91171

Соціально-психологічні проблеми в пенітенціарних установах і шляхи вдосконалення цих проблем

Научная статья

Социология, социальная работа и статистика

Досягнення позитивних змін в діяльності пенітенціарних установ примушує звертатися до вивчення обставин, які, здавалося б, безпосередньо не пов’язані із засобами виправної дії на злочинців, але найістотнішим чином їх опосередкують і визначають кінцевий результат

Украинкский

2015-07-13

53.06 KB

2 чел.

Ложкін Л.М.

заст. начальник із соціально-виховної

та психологічної роботи,

підполковник вн.служби

Комісарівської ВК (№ 22)

Соціально-психологічні проблеми в пенітенціарних установах

і шляхи вдосконалення цих проблем

Проблема дослідження. Досягнення позитивних змін в діяльності пенітенціарних установ примушує звертатися до вивчення обставин, які, здавалося б, безпосередньо не пов’язані із засобами виправної дії на злочинців, але найістотнішим чином їх опосередкують і визначають кінцевий результат.До обставин такого роду, безумовно, відносяться соціально-психологічні особливості функціонування неформальних груп. Вони, як показує практика і спеціальні дослідження, роблять істотний вплив на спосіб життя і діяльність засуджених не тільки в стінах виправної установи, але і за його межами.

Для соціальних працівників та інших фахівців пенітенціарних установ вивчення процесів неформальної взаємодії обумовлюється потребами в оптимізації управління мікросоціальним середовищем і підвищенням ефективності способів виправлення засуджених з урахуванням їх індивідуальних і групових особливостей.

Разом з чинниками навколишнього середовища на розвиток особистості роблять вплив генетичні чинники, що передаються по спадку, вони впливають на поведінку людини, його розвиток. Соціальні психологи і педагоги розбігаються в оцінках ступеня впливу на розвиток людини генетичних і соціальних чинників, але, вирішуючи питання організації виправного середовища в пенітенціарній установі, необхідно розуміти, що ми не в змозі (принаймні, в даний час) змінити генетичну спадковість (жорстокість, агресивність, боязкість і т.д.). У той же час через зміну середовища ми можемо коректувати поведінку людини, обумовлену як поганою спадковістю, так і неблагополучним середовищем.

Виклад основного матеріалу. Проблеми виховання в пенітенціарних закладах характеризуються порушенням процесу формування громадянськості, а саме: у цьому процесі не створюються умови для:

  1.  громадянської самовизначеності (сформованість громадянських знань; розвинена правосвідомість: усвідомлення своїх прав, свобод, обов’язків, ставлення до закону, до державної влади й т. ін.; професійна орієнтованість; самостійність; сформована громадянська позиція);
  2.  громадянської самоактуалізації (цілеспрямованість; позитивно спрямована комунікативність; працездатність; сформована громадянська відповідальність; потреба у самовихованні);
  3.  громадянської самореалізації (наявність саморегуляції; утвердження гуманістичної моралі в поведінці; уміння визначати форми та способи своєї участі в житті суспільства; доброчинництво; культура поведінки);
  4.  самоактивізації (уміння протистояти негативним впливам середовища; здоровий спосіб життя; активність у досягненні громадянських ідеалів; підготовка до служби в армії; активність у громадському житті) [4].

Тобто треба організувати таке соціальне середовище, у якому в пенітенціарному закладі у засуджених будуть формуватися достатні знання з громадянськості, що відповідають їх вчинкам; розвинена правосвідомість (усвідомлення своїх прав, свобод, обов’язків, ставлення до закону, до державної влади і т. ін.); професійну орієнтованість; самостійність; сформовану громадянську позицію; цілеспрямованість; позитивно спрямовану комунікативність; працездатність; сформовану громадянську відповідальність; потребу в самовихованні; наявність саморегуляції; утверджують гуманістичну мораль; уміють визначати форми та способи своєї участі в житті суспільства; володіють навичками культури поведінки; уміють протистояти негативним впливам середовища; ведуть здоровий спосіб життя; проявляють активність в досягненні громадянських ідеалів; готуються до служби в армії; активні у громадському житті; поведінка їх стійка, прогнозована; вони володіють уміннями і навичками громадянськості на практиці.

Крім цього, необхідно підготувати кваліфікованого спеціаліста,який вдосконало володіє відповідними знаннями та професійно-психологічною підготовки відповідного рівня. В умовах трансформації сучасного українського суспільства особливої актуальності набуває проблема розвитку професійної компетенції фахівця, на яку значною мірою впливають особистісні характеристики та професійні якості. Дослідники розглядають поняття „компетентність” у багатьох аспектах: у якості психічних якостей, психічного стану, що дозволяє діяти самостійно та відповідально, результатів навчання у вигляді знань, умінь, системи ціннісних орієнтацій, звичок та ін.

Майбутнім фахівцям, які поки що навчаються, або тим, що проходять професійну підготовку, необхідно засвоїти, що специфіка роботи у пенітенціарних установах висуває перед фахівцями цієї сфери ряд професійно-психологічних критеріїв, таких як професійний рівень підготовки і психологічна придатність до роботи. Тому в пенітенціарній психології приділяється багато уваги до психологічних вимог щодо фахівців даної сфери, наприклад, емоційна стабільність, педагогічні та комунікативні якості, психологічна готовність до служби, стійкість до негативного впливу середовища засуджених.

Фахівці мають звернути увагу на те, що необхідність професійно-психологічної підготовки кадрового складу УВП обумовлюється екстремальним характером професійної діяльності. Психологічна підготовка має бути орієнтована, з одного боку, на визначення співробітниками своїх власних індивідуально-психологічних особливостей, вміння рефлексувати; з іншого – на розвиток емпатії, спеціальних вмінь, пов’язаних із специфікою професійної діяльності. 

Умови праці фахівців пенітенціарних установ ставлять людину у екстремальні ситуації, які щоденно виникають, тому ця категорія людей потребує психологічної діагностики та допомоги. Науковці до головних причин «вигоряння» персоналу пенітенціарних установ відносять психологічну, душевну втому, втрачання адекватного уявлення про громадянський сенс своєї роботи, відчуття безперспективності роботи, зростання егоцентризму та егоїзму. Наслідками цього стає повільність у прийнятті необхідних рішень у нестандартних ситуаціях, втрата самостійності у професійному зростанні, шаблонне мислення, підвищене оцінювання власних знань та якостей, бідність емоційно-психологічної сфери особистості, підвищення конфліктності, ослаблення самоконтролю, виникнення депресії. За таких умов особливої актуальності набуває профілактика професійно-психологічної деформації співробітників, яка проявляється, насамперед, у втраті адекватної самооцінки, конфліктності, грубості.

Психологічна корекція професійного вигоряння має проводитися при груповій або індивідуальній роботі із співробітниками, включати техніки раціональної та сугестивної психотерапії, які створюють комплекс методів і прийомів психологічного впливу на особистість. Вона містить ряд етапів: зосередження на проблемі та визначення результату, розвиток самоконтролю (проявляється здатністю зберігання спокою під час служби), формування навичок вирішення конфліктних ситуацій, закріплення результатів.

Соціальним працівникам та іншим фахівцям необхідно зрозуміти, що у сучасних умовах уникнути професійного стресу і професійного вигоряння неможливо, але існує можливість, застосовуючи психологічну діагностику, психологічну корекцію, індивідуальне консультування, рольові та ситуаційні ігри та практичні вправи, реально допомогти співробітникам пенітенціарної системи. Також, соціальні працівники повинні проводити роботу по адаптації особи в ув’язненні, сприяти формуванню у нього максимально можливої активної життєвої позиції, роз’яснювати його права і обов’язки, готувати засуджених до виходу на свободу, а тих хто, поміщений довічно або на довгий термін стимулювати до активного, “нормального”, адекватного погляду на світ; складати програми психологічних аутотренінгів.

Отже, у своїй діяльності соціальний працівник повинен орієнтуватися на те, щоб система ізоляції не зруйнувала соціально корисних зв’язків злочинців, і сприяти зміцненню їх сімейних і споріднених відносин. Основою підходу соціальних працівників до психологічної взаємодії із засудженими повинні стати індивідуалізація підходу і комплексність або системність, що припускає комплексний підхід, що поєднує в собі різні методики по відношенню до засудженого.

Оволодіння типовими технологіями соціальної роботи, вмінням застосовувати їх в конкретних умовах з врахуванням особливостей різних груп і категорій клієнтів - важливий резерв підвищення ефективності зусиль державних органів, громадських організацій, спрямованих на поліпшення соціального становища і соціального самопочуття підлітків і молоді, які потрапили в складні життєві обставини, загального оздоровлення морально-психологічного клімату в суспільстві.

Таким чином, виховна робота із засудженими до позбавлення волі – це дії адміністрації пенітенціарної установи, освітніх, культурних і інших організацій, громадян, самодіяльних організацій засуджених, що формують правову поведінку засуджених на основі соціально -педагогічної системи, що забезпечує виправлення етичним, правовим, трудовим, фізичним і іншими напрямами виховної дії, підвищенням освітнього і культурного рівня засуджених. Тут йдеться тільки про засуджених до позбавлення волі, оскільки тільки в пенітенціарній установі можна реально здійснювати виховну дію на засуджених.

Література

  1.  Александров Ю.В. Професійна деформація співробітників органів внутрішніх справ і шляхи її корекції : автореф дис... кандидата психол. наук / Ю.В. Александров ; Національний ун-т внутрішніх справ. ‒ Х., 2004. ‒ 18 с.
  2.  Асеев В.Г. Структура мотивации поведения //Мотивационная регуляция деятельности и поведения личности / В.Г. Асеев. – М. : МГУ, 1988. – С.134-147.
  3.  Іванова О.В. Соціально-психологічна адаптація курсантів у вищому закладі освіти МВС як етап професійного становлення майбутніх співробітників пенітенціарної системи : автореф. дис... кандидата психол. наук / Іванова О.В. ; Національна академія внутрішніх справ України. ‒ К., 1999. ‒ 16 с. .
  4.  Мальцева Т.Є. Тенденції у підходах до виховання громадянина у системі сучасної освіти / Мальцева Т.Є. // Теоретичні і прикладні проблеми психології: зб. наук. праць. – Луганськ : СНУ ім. В. Даля, 2007. – №1(17). – С. 118-123.
  5.  Якимчук Т.В. Негативні психічні стани особистості в установах виконання покарань та їх психокорекція : автореф. дис... кандидата психол. наук / Якимчук Т.В. ; Національна академія Прикордонних військ України ім. Богдана Хмельницького. ‒ Хмельницький, 2003. ‒ 18 с.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

25631. Диффузная эндокринная система 32 KB
  Среди одиночных гормонпродуцирующих клеток различают две самостоятельные группы: I нейроэндокринные клетки APUDсерии нервного происхождения; II клетки не нервного происхождения. Эти клетки характеризуются способностью поглощать и декарбоксилировать предшественники аминов англ. Согласно современным представлениям клетки APUDсерии развиваются из всех зародышевых листков и присутствуют во всех тканевых типах: 1 производные нейроэктодермы {нейроэндокринные клетки нейросекреторных ядер гипоталамуса эпифиза мозгового вещества...
25632. Железистые эпителии 42.5 KB
  Железистый эпителий состоит из железистых или секреторных клеток гландулоцитов. Они накапливаются в местах наибольшей активности клеток т. В цитоплазме клеток обычно присутствуют секреторные гранулы размер и строение которых зависят от химического состава секрета. Цитолемма имеет различное строение на боковых базальных и апикальных поверхностях клеток.
25633. Желудок 56 KB
  Пепсин вырабатывается в неактивной форме в виде пепсиногена который в содержимом желудка в присутствии соляной кислоты превращается в активную форму пепсин. Слизь покрывая поверхность слизистой оболочки желудка предохраняет ее от действия хлористоводородной кислоты и от повреждения грубыми комками пищи. Механическая функция желудка состоит в перемешивании пищи с желудочным соком и проталкивания переработанной пищи в двенадцатиперстную кишку. В осуществлении функции принимает участие мускулатура желудка.
25634. Желчь 31 KB
  К ним относятся внутрипеченочные и внепеченочные желчные протоки. К внутрипеченочным принадлежат междольковые желчные протоки а к внепеченочным правый и левый печеночные протоки общий печеночный пузырный и общий желчный протоки. Междольковые желчные протоки вместе с разветвлениями воротной вены и печеночной артерии образуют в печени триады. На этом основании предполагают что междольковые желчные протоки выполняют секреторную функцию.
25635. ИММУННАЯ СИСТЕМА И КЛЕТОЧНЫЕ ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ В ИММУННЫХ РЕАКЦИЯХ 37 KB
  Иммунная система объединяет органы и ткани в которых происходит образование и взаимодействие клеток иммуноцитов выполняющих функцию распознавания генетически чужеродных субстанций антигенов и осуществляющих специфическую реакцию. Иммунитет это защита организма от всего генетически чужеродного микробов вирусов от чужих клеток или генетически измененных собственных клеток. В организме взрослого человека она представлена красным костным мозгом источником стволовых клеток для иммуноцитов центральным органом лимфоцитопоэза...
25636. Иммунокомпетентные клетки 51 KB
  Лимфоциты Популяция лимфоцитов функционально неоднородна. Различают три основных вида лимфоцитов: Тлимфоциты Влимфоциты и так называемые нулевые лимфоциты 0клетки. Олимфоциты нулевые лишены поверхностных маркеров и рассматриваются как резервная популяция недифференцированных лимфоцитов. Тлимфоциты самая многочисленная популяция лимфоцитов составляющая 70 90 лимфоцитов крови.
25637. Волокнистые соединительные ткани 45 KB
  Клетки. Основными клетками соединительной ткани являются фибробласты макрофаги тучные клетки адвентициальные клетки плазматические клетки перициты жировые клетки а также лейкоциты мигрирующие из крови; иногда пигментные клетки. Фибробласты фибробластоциты клетки синтезирующие компоненты межклеточного вещества: белки коллаген эластин протеогликаны гликопротеины. Среди мезенхимных клеток имеются стволовые клетки дающие начало дифферону фибробластов: стволовые клетки полустволовые клеткипредшественники...
25638. КОЖА И ЕЕ ПРОИЗВОДНЫЕ 95 KB
  Толщина кожи вирьирует от 05 до 5 мм. У взрослого человека в сосудах кожи может задерживаться до 1 л крови. В некоторых участках кожи например на голове и кистях на 1 см2 ее поверхности насчитывается до 300 чувствительных точек. В первые недели развития зародыша эпителий кожи состоит всего из одного слоя плоских клеток.
25639. Кора большого мозга 56 KB
  Наиболее поверхностного и глубокого слоев коры. Для коры характерно расположение клеток и волокон слоями. Цитоархитектоника коры большого мозга.