багато відомих філософів, культурологів, релігіє знавців: В.Гегель, Р.Декарт, Б.Спіноза, А.Кребер, К.Клакхон, М.Бердяєв, Ю.Давидов, В.Стьопін та інші. Дослідники займалися вирішенням питання позиції людини як суб’єкта творення культури. Але, нажаль, невелика увага приділялася саме значенню людини як суб’єкта культури. Тому метою нашої роботи є пошук місця людини у процесі творення культури. Вирішення поставленої задачі відбувалось шляхом вивчення культурної діяльності людини на прикладі аналізу робіт видатних вчених стосовно даного питання.

Поняття «культура» відноситься до числа фундаментальних в сучасному суспільствознавстві. Американські культурологи Альфред Кребер і Клайд Клакхон в сумісному дослідженні, присвяченому критичному огляду концепцій і визначень культури, відзначили величезний і всезростаючий інтерес до цього поняття. Вони вважали, що «культура складається з виражених і прихованих схем мислення й поведінки… Ядром будь-якої культури є ідеї та особливо цінності» [1, с.69].

Пояснити таку думку можна перш за все тим, що культура виражає глибину та невимірність людського буття: як невичерпна та різнолика людина, так багатогранна, багатоаспектна і сама культура.

Термін «культура» у соціологічному розумінні не містить у собі ніякої оцінки. Він відноситься до образу життя будь якого суспільства в цілому. У кожного суспільства є своя культура, і кожна людина культурна в тому розумінні, що приймає участь у тій або іншій культурі. Культура постає як синтезуюча характеристика людини як природної, духовної, діяльної, предметної і соціальної істоти. Саме людина є творцем культури.

У своїй діяльності людина не просто відтворює, повторює, наслідує природу, а й продуктивно втілює власні задуми, реалізує певний план дій, доцільно розбудовує навколишній світ відповідно до своїх потреб ‒ усе це свідчить про творчий характер людської діяльності. Але звідки береться сама можливість людини творити щось нове?

Видатний німецький філософ XIX століття — Гегель зазначав, що людина володіє «хитрістю розуму», яка відрізняє її від тварин. На його думку, ця хитрість полягає в початковому етапі творчої дії людини, творенні у свідомості нової форми, потрібної для неї самої. Тому загадка людської творчості криється насамперед у сфері її свідомості.

Голландський філософ Бенедикт Спіноза вважав, що мислення є людською властивістю рухатися не за логікою чи законами лише власного тіла, а за логікою обставин, логікою та закономірностями навколишнього світу. Людина, як мисляча істота, долає перешкоду, спираючись на знання законів її існування і свідомо застосовує ці закони у своїй діяльності. Отже, саме в здатності мислити лежить передумова творчого характеру людської діяльності.

«У культурі в цілому, як органі самоконституювання людства, - підкреслює дослідник Ю.Давидов, ‒ мова завжди йде про те, щоб знайти вищий початок, в якому природа і соціум виявилися б співмірними знайти ту універсальну міру, яка не порушила б власну внутрішню міру кожної з конфліктуючих сторін» [2, с. 115].

Таким чином, в численних інтерпретаціях феномен культури постає як історично визначений рівень розвитку суспільства, творчих сил і здібностей людини, виражений у типах організації життя й діяльності людей.

Деякі вітчизняні вчені пов'язують культуру з її соціальним змістом. «Для мене культура, ‒ зазначає дослідник В. Стьопін, - це геном соціального життя. Щоб виник новий тип суспільства, повинна виникнути нова культурна матриця. Подібно до того, як геном визначає, яким буде організм, так тип культури визначає, як буде відтворюватися діяльність людини» [3, с. 62].

Отже, розглянувши праці видатних культурних діячів та дослідників можна зробити два важливих висновки. З одного боку, людина засвоює створену раніше культуру, сприймає форми мислення, мову, прилучається до існуючих в суспільстві цінностей, традицій, звичаїв, норм поведінки, оволодіває певними прийомами і навичками виробничої діяльності, тобто, людина поглинає продукти культури. Ступінь прилучення людини до культури визначає міру її соціального розвитку, міру людського в людині, міру її розвитку як особистості. З іншого боку, людина творить культуру. Саме так людська діяльність, взята в цілому, у повноті своїх конкретних видів і форм, породжує культуру, виливається в культуру, сама стає культурною і робить людину з біологічної істоти істотою культурною, тим самим визначаючи і структуру її потреб, і структуру її здібностей. Людина приходить до нових ідей і знань, втілює їх у практику життя, творячи нові предмети і явища, постійно розсуваючи тим самим кордони світу культури. Таким чином, людина займає значне місце як суб’єкт творення культури, бо без людини не може бути культури взагалі.

Література

  1.  Токарев С. А. Антропология исследований культуры: Культурная и социальная антропология / С. А. Токарев. – М. : 1998. – 480 с.
  2.  Давыдов Ю. Н. Искусство и элита / Ю. Н. Давыдов. ‒ М. : Искусство, 1966. ‒ 344 с.
  3.  Степин В.С. Цивилизация и культура / В. С. Степин. ‒ СПб. : СПбГУП, 2011. ‒ 407 с. 


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

76868. Лимфатические сосуды и узлы органов брюшной полости 186.2 KB
  Из капиллярных сплетений начинаются приносящие лимфатические сосуды которые направляются к краям органа и вливаются в органные лимфатические узлы. Из сплетений приносящие лимфатические сосуды направляются к воротам органов где вступают в органные лимфатические узлы. Из них выходят выносящие сосуды большая часть которых вливается в межорганные и региональные лимфатические узлы меньшая в кишечные поясничные лимфатические стволы грудной проток.
76869. Лимфатические сосуды и узлы таза 179.97 KB
  Приносящие сосуды возникающие из внутриорганных лимфатических сплетений направляются к не многочисленным висцеральным лимфатическим узлам: 1 околомочепузырным собирающим лимфу не только от мочевого пузыря но и от простаты мочеточников и начального отдела уретры; 2 околоматочным расположенным в параметрии между листками широкой маточной связки и собирающим лимфу от матки и маточных труб; 3 околовлагалищным лежащим на передней и задней стенках влагалища; в эти узлы лимфа вливается из шейки матки влагалища и его предверия; 4...
76870. Органы иммунной системы 181.19 KB
  Основой всех иммунных органов является лимфоидная ткань: узелковая и диффузная создающая морфофункциональный клеточный комплекс лимфоцитов плазмоцитов макрофагов и других иммунных клеток. В костном мозге из стволовых клеток путем многократных делений до 100 раз и дифференцировки по трем направлениям эритропоэз гранулопоэз тромбоцитопоэз образуются форменные элементы крови эритроциты агранулоциты лимфо и моноциты тромбоциты а также Влимфоциты. Они участвуют в гуморальном иммунитете и становятся предшественниками...
76871. Центральные органы иммунной системы 184.18 KB
  Общая масса костного мозга medull ossium составляет 253 кг 4547 от массы тела около половины приходится на красный мозг medull ossium rubr столько же на желтый medull ossium flv. В красном костном мозге благодаря многократному делению более 100 раз росту и усложнению структуры стволовые клетки превращаются в эритроциты лейкоциты лимфо и моноциты тромбоциты. Влимфоциты образующиеся в красном мозге участвуют в реакциях гуморального иммунитета вырабатывая антитела.
76872. Периферические иммунные органы 184.32 KB
  В белой пульпе вокруг ветвей и веточек селезеночной артерии располагаются лимфоидные узелки сформированные в периартериальные лимфоидные влагалища вокруг пульпарных ветвей эллипсоидные диски с осевым смещением вокруг центральных веточек и гильзы вокруг кисточковых артериол. В петлях сети находятся лимфоидные узелки и диффузная лимфоидная ткань. Корковое вещество лежит под капсулой и содержит лимфоидные узелки в 051 мм диаметром часть из них имеет центры размножения.
76873. Селезенка (lien, splen) и ее строение 182.4 KB
  Селезенка lien splen располагается глубоко в преджелудочной сумке верхнего этажа брюшной полости проецируется в левой подреберной области на уровне IXXI ребер. Селезенка лиен сплен имеет: массу в 20 40 лет у мужчин 192 г у женщин 153 г; длину в 1014 см ширину в 610 см толщину в 34 см; цвет темнокрасный; поверхности: диафрагмальную выпуклую; висцеральную плоскую или слегка вогнутую с лежащим посредине углублением воротами; края: верхний передний острый нижний задний тупой; концы: задний закругленный ...
76874. Значение нервной системы 184.15 KB
  Условно нервная система подразделяется: на центральную часть в составе головного и спинного мозга; на периферическую часть в составе черепных 12 пар и спинномозговых 31 пара нервов и образующих их корешков; нервных узлов нервных сплетений отдельных ветвей и их нервных окончаний в органах и тканях. Внутри головного мозга нейроны формируют скопления в виде крупных и мелких ядер и сети ретикулярной формации. Нервные волокна мозга подразделяются на ассоциативные комиссуральные и проекционные все они образуют проводящие пути для...
76875. Понятие о нейроне 187.43 KB
  Отростки нейронов нервные волокна в периферической системе образуют корешки пучки нервы и нервные сплетения. Главной частью нервного волокна является осевой цилиндр представляющий короткий или длинный вырост цитоплазмы окруженный внутренней оболочкой неврилеммой. Мякотные или миелиновые волокна которые содержат в наружной шванновской оболочке миелин химическое вещество липоидного характера. Безмякотные безмиелиновые волокна не содержат миелина в наружной оболочке.
76876. Спинной мозг 186.68 KB
  Пластинки возникают из нервного лентовидного гребня расположенного вдоль спинного мозга сзади. Утолщение стенок изменение общей формы развивающегося мозга сопровождается сужением центрального канала. У детей 35 лет и новорожденных сильнее выражены шейногрудное и поясничнокрестцовое утолщения спинного мозга.