91189

СОЦІАЛЬНА РОБОТА: РОЗВИТОК СУТНІСНИХ РИС ЛЮДИНИ

Научная статья

Социология, социальная работа и статистика

У сьогоденні субєктивний фактор має все більший вплив на соціальні процеси які відбуваються в суспільстві. Тому необхідною відповіддю на духовні запити сучасного суспільства може стати дослідження сутнісних рис людини. Тільки на основі вивчення природи людини та її духовної сутності стане можливим плідний пошук цінніснокультурної основи подальшого соціального розвитку суспільства. Загроза для соціуму тут криється у тому що усі ці спроби покращити природу людини можуть...

Украинкский

2015-07-13

67.2 KB

0 чел.

Москалюк В. М.,

Луганський національний

університет імені Тараса Шевченка,

м. Луганськ, Україна

СОЦІАЛЬНА РОБОТА: РОЗВИТОК СУТНІСНИХ РИС ЛЮДИНИ

У сьогоденні субєктивний фактор має все більший вплив на соціальні процеси, які відбуваються в суспільстві. Тому необхідною відповіддю на духовні запити сучасного суспільства може стати дослідження сутнісних рис людини. При чому мова йде про духовний аспект людської сутності, її екзистенціальних, онтологічно заданих природою потенціях. «Серед різноманітних аспектів реальності…існує один, з якого витікають усі інші…Це аспект живої реальності», зазначає Ортега-і-Гассет [3,с.239].

Саме в такому, онтологічному аспекті слід розглядати сучасну антропологічну ситуацію буття соціуму. Тільки на основі вивчення природи людини та її духовної сутності стане можливим плідний пошук ціннісно-культурної основи подальшого соціального розвитку суспільства.

Поняття «людина» і «особистість» привертають до себе увагу саме в онтологічному сенсі. Виявлення духовної сторони людської сутності і визначаючих її сутнісних рис, має як велику соціальну значущість.

Еволюція суспільства, разом з історичними і буденними подіями складає об’єктивну лінію його розвитку, яку можна назвати біографією духу. Привабливість такого ракурсу полягає в тому, що, у той час, як об’єктивні умови людського існування, природні ресурси можуть вичерпуватись, – духовно-моральна сфера є невичерпною. Тут важливими виступають такі суто людські та соціальні категорії, як щастя, любов, інтелект, почуття справедливості, обов’язку та інші.

Для сучасного суспільства характерним є прагнення до усілякого вдосконалення людської природи: ліквідація старіння, значне посилення інтелектуальних, фізичних, психологічних можливостей. Доволі часто результати таких шукань досконалості виявляються небезпечними, оскільки пропонують нерівнозначний обмін: довголіття на інтелектуальну повноцінність, бездоганну раціональність на цілий комплекс різних почуттів і емоцій. Загроза для соціуму тут криється у тому, що усі ці спроби «покращити» природу людини можуть привести до змін більш глибокого характеру, ніж фізичне чи психічне вдосконалення. Вони зачіпають (якщо не кардинально змінюють!) людську сутність, виступають як дисгармонійний початок соціальної дійсності, винищують в людині її духовне єство, котре відрізняє людину від інших творінь природи. Грань тут достатньо тонка і знайти її неможливо без визначення поняття духовного аспекту людської сутності, його структури і впливу на розвиток суспільства як місця спільного життя індивідів. Складно говорити про суспільний розвиток, соціальну роботу, право, мораль, політику, не маючи ясного уявлення про те, що являє собою людина як вид: «Людська особистість є складною єдністю нижчих і вищих пластів буття, поєднаних єдиним носієм – нашим «я»» [1, с. 381].

Суспільні зміни, котрі відбулися протягом XX століття, і продовжують відбуватись сьогодні, привели до соціальної ситуації кризи людини. Оскільки реализація духовної сутності людини знаходить свій найбільш повний прояв у мистецтві, то саме у цій сфері естетичної діяльності людини виразно виявилась криза втілення нею своїх екзистенціальних потенцій. Загалом для людини більш характерним є онтологічний, ніж гносеологічний аспект: вона скоріше «переживає» світ, ніж раціонально його пізнає, чим компенсує эмоційний спектр, притаманний людській натурі, який, проте, у сучасному соціумі останнім часом звужується.

Сучасні умови інформаційної цивілізації змушують людину не лише пристосовуватись до них, вони формують інший тип світо- й самосприйняття, зводячи до мінімуму реалізацію людиною своїх сутнісних сил і деформуючи емоційно-моральну складову її духовної сутності. «…Сучасний світ пробуджує сили, здатні перехоплювати в людини, переструктуровувати і сповнювати найнесподіванішим відчуженим змістом найбільш, здавалося б, іманентні, невід’ємно людські сили і здатності», – читаємо у В. Малахова [2,с.125]. Емоційне переживання дійсності, властиве людській природі, біднішає. Глобалізація поступово формує людину стандартну, з хиткою шкалою цінностей, обмеженими моральними орієнтирами, доволі часто негативними варіантами й способами існування у світі й соціумі.

Динамічний розвиток суспільства повинен стати об’єктом сучасного соціального пізнання в антропологічному аспекті з урахуванням синергетичного, багатофакторного підходів. Домінантою сучасного пізнання прогресивного розвитку суспільства повинне стати звернення до людини, зміни її ціннісних орієнтацій в культурну епоху постмодерну. Розвиток або гальмування соціумом сутнісних рис людини виступає на перший план і є тим проблемним полем, в межах якого можна говорити про варіативність суспільних трансформацій.

Найбільш адекватною антропологічною складовою критеріїв суспільного прогресу на сучасному етапі є рівень діалектичного розвитку соціальних рис людини, ступінь їх можливої реалізації у суспільстві. В першу чергу, це стосується рис, що визначають духовне становлення людини як особистості і соціальної істоти водночас. Це важливо по-перше тому, що за допомогою почуттів і розуму, кохання, здібностей до творчості, взаєморозуміння, усього того, що об’єднує людей – людина пізнає світ; по-друге, ці критерії є постійними при будь-яких змінах суспільства. Адже історично склалося так, що моральні норми хоча і змінювались, проте продовжували існувати (і розвиватись!) на всіх етапах еволюції соціуму. Більше того, сприяння розвитку сутнісних рис людини як окремої особистості і соціальної істоти, безпосередньо впливає на гуманізацію суспільства, його моральність, оскільки абстрактні ціннісні категорії наповнюються реальним змістом.

Духовна криза людини, котра являє собою глобальну проблему суспільного сьогодення, перешкоджає ефективній реалізації сутнісних людських характеристик, порушуючи гармонійну взаємодію основних компонентів її духовної сутності, породжуючи перші ознаки можливої трансформації екзистенціального ядра особистості. Ця криза знаходить своє виявлення в кризі ідентичності, що набуває в сучасній соціальній дійсності усе більшого поширення.

Проблема сучасної людини тісно пов’язана з практикою соціальної роботи. Сьогодні перед працівниками соціальної сфери пріоритетним повинне стати питання: «Що ми повинні зробити для свого самозбереження як виду і подальшого розвитку соціуму як спільноти людських індивидів?». Найбільш пильна увага соціальними працівниками повинна бути звернена на суб’єктивний фактор (фактор окремої людини),  оскільки це становить основоположний вектор сучасних тенденцій у розумінні подальшого напрямку розвитку суспільства, передає зміст актуальних концепцій соціальної еволюції, окреслює стратегию суспільного прогресу. Звичайно, така стратегія націлена на ідеальний стан людства, який навряд чи може бути досягнутим в реальності, проте модель такого ідеального стану є необхідною для руху людства до очікуваного майбутнього.

Розмірковуючи про сутнісні риси людини як соціальної істоти (здібності до пізнавальної, естетико-эмоційної та моральної діяльності), ми повинні мати на увазі як прогресивні, так і регресивні моменти людської істоти, які виявляються, перш за все, у протиріччях між особистістю й суспільством. Зазначену проблему необхідно розв’язувати, виходячи з рівнозначності загального й одиничного в людині, буття суспільного і персонального. Найважливішою стратегічною складовою суспільного прогресу на сучасному етапі є цінність людини як особистості, що містить у собі неповторність індивідуальних характеристик. У розумінні людини як головної цінності, такі основні її природні характеристики, як відкритість світові, як здатність до почуття кохання, свободи і творчості, стимулюють розвиток прогресивних суспільних тенденцій і прогрес суспільства в цілому.

Духовна сутність людини, що поєднує когнітивні, емоційно-естетичні і моральні структури, визначається не лише їх наявністю, а й їх взаємодією, котра, врешті решт, і робить людину людиною. Буттям, конкретним смислом ці структури наповнюються самою людиною в процесі її розвитку. На ґрунті таких сутнісних характеристик, як постійне прагнення «виходу поза власні межі», тобто невпинною потребою розвитку, і соціальність натури, котрі буквально прирікають людину на творчість і побудову цивілізації, вона знову й знову наповнює буттєві структури реальним змістом, створюючи тим самим нові цінності і тип культури. У цьому сенсі духовна сторона сутності людини є символічною, оскільки містить у собі потенційну можливість наповнения різноманітними смислами, припускаючи їхню безмежну чисельність. Саме так людина постійно шукає себе, випробовуючи та перевіряючи умови свого існування. По суті, це безперервний процес розкриття людиною власних потенцій, що знаходять своє виявлення в розвитку людського суспільства і є рушієм цього розвитку.

Сьогодні перед соціальними службами постає завдання по-новому вирішувати цілу низку проблем, котрі стосуються соціального пізнання, побудови сучасних концепцій суспільного розвитку, соціальної психології та професійної етики соціальних працівників.

Література

  1.  Левицкий С. А. Трагедия свободы / Сергей Александрович Левицкий. – М. : Астрель, 2008. – 992 с.
  2.  Малахов В. А. Мораль на межі людського: виклики сьогодення / Віктор Аронович Малахов // Право бути собою. – К. : ДУХ І ЛІТЕРА, 2008. – 336 с.
  3.  Ортега-и-Гассет Х. Дегуманизация искусства / Хосе Ортега-и-Гассет // Самосознание европейской культуры ХХ века. – М. : Политиздат, 1991. – 366 с.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

70468. Психология воздействия как область социальной психологии 42.5 KB
  Психология воздействия одно из самых традиционных направлений социально-психологического знания. Однако несмотря на это проблематика психологического воздействия и сегодня продолжает оставаться пожалуй наиболее популярной и интегрирующей сферой исследовательских и практических интересов...
70469. Социально-психологические механизмы и факторы формирования убеждений 32 KB
  Во-первых образуя упорядоченную систему взглядов и представлений человека совокупность убеждений выступает как его мировоззрение; во-вторых под убеждением понимают процесс усвоения человеком внешнего мира что предполагает качественное изменение исходных установок под влиянием жизненного...
70470. Межличностные отношения, их виды, динамика, мехнизмы формирования и развития 36 KB
  Межличностные отношения их виды динамика мехнизмы формирования и развития Межличностные отношения это отношения складывающиеся между отдельными людьми. Межличностные отношения делятся на следующие виды: 1 официальные и неофициальные; 2 деловые и личные; 3 рациональные и эмоциональные...
70471. Социально-психологические характеристики больших групп 42.5 KB
  Социально-психологические характеристики больших групп Большая социальная группа количественно не ограниченная социальная общность имеющая устойчивые ценности нормы поведения и социально-регулятивные механизмы партии этнические группы производственно-отраслевые и общественные организации.
70472. Психология лидерства: классификации и концептуальные подходы 38.5 KB
  Лидером согласно этой теории может быть лишь такой человек который обладает определенным набором личностных качеств или совокупностью определенных психологических черт. Различные авторы пытались выделить эти необходимые лидеру черты или характеристики.
70473. Психология поведения людей в толпе: феномены и механизмы 29.5 KB
  Важнейшим механизмом управляющим поведением и действиями людей в толпе является циркулярная реакция представляющая собой нарастающее обоюдонаправленное эмоциональное заражение людей в неорганизованных общностях и экстремальных ситуациях.
70474. Массовые психические состояния и проявления 29 KB
  Факторы способные вызвать панику многообразны. Факторы особо сильно влияющие на поведение толпы следующие. Факторы определяющие характер мнений и верований толпы бывают двоякого рода: факторы непосредственные и факторы отдаленные.