91217

ЛЕГАЛЬНІСТЬ ТА ЛЕГІТИМНІСТЬ ПОЛІТИЧНОЇ ВЛАДИ ЯК ЗАПОРУКА УСПІХУ ЇЇ ФУНКЦІОНУВАННЯ ТА ЕФЕКТИВНОСТІ

Научная статья

Социология, социальная работа и статистика

Говорячи про владу будьто політична влада або економічна чи навіть кримінальна ми вже чітко усвідомлюємо що це певна сукупність можливостей та ресурсів для здійснення впливу або тиску на організації інститути управлінські структури та інших субєктів різних сфер в тому числі і політичних. Вона прагне до добровільного визнання масами своєї влади на основі принципів легітимності оскільки тільки в цьому випадку політична...

Украинкский

2015-07-13

51.18 KB

0 чел.

Таловєрова А. І.,

кафедра політології,

Східноукраїнський університет

імені Володимира Даля,

м. Луганськ, Україна

ЛЕГАЛЬНІСТЬ ТА ЛЕГІТИМНІСТЬ ПОЛІТИЧНОЇ ВЛАДИ ЯК ЗАПОРУКА УСПІХУ ЇЇ ФУНКЦІОНУВАННЯ ТА ЕФЕКТИВНОСТІ

Говорячи про владу, будь-то політична влада або економічна чи навіть кримінальна, ми вже чітко усвідомлюємо, що це певна сукупність можливостей та ресурсів для здійснення впливу або тиску на організації, інститути, управлінські структури та інших суб’єктів різних сфер, в тому числі і політичних. Влада є потужним інструментом впливу, яким зазвичай володіє меншість людей, і ця володарююча меншість – політична еліта.

Політична еліта виражає інтереси груп або класів даного суспільства. Вона прагне до добровільного визнання масами своєї влади на основі принципів легітимності, оскільки тільки в цьому випадку політична влада буде найбільш стабільною.

Термін легітимність (від лат. Legitimus – законний) з’явився у ХІХ ст. і висловлював прагнення відновити у Франції владу короля, як єдину законну, на відміну від влади, насильно захопленої. Але це було не зовсім вірно і для трактування законності влади з’явився новий термін – легальність. Тоді ж легітимність придбала інший сенс і вже трактувалась як визнання даної державної влади і певної території держави на міжнародній арені. Сучасні французькі політологи під принципом легітимності розуміють відповідність політичної влади цінностям, на яких заснований той режим, чиє функціонування забезпечує даний принцип. Німецький філософ К. Ясперс говорячи про політичну легітимність казав, що головним є панування довіри влади з боку народу.

На думку німецького соціолога та політичного економіста Макса Вебера, легітимність – це положення, при якому люди вважають себе належними підкорюватися, а влада вважає, що має право наказувати. Виходячи з цього визначення, М. Вебер визначив три типи легітимності спираючись на мотиви, завдяки яким людина зможе підкорятися.

Він виділяв:

1) демократичний тип легітимності. Його втіленням є демократична правова держава. Вебер зіставляє легальне панування з приватним підприємництвом. Щоб функціонування не порушувалося, необхідні тверді гарантії. Таким чином при легальному типі панування джерелом легітимності виступає раціонально зрозумілий інтерес, який спонукає людей підкорятися не особистості керівника, а праву, в рамках якого обираються і діють представники влади в демократичних державах.

2) традиційний тип легітимного панування заснований на вірі в звичаї, у священність здавна існуючих порядків і властей. Такий тип схожий з відносинами в патріархальної сім’ї, де традиції добровільного підпорядкування старшим особливо міцні і стійкі. Традиційне панування характерне для феодальної Європи і Сходу, для монархічних форм правління.

3) харизматичний тип влади, який ґрунтується на вірі у виняткові якості керівника, дані йому Богом або Природою. Харизматична легітимність базується на вірі та на емоційному, особистісному відношенні лідера і маси.

Для більш повного розуміння проблеми легітимності влади слід мати на увазі й те, що правомірність влади спирається на три джерела її підтримки: основні ідеологічні принципи, прихильність громадян до структур і норм влади, позитивну оцінку пануючого особи. Відповідно виділяють три типи легітимності влади.

1) Ідеологічна. Ідеологічна легітимність спирається на цінності та принципи, на які посилається влада . Переконання у правильності і моральної значимості даних цінностей і принципів, а також віра, що влада несе в собі їх втілення, складають головне мотиваційний джерело соціальної підтримки влади. Ідеологічне обґрунтування правомірності влади засноване на відповідності влади усталеному типу соціалізації людини. Завдяки соціалізації в суспільстві існує порядок, що приймається більшістю. В основі загальної соціалізації лежить панівне уявлення про справедливість. Якщо в процесі соціалізації переважають цінності рівності, колективізму, то в суспільстві може сформуватися переважно екстерналістский тип особистості, орієнтований на патронаж з боку держави. Для цього типу особистості характерні домагання до уряду у забезпеченні всім для максимального життєвого рівня. Якщо ж в основі соціалізації лежать цінності свободи, індивідуалізму, то в суспільстві формується переважно інтерналістский тип особистості, орієнтований на власні сили і не виносить втручання у свої справи. Цей тип особистості очікує від влади одного – гарантій індивідуальної свободи і громадського порядку.

2) Структурна. Цей тип може виникнути як наслідок тривалості, стабільності влади та її структур. Люди визнають правомірність влади тому, що вона сформована на основі встановлених законом процедур. В основі структурної легітимності лежить переконаність у законності існуючих структур влади.

3) Особистісна. Вона є вираженням морального схвалення осіб, які виконують владні функції. Даний тип легітимності визначається позитивною, часом захопленої, оцінкою особистих переваг і заслуг політичного лідера.

Ця типологія, доповнюючи класифікацію М. Вебера, дозволяє розширити теоретичну основу осмислення легітимності сучасних політичних систем.

Отже, легітимність сьогодні – це визнання громадянами діючої у їх державі влади, погодження з її управлінською стратегією та прояв своєї підтримки до влади.

Влада, як інструмент політичної еліти, повинна бути легальною, щоб забезпечити законне місце на політичній арені пануючому прошарку. Легальність носить суто юридичний характер і означає формальну відповідність влади закону, її юридичну правомірність. Але не завжди легальні держави є легітимними. Ці два поняття близькі, але не тотожні. Якщо перше носить юридичний характер, то друге носить оцінно-етичний характер і виходить від громадян та висловлює їх ставлення.

Легальність та легітимність політичної влади є ознакою правильно обраної стратегії реалізації політичної влади та її впровадження у суспільно-політичну сферу життя суспільства. Вони дозволяють владі на законних повноваженнях виконувати своє призначення та представляти інтереси громадян.Якщо один з цих принципів порушується, то це призводить до дестабілізації політичної обстановки у суспільстві, яка виражається у акціях протесту та недовірі до влади.

Література

1. Василик М.А., Вершинин М.С. Политология: Учебное пособие. –М., 2005. – 248 с.

2. Высоцкий А. Сущность легитимации политики /Высоцкий А. //Политический менеджмент. – 2004. - №4 (7). – С. 24-34.

3. Гонюкова Л. В., Максимець Б. М. Суспільно-політичні об’єднання: теорія і практика: Навч.-метод. посіб. для вищ. навч. закл. – К.: Генеза, 2009. – 240 с.

4. Дибиров A. H. Теория политической легитимности: Курс лекций. – М.: Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2007. – C. 98.

5. Ольшанский В.В., Корякин А.А. Власть и політика: Учебное пособие. – Ростов-на-Дону, 2010г. – 135 с.

6. Соловьёв А. И. «Политология: политическая теория, политические

технологии»: учебник для студентов вузов – М.: Аспект Пресс, 2000. – 559 с.

Науковий керівник: к. політ. н., доцент Карчевська О. В.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

33525. Тема репрессий в поэме А.Ахматовой «Реквием» 17.6 KB
  Ахматова начала писать свою поэму Реквием в 1935 году когда ее единственный сын Лев Гумилев был арестован. Как и другие матери жены сестры Ахматова много часов стояла в молчаливой очереди что вела к петербургской тюрьме Кресты. Только в 1940 году Ахматова завершила свое произведение опубликовано же оно было в 1987 году много лет спустя после смерит автора. Ахматова рассказывает об истории создания поэмы.
33526. Роман-антиутопия Е.Замятина «Мы» (жанровые и художественные особенности) 17.26 KB
  У Замятина мы не масса а социальное качество. Заветная идея сталинизма не человек но винтик в гигантском государственном механизме который подчинен твердой руке машиниста у Замятина показана осуществленной. Особенности жанра При чтении толкования термина антиутопия все его особенности прослеживаются в романе Евгения Замятина Мы: это и изображение тоталитарного государства и острый конфликт Чтобы возникла художественность нужен романный конфликт. Он должен пережить это сомнение как кульминацию своей жизни пусть даже...
33527. «Чевенгур» Платонова как роман-предупреждение 14.06 KB
  Чевенгур Платонова как романпредупреждение. прочитав роман “Чевенгур†писал Платонову: “Человек вы талантливый это бесспорно бесспорно и то что вы обладаете очень своеобразным языком. Платонов же посылая Горькому рукопись “Чевенгура†писал что “в романе содержится честная попытка изобразить начало коммунистического обществаâ€. Роман “Чевенгур†это энциклопедия социальных инициатив в их взаимодействии с реальной плотью жизни.
33528. Проблематика романа Б. Пастернака «Доктор Живаго», значение лирического дневника в идейной концепции романа 20.46 KB
  Пастернака Доктор Живаго значение лирического дневника в идейной концепции романа. Пастернак начал писать роман “Доктор Живаго†в 1945 году и закончил его в декабре 1955 года.Лихачев уверен что автор Пастернак пишет о самом себе но пишет как о постороннем он придумывает себе судьбу в которой можно было бы наиболее полно раскрыть перед читателем свою внутреннюю жизнь что жизнь Юрия Андреевича Живаго это альтернативный вариант жизни самого Пастернака. Доктор Живаго выразитель сокровенного лирический герой Пастернака который...
33529. Литературный процесс 30-х годов (ведущие темы, основные имена) 13.59 KB
  Печатались новые произведения Н. Новые сферы жизни человека новые конфликты новые характеры видоизменение традиционного литературного материала привели к появлению новых героев к возникновению новых жанров новых приемов стихосложения к поискам в области композиции и языка.
33530. Литературные объединения 20-х годов, их роль в развитии литературы 25.13 KB
  в литературной жизни продолжали существовать литературные организации и группы писателей: футуристы акмеисты Пролеткульт сложившиеся в начале 1910х годов. Одной из самых многочисленных и авторитетных литературных организаций объединивших пролетарских поэтов и писателей стал Пролеткульт. Его теория пролетарской культуры оказала большое влияние на русскую литературу 1920 1930х годов особенно на творчество пролетарских поэтов и писателей. Драматическим моментом в судьбе Пролеткульта стал раскол который произошел накануне Первого...
33531. Несвоевременные мысли» М.Горького как опыт национальной самокритики 20.06 KB
  Советское литературоведение отталкиваясь от определения Ленина Горький не политик толковало публицистику как отступление от правды большевизма. Это хорошо понимал и сам Горький. Горький подозревает крестьянство в тяжких грехах и противопоставляет ему рабочий класс напутствуя: Не забывайте что вы живете в стране где 85 населения крестьяне и что вы среди них маленький островок среди океана. На крестьянство Горький не рассчитывает потому что оно жадное до собственности получит землю и отвернется изорвав на онучи знамя Желябова.
33532. Тема любви в лирике В.Маяковского и лирике С.Есенина 20-х гг. 21.61 KB
  Октябрьская революция раскрепостив человека создала условия для торжества любви любви как счастья как радости. Это произведение о человеческой любви во всех ее проявлениях о любви в самом широком смысле этого слова. Утверждая право человека ненавидеть во имя любви Маяковский по ходу эволюции своего лирического героя показывает как его чувства становятся социально осмысленными.
33533. Отражение истории в судьбе Г.Мелехова (по роману М.Шолохова «Тихий Дон») 14.64 KB
  Григорий Мелехов это главный герой романа. На войне герой возмужал заслужил четыре георгиевских креста и четыре медали стал офицером поддержал казачью честь и славу но стал злым. После знакомства с большевистской философией герой чувствует себя зрячим. Трех коней убили под Григорием в пяти местах продырявлена его шинель но геройство оказывается напрасным поток Красной армии затопляет Донскую землю.