91175

Детермінація соціально-професійної суб’єктності осіб з функціональними відмінностями

Научная статья

Социология, социальная работа и статистика

Детермінація соціальнопрофесійної суб’єктності осіб з функціональними відмінностями Переорієнтація життєдіяльності людини з функціональними відмінностями на субʼєктну професійну діяльність змушує звернутися до наукових аспектів детермінізму цього явища його методологічного принципу який на думку П. csus випадок випадковість; вчення яке обґрунтовує що основою світобудови є випадок випадковий збіг обставин в детермінації соціальнопрофесійної суб’єктності осіб з функціональними відмінностями. Центральною ланкою...

Украинкский

2015-07-13

51.91 KB

3 чел.

Мальцева Т.Є.,

к.п.н., доцент кафедри соціальної роботи,

Східноукраїнський національний університет

імені Володимира Даля,

м. Луганськ, Україна

Детермінація соціально-професійної суб’єктності

осіб з функціональними відмінностями

Переорієнтація життєдіяльності людини з функціональними відмінностями на субʼєктну професійну діяльність змушує звернутися до наукових аспектів детермінізму цього явища, його методологічного принципу, який, на думку П. Алексєєва, є одночасно й основним принципом філософського навчання про буття [1, с. 29].

Визнання детермінованості людських вчинків дає об'єктивну картину (основу) для наукової оцінки казуалізму (казуалізм, казуальність від лат. casus випадок, випадковість; вчення, яке обґрунтовує, що основою світобудови є випадок, випадковий збіг обставин) в детермінації соціально-професійної суб’єктності осіб з функціональними відмінностями. Центральною ланкою механізму детермінації соціально-професійної суб’єктності таких людей є їх потреби і інтереси, бо саме з їх допомогою і через них об'єктивне переводиться в суб'єктивне і завдяки ним формується специфічний соціальний суб'єкт зі своїми прагненнями, цілями, очікуваннями; вони спонукають людей з функціональними відмінностями до діяльності, є джерелом їх активності [2, с. 52.].

Особи з функціональними відмінностями відрізняються від звичайних людей тим, що змістовні характеристики наукової оцінки казуалізму в детермінації соціально-професійної суб’єктності осіб з функціональними відмінностями значно ускладнюють їх внутрішні детермінанти (від грец. determi-nans,-ntis – визначальний): психологічний стан, фізичні вади, стан здоровʼя, інтелектуальний і освітній рівень та ін. (статична віктимність); і зовнішні (нерідко це їх спотворені уявлення про свою власну долю і роль в житті суспільства, динамічна віктимність). Це ускладнює природню казуальність в детермінації їх соціально-професійної субʼєктності.

Виступаючи смисловими детермінантами, вони одночасно є причинами пасивності і мотивами субʼєктності, оскільки люди діють у відповідності зі своїми потребами і інтересами. Серед завдань вищої школи є головна: як зробити, щоб бажання отримати вищу освіту, формування спонукальним мотивом до діяльності, потреби та інтереси були усвідомлені. Тому свідомість у вигляді «усвідомлених спонукань» виступає необхідним звеном в ланцюзі детермінації діяльності людей з обмеженими можливостями. У структурі їх діяльності можна виділити наступні елементи: мета, засіб, результат.

Кожна категорія у визначеній групі клієнтів вищої інклюзивної освіти, до яких належать люди з соціально-функціональними відмінностями, має усвідомити своє власне уявлення про «Я ‒ ідеал», конкретизувати якості, що характеризують цей ідеал, серед яких неодмінно повинні превалювати такі, як внутрішні потреби, мотиви і достатнє бажання бачення шляхів вибору засобів для здійснення поставлених цілей. Внутрішньо поставлена мета і відповідні засоби її досягнення з більшою вірогідністю дозволяють людям з соціально-функціональними відмінностями досягти адекватного результату.

У процесі детермінації в формуванні соціально-професійної субʼєктності даної групи осіб треба усвідомити важливість співвідношення реального і бажаного, що впливає на рівень потреб, оскільки саме потреба є внутрішнім стимулятором активності в дії. Суперечність між реальним і бажаним створює проблему, але її можна і треба вирішувати, створюючи відповідні умови. Такими умовами для осіб з функціональними відмінностями може бути вища освіта, створення поля субʼєктного розвитку в навчально-виховному середовищі ВНЗ, враховуючи навчально-функціональні відмінності студентів, створення структурної підсистеми інклюзивної освіти, яка ввійде в загальну систему вищої освіти в єдиному навчальному Болонському європейському просторі.

Специфічною особливістю факторів детермінізму процесу формування соціально-професійної субʼєктності осіб з функціональними відмінностями є включеність у детермінаційний ланцюг, поряд з матеріальними, ідеальних компонентів. Усвідомлення своїх потреб, інтересів, цілей є перехід обʼєктивної детермінації в субʼєктивну, умови формування та функціонування субʼєктивного чинника суспільно-розвиваючого процесу. Інтерес є суттєво значущим стимулом для людини з функціональними відмінностями в зміні діяльногсті або в посиленні активності, що визначається переходом обʼєктивної детермінації в субʼєктивну.

Філософи так пояснюють наукову сутність інтересу: це свідома спрямованість діяльності суб'єкта на обрані обʼєкти для задоволення своїх потреб, саме в інтересі у відповідності з рівнем розвитку суспільства, соціальним становищем суб'єкта, місцем, займаним їм в історично визначеній системі суспільного виробництва, вибірковим ставленням до соціальних умов життя, до тенденцій, можливостей обʼєктивної дійсності, виражаються потреби суб»єкта. У інтересі співвідносяться потреби субʼєкта як соціальної істоти з обʼєктивними можливостями суспільства, з соціальними умовами [1; 2; 3].

Але інтерес ‒ це лише стимулюючий чинник, щоб він активізував дії із задоволення потреб, треба, щоб це була усвідомлена потреба, яка б включала субʼєктність діяльності, що спричиняє визначення конкретних цілей в досягненні вищої освіти, вибір засобів їх досягнення: визначення фаху, навчального закладу і організація сутнісних сил, що дозволить особам з функціональними відмінностями реалізувати можливість субʼєктно-професійної діяльності. При цьому треба зауважити, що для досягнення успіху обʼєктивні умови повинні злитися з інтересами субʼєкту.

Мета виступає як безпосередній ідеальний, детермінуючий фактор діяльності, спрямований на перетворення і створення потрібних речей, у той час як потреба лише спонукає людей до дії. Мета як субʼєктивный образ бажаного майбутнього результата передує діяльності свого предмета і є його передумовою [4].

Джерелами формування цілей є потреби субʼєкта, а також обʼєктивні умови, реальні можливості дійсності. Мета є похідною від обʼєктивної детермінації. Закони зовнішнього світу, природи ‒ суть основи доцільної діяльності людини

Мета відображає обʼєктивний звʼязок. У цілях немає нічого, що не містилося б у якомусь вигляді в обʼєктивному світі. Але мета сама по собі, а матеріальна діяльність, рух цінностей у відповідності з метою, створює нове. Діяльність людей детермінована засобами, їх. законами і предметом, його законами по-требности. Цінності, в свою чергу, детермінуються метою.. Засобами можуть бути тільки ті речі, які відповідають меті [3, с. 57].

Співвідношення між реальним і належним фіксується в понятті «ступінь задоволення потреб». Визначається вона наявними умовами для задоволення потреб. Якщо цих умов недостатньо, то наявне не може перейти в належне, тобто потреби не знаходять свого задоволення. Неможливість переходу від наявного до належного і виражається категорією «проблема» [5, с. 118].

Найважливішим етапом вирішення проблеми є пошук або створення умов для переходу наявного в належне. У цьому, на наш погляд, знаходить вираження певний вид стосунків між суб'єктом і об'єктом діяльності (наприклад, якщо потреби можуть задовольнятися за існуючих умов, то проблема спонукає створювати нові необхідні умови). Об'єктивні умови життєдіяльності суб'єкта безпосередньо знаходять віддзеркалення в потребах, породжучи й визначаючи їх якісно і кількісно. Об'єктивні умови виступають визначальною стороною в їх взаємодії з потребами. Потреби ж, поставлені в проблемах, вимагають діяльності суб'єкта по перетворенню умов в об'єктивних і суб'єктивних структурах реальності [3, 59].

Таким чином, детермінація процесу формування соціально-професійної субʼєктності лежить у площині внутрішніх потреб і ціннісних орієнтацій особи з навчально-функціональними відмінностями. Ланцюг детермінант, який необхідно активізувати в такій людині, включає інтерес, мету і потреби, які можуть перетворитися в субʼєктну професійну діяльність лише у відповідно створених для цього навчально-виховних умов.

Література

  1.  Алексеев П. В. . Философия / П. В. Алексеев и др.  М., 1996.
  2.  Бондаренко Н. Г. Принцип детерминизма в коммуникативной теории общества: дис. ... д-ра филос. наук: 09.00.11 / Н. Г. Бондаренко.  Ростов н/Д, 2004.
  3.  Головашенко И. О. Специфика социального детерминизма : дис. ... канд. филос. наук : 09.00.01 // Ирина Олеговна Головашенко. ‒ М., 1984.
  4.  Маркс К. Сочинения / К.Маркс, Ф. Енгельс. ‒ Т.З. ‒ М. : Наука, с. 245.
  5.  Гоббс Т. Сочинения : в двух томах. Т. 1. / Т. Гоббс.  М. : Мысль, 1989.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

63481. Сутнісна характеристика потенціалу підприємства 52 KB
  У вітчизняній економічній літературі цей термін трактують як можливості, наявні сили, запаси, засоби, які можуть бути використані, або як рівень потужності у будь-якому відношенні, сукупність засобів, необхідних для чого-небудь.
63483. Формування потенціалу підприємства 218 KB
  Інформація як смстемоутворюючий компонент потенціалу Сутність виробничо-економічної інформації Інформація сукупність відомостей про стан керованої системи та зовнішнього середовища. Збирання та обробка інформації щодо діяльності...
63485. Конкурентоспроможність потенціалу підприємства 47.5 KB
  Конкурентоспроможність потенціалу підприємства – комплексна порівняльна характеристика, яка відображає рівень переважання сукупності показників оцінки можливостей підприємства, що визначають його успіх на певному ринку за певний проміжок часу...
63487. Теоретико-методичні підходи до оцінювання потенціалу підприємства 366 KB
  Концепція вартісної оцінки потенціалу є найбільш універсальною і методично обґрунтованою. Згідно неї підприємство виступає товаром із усіма характерними для нього властивостями: корисністю для покупця, що виявляється в користуванні...
63489. Трудовий потенціал підприємства як об’єкт соціально-економічного управління 70 KB
  Трудовий потенціал є однозначно складовою загального потенціалу та фактором його використання. Тому для підприємства важливе не тільки визначення ступеня забезпеченості трудовим потенціалом але і умови для його використання та розкриття.