91171

Соціально-психологічні проблеми в пенітенціарних установах і шляхи вдосконалення цих проблем

Научная статья

Социология, социальная работа и статистика

Досягнення позитивних змін в діяльності пенітенціарних установ примушує звертатися до вивчення обставин, які, здавалося б, безпосередньо не пов’язані із засобами виправної дії на злочинців, але найістотнішим чином їх опосередкують і визначають кінцевий результат

Украинкский

2015-07-13

53.06 KB

1 чел.

Ложкін Л.М.

заст. начальник із соціально-виховної

та психологічної роботи,

підполковник вн.служби

Комісарівської ВК (№ 22)

Соціально-психологічні проблеми в пенітенціарних установах

і шляхи вдосконалення цих проблем

Проблема дослідження. Досягнення позитивних змін в діяльності пенітенціарних установ примушує звертатися до вивчення обставин, які, здавалося б, безпосередньо не пов’язані із засобами виправної дії на злочинців, але найістотнішим чином їх опосередкують і визначають кінцевий результат.До обставин такого роду, безумовно, відносяться соціально-психологічні особливості функціонування неформальних груп. Вони, як показує практика і спеціальні дослідження, роблять істотний вплив на спосіб життя і діяльність засуджених не тільки в стінах виправної установи, але і за його межами.

Для соціальних працівників та інших фахівців пенітенціарних установ вивчення процесів неформальної взаємодії обумовлюється потребами в оптимізації управління мікросоціальним середовищем і підвищенням ефективності способів виправлення засуджених з урахуванням їх індивідуальних і групових особливостей.

Разом з чинниками навколишнього середовища на розвиток особистості роблять вплив генетичні чинники, що передаються по спадку, вони впливають на поведінку людини, його розвиток. Соціальні психологи і педагоги розбігаються в оцінках ступеня впливу на розвиток людини генетичних і соціальних чинників, але, вирішуючи питання організації виправного середовища в пенітенціарній установі, необхідно розуміти, що ми не в змозі (принаймні, в даний час) змінити генетичну спадковість (жорстокість, агресивність, боязкість і т.д.). У той же час через зміну середовища ми можемо коректувати поведінку людини, обумовлену як поганою спадковістю, так і неблагополучним середовищем.

Виклад основного матеріалу. Проблеми виховання в пенітенціарних закладах характеризуються порушенням процесу формування громадянськості, а саме: у цьому процесі не створюються умови для:

  1.  громадянської самовизначеності (сформованість громадянських знань; розвинена правосвідомість: усвідомлення своїх прав, свобод, обов’язків, ставлення до закону, до державної влади й т. ін.; професійна орієнтованість; самостійність; сформована громадянська позиція);
  2.  громадянської самоактуалізації (цілеспрямованість; позитивно спрямована комунікативність; працездатність; сформована громадянська відповідальність; потреба у самовихованні);
  3.  громадянської самореалізації (наявність саморегуляції; утвердження гуманістичної моралі в поведінці; уміння визначати форми та способи своєї участі в житті суспільства; доброчинництво; культура поведінки);
  4.  самоактивізації (уміння протистояти негативним впливам середовища; здоровий спосіб життя; активність у досягненні громадянських ідеалів; підготовка до служби в армії; активність у громадському житті) [4].

Тобто треба організувати таке соціальне середовище, у якому в пенітенціарному закладі у засуджених будуть формуватися достатні знання з громадянськості, що відповідають їх вчинкам; розвинена правосвідомість (усвідомлення своїх прав, свобод, обов’язків, ставлення до закону, до державної влади і т. ін.); професійну орієнтованість; самостійність; сформовану громадянську позицію; цілеспрямованість; позитивно спрямовану комунікативність; працездатність; сформовану громадянську відповідальність; потребу в самовихованні; наявність саморегуляції; утверджують гуманістичну мораль; уміють визначати форми та способи своєї участі в житті суспільства; володіють навичками культури поведінки; уміють протистояти негативним впливам середовища; ведуть здоровий спосіб життя; проявляють активність в досягненні громадянських ідеалів; готуються до служби в армії; активні у громадському житті; поведінка їх стійка, прогнозована; вони володіють уміннями і навичками громадянськості на практиці.

Крім цього, необхідно підготувати кваліфікованого спеціаліста,який вдосконало володіє відповідними знаннями та професійно-психологічною підготовки відповідного рівня. В умовах трансформації сучасного українського суспільства особливої актуальності набуває проблема розвитку професійної компетенції фахівця, на яку значною мірою впливають особистісні характеристики та професійні якості. Дослідники розглядають поняття „компетентність” у багатьох аспектах: у якості психічних якостей, психічного стану, що дозволяє діяти самостійно та відповідально, результатів навчання у вигляді знань, умінь, системи ціннісних орієнтацій, звичок та ін.

Майбутнім фахівцям, які поки що навчаються, або тим, що проходять професійну підготовку, необхідно засвоїти, що специфіка роботи у пенітенціарних установах висуває перед фахівцями цієї сфери ряд професійно-психологічних критеріїв, таких як професійний рівень підготовки і психологічна придатність до роботи. Тому в пенітенціарній психології приділяється багато уваги до психологічних вимог щодо фахівців даної сфери, наприклад, емоційна стабільність, педагогічні та комунікативні якості, психологічна готовність до служби, стійкість до негативного впливу середовища засуджених.

Фахівці мають звернути увагу на те, що необхідність професійно-психологічної підготовки кадрового складу УВП обумовлюється екстремальним характером професійної діяльності. Психологічна підготовка має бути орієнтована, з одного боку, на визначення співробітниками своїх власних індивідуально-психологічних особливостей, вміння рефлексувати; з іншого – на розвиток емпатії, спеціальних вмінь, пов’язаних із специфікою професійної діяльності. 

Умови праці фахівців пенітенціарних установ ставлять людину у екстремальні ситуації, які щоденно виникають, тому ця категорія людей потребує психологічної діагностики та допомоги. Науковці до головних причин «вигоряння» персоналу пенітенціарних установ відносять психологічну, душевну втому, втрачання адекватного уявлення про громадянський сенс своєї роботи, відчуття безперспективності роботи, зростання егоцентризму та егоїзму. Наслідками цього стає повільність у прийнятті необхідних рішень у нестандартних ситуаціях, втрата самостійності у професійному зростанні, шаблонне мислення, підвищене оцінювання власних знань та якостей, бідність емоційно-психологічної сфери особистості, підвищення конфліктності, ослаблення самоконтролю, виникнення депресії. За таких умов особливої актуальності набуває профілактика професійно-психологічної деформації співробітників, яка проявляється, насамперед, у втраті адекватної самооцінки, конфліктності, грубості.

Психологічна корекція професійного вигоряння має проводитися при груповій або індивідуальній роботі із співробітниками, включати техніки раціональної та сугестивної психотерапії, які створюють комплекс методів і прийомів психологічного впливу на особистість. Вона містить ряд етапів: зосередження на проблемі та визначення результату, розвиток самоконтролю (проявляється здатністю зберігання спокою під час служби), формування навичок вирішення конфліктних ситуацій, закріплення результатів.

Соціальним працівникам та іншим фахівцям необхідно зрозуміти, що у сучасних умовах уникнути професійного стресу і професійного вигоряння неможливо, але існує можливість, застосовуючи психологічну діагностику, психологічну корекцію, індивідуальне консультування, рольові та ситуаційні ігри та практичні вправи, реально допомогти співробітникам пенітенціарної системи. Також, соціальні працівники повинні проводити роботу по адаптації особи в ув’язненні, сприяти формуванню у нього максимально можливої активної життєвої позиції, роз’яснювати його права і обов’язки, готувати засуджених до виходу на свободу, а тих хто, поміщений довічно або на довгий термін стимулювати до активного, “нормального”, адекватного погляду на світ; складати програми психологічних аутотренінгів.

Отже, у своїй діяльності соціальний працівник повинен орієнтуватися на те, щоб система ізоляції не зруйнувала соціально корисних зв’язків злочинців, і сприяти зміцненню їх сімейних і споріднених відносин. Основою підходу соціальних працівників до психологічної взаємодії із засудженими повинні стати індивідуалізація підходу і комплексність або системність, що припускає комплексний підхід, що поєднує в собі різні методики по відношенню до засудженого.

Оволодіння типовими технологіями соціальної роботи, вмінням застосовувати їх в конкретних умовах з врахуванням особливостей різних груп і категорій клієнтів - важливий резерв підвищення ефективності зусиль державних органів, громадських організацій, спрямованих на поліпшення соціального становища і соціального самопочуття підлітків і молоді, які потрапили в складні життєві обставини, загального оздоровлення морально-психологічного клімату в суспільстві.

Таким чином, виховна робота із засудженими до позбавлення волі – це дії адміністрації пенітенціарної установи, освітніх, культурних і інших організацій, громадян, самодіяльних організацій засуджених, що формують правову поведінку засуджених на основі соціально -педагогічної системи, що забезпечує виправлення етичним, правовим, трудовим, фізичним і іншими напрямами виховної дії, підвищенням освітнього і культурного рівня засуджених. Тут йдеться тільки про засуджених до позбавлення волі, оскільки тільки в пенітенціарній установі можна реально здійснювати виховну дію на засуджених.

Література

  1.  Александров Ю.В. Професійна деформація співробітників органів внутрішніх справ і шляхи її корекції : автореф дис... кандидата психол. наук / Ю.В. Александров ; Національний ун-т внутрішніх справ. ‒ Х., 2004. ‒ 18 с.
  2.  Асеев В.Г. Структура мотивации поведения //Мотивационная регуляция деятельности и поведения личности / В.Г. Асеев. – М. : МГУ, 1988. – С.134-147.
  3.  Іванова О.В. Соціально-психологічна адаптація курсантів у вищому закладі освіти МВС як етап професійного становлення майбутніх співробітників пенітенціарної системи : автореф. дис... кандидата психол. наук / Іванова О.В. ; Національна академія внутрішніх справ України. ‒ К., 1999. ‒ 16 с. .
  4.  Мальцева Т.Є. Тенденції у підходах до виховання громадянина у системі сучасної освіти / Мальцева Т.Є. // Теоретичні і прикладні проблеми психології: зб. наук. праць. – Луганськ : СНУ ім. В. Даля, 2007. – №1(17). – С. 118-123.
  5.  Якимчук Т.В. Негативні психічні стани особистості в установах виконання покарань та їх психокорекція : автореф. дис... кандидата психол. наук / Якимчук Т.В. ; Національна академія Прикордонних військ України ім. Богдана Хмельницького. ‒ Хмельницький, 2003. ‒ 18 с.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

84178. МОРФОЛОГИЯ ОПУХОЛЕЙ 27.97 KB
  Паренхима собственная ткань опухоли составляющая главную ее массу и определяющая ее рост и характер. Установлено что в клетках опухоли нарушена продукция кейлонов которые в нормальных условиях регулируют митотическую активность клеток и действуют как ингибиторы клеточного деления. Это своеобразие обмена опухоли усиливает ее сходство с эмбриональной тканью в которой также преобладают явления анаэробного гликолиза. они выступают в роли маркеров опухоли; они могут привести к возникновению клинических проявлений паранеопластических...
84179. МЕТАСТАЗЫ 23.43 KB
  Метастазирование складывается из пяти этапов: проникновение опухолевых клеток в просвет кровеносного или лимфатического сосуда; перенос опухолевых клеток током крови или лимфы; остановка опухолевых клеток на новом месте; выход опухолевых в периваскулярную ткань; рост метастаза. Попадание опухолевых клеток в кровоток как полагают происходит на ранних этапах развития многих злокачественных новообразований. Метастаз возникает только тогда когда в тканях остается в живых достаточное количество опухолевых клеток.
84180. ОБЩЕЕ УЧЕНИЕ ОБ ОПУХОЛЯХ 24.77 KB
  Различают три вида роста опухоли: экспансивный; инфильтративныи; аппозиционный. Экспансивный рост опухоли обычно медленный характерен для зрелых доброкачественных опухолей. При инфильтративном росте клетки опухоли врастают в окружающие ткани и разрушают их.
84181. ЭПИТЕЛИАЛЬНЫЕ ОПУХОЛИ. ПАПИЛЛОМА 25.39 KB
  Кроме того плотность папилломе может придавать характер строения паренхимы например папилломы в которых паренхима имеет строение плоскоклеточного ороговевающего эпителия всегда по консистенции плотные. вокализуются папилломы на коже слизистых оболочках выстланных переходным или неороговевающим эпителием. Наибольшее клиническое значение имеют папилломы гортани и мочевого пузыря. Папилломы детей и подростков или ювенильные папилломы чаще всего бывают множественными папилломатоз гортани.
84182. ЭПИТЕЛИАЛЬНЫЕ ОПУХОЛИ. АДЕНОМА. КИСТЫ 26.24 KB
  КИСТЫ Аденома Кисты Аденома зрелая доброкачественная опухоль из железистого эпителия. Иногда в опухоли обнаруживаются кисты в этих случаях говорят о кисто или цистоаденоме. Макроскопически они имеют вид кисты. Различают кисты: однокамерные однополостные; многокамерные многополостные.
84183. РАК, ИЛИ КАРЦИНОМА 24.31 KB
  Раки могут развиваться из покровного и из железистого эпителия. Основная классификация раков основана на гистологической картине которую копирует паренхима опухоли. Различают следующие раки из покровного эпителия: плоскоклеточный ороговевающий рак; плоскоклеточный неороговевающий рак; базальноклеточный рак; недифференцированный рак; переходноклеточный рак.
84184. НЕЭПИТЕЛИАЛЬНЫЕ ОПУХОЛИ. ОПУХОЛИ МЕЗЕНХИАЛЬНОГО ПРОИСХОЖДЕНИЯ 25.08 KB
  ОПУХОЛИ МЕЗЕНХИАЛЬНОГО ПРОИСХОЖДЕНИЯ Зрелые доброкачественные фибробластические опухоли Незрелые злокачественные фибробластические опухоли Зрелые доброкачественные опухоли из жировой ткани Незрелые злокачественные опухоли из жировой ткани Зрелые доброкачественные фибробластические опухоли. Незрелые злокачественные фибробластические опухоли. Зрелые доброкачественные опухоли из жировой ткани.
84185. ОПУХОЛИ МЫШЕЧНОЙ ТКАНИ 24.53 KB
  Макроскопически опухоль представляет собой четко отграниченный узел плотной консистенции волокнистый на разрезе. При обилии сосудов опухоль называют ангиолейомиома. Лейомиосаркома злокачественная лейомиома незрелая злокачественная опухоль из гладкой мускулатуры.
84186. ОПУХОЛИ КРОВЕНОСНЫХ И ЛИМФАТИЧЕСКИХ СОСУДОВ 24.01 KB
  Микроскопически опухоль состоит из ветвящихся сосудов капиллярного типа с узким просветом который не всегда заполнен кровью. 1ломусангиома опухоль Барре Массона зрелая доброкачественная опухоль сосудистого происхождения миоартериального гломуса. Гемангиоперицитома опухоль сосудистого происхождения в которой наряду с формированием сосудов происходит пролиферация периваскулярных клеток.