91172

ОСОБЛИВОСТІ КОМУНІКАТИВНОГО ПРОЦЕСУ У ПСИХОЛОГІЧНОМУ ВИМИРІ

Научная статья

Социология, социальная работа и статистика

Результати теоретичного аналізу науковопсихологічної літератури дали змогу виокремити загальні та відмінні особливості між спілкуванням загалом та діловим спілкуванням зокрема. Загальним є те що ділове спілкування – це обмін інформацією який нерозривно пов’язаний із діяльністю. Для здійснення спілкування необхідним є функціонування трьох його компонентів – комунікативного перцептивного інтерактивного. Комунікативний компонент ділового спілкування складає обмін...

Украинкский

2015-07-13

51.82 KB

2 чел.

Лосієвська О.Г.,

к. психл. н., доцент

кафедри психології,

Східноукраїнський національний

університет імені Володимира Даля,

м. Луганськ, Україна

ОСОБЛИВОСТІ КОМУНІКАТИВНОГО ПРОЦЕСУ У ПСИХОЛОГІЧНОМУ ВИМИРІ

Результати теоретичного аналізу науково-психологічної літератури дали змогу виокремити загальні та відмінні особливості між спілкуванням загалом та діловим спілкуванням зокрема. Загальним є те, що ділове спілкування – це обмін інформацією, який нерозривно пов’язаний із діяльністю. Для здійснення спілкування необхідним є функціонування трьох його компонентів – комунікативного, перцептивного, інтерактивного. Комунікативний компонент ділового спілкування складає обмін професійною інформацією (відповідними знаннями, цілями діяльності, поставленими завданнями, способами їх вирішення). Перцептивний компонент у діловому спілкуванні передбачає побудову образу співрозмовника не лише як особистості з притаманними їх індивідуальними характеристиками, а й певного фахівця з наявними діловими якостями. Інтерактивний компонент – це встановлення комунікативної взаємодії у професійній діяльності.

Результати аналізу наукової літератури з проблеми ділового спілкування дали змогу визначити такі його особливості:

  1.  наявність певного офіційного статусу субєктів;
  2.  спрямованість на встановлення взаємовигідних контактів та підтримку звязків між представниками взаємозацікавлених організацій;
  3.  відповідність певним загальновизнаним і загальноприйнятим правилам;
  4.  передбачуваність ділових контактів (попередньо плануються, визначається їх мета, зміст і можливі наслідки);
  5.  конструктивність характеру взаємовідносин, їх спрямування на розвязання конкретних завдань, досягнення певної мети, як правило, не виходячи за рамки певного кола;
  6.  взаємоузгодженість рішень, домовленість та подальша організація взаємодії партнерів;
  7.  значущість кожного партнера як особистості;
  8.  безпосередня діяльність, якою зайняті люди, а не проблеми, що бентежать їх внутрішній світ.

У науково-психологічній літературі виділяються такі аспекти вивчення спілкування:

  1.  інформаційно-комунікативний, з позиції якого спілкування розглядається як вид особистісної комунікації, у процесі якої здійснюється обмін інформацією;
  2.  інтеракційний, при якому спілкування аналізується як взаємодія індивідів у процесі кооперації;
  3.  гносеологічний, при якому людина виступає як суб’єкт і об’єкт соціального пізнання;
  4.  аксіологічний, що вивчає спілкування як процес обміну цінностями;
  5.  нормативний, що визначає місце і роль спілкування в процесі нормативного регулювання поведінки індивідів, а також процес передачі і закріплення норм у буденній свідомості, реального функціонування стереотипів поведінки;
  6.  семіотичний, де спілкування виступає як специфічна знакова система, з одного боку, і посередник у функціонуванні різних знакових систем, з іншого;
  7.  соціально-практичний (праксіологічний) аспект, де процес спілкування розглядається у якості обміну діяльністю, здібностями, уміннями і навичками.

Л. Орбан-Лембрик визначає спілкування важливою передумовою формування людини як соціальної істоти, взаємодії з різноманітними спільнотами, а також необхідною умовою існування суспільства. Спілкування виявляється в численних взаємозв’язках людей, в обміні діяльністю, інформацією, досвідом, уміннями й навичками, результатами праці тощо. У спільній діяльності завдяки спілкуванню відбувається координація дій, узгодження цілей, обмін думками, формується внутрішній світ людини, її свідомість, почуття, знання [1].

У масштабах життєдіяльності людини спілкування є, по-перше, головною умовою виживання, по-друге, забезпечує реалізацію функцій навчання, виховання і розвитку особистості [3]. Крім цих інтегральних функцій Л. Карпенко за критерієм «мета спілкування» виділяє ще вісім функцій, які реалізуються у будь-якому процесі спілкування і забезпечують досягнення певних цілей:

1) контактна – встановлення контакту як стану обопільної готовності до прийому і передачі інформації та підтримки взаємозв’язку під час взаємодії;

2) інформаційна – обмін повідомленнями (інформацією, думками, задумами, рішеннями, станами), видача запиту на інформацію чи відповіді на отримане від партнера запитання);

3) спонукальна – стимулювання партнера по спілкуванню (аутостимулювання), спрямування його активності на виконання певних дій;

4) координаційна – взаємна орієнтація і узгодження дій для організації спільної діяльності;

5) розуміння – адекватне сприймання і розуміння партнерами змісту повідомлення, а також взаєморозуміння партнерами один одного (намірів, установок, переживань, станів);

6) емотивна – цілеспрямоване збудження у партнера потрібних емоційних переживань або неусвідомлюваний «обмін емоціями», зміна за допомогою партнера власних переживань і станів;

7) встановлення стосунків – усвідомлення та фіксація свого місця в системі рольових, статусних, ділових, міжособистісних та інших зв’язків соціальної спільності, у якій дана людина перебуває;

8) здійснення впливу – зміна стану, поведінки, ціннісно-мотиваційної сфери, особистісно-смислових утворень партнера (намірів, установок, думок, рішень, уявлень, потреб, дій, активності, смаків, норм і стандартів поведінки, оцінки та ін.) [3].

Провідними сторонами спілкування учені одностайно визначають міжособистісну, когнітивну, комунікативно-інформаційну, емотивну та поведінкову, які ґрунтовно аналізує Л. Вольнова. Міжособистісна сторона відображає особливості взаємодії людини із найближчим оточенням; когнітивна надає індивіду відомості про особистість співрозмовника, його знання, соціальний статус, фокус інтересів тощо; комунікативно-інформаційна охоплює обмін психічними станами співрозмовників, їхніх інтересів, уявлень; емотивна пов’язана із функціонуванням почуттів та емоцій співрозмовників; поведінкова спрямована на узгодженні основних позицій мовців.

Таким чином, основні акценти у тлумаченні спілкування у психологічній літературі здійснюються на зіставленні категорій спілкування і діяльності, розгляду спілкування як не лише обміну інформацією, а й потужного впливу на співрозмовників; розробці класифікацій спілкування на основі різноманітних критеріїв; визначенні основних сторін спілкування та провідних функцій особистості як суб’єкта спілкування.

Література

  1.  Орбан-Лембрик Л. Е. Психологія професійної комунікації : [навч. посіб.] / Л. Е. Орбан-Лембрик. – Чернівці : Книги – ХХІ, 2010. – 528 с.
    1.  Третьяченко В. В. Психология делового общения : [учеб. пособ.] / В. В. Третьяченко, Л. В. Вереина, П. П Скляр. – Луганск : Глобус, 2005. – 267 с.
    2.  Щербан Н. Д. Психологія навчального спілкування : [монографія] / Н. Д. Щербан. – К. : Міленіум, 2004. – 346 с. 


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

64588. Учение Платона об идеях, душе и познании 37.5 KB
  По Платону существуют два мира: мир вещей и мир идей эйдосов. Эйдосы идеальные формы прообразы всех вещей; их мир воплощение гармонии и совершенства. Согласно ей весь наш мир подобен темной пешере в которой люди прикованы цепями к стенам.
64589. ОСТРЫЕ КИШЕЧНЫЕ ИНФЕКЦИИ 88 KB
  В ряде случаев когда ребенок заболевает тяжелой формой дизентерии симптомокомплекс реализуется в нижних отделах и характеризуется острым колитом: тенезмы бескаловый стул с примесью крови...
64592. Историческая основа дипломатической школы Египта 37 KB
  Во время войн на территории северного Египта мы встречаем первый случай предъявления ультиматума вождем гиксосов правителю Фив. Кстати после изгнания гиксосов из Египта между правителями Египта и другими древневосточными государствами установился систематический обмен посольствами.
64593. Критика эмпиризма 16.63 KB
  Причины в опыте не наблюдаются в этом проблема эмпиризма. Проблема непосредственности. Проблема описания факта. Проблема интерпретации факта.
64594. Обязанности нанимателей и работников по охране труда 30 KB
  Наниматель обязан обеспечить все рабочие места техническим оборудованием соответствующим требованиям по ОТ улучшать условия труда и быта работающих соблюдать законодательство о труде.
64595. Понятие архитектуры вычислительной системы 88.01 KB
  Организация памяти в ЭВМ Память используется для хранения следующих объектов: Компьютерные программы. В памяти недопустима обработка данных и следовательно применимы всего две операции: выборка информация не разрушается...