91176

Соціально-професійна субʼєктність як поняття і категорія

Научная статья

Социология, социальная работа и статистика

Зміна в свідомості майбутніх фахівців з навчально-функціональними відмінностями соціальної ролі на таку, яка приведе до успіху, ще не забезпечує їх соціально-професійної субʼєктності.

Украинкский

2015-07-13

54.02 KB

6 чел.

Мальцева Т.Є.,

к.п.н., доцент кафедри соціальної роботи,

Східноукраїнський національний університет

імені Володимира Даля,

м. Луганськ, Україна

соціально-професійна субʼєктність як поняття і категорія

Зміна в свідомості майбутніх фахівців з навчально-функціональними відмінностями соціальної ролі на таку, яка приведе до успіху, ще не забезпечує їх соціально-професійної субʼєктності. Для того, щоб ці прагнення втілилися в життя, треба щоб вони стали внутрішніми переконаннями особистості, а це можливо лише в процесі професійної соціалізації, яка здатна їх втілювати в форму соціально-професійних ролей і статусів.

На основі переконань і прагнень активізується внутрішня мотивація, яка посилює значення системи професійних потреб, ціннісних орієнтацій і сподівань, що спонукає до діяльності, яка, в свою чергу, формує соціально-професійну субʼєктність.

Таким чином, соціально-професійна субʼєктність ‒ це бінарне функціональне утворення, яке характеризується особливою соціальною роллю і професійною активністю людей з функціональними відмінностями в суспільстві та має в структурі особистості глибокі психологічні спонуки виконувати визначені професійні функції, що забезпечує досягнення соціально значущих професійних цілей на основі суб’єктної діяльності, яка задається соціально-професійними цінностями, нормами і зразками поведінки.

Формування соціально-професійної субʼєктності у людей з функціональними відмінностями сприятиме як підвищенню власної внутрішньої самооцінки, так і створить умови для їх повноцінного життя в суспільстві, дасть можливість рухатися шляхом розвитку і самореалізації. Крім того, обмеження у взаємодії людей особливими потребами, а у внутрішньокримінальному спілкуванні тих, хто перебуває в місцях позбавлення волі, що веде до віктимізації, крім того, відсутність соціально-професійних завʼязків у пенсіонерів, що призводить до втрати їх комунікативно-ділової взаємодії і, як наслідку ‒ зниження суспільно-корисної значимості, але розвиток інтернальності, яка є невідʼємною складовою соціально-професійної субʼєктності спрямовує цих людей з функціональними відмінностями до участі в субʼєктних корективних соціально-психологічних і педагогічних діях, які органічно вплітаються саме в процес освіти у вищому навчальному закладі.

Отже, цілком очевидно, що підвищення соціального статусу людей з функціональними відмінностями потребує встановлення таких суспільно-значущих відносин, які дадуть можлівість відновити їх соціально-професійну субʼєктність, що задовольнить найбільшу кількість їх внутрішніх потреб, а найголовніше ‒ створить умови для успішного функціонування в суспільстві, що буде визначатися повсякденними діями, стане безумовно обовʼязковим.

Це насамперед належить до тих соціальних відносин, які повʼязані із розвитком їх соціально-професійної субʼєктності, оскільки потреба не тільки у відтворенні матеріальних благ, але й в особистому зростанні, розвитку своєї соціально-рольової позиції та оцінки підбурює людину з навчально-функціональними відмінностями закріплювати і підтримувати професійні відносини, а необхідність у соціалізації осіб з навчально-функціональними відмінностями, змушує державу закріплювати і підтримувати навчання таких людей. Не можна не зазначити, що система соціальних ролей, статусів і можливостей соціальної роботи як найкраще відтворюється в діяльності майбутніх фахівців соціальної сфери з навчально-функціональними відмінностями, що характеризується специфічними видами їх соціальних зв'язків.

Професійна діяльність майбутніх фахівців соціальної сфери з навчально-функціональними відмінностями повинна бути спрямована не на подолання власних проблем життєдіяльності, а на досягнення успіху, оскільки вона є формою їх соціальної та пізнавальної активності, вираженням прагнень до життєвого самовизначення та самоствердження. Перефразуючи висловлення В. Ардиніна, висловимо, що більшість майбутніх фахівців соціальної сфери з навчально-функціональними відмінностями, намагаючись стати субʼєктом соціально-професійної діяльності виявляють самостійність в навчальному процесі, займають активну позицію, надаючи перевагу також формам навчання, які є не лише засобами пізнання, але й засобом самовираження, дають можливість висловити власну точку зору [1].

До переліку особливостей діяльності необхідно віднести: своєрідність цілей та результатів у відповідності до категорії майбутніх фахівців соціальної сфери з навчально-функціональними відмінностями (корекція власної поведінки, підготовка до самостійної праці, оволодіння знаннями, навиками, вміннями, розвиток особистісних якостей); особливий характер об'єкта вивчення (наукові знання щодо методів, методик та технологій соціальної роботи, інформація про майбутню професію тощо); діяльність студентів проходить в запланованих умовах (програми, термін навчання); особливі засоби діяльності – обладнання, лабораторне устаткування, моделі, комп'ютери і т.д.; діяльності студентів притаманна інтенсивність функціонування психіки, висока інтелектуальна напруженість. Досить часто в процесі діяльності у майбутніх фахівців соціальної сфери з навчально-функціональними відмінностями з'являється перенавантаження (здача заліків, екзаменів, захист дипломних проектів тощо) [2, с. 42-56.].

Соціальні, фізіологічні, психологічні та особистісні особливості даної категорії людей у процесі навчально-професійної діяльності можуть ускладнювати засвоєння навчального матеріалу, погіршувати мислення, памʼять, впливати на організацію і точність виконання практичних дій, у складних ситуаціях навчальної або суспільної роботи в майбутніх фахівців соціальної сфери з навчально-функціональними відмінностями можуть виникнути деякі коливання ефективності, зміщення або втрата мети, послаблення активності і пониження рівня працездатності, призупинення навчання, відмова, зрив (подача заяви на відрахування) [3, с. 239-242.].

На думку М. Дьяченко і Л. Кандибович, усунення та подолання цих змін передбачаює практичне використання висновків психологічного аналізу діяльності студентів (про передумови її успішності, адаптації до неї і т.д.) [4, с. 90-91].

Особливість та неоднозначність соціальної функціональності визначеної категорії людей викликає певні труднощі в перебудові своїх функціональних потреб, ролей в освітньому середовищі вищого навчального закладу. Це, безумовно, потребує створення особливих інноваційних умов навчання, виховання, підбору відповідних мкетодів, технологій навчання, обладнання, підготовки педагогічних кадрів. Це вносить істотні зміни в середовище вищого навчального закладу, яке бере на себе відповідальність за формування соціально-професійної субʼєктності майбутніх фахівців соціальної сфери з навчально-функціональними відмінностями, що створює ряд труднощів і сильно впливає на процес, зміст та характер освітнього процесу. Успішна адаптація – це передумова активної діяльності і необхідна умова формування соціально-професійної суб’єктності майбутніх фахівців соціальної сфери з навчально-функціональними відмінностями [5, c. 23].

Ефективність навчання майбутніх фахівців соціальної сфери з навчально-функціональними відмінностями в середовищі звичайного навчального закладу залежить від їх успішної адаптації, яка, на думку зарубіжних психологів, спирається на індивідуальний соціально-психологічний підхід з боку педагогічного колективу (3. Фрейд, А. Адлер, Е. Еріксон, К. Хорні).

Говорячи про розвиток соціально-професійної субʼєктності майбутніх фахівців соціальної сфери з навчально-функціональними відмінностями як про сформовану життєво-функціональну потребу в самодосконаленні ‒ з одного боку, та в бажанні бути корисними іншим, що виражається в професійній діяльності, ‒ з іншого, ми підкреслюємо бінарність цього процесу. За допомогою індивідуалізованого становлення професійно значущих якостей та здібностей, професійних знань і умінь відбувається механізм активного якісного перетворення людини з навчально-функціональними відмінностями з обʼєкта впливу на субʼєкт діяльності, що приводить до принципово нового ладу і способу життєдіяльності  субʼєктності соціально-професійної діяльності.

Отже, мова йде про соціально-професійний розвиток субʼєктності як про певну системну організацію свідомості, психіки людини, що включає, як мінімум, наступні компоненти, властиві людини як особистості, суб'єкта діяльності:

  1.  образ світу; спрямованість, соціально орієнтовані мотиви, відношення до зовнішнього світу, до людей, до діяльності; ставлення до себе, особливості саморегуляції; інтелектуальні риси індивідуальності; емоційність, її особливості та прояви; уявлення про своє місце у професійній спільності.
  2.  праксіс професіонала: моторика; вміння навички, дії, орієнтовані на предметну область праці; вміння, навички дії комунікативні, соціально-воздейственная; вміння, навички, дії саморегуляціонние.
  3.  гнозис професіонала: прем інформації, професійна специфіка уваги, відчуття і сприйняття, переробка інформації і прийняття рішень, пам'ять, мислення, уява, їхня професійна специфіка.
  4.  інформованість, досвід і культура професіонала.
  5.  психодинаміка, інтенсивність переживань, швидкість їх зміни [6, с. 30].

Визначення соціально-професійної суб’єктності майбутніх фахівців соціальної сфери з навчально-функціональними відмінностями наближає до концептуальних підходів щодо інклюзії вищої рсвіти. Опис узагальненої еталонної моделі фахівця-професіонала в галузі соціальної роботи дає зробити висновки, що названі характеристики фахівця соціальної сфери з навчально-функціональними відмінностями сприяють їх орієнтації і прагненню до цього зразку як до певної мети-майстерності, особистісного та професійного успіху, дозволяють брати на себе відповідальність за свій власний розвиток, спрямований на соціально-професійну субʼєктність.

Література

  1.  Арыдин В. Учебная деятельность студентов : [справочное пособие для абитуриентов, студентов, молодых преподавателей / В.Арыдин, Г.Атанов]. – Донецк : ЕАИ-пресс, 2000. – 80 с.
  2.  Лапенок М. Формирование готовности ученика основной школы к обучению в старшей школе / М.Лапенок, В.Моисеев // Практична психологія та соціальна робота. – 2005. – №6. – С. 42-56.
  3.  Мальцева Т.Є. Нові підходи до формування професійної компетентності у майбутніх соціальних працівників / Т.Є. Мальцева // Наукові праці Донецького національного технічного університету. – Донецьк, 2011. – № 10(193). – С. 239-242.
  4.  Дьяченко М. И. Психология высшей школы : [учеб. пособие для вузов / М. И.Дьяченко, Л. А. Кандыбович]. – 2-е изд., перераб. и доп. – Минск : Изд-во БГУ, 1981. – 383 с.
  5.  Вітвицька С. Практикум з педагогіки вищої школи : [методичний посібник для студентів магістратури за модульно-рейтинговою системою навчання] / С.Вітвицька. – Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2005. – 396 с.
  6.  Ильин Е.П. Мотивация и мотивы / Е.П. Ильин. СПб., 2004.  154 с.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

25638. КОЖА И ЕЕ ПРОИЗВОДНЫЕ 95 KB
  Толщина кожи вирьирует от 05 до 5 мм. У взрослого человека в сосудах кожи может задерживаться до 1 л крови. В некоторых участках кожи например на голове и кистях на 1 см2 ее поверхности насчитывается до 300 чувствительных точек. В первые недели развития зародыша эпителий кожи состоит всего из одного слоя плоских клеток.
25639. Кора большого мозга 56 KB
  Наиболее поверхностного и глубокого слоев коры. Для коры характерно расположение клеток и волокон слоями. Цитоархитектоника коры большого мозга.
25640. Костные ткани 38 KB
  В костной ткани обнаружено более 30 микроэлементов медь стронций цинк барий магний и др. Органическое вещество матрикс костной ткани представлено белками коллагенового типа и липидами. Морфофункциональные свойства костной ткани меняются в зависимости от возраста мышечной деятельности условий питания а также под влиянием деятельности желез внутренней секреции иннервации и др.
25641. Костный мозг 45.5 KB
  В данный период костный мозг накапливает стволовые клетки а клетки стромы с остеогенными потенциями создают микросреду необходимую для дифференцировки стволовых кроветворных клеток. У зародыша 36 нед развития в костном мозге диафиза трубчатых костей обнаруживаются жировые клетки. Он содержит стволовые кроветворные клетки СКК и диффероны гемопоэтических клеток эритроидного гранулоцитарного и мегакариоцитарного ряда а также предшественники В и Тлимфоцитов.
25642. Гистологическое строение трубчатой кости как органа 36 KB
  Компактное вещество образующее диафиз кости состоит из костных пластинок толщина которых колеблется от 4 до 1215мкм. Наружные общие генеральные пластинки не образуют полных колец вокруг диафиза кости перекрываются на поверхности следующими слоями пластинок. Внутренние общие пластинки хорошо развиты только там где компактное вещество кости непосредственно граничит с костномозговой полостью.
25643. МЫШЕЧНЫЕ ТКАНИ 27 KB
  В соответствии с морфофункциональным принципом в зависимости от структуры органелл сокращения мышечные ткани подразделяют на две подгруппы. 1 подгруппа поперечнополосатые исчерченные мышечные ткани. Исчерченные мышечные ткани сокращаются быстрее чем гладкие.
25644. Надпочечники 49.5 KB
  В корковом веществе надпочечников образуется комплекс стероидных гормонов которые регулируют обмен углеводов состав ионов во внутренней среде организма и половые функции глюкокортикоиды минералокортикоиды половые гормоны. Ацидофильные клетки становятся зачатком первичной фетальной коры будущих надпочечников. На 10й неделе внутриутробного периода первичная кора окружается снаружи мелкими базофильными клетками происходящими тоже из целомического эпителия которые дают начало дефинитивной коре надпочечников. Мозговая часть...
25645. Нейроглия 33.5 KB
  Клетки глии ЦНС делятся на макроглию глиоциты и микроглию. Эти клетки цилиндрической формы. Базальная поверхность большинства эпендимоцитов ровная но некоторые клетки имеют длинный отросток идущий глубоко в нервную ткань и почти лишены ресничек.
25646. Нейрон. НЕРВНАЯ ТКАНЬ 43 KB
  Нервные клетки нейроны нейроциты основные структурные компоненты нервной ткани выполняющие специфическую функцию. Нейроны. Нейроны нейроциты специализированные клетки нервной системы ответственные за рецепцию обработку процессинг стимулов проведение импульса и влияние на другие нейроны мышечные или секреторные клетки. Нейроны выделяют нейромедиаторы и другие вещества передающие информацию.