91218

ПСИХОЛОГІЧНЕ ТЕСТУВАННЯ ЩОДО ВИЯВЛЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ЗАСУДЖЕНИХ, ЯКІ СПРИЯЮТЬ ЇХ СОЦІАЛЬНІЙ ДЕЗАДАПТАЦІЇ

Научная статья

Социология, социальная работа и статистика

Досвід вивчення особистості злочинця свідчить про те що серед цих осіб досить часто зустрічаються такі які за своїми психологічними особливостями знаходяться немов на протилежних полюсах. Для диференціації цих осіб необхідно детально вивчити ряд додаткових об’єктивних даних про їх поведінку як пов’язаних так і не пов’язаних із здійсненням правопорушень. У результаті психологічного тестування можна виділити осіб з переважанням астенічних або стенічних особистісних особливостей...

Украинкский

2015-07-13

54.32 KB

2 чел.

Тимофєєв В.В.,

заст. начальника із соціально-виховної

та психологічної роботи,

начальник соціально-психологічної служби,

ст. лейтенант вн.служби Перевальської ВК

ПСИХОЛОГІЧНЕ ТЕСТУВАННЯ ЩОДО ВИЯВЛЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ЗАСУДЖЕНИХ, ЯКІ СПРИЯЮТЬ ЇХ СОЦІАЛЬНІЙ ДЕЗАДАПТАЦІЇ

Актуальність дослідження та постановка проблеми. Досвід вивчення особистості злочинця свідчить про те, що серед цих осіб досить часто зустрічаються такі, які за своїми психологічними особливостями знаходяться немов на протилежних полюсах. Одні з них надзвичайно рухомі, активно здійснюють різноманітні вчинки негативної спрямованості і часто виступають ініціаторами групових злочинних дій. Інші – навпаки, недостатньо ініціативні, пасивні, вони ніби пливуть за течією, скоюють злочини, що не вимагають складних навиків і умінь. Характерно, що ті та інші нерідко співіснують, знаходяться в одних і тих же мікросоціальних групах.

Як показують дослідження, серед чинників, що впливають як на здійснення правопорушень, так і на взаємостосунки правопорушників з тими, що оточують, істотну роль грають психопатологічні особливості їх особистості.

Аналіз дослідження. Проведене на базі установи комплексне вивчення особистісних особливостей двох названих вище категорій правопорушників із застосуванням модифікованого тесту MMPI і клініко-психіатричних методів, що включають вивчення анамнезу, об’єктивної медичної документації і психофізіологічного стану обстежуваних, дало можливість встановити деякі достатньо важливі психологічні риси, що сприяють дезадаптації або адаптації засуджених в умовах позбавлення волі.

Указана тестова психологічна методика була використана для скорочення часу дослідження і виявлення вірогідних ознак психічних відхилень, оскільки при їх відсутності подальше поглиблене клініко-психіатричних вивчення особистісних особливостей взагалі втрачає свій сенс. Аналізуючи особливості поведінки, можна говорити про дві групи обстежуваних. У першу входять особи, для яких характерна зовнішня пасивність, безініціативність, бездіяльність і підлесливість. Другу складають особи, що проявили достатню активність в організації неформальних груп з антигромадською поведінкою і об’єднанні навколо себе інших правопорушників, схильних до підпорядкування. Для диференціації цих осіб необхідно детально вивчити ряд додаткових об’єктивних даних про їх поведінку, як пов’язаних, так і не пов’язаних із здійсненням правопорушень. Це дає об’ємну характеристику особистості.

У результаті психологічного тестування можна виділити осіб з переважанням астенічних або стенічних особистісних особливостей.

Для астенічних осіб характерним (у 56% випадків) було підвищення профілю за шкалами невротичної тріади (1 - іпохондрія, 2 - тривога і депресивні тенденції, 3 - істерія (1, 2, 3) з переважаючим підйомом (>67 Т-балів за шкалою 2). Їм властиве відчуття внутрішньої напруженості, відчуття небезпеки, що насувається, і загрози, загальна депресія і песимістична оцінка того, що оточує. Це дає можливість припустити наявність дезадаптації як реакції на яку-небудь психотравмуючу ситуацію. Виявляється підвищення профілю за шкалою 7 (психастенія, фіксація тривоги і обмежувальної поведінки) в поєднанні з підйомом за шкалами 4 і 2 (асоціальна психопатія і депресія). Цих осіб характеризує перш за все наявність афекту страху, крайня невпевненість в собі, утруднення при виборі конкретного рішення і відповідних дій, відсутність визначеності у виробленні лінії поведінки в ситуації, що склалася, пригнічений настрій. Поєднання шкал 7 і 4 указує на наявність насилу стримуваної дратівливості, агресивності до тих, що оточують, постійної напруженості і прагнення контролювати свою поведінку.

У кожного четвертого обстеженого засудженого (27%) спостерігається підвищення шкали 6 профілю (ригідність афекту, паранойяльність) в поєднанні з шкалою 2. Перераховані ознаки відображають виражену дисгармонійну особи і указують на відсутність прихованої тривоги, порушення контактів з тими, що оточують, розрив соціальних зв’язків і очікування ворожих дій. Окрім основних типів психологічних профілів, характерних для першої групи, також наголошується різне поєднання шкал (7 і 9,7 і 6,2 і 9), що указують на можливі стенічні особливості (у 17% випадків), які виступають в сукупності з ознаками дезадаптації (рухове занепокоєння, тривожність, активний пошук допомоги і сприяння, прагнення до захисту від домагань тих, що оточують).

Таким чином, результати психологічного обстеження першої групи осіб указують на наявність у них астенічних особливостей з невпевненістю, підвищеною образливістю, ранимою, емоційною лабільністю (швидкою зміною гарного і поганого настрою), пониженою опірністю до негативних ситуативних дій, що поєднуються з вираженими ознаками загальної дезадаптації.

Психологічне обстеження другої групи, що складалася з осіб, що проявляють достатньо високу зовнішню активність, виявив інший розподіл шкал профілів. У 44% випадків виявилося підвищення за шкалою 4 профілі (асоціальна психопатія) в поєднанні з шкалами 6 і 9 (підвищена активність). Цих осіб характеризує відкриту зневагу до соціальних норм, ігнорування правил поведінки, реакції протесту. У них відсутній комплекс переживань про довершені правопорушення, здібності до емоційного відгуку. Рідко виникає відчуття прихильності і симпатії, їм властива брехливість, пристрасть до алкоголю і наркотиків, сексуальна розбещеність. Підвищена самооцінка у цих індивідів, і їх активність дозволяє реалізовувати асоціальну поведінку, об’єднувати навколо себе неформальні групи і отримувати певні вигоди. У 42% випадків виявилося підвищення показників за шкалами 6 і 9, що відображає високу активність, прагнення до лідерства, суперництва. Це супроводжується постійним відчуттям ворожого середовища, схильністю до ускладнення відносин усередині групи, придушенню думки інших, відчуттям переваги над тими, що оточують, створенням конфліктних ситуацій.

Змістовний аналіз результатів обстеження вказаних груп дозволив визначити механізм походження астенічних і стенічних розладів і детальніше розібратися в їх клінічному змісті.

У першій групі осіб у значного числа засуджених вдалося діагностувати органічну поразку центральної нервової системи досить складної етіології з різноманітними психопатологічними розладами. У анамнезі у більшості з них констатувалися неодноразові черепно-мозкові травми і інфекційні захворювання. Багато осіб тривалий час систематично вживали спиртні напої і за клінічними ознаками були хронічними алкоголіками. Природно, що хронічний алкоголізм також надавав свою токсичну дію на центральну нервову систему і вніс свої зміни в психічний склад особи.

У клінічному відношенні вказана категорія осіб є досить складним конгломератом психічних відхилень, що з’явився слідством дії на центральну нервову систему численних негативних чинників (черепно-мозкові травми, інфекційні захворювання, хронічний алкоголізм).

При детальнішому клініко-психіатричному розгляді всі виявлені психічні відхилення представляється можливим розцінювати як психопатоподібні розлади, тобто особові психічні зміни, схожі з такими у психопатичних осіб. У деяких з них окрім згаданих порушень виявляється також інтелектуальне зниження.

У групі осіб з астенічними особливостями вказані відхилення органічного походження можуть характеризуватися психічною дратівливістю, що поєднується з швидкою психічною і фізичною виснажуваністю. При цьому спалахи роздратування, що виникають в результаті психотравмуючих дій різної інтенсивності (в результаті образи або образи із сторони що оточують, допущена ним несправедливість і ін.), носять нетривалий характер, закінчуються розкаянням і жалем того, що з приводу трапився. Психічна стомлюваність майже завжди виступає в поєднанні з фізичною слабкістю і нездатністю переносити навіть звичайні фізичні навантаження. Наголошується нерішучість, легко виникають різні тривожні побоювання і реакції слабодухості з проявом образливості і слізної. У таких осіб досить часто спостерігаються розлади вегетативно-судинного характеру (запаморочення, неуважність, забудькуватість, головні болі, безсоння і ін.).

Далеко не байдужими виявляються і такі чинники, як залучення до кримінальної відповідальності і ізоляції від суспільства вказаної категорії осіб. У багатьох з них, як показав клінічний опит, спочатку досить виразно виявлявся стан дезадаптації з посиленням властивих їм астенічних особистісних особливостей (замкнутість, відгороджена від тих, що оточують, тривожність, пригніченість і ін.).

У більшості випадків (76 %) під впливом згаданих психотравмуючих обставин ознаки декомпенсації досягають ступеня психопатологічних розладів і переростають в реактивні стани з переважанням в I клінічній картині депресій, млявості, апатії, суїцидальних думок. Зовні це виявляється в самоті, небажанні спілкуватися з тими, що оточують, рухової загальмованості, схильності до слізної і висловах про безперспективність подальшого існування. Вказані особи стають млявими, сповільненими в рухах, апатичними, вони уникають спілкування з тими, що оточують, ухиляються від участі в трудових процесах або працюють украй непродуктивно. Клініко-психіатричних обстеження другої групи, що складається в основному з осіб із стенічними особливостями, показує, що серед них діагностується значне число різних варіантів психопатичних осіб.

Висновок, таким чином, встановлені психологічні і психічні особливості у деякої категорії засуджених, а також взаємостосунки, що складаються в їх мікросоціальному середовищі, повинні враховуватися в організацій заходів щодо профілактики правопорушень. Останні повинні бути направлені на причини і обставини, сприяючі здійсненню правопорушень, зокрема, своєчасне виявлення індивідів з ознаками дезадаптації, що наступила, нівеляція негативних моментів у взаємостосунках, що обважнюють психічні відхилення і сприяючих конфліктним ситуаціям.

У зв’язку з тим, що вивчення особистісних особливостей пов ’язане з певними труднощами і вимагає спеціальних психолого-психіатричних пізнань, багато що в профілактичній роботі залежить від тісної взаємодії зацікавлених служб ВУ з психологами і медичними працівниками. На них лежить головне завдання по наданню безпосередньої допомоги у вивченні особистісних особливостей злочинців, що виявляють психопатологічні риси. Соціальні фахівці, психологи та медичні працівники несуть відповідальність за своєчасне усунення різних загострень, пов’язаних із психічним здоров’ям засуджених, в умовах соціальної дезадаптації.

Література 

  1.  Аминев Г.А. и др. Инструментарий пенитенциарного психолога / Г.А. Аминев и др. – Уфа, 2007. – 168 с.
  2.  Лефтеров В.О. Психологічні тренінгові технології в органах внутрішніх справ : [монографія / В.О. Лефтеров]. Т.I. Методологія психотренінгу та його використання у професійно-психологічному розвитку персоналу, задіяного в екстремальних видах діяльності. – Донецьк : ДЮІ, 2007. – 242 с.
  3.  Тукачев Ю.А. Образовательные и профессиональные стандарты: поиск теоретико-методологических оснований / Ю.А. Тукачев // Психология профессионально-образовательного пространства личности: [сборник науч. статей] / науч. ред. : д-р псих. наук, проф. Н.С. Глуханюк. – Екатеринбург, 2003. – С.142–148.
  4.  Якимчук Т.В. Негативні психічні стани особистості в установах виконання покарань та їх психокорекція : автореф. дис. ... кандидата психол. наук / Т.В. Якимчук ; Національна академія Прикордонних військ України ім. Богдана Хмельницького. Хмельницький, 2003. 18 с. 
  5.  Справочное пособие по социальной работе / под ред. А.М. Панова, Е.И. Холостовой. – М. : Юрист, 1997. – 168 с.

 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

30586. Методы и методика журналистского творчества 36 KB
  Интервью от англ. По содержанию интервью делятся на так называемые документальные интервью изучение событий прошлого уточнение фактов и интервью мнений цель которых выявление оценок взглядов суждений и т.Есть формализованное интервью стандартизированное и структуризованное общение: интервью имеет четкую структуру; каждый вопрос логически вытекает из другого а все вместе они подчинены общему замыслу беседы; открытые закрытые и полузакрытые вопросы. Неформализованном интервью ориентировано на глубинное познание объекта и...
30587. Налоговое регулирование внешнеэкономической деятельности предприятия 126.5 KB
  Целями налогового регулирования импорта и экспорта являются: поддержание рационального соотношения вывоза и ввоза товаров, валютных доходов и расходов на территории РФ. Налоговое регулирование импорта направлено, в основном...
30588. Личность журналиста в системе журналистики 31 KB
  Личность журналиста в системе журналистики. то же самое в вопросе № 49: индивидуальные характеристики творческой личности Творческая индивидуальность журналиста – особое качество личности которое она приобретает и выявляет в конкретном виде данной деятельности Компоненты творческой индивидуальности: Знания – общекультурные и профессиональные Умения – опыт самостоятельный творческий подход Желания журналиста его потребности: мотивы – интерес желания страсть внешние материальные и духовные внутренние. Мотивация журналиста:...
30589. Диалог как основа творчества 30.5 KB
  Диалог как основа творчества. Познание ограничивается самим собой и лишь диалог как форма предполагающая активную деятельность выводит на орбиту социального. Диалог как точно подметил Л. Диалогизм – ваейшая черта человеческого бытия.
30590. Ассоциативность мышления журналиста 14.14 KB
  Ассоциация проявляется в метафоре. Эпитет весны здесь выступает и как ассоциация. Ассоциация должна быть яркой и жизненной.а Ассоциация является одним из составляющих творческого начала.
30591. Фантазия, воображение в творчестве журналиста 15.08 KB
  Фантазия воображение в творчестве журналиста.Фантазия и воображение широко используются в творчестве журналиста. Фантазия и воображение являются для журналиста одновременно и помощником и неприятелем. Воображение позволяет представить результат труда до его начала тем самым ориентируя журналиста в процессе творческой деятельности.
30592. Отражение в творчетстве журналиста 13.92 KB
  Отражение в творчетстве журналиста. На уровне организма отражение первично проявляется в раздражимости как возникающей под воздействием внешних и внутренних стимулов способности живой материи отвечать на воздействие избирательной реакцией соответствующей особенностям источника. Такое отражение в процессе развития преобразуется в чувствительность как способность иметь ощущения – первичные психические образы среды. Отражение служит предпосылкой развития более сложных форм.
30593. Эмоциональная и реальное в журналистике 14.05 KB
  Эмоции – психическое отражение в форме непосредственного пристрастного переживания жизненного смысла явлений и ситуаций обусловленного отношением их объективных свойств к потребностям субъекта.Простейшая форма эмоции т. Эмоции в творчестве выражают оценки явлениям событиям. Трудно представить себе репортаж без эмоции.
30594. Проявление эстетической активности в безобразном и трагическом 14 KB
  Но само изображение жука привлекает нас силой эстетического воздействия. Художественное изображение привлекает внимание именно как эстетически организованное изображение.Проявления комического безобразного трагического в реальной действительности лишь тогда становятся эстетическими реальностями когда они переходя в художественное изображение приобретают тем самым эстетическую организованность и начинают действовать уже не только как бытовые проявления комического безобразного и трагического но и художественного т.