91169

Напрями соціально-опікунської роботи УГКЦ в Галичині в першій третині ХХ століття

Научная статья

Социология, социальная работа и статистика

Жіночі монастирі сестер Василіянок до цього часу були закритими що унеможливлювало спілкування монахинь зі світськими особами. Яворові під керівництвом сестер Василіянок функціонували: народна школа гімназія учительська семінарія. Зокрема відомий своєю освітньою діяльністю дім сестер Василіянок у м. Згромадження сестер Святого Священномученика Йосафата Кунцевича далі сестри Йосафатки перший жіночий монаший чин який утворився від ЧСВВ.

Украинкский

2015-07-13

52.57 KB

0 чел.

Комар І.В.,

ДВНЗ «Прикарпатський національний

університет імені Василя Стефаника»,

Україна

Напрями соціально-опікунської роботи УГКЦ в Галичині в першій третині ХХ ст.

Організація опікунської, доброчинної діяльності до кінця середніх віків залишалася у всіх християнських народів виключно справою духовенства. В Україні традиційно служителі культу вважали своїм святим обов’язком поділитися з убогими, старцями, немічними людьми і сиротами. Згодом соціально-опікунською діяльністю почали займатися чернечі чини Української греко-католицької церкви (УГКЦ).

Досліджуваний період був часом панування іноземних держав на території Галичини. У складних економічних та політичних умовах вирішенню соціальних проблем українського народу присвятили свою діяльність представники чернецтва.

Найдавнішим та найчисельнішим орденом УГКЦ вважається Чин Святого Василія Великого (ЧСВВ). Протягом свого історичного існування монастирі ЧСВВ перебували під владою багатьох держав, зокрема, Австрії, Австро-Угорщини, Польщі. Тому Василіяни змушені були корегувати свої шкільні документи відповідно політики правлячих режимів [4, 74]. Проте незмінною залишалася методика, перейнята від отців Єзуїтів та пристосована до традицій і духовних цінностей українського народу.

У ХІХ – першій третині ХХ ст. освітньо-виховна діяльність чоловічої вітки ЧСВВ зосереджувалася у Хрестовоздвиженському монастирі у м. Бучачі (поблизу м.Тернополя), Святоюрському монастирі у Кристинополі (тепер м.Червоноград на Львівщині), княжому монастирі Св. Онуфрія у м.Лаврові. Тут діяли школи, де виховувалися та навчалися українські хлопці [1, 129].

Жіночі монастирі сестер Василіянок до цього часу були закритими, що унеможливлювало спілкування монахинь зі світськими особами. У 1882 р. ЧСВВ зазнав певних змін внаслідок Добромильської реформи, яка дозволила проводити навчально-виховну роботу сестрам Василіянкам. Зокрема, у монастирях Святого Хреста у Словіті та Покрови Матері Божої у м. Яворові на Львівщині. При Словітському монастирі була створена народна школа, яку згодом перевели до Львова, де вона була реогранізована у виділову. У м. Яворові під керівництвом сестер Василіянок функціонували: народна школа, гімназія, учительська семінарія. У м. Львові сестри Василіянки проводили освітньо-виховну роботу при монастирях святого Василія Великого та святої Макрини.

Окрім монастирів, монахині проживали та створювали опікунські установи у так званих провінційних домах. Зокрема, відомий своєю освітньою діяльністю дім сестер Василіянок у м. Дрогобичі на Львівщині. Тут на початку ХХ ст. для дівчат були створені гімназія, учительська семінарія та школа вправ.

Таким чином, наприкінці ХІХ – у першій третині ХХ ст. у Галичині монахині ЧСВВ створили мережу освітніх закладів, які забезпечували ступеневу освіту галицьким дівчатам та готували їх до вступу у вищі навчальні заклади.

Згромадження сестер Святого Священномученика Йосафата Кунцевича (далі сестри Йосафатки) – перший жіночий монаший чин, який утворився від ЧСВВ. Метою цієї спільноти було „трудитися над скріпленням католицького духу серед нашого народу, зокрема, молоді та жіноцтва” [3, 227]. Так, у 1914 р. у Буську монахині організували виховний заклад для дітей дошкільного віку, у якому виховувалися не лише українці, а поляки. Згодом, сестри відкрили при монастирі у с.Войнилові (Івано-Франківщина) дитячий будинок, де з 1927 р. працювали для виховання дошкільників.

Згромадження сестер Служебниць Непорочної Діви Марії (далі сестри Служебниці) було засноване у 1892 р. у с.Жужіль Сокальського району на Львівщині з ініціативи греко-католицького духовенства. Перші сестри Служебниці не мали свого монастиря. Вони жили на невеликі пожертви у звичайному будинку. Проте, вже від початку заснування згромадження біля них гуртувалися усі мешканці села. Монахині виховували дітей дошкільного віку; молодих дівчат та жінок залучали до занять рукоділля, допомагали хворим.

Згромадження сестер Служебниць найбільшу увагу приділяло організації дитячих дошкільних інституцій, які на то час мали назву «захоронка». На території Галичини на початку ХХ ст. під їх керівництвом була створена широка мережа закладів дошкільного виховання.

Особливої уваги сестри Служебниці приділяли хворим, яких виходжували вдома чи у лікарнях. За даними М.Козак – провінційної настоятельки монастиря цього згромадження у м. Львові – на початку ХХ ст. сестри Служебниці обслуговували у селах Галичини щоденно до 400 хворих [3, 197]. Від початку заснування згромадження кваліфіковану консультацію у вивченні медичної справи монахині отримували від настоятельки Й. Гордашевської, яка закінчила Львівську державну медичну школу для виховання медсестер і у 1988 р. отримала диплом з відзнакою.

Таким чином, діяльність Згромадження сестер Служебниць у досліджуваний період залишила вагомий слід в організації соціальної допомоги галичанам. Вона реалізувалася у вихованні дітей шляхом створення дошкільних закладів; медичній допомозі хворим, пораненим, немічним; у догляді людей похилого віку.

Згромадження сестер Святого Йосифа Обручника Пречистої Діви Марії (далі сестри Йосифітки) у 1898 р. заснував священик К. Селецький у с.Цеблів Сокальського району Львівської області. Працюючи серед людей, він постійно наголошував на необхідності духовної опіки над родинами, насамперед дбав про виховання дітей та молоді. Цій проблемі він присвячував статті у часописах, видавав брошури виховного характеру, а також був автором першого “Катехизму” українського мовою. Важливим напрямом роботи сестер Йосифіток було виховання сиріт у дитячих будинках та організація дошкільних закладів [5, 144]. Такі інституції створювалися при 30-х монастирях об’єднання.

Згромадження сестер Мироносиць під покровом Святої Марії Магдалини (далі сестри Мироносиці) засноване у 1910 р. Розпочало свою діяльність з ініціативи священика Ю. Дація у м. Кристинополі (нині Червоноград) на Львівщині. Метою створення цього монашого об’єднання був догляд, допомога убогим та одиноким людям [2, 113]. Уже з 1913 р. при новозбудованому монастирі сестер Мироносиць у м. Кристинополі постійно мешкали люди, які потребували матеріальної, моральної і духовної опіки.

Перша світова війна внесла свої корективи у розвиток опікунської діяльності. Однак, життя в монастирі не припинялось. У 1932 р. Єпископ Г. Хомишин звернув увагу на діяльність сестер Мироносиць і запросив їх до м. Станіславова (тепер – м.Івано-Франківськ). З 1935 р. 64 монахині оселилися у монастирі в м. Богородчанах і опікувалися одинокими перестарілими.

Згромадження сестер Пресвятої Родини було засноване у 1911 р. у с.Мартинів на Станіславівщині священиком ЧСВВ О. Диким з ініціативи митрополита А. Шептицького. З 1918 р. Згромадження розпочало активну діяльність в царині опіки та піклування молоддю Галичини. Вони виховували сиріт у сиротинцях м. Долини та м. Болехова. Одним із напрямів їх діяльності була медична допомога та соціально-психологічна опіка над хворими людьми.

Отже, релігійні згромадження УГКЦ, створені, в основному, на початку ХХ ст. за підтримки Митрополита А. Шептицького, ставили благородну мету допомагати дітям-сиротам, немічним, перестарілим та одиноким людям. Вони, не зважаючи на переслідування та утиски з боку іноземних режимів, несли для українського народу християнські цінності, милосердя, патріотизм і сприяли формуванню української нації.

Література

  1.  Ваврик М. По Василіянських монастирях / М. Ваврик.  Торонто. ‒ 1958.286 с.
  2.  Вуянко М. Монастирі Івано-Франківська (Станіслава): перша половина ХХ ст. / М. Вуянко. ‒ Івано-Франківськ : Нова Зоря, 1998. ‒ 215 с.
  3.  Документи Патріаршого Собору УГКЦ. Перша сесія. ‒ Львів : Свічадо, 1998.- 325 с.
  4.  Стоцький Я. Монастир Отців Василіян Чесного Хреста Господнього в Бучачі (1712-1996 рр.) / Я. Стоцький. ‒Львів : Місіонер, 1997. ‒ 163 с.
  5.  Схрейверс Й. Чудесне життя Сестри Варвари – генеральної настоятельки Українських Сестер Йосифіток / Й. Схрейверс. ‒ Торонто : Добра книжка, 1955. ‒ 161 с.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

28899. Удельный период в истории России (XII—XV вв.) 28.5 KB
  К середине XII века Русь раскололась на 15 княжеств которые были лишь в формальной зависимости от Киева. Феодальная раздробленность ослабляла Русь. В начальной стадии древнерусское государство распалось на 3 основные области: СевероЗападная Русь. Северовосточная Русь.
28900. Борьба за независимость русских земель против агрессии с Востока и Запада (XIII век) 27 KB
  Следствием этого явилось отставание России от Запада. Последствия нашествия: сократилось население страны; разделение городов подорвано городское ремесло; разрушены памятники духовенства и материальной культуры; особое последствие нашествия на истории России сказались в том что оно заложило азиатский способ власти в России.
28901. Культура Древнерусского государства 27.5 KB
  Достаточно продолжительное время на Руси сохранялось двоеверие что сыграло огромную роль в складывании культурного потенциала отражавшего в себе некую двойственность. Долгое время считалось что письмо на Руси появилось с принятием христианства. Но есть доказательства существования письменности задолго до этого: договоры Руси с Византией относящиеся к первой половине X века имели копии на славянском языке. Христианизация Руси просто дала толчок развитию письменности.
28902. Возвышение Москвы и завершение формирования Российского централизованного государства (XIV–XVI вв.) 29.5 KB
  Внешняя угроза ускоряла процесс объединения русских земель. Однако к середине XIV века складывается и другой центр объединения русских земель Великое ЛитовскоРусское княжество. На заключительном этапе объединения русских земель наиболее острой была борьба с Новгородской олигархической республикой. Этим в основном завершилось политическое объединение русских земель.
28903. Эпоха Ивана Грозного 28.5 KB
  Боярское правление привело к ослаблению центральной власти и вызвало большую волну недовольств и открытых выступлений. Страна нуждалась в реформах по укреплению государственности централизации власти. Во время царствования Ивана IV возник новый орган власти Земский собор который занимался решением важнейших государственных дел вопросами внешней политики финансами. Это достигалось вопервых усилием роли центральных органов приказов вовторых редким ограничением власти наместников.
28904. Новое время в мировой истории 24.5 KB
  Эти понятия в исторической науке прочно закрепились до настоящего времени. Среди других событий которые принимаются в качестве исходного рубежа Нового времени называют события связанные с Реформацией 1517 открытие испанцами в 1492 году Нового Света[1] падение Константинополя 1453 или даже начало Великой Французской революции 1789. Ещё сложнее обстоят дела с определением времени окончания данного периода. Отстававшая до этого времени по ряду показателей от стран Востока европейская цивилизация в XVI в.
28905. Общественно-политические процессы в СССР в 1945—1985 гг. 44 KB
  Центр власти перемещался в секретариат ЦК КПСС т. ЦК КПСС стал превращаться в коллективный орган. они предприняли попытку сместить Хрущева с поста Первого секретаря ЦК КПСС. В дальнейшем власть все более концентрировалась в руках Первого секретаря ЦК КПСС.
28906. Социально-экономическое положение страны (1945—1984 гг.) 43 KB
  Социальноэкономическое положение страны 1945 1984 гг. Жилой фонд страны вырос за годы семилетки 19591965 на 40. политическое развитие страны было противоречивым.
28907. Внешняя политика Советского Союза в 1945—1984 гг. 44.5 KB
  Победа в Великой Отечественной войне решающая роль во Второй мировой войне существенно укрепили авторитет СССР его влияние на международной арене. СССР стал одним из создателей Организации Объединенных Наций постоянным членом Совета Безопасности. Трумэн предложил образовать военнополитический союз западных стран создать на границах СССР сеть военных баз развернуть программу экономической помощи европейским странам пострадавшим от фашистской Германии доктрина Трумэна. Реакция СССР была вполне предсказуема.