91200

Проблема соціалізації вихованців дитячих будинків

Научная статья

Социология, социальная работа и статистика

Проблема соціалізації вихованців дитячих будинків Проблема соціалізації дітей сиріт і дітей що залишилися без піклування батьків існувала завжди однак в даний час в ситуації серйозних соціально економічних змін вихованці дитячого будинку виявляються особливо уразливими. Проте проблеми соціалізації дітейсиріт і дітей що залишилися без піклування батьків відрізняються особливою складністю оскільки результатом перебування в установах інтернатного типу є наявність в соціальнопсихологічному статусі вихованців таких...

Украинкский

2015-07-13

52.36 KB

0 чел.

Носко О. П.

старший викладач

кафедри психології,

Східноукраїнський національний

Університет імені Володимира Даля,

м. Луганськ, Україна

Проблема соціалізації вихованців

дитячих будинків

Проблема соціалізації дітей сиріт і дітей, що залишилися без піклування батьків, існувала завжди, однак в даний час, в ситуації серйозних соціально економічних змін вихованці дитячого будинку виявляються особливо уразливими. Місцева влада і педагогічні колективи державних установ прагнуть створити необхідні умови для успішної інтеграції випускників дитячих будинків і інтернатів в суспільство, розробляють і застосовують на практиці нові шляхи і способи соціалізації даної категорії громадян. Проте проблеми соціалізації дітей-сиріт і дітей, що залишилися без піклування батьків, відрізняються особливою складністю, оскільки результатом перебування в установах інтернатного типу є наявність в соціально-психологічному статусі вихованців таких характеристик як нерозвинений соціальний інтелект, утриманство, підвищений рівень девіантної поведінки.

Не дивлячись на спроби створення систем взаємодії різних структур і органів, що працюють з дітьми-сиротами і дітьми, що залишилися без піклування батьків: будинків дитини, дитячих будинків, коректувальних шкіл-інтернатів, дотепер не забезпечуються належні умови для соціалізації дітей і підлітків, що опинилися у важкій життєвій ситуації. Можна виділити декілька проблем, що заважають або гальмують процес соціалізації дітей-сиріт і дітей, що залишилися без піклування батьків.

Відсутність в дитячих будинках кваліфікованих фахівців.

На жаль, необхідно констатувати факт, що в нашій країні немає спеціальності «вихователь дитячого будинку» і немає установ, які готують педагогів до роботи в умовах цього специфічного виду дитячих установ. Тому багато вихователів і педагогів виявляються психологічно не готовими до даних умов роботи і дуже часто звільняються. Діти вимушені звикати до того, що дорослі навколо них постійно міняються, що є чинником, що негативно впливає на розвиток і соціалізацію дитини.

«Закритість» простору дитячих будинків.

Діти-сироти і діти, що залишилися без піклування батьків, є жертвами процесу соціалізації унаслідок їхнього тривалого перебування на повному державному забезпеченні в штучно благополучних умовах дитячих установ. Вихованцям дитячого будинку властива одноманітність і уніфікація стилів поведінки, що приводить до недостатнього розвитку соціалізації в конкретних соціальних ситуаціях. Своєрідна закритість соціального простору установи, обмеженість соціальних зв'язків дітей-сиріт, сфери реалізації засвоєних ними соціальних норм і соціального досвіду, формування єдиної соціально-рольової позиції – позиції сироти – виявляються в майбутньому у тому, що випускники-сироти не цінують своє життя, ведуть асоціальний і кримінальний спосіб життя або, навпаки, першими стають жертвами різного роду злочинів.

Міжособові відносини.

У дітей-сиріт і дітей, що залишилися без піклування батьків існують труднощі у встановленні міжособових відносин з вихователями, педагогами, однолітками, що відображається в характеристиці цих відносин як «поганих» і «швидше поганих». У дитячих будинках до вихованців досить часто звертаються за прізвищем, а ім'я використовують або в поєднанні з прізвищем, або мотивом звернення виступає наказ, осуд, а звернення з метою похвали або прояви любові використовуються рідко, в результаті цього у дитини з'являється негативна установка відносно свого імені. Можливо тому дитбудинківські діти часто використовують в спілкуванні прізвиська, а оточуючих ділять на «своїх» (дитбудинківських) і «чужих» (що живуть в сім'ях), на «ми» (своєрідний психологічний феномен дітей з дитячого будинку) і «вони». Потреба в любові, визнанні, пошані властива будь-якій людині, у вихованця дитячого будинку фрустрована і частіше реалізується через фізичну силу, агресію, інші асоціальні форми поведінки.

Негативне відношення до дітей з дитячих будинків.

Ще одним результатом соціалізації в дитячому будинку є негативне відношення до дітей з дитячих будинків, яке розглядається соціологами і соціальними працівниками як навішування ярлика, коли в суспільстві сприйняття людини відбувається через призму того, що вона знаходилася і виховувалася в дитячому будинку. Крім того, таке відношення дитина зустрічає не тільки на виході з дитячого будинку, вона росте і виховується в такій атмосфері.

Професійна орієнтація вихованців дитячого будинку.

Важливий аспект соціалізації – професійна орієнтація підлітка-сироти або підлітка, що залишився без піклування батьків, і підготовленість його до вибору професії. Необхідно відзначити, що замкнутий тип функціонування дитячих установ не дає повної можливості для подальшого розвитку професійних переваг. Про це свідчать самооцінки професійних перспектив вихованців в дитячих установах порівняно із звичайними дітьми. Зокрема, серед дітей-сиріт і дітей, що залишилися без піклування батьків, найпопулярнішими є спеціальності автомеханіка, автослюсаря, кухаря, водія транспортних засобів, перукаря, швачки-моториста і т.п. Вихованці сирітських установ вибирають професії, які сьогодні не є престижними і не вимагають обов'язкової вищої освіти. Можливості підлітка-сироти формувати свої професійні плани, значною мірою понижені через жорстку розподільну систему, що обмежує коло вибираних професій.

Непристосованість до самостійного життя.

Тривале мешкання в дитячій установі і специфіка первинної соціалізації і соціалізації в процесі мешкання дітей-сиріт і дітей, що залишилися без піклування батьків, в дитячому будинку, безумовно, ускладнюють формування у них необхідних для ефективного функціонування в соціумі навиків і вимагають спеціальних соціально-педагогічних програм по підготовці до самостійного життя в суспільстві.

Коли дитина виходить з дитячого будинку, вона абсолютно не пристосована до життя: одержує квартиру, але не може жити одна – в дитячому будинку в кімнаті з нею поряд постійно знаходилося чотири-п'ять чоловік, вона не знає, як витрачати гроші, не достатньо розбирається в людях, тобто має мале уявлення про життя за стінами дитячого будинку. Тому дитина з дитбудинку часто стає жертвою шахраїв і кримінальних структур, рідко заводить друзів і сім'ю, а від самоти і нерозуміння знаходить утіху в алкоголі, наркотиках, протиправних діях.

З вище сказаного можна зробити висновок, що виховання в дитячому будинку на сьогоднішній день не сприяє успішній соціалізації дітей сиріт і дітей, що залишилися без піклування батьків. І хоча останніми роками в Україні все більше уваги надається питанням підвищення ефективності існуючої системи дитячих будинків і інших інтернатних установ, дотримання прав вихованців цих установ, ставлення до дітей вихователів і співробітників дитячої установи, всі погоджуються з тим, що усиновлення, опіка, улаштування дитини в прийомну сім'ю в більшості випадків більш доцільно ніж його улаштування в дитячий будинок. Але треба зважати на те, що далеко не завжди вдається використовувати саме форми соціального влаштування дітей, що залишилися без піклування батьків. Дитячі будинки існуватимуть ще значний час. У зв'язку з цим важливо продовжувати пошук шляхів модернізації мережі установ, чиєю основною функцією є турбота про дітей-сиріт і дітей, що залишилися без піклування батьків, а також вдосконалення процесів їх соціалізації. Для забезпечення успішної соціалізації випускників дитячих будинків і інтернатних установ, їх інтеграції в суспільство належить ще багато що зробити, наприклад, привести у відповідність нормативно-правову базу, налагодити професійну підготовку кадрів для роботи з даною категорією, налагодити взаємодію випускників з різними установами. Для професійного орієнтування повинен бути тісний контакт між дитячими установами і професійною структурою, щоб була можливість вірніше визначати можливості в професійній орієнтації конкретного вихованця і тим самим допомагати йому в його самовизначенні. В основу реалізації державної соціальної політики у напрямі дітей-сиріт і дітей, що залишилися без піклування батьків, а також випускників інтернатних установ необхідно закласти і роботу для подолання причин самого явища – сиротіння, і роботу для розвитку інституту прийомної сім'ї, і систему механізмів для соціалізації дітей-сиріт і дітей, що залишилися без піклування батьків, що на рівні самих інтернатних установ знайшло б своє віддзеркалення в створенні програм соціалізації для даної категорії дітей.

Література

  1.  Аргер Дж. Половые роли в детстве: структура и развитие / Дж. Аргер // Детство идеальное и настоящее. ‒ Новосибирск : Сиб. Хронограф. ‒ 1994. ‒ 276 с.
  2.  Войтенко Т. П. Проблемы развития детей в детских домах и школах-интернатах / Т. П. Войтенко, М. Н. Миронова // Вопросы психологии. ‒ 1999. -№2. ‒ С. 23-28.
  3.  Тартаковская И. Н. Социология пола и семьи / И. Н. Тартаковская. ‒ Самара: Институт «Открытое общество». ‒ 1997. ‒ С. 70 ‒ 72.
  4.  Фурманов И. А. Психологические особенности детей, лишенных родительського попечительства / И. А. Фурманов, А. А. Аладьин, Н. В. Фурманова. ‒ Минск: «Тесей». ‒ 1999. ‒ 224 с.
  5.  Maccoby E. E. The Psychology of Sex Differences / E. E. Maccoby, C. N. Jacklin-Stanford. ‒ Stanford University Press. ‒ 1974. ‒ 416 р.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

66783. ИНДИВИДУАЛЬНЫЙ ИМИДЖ КАК СТОРОНА ДУХОВНОЙ ЖИЗНИ ОБЩЕСТВА 2.24 MB
  Острый интерес к проблемам имиджелогии в политике, торговле, рекламном деле, в организации масс медиа и индустрии развлечений,в искусстве, в практическом управлении - вот далеко не полный перечень очевидных факторов роста актуальности проблем имиджелогии.
66785. Философия художественного творчества И.А. Ильина 1.21 MB
  Диссертация посвящена историко-философскому анализу теории художественного творчества И.А. Ильина. Актуальность предлагаемого исследования состоит в том, что, несмотря на появление в последние годы множества работ по философии Ильина, эстетическая концепция мыслителя...
66786. Обоснование региональных закономерностей особенностей издержек производства на этапе становления рыночных отношений 801 KB
  В соответствии с поставленной целью в задачи исследования входили: изучение и обобщение теоретических вопросов издержек производства в отечественной и зарубежной литературе, формулирование выводов об экономическом содержании издержек производства, как важнейшей экономической категории...
66787. МУЗЫКАЛЬНО-ТВОРЧЕСКОЕ РАЗВИТИЕ БУДУЩИХ УЧИТЕЛЕЙ МУЗЫКИ В ПРОЦЕССЕ ОБУЧЕНИЯ КОМПОЗИЦИИ 2.32 MB
  Актуальным требованием, предъявляемым к музыкально-педагогическому образованию, является подготовка творчески мыслящего специалиста, способного возвысить урок музыки до урока искусства. Творческая деятельность имеет огромное значение для воспитания человека...
66789. Методика обліку і аналізу в системі управління собівартістю продукції на підприємствах 1.19 MB
  Методика обліку і аналізу собівартості, виробничих витрат, яку застосовують на підприємствах досліджуваної галузі, не повною мірою відповідає сучасним вимогам. Серед проблем можна виділити такі: недосконалість процесів збору первинної облікової інформації; вибір методів обліку витрат і калькулювання собівартості продукції...
66791. ЧАСТНАЯ И ОБЩЕСТВЕННАЯ ФОРМЫ СОБСТВЕННОСТИ: СОЦИАЛЬНО-ФИЛОСОФСКИЙ АНАЛИЗ 748 KB
  Проблема собственности - одна из центральных проблем сегодняшнего времени, и она существенна не только для России, так и для других стран. Исследование данной темы важно для целей постижения её детерминант и причин двух основных форм собственности: частной и общественной.