91174

Розвиток професіоналізму діяльності соціальних працівників на засадах акмеологічного підходу

Научная статья

Социология, социальная работа и статистика

Розвиток професіоналізму діяльності соціальних працівників на засадах акмеологічного підходу Найважливішою умовою досягнення професіоналізму вважається розвиток здібностей психологічної культури духовності особистості фахівця. Це пояснюється тим що особистісний простір ширший за професійний він є базовим для розвитку професіоналізму. Саме тому важливо викликати потребу постійного особистісного і професійного саморозвитку соціального працівника в умовах професійної діяльності як запоруки розвитку професіоналізму у фаховій...

Украинкский

2015-07-13

51.61 KB

0 чел.

Майборода Г. Я.

кандидат педагогічних наук,

доцент, професор кафедри

соціальної роботи і соціальної педагогіки,

Черкаський національний університет

імені Богдана Хмельницького,

м. Черкаси, Україна

Розвиток професіоналізму діяльності соціальних працівників на засадах акмеологічного підходу

Найважливішою умовою досягнення професіоналізму вважається розвиток здібностей, психологічної культури, духовності особистості фахівця. Це пояснюється тим, що особистісний простір ширший за професійний, він є базовим для розвитку професіоналізму. Саме тому важливо викликати потребу постійного особистісного і професійного саморозвитку соціального працівника в умовах професійної діяльності як запоруки розвитку професіоналізму у фаховій діяльності [1, с. 255].

Нині проблема професіоналізму фахівця та його розвитку є достатньо актуальною і досліджується різними науками (психологією, соціологією, соціальної роботою, педагогікою та ін.). Педагогіка, вивчаючи проблеми професійної освіти, останнім часом все частіше звертається до положень молодої науки, що виникла на межі психології і педагогіки у ХХ столітті. Основними завданнями, якої є дослідження проблеми «акме», «професіоналізму» та його основних характеристик; вивчення основних теоретико-методологічних засад формування професіоналізму особистості протягом її життя, умов і чинників досягнення високих рівнів професійної компетентності, шляхів запобігання професійній деформації; тощо.

Поняття «професіоналізм» в акмеології розглядається дослідниками А. Деркачом, В. Зазикіним у розумінні «професіоналізму діяльності» та «професіоналізму особистості». З 2003 року науковці розробляють акмеологічні проблеми, пов’язані з професійною діяльністю соціальних працівників. До основних завдань особистісно-професійного розвитку соціальних працівників учені відносять: акмеологічний аналіз умов, факторів, які сприяють прогресивному розвиткові фахівця; визначення можливостей і перспектив розвитку професіоналізму, розробку акмеологічних знань, створення та впровадження програм і планів професійно-особистісного розвитку та вибору дієвих методів, прийомів і технологій здійснення такого розвитку [2, с. 107], а також – «еталонних моделей професіоналізму» таких фахівців. Акмеологічні дослідження розвитку професіоналізму діяльності фахівців соціальної роботи базуються на основних концептуальних засадах, серед яких, можна виокремити змістову (зміст розвитку суб’єкта до рівня професіоналізму, що включає усвідомлення особистістю структури своєї діяльності, якостей особистості, етапів життєвого шляху, інтенсивність включення в діяльність, прагнення до самоорганізації, до постійного саморозвитку, самооновлення, творчості) та процесуальну (розвиток підсистем особистості – професійних знань, умінь, навичок і діяльності, мотивації на саморозвиток – до високого рівня професійних досягнень) плоскості.

Обгрунтування питань розвитку професіоналізму діяльності соціального працівника потребує визначення основних положень теоретико-методологічного підходу (системи принципів, прийомів, методів, що сприяють розв’язанню поставленої проблеми) на засадах акмеології. Таким підходом є акмеологічний, його важливі положення вимагають: вивчення особливостей виключно зрілої особистості щодо досягнення нею вершин професійного розвитку; виявлення суттєвих характеристик професіоналізму соціального працівника та його власного ставлення до діяльності у контексті професійного розвитку, саморозвитку та постійного вдосконалення індивідуальних потенцій і т. ін.

Із позицій акмеологічного підходу поняття «професіонал» – це суб’єкт професійної діяльності, який має високі показники професіоналізму особистості і діяльності. Такими показниками «професіоналізму діяльності», перш за все, є якісна характеристика суб’єкта праці, що відображає професійну кваліфікацію і компетентність; «професіоналізму особистості» – високий розвиток професійно важливих якостей суб’єкта праці, їх акмеологічних інваріантів, мотиваційної сфери, ціннісних орієнтацій, спрямованих на прогресивний розвиток. Високий професіоналізм людини, характеризується не тільки яскравим розвитком здібностей, а й глибокими й широкими знаннями в конкретній галузі діяльності, а також нестандартним володінням уміннями, необхідними для її успішного виконання. Необхідна професійна компетентність, на думку науковця, досягається на базі цілком сформованої професійної позиції. Саме в такій позиції виражається ставлення людини до справи й рівня своєї активності щодо залучення власного творчого потенціалу. Принципово новий рівень професіоналізму, зокрема, соціального працівника досягається під час вироблення такої характеристики як акмеологічні інваріанти. Вони дають можливість людині шукати внутрішні резерви, що допоможуть на високому інноваційно-творчому рівні виконувати діяльнісні функції. Саме акмеологічні інваріанти спонукують і рухають людиною на шляху до професіоналізму високого рівня [2, с. 162–163]. Згідно з науковими дослідженнями здійснення процесу переходу фахівця на більш високі рівні є необхідною умовою професіоналізму.

Професіоналізм особистості повинен містити в собі професійні стандарти, що орієнтують на високу якість виконання діяльності. Він накладає на суб’єкта праці певні зобов’язання, що не тільки відбивають якість діяльності, а й впливають на систему його відносин [2, с. 61]. Іншими словами, професіонал завжди й у всьому обмежений рамками високих стандартів. Професіоналізм визначається і місцем професії в системі цінностей особистості. У такому розумінні професія, при ціннісному ставленні до неї, сприяє особистісному зростанню й розвитку людини. що Сама професія стає способом позитивної самореалізації особистості, стимулом до її індивідуального розвитку. Вивчення акмеологічних інваріантів професіоналізму (основні якості й уміння професіонала або необхідні умови, що забезпечують високу продуктивність і стабільність діяльності, незалежно від її змісту та специфіки) на основі акмеологічного підходу допомогли виявити, що до таких відносять: загальні, тобто повністю незалежні від специфіки діяльності (високий рівень саморегуляції, уміння приймати рішення тощо); специфічні або особливі, тобто такі, що певною мірою відображають специфіку професійної діяльності (комунікабельність, уміння психологічно впливати тощо). Професійні характеристики соціального працівника включають: знання як результат розумової діяльності (засвоєння фактів, понять, законів і т. ін.). Рівень знань, їх невпинне поповнення – один із критеріїв ефективності праці соціального працівника. Прийнято розрізняти знання наукові і повсякденні, повні і неповні, системні та безсистемні. Особлива роль у придбанні, закріпленні та поповненні знань, у виробленні на їх основі необхідних умінь і навичок належить системі безперервної освіти. З позицій акмеологічного підходу такі знання включають систему акмеологічних знань про власні можливості щодо особистісного розвитку та самовдосконалення, про акмеологічні методи, прийоми та технології набуття та засвоєння знань. Уміння соціального працівника – відносно стійкі характеристики, що залежать від здібностей, знань і характеру професійної діяльності. Уміння є знаннями, що втілені у вирішенні конкретних фахових проблем, засвоєні та реалізовані на практиці. До них відносять уміння швидко зрозуміти сутність справи, всебічно проаналізувати ситуацію, виділити ключову проблему, знайти її конструктивне рішення. Акмеологічний підхід вимагає розвивати організаторські, комунікативні, проектувальні вміння за допомогою акмеологічних технологій. Навички соціального працівника – це вміння, доведені до автоматизму, що набуваються в умовах практичної діяльності з клієнтом при постійному розв’язанні типових ситуацій і дозволяють зекономити час, діяти з мінімумом помилок.

З метою вивчення проблеми розвитку професіоналізму діяльності соціальних працівників проведено опитування 20 керівників підрозділів соціальних служб, аналіз результатів якого дозволив визначити, що ніхто з опитуваних не оцінює рівень свого професіоналізму як низький, проте дуже високий рівень також ніхто не визначив. Рівень професіоналізму як середній оцінили 50% опитуваних, високий – також 50%. Серед опитуваних стаж роботи в соціальній сфері до одного року мали 5%; 1–3 роки – 15%, 4–7 років – 25%, 8–14 років – 35%, 15 і більше років – 20% опитуваних. З’ясовано, що більшість фахівців (80%), які мають стаж роботи 8 років і більше у соціальній сфері, визначили рівень свого професіоналізму як високий. 70% опитуваних, які працюють за фахом менше 8 років – як середній. Серед основних чинників впливу на власне професійне зростання 100% респондентів визначили активну практичну діяльність; 45% – самоосвіту; 35% – взаємодію з досвідченими колегами; 15% – підвищення рівня професійної освіти; один із респондентів указав власний варіант – упровадження нових форм роботи. Під час проведення дослідження виявлено, що 80 % опитуваних удосконалюють власні професійні знання на курсах та семінарах, консультуючись з колегами – 65%, читають професійну літературу – 50 %, одержують фахову освіту у вищих навчальних закладах – 10%. Як показало опитування, до професійного самовдосконалення фахівців спонукає прагнення бути майстром своєї справи – 95%; кар’єрне зростання – 55%; визнання колег – 10%; матеріальна винагорода – 5%.

Підводячи підсумки вищезазначеного, варто зазначити, що переважна більшість соціальних працівників мають бажання до удосконалення та саморозвитку, але не мають системи акмеологічних знань і ресурсів, які б сприяли раціональному використанню робочого часу, плануванню та реалізації запланованого, самовдосконаленню та підвищенню рівня професійної компетентності, досягненню особистісної та професійної успішності. На наш погляд, організація професійного розвитку фахівця можлива на засадах акмеологічного підходу.

Література

  1.  Ананьев Б. Г. О проблемах современного человекознания / Б. Г. Ананьев – М. : Наука, 1977. – 380 с.
  2.  Деркач А. А. Акмеология : [учеб. пособие] /А. А. Деркач, В. Г. Зазыкин – СПб. : Питер, 2003. – С. 21.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

25433. Отличительные особенности регионального воспроизводственного процесса 11.9 KB
  Через четыре месяца вышел первый номер Бюллетеня оппозиции . До 7080 материалов Бюллетеня принадлежали его перу. Всего вышло 87 книжек Бюллетеня .
25434. Социальный работник – клиент - особенности взаимодействия. Клиент в системе социальной работы. Структура социальной помощи клиенту в системе соц.обслуживания 21.46 KB
  работе помощь клиента соц.работника и клиента является восприятия последнего как неповторимой личности. Основными принципами работы с пожилыми людьми являются уважение и интерес к личности клиента акцент на нужности и полезности его опыта и знаний окружающим людям. Определение типа клиента первый шаг в установлении контакта так как отношение и взаимодействие соц.
25435. Клиент в системе социальной работы 13.52 KB
  одним из важнейших условий взаимодействия ср и клиента является восприятие последнего как неповторимой личности. полного знания о клиенте не может быть никогда но ср надо стремиться к тому чтобы получить те знания от клиента которые нужны ему для оказания помощи.Джонсон типы клиента: ищут помощи для себя просят помощи для другогодругих не ищут помощино тем или иными причинами угрожают жизнедеятельности другого чела ищут или используют помощь как средство для собственных целей ищут помощи но не для достойных целей Определение типа...
25436. Идеологическая подготовка масс к предстоящей войне 13.71 KB
  Воскресные номера газет за 22 июня 1941 г. 22 июня в 12 часов дня Центральное радио передало правительственное Заявление о вероломном нападении фашистской Германии на СССР. 22 июня ЦК ВКПб и правительство ввели военное положение на территориях Прибалтики Белоруссии Украины Молдавии и ряда областей РСФСР. 23 июня была объявлена мобилизация военнообязанных 19051918 гг.
25437. Проблематика советской журналистики периода Великой Отечественной войны 13.22 KB
  центральными оставались несколько тематических направлений: освещение военного положения страны и боевых действий Советской Армии; всесторонний показ героизма и мужества советских людей на фронте и в тылу у врага; тема единства фронта и тыла; характеристика военных действий Советской Армии на территориях европейских стран освобождаемых от фашистской оккупации и Германии. центральными оставались несколько тематических направлений: освещение военного положения страны и боевых действий Советской Армии; всесторонний показ героизма и мужества...
25438. Через неделю после начала войны 11.26 KB
  В условиях начавшейся войны советская журналистика была призвана показать коварные замыслы врага в отношении народов Советского Союза раскрыть его захватнические планы. Фронтовые газеты стали выходить с самого начала войны. На начальном этапе войны была предпринята попытка издания газет рассчитанных на разложение войск противника.
25440. Стереотипы поведения лояльного бюргера в Третьем рейхе 16.11 KB
  С этим было связано и характерное для идеологии фашизма подразделение на идеологию масс и идеологию элиты. Многие из фашистских идей рассчитанных на массовое потребление определяли мировоззрение и соответственно поведение представителей элиты. Она использует ее наиболее целесообразным путем для осуществления своих стремлений Для идеологии фашистской элиты был характерен аристократизм основанный на ницшеанском презрении к простому человеку к плебсу к больным и слабым. Для элиты расовая теория имела прежде всего социальный смысл ибо...
25441. Зарубежный опыт социальной работы с различными категориями населения 24.02 KB
  Зарубежный опыт социальной работы с различными категориями населения На рубеже 19 и 20 веков во многих европейских государства Великобритания Германия Нидерландах Швеции и Франции а также США возникла социальная работа как вид профессиональной деятельности которая развивалась наряду с благотворительными организациями. Социальные проблемы обусловливаются как индивидуальными так и общественными причинами. Одной из специфических форм такого предложения является социальная работа. Отличительной чертой системы социальной...