91227

Комплексний підхід до реабілітації дітей із синдромом Дауна

Научная статья

Социология, социальная работа и статистика

Основними причинами збільшення числа таких дітей є внутрішні (генетичні аномалії, спадкові хвороби, вроджені вади, причинами яких можуть бути погіршення умов життя, які негативно починають діяти вже в період розвитку плоду; погіршення умов праці жінок

Украинкский

2015-07-13

59.53 KB

2 чел.

Чумак О.А.,

студентка 5 курсу ФБМІ

Національного технічного університету

України «КПІ»,

м. Київ

Комплексний підхід до реабілітації дітей із синдромом Дауна

Постановка проблеми та актуальність теми дослідження. Останнім часом у нашій країні відзначається значне збільшення числа дітей-інвалідів. В Україні за останні 20 років рівень інвалідності з дитинства збільшився приблизно в 3,6 рази.

Основними причинами збільшення числа таких дітей є внутрішні (генетичні аномалії, спадкові хвороби, вроджені вади, причинами яких можуть бути погіршення умов життя, які негативно починають діяти вже в період розвитку плоду; погіршення умов праці жінок, погіршення екологічної обстановки, несприятливі умови життєдіяльності, важкі пологи). Але, незважаючи на причини інвалідності, для дітей це означає обмеження життєдіяльності. Воно сприяє розвитку соціальної дезадаптації, що зумовлена порушенням розвитку, проблемами в самообслуговуванні, спілкуванні, навчанні, оволодінням у майбутньому професійними навичками. Проблемою організації роботи з дітьми з особливими потребами займаються дослідники різних галузей: медики, реабілітологи, педагоги, психологи, фізіологи, фахівці з соціальної роботи, соціологи. Так, проблемами медико – психолого – педагогічної діагностики і корекції опорно – рухового апарату займаються О. Мостюкова, І. Іваницька, Є. Ільїн; вивчають симптоми та синдроми ДЦП Г. Безова, Т. Шамарен; особливості психічного розвитку – М. Іпполітова, І. Левченко, Л. Шипіцина; проблеми соціальної і педагогічної інтеграції дітей з обмеженими можливостями здоров’я цікавлять О. Чепурних, М. Малофеєва, Л. Шепіцину, А. Панову; внутрішньосімейні відносини – К. Акош, М. Акош, Р. Абрамович – Лестман, І. Мамайчук, Г. Данилову; соціалізація цих дітей турбує Л. Акатова, О. Безпалько, Л. Тюптю тощо.

На сучасному етапі організація реабілітації дітей з обмеженими можливостями займає одне з пріоритетних місць в Україні та розглядається як проблема національного значення. Дослідження свідчать, що ті проблеми, з якими починають зустрічатися юнаки та дівчата у віці 15 – 18 років, спричинені не самою хворобою, дефектом чи станом, а гострою емоційною реакцією на психотравмуючу ситуацію, зумовлену певним ставленням до інвалідності, оцінкою, яку дає інвалід характеру цього ставлення, життєвою позицією відносно до ситуації в цілому. Перебуваючи здебільшого у замкненому просторі, вони переживають великий дефіцит соціальних контактів, або, опинившись у змішаному колективі, стикаються із труднощами міжособистісних відносин. У їхній мові домінують слова: самотність, нездатність, неспроможність, марність життя. Багато таких дітей, втрачають впевненість у собі, в можливостях самореалізації, зокрема в особистісній сфері, створенні власної сім'ї і вихованні дітей.

Медична модель визначає методику роботи з дітьми-інвалідами, яка має патерналістський характер та припускає лікування, трудотерапію, створення служб, що допомагають людині виживати, зауважимо − не жити, а саме виживати.

Виклад основного матеріалу дослідження. Зупинимось на такій патології, як синдром Дауна. За медичним визначенням - це найпоширеніша із хвороб, при якій спостерігаються затримки психічного розвитку. Викликають її хромосомні аберації: з невідомих причин кількість хромосом у клітинах людського організму збільшується на одну – до 47. Ця додаткова хромосома призводить до змін у розвиткові тіла й мозку. В більшості випадків відповідний діагноз ставлять на основі результатів хромосомного тесту, що його проводять невдовзі після народження дитини.

Є понад п'ятдесят клінічних симптомів синдрому Дауна, однак усі вони рідко спостерігаються в однієї людини. Найтиповішими ознаками хвороби Дауна є: низький тонус м'язів (слабкі, кволі м'язи); скошені очі зі складками шкіри у внутрішніх куточках, так звані епікантальні очні щілини; гіпергнучкість, або здатність до надмірного розгинання суглобів; короткі, товсті руки з однією складкою на одній або на обох долонях; товсті ноги з короткими пальцями;плоский ніс; маленькі, притиснуті до голови вуха; коротка шия і маленька голова; маленький рот; короткі крики високої тональності у ранньому дитинстві.

Люди із синдромом Дауна звичайно менші за своїх ровесників, а їхній фізичний та інтелектуальний, пізнавальний розвиток повільніші. Окрім зазначених особливостей зовнішності, для дітей із синдромом Дауна характерними є певні проблеми зі здоров'ям. Унаслідок низької стійкості до інфекцій вони більше схильні до респіраторних захворювань. У них досить часто спостерігаються косоокість, коротко- або далекозорість, помірне погіршання слуху і порушення мовних навичок. Приблизно третина дітей із синдромом Дауна народжується з вадами серця, більшість із яких у наш час можна виправити хірургічним шляхом. Деякі діти народжуються з дефектами шлунково-кишкового тракту, що їх також можна вилікувати оперативним методом. У деяких осіб із синдромом Дауна може спостерігатися так звана атлантоосьова нестабільність (неправильне положення шийних хребців). Як наслідок, вони схильні до травм хребта при сильному згинанні або розгинанні шиї. Доцільно, щоб усі діти з хворобою Дауна проходили медичне обстеження з метою встановити наявність цієї проблеми. Коли її вчасно діагностувати, звільнення від спортивних занять і уникнення навантаження на шию дають змогу запобігти важким травмам. У дітей із синдромом Дауна з часом може спостерігатися тенденція до збільшення ваги тіла. Крім негативних соціальних наслідків, це може загрожувати також здоров'ю і довголіттю цих людей. Запобігти згаданій проблемі можна за допомогою відповідної дієти і фізичних вправ.

Пріоритетними напрямами лікування та подальшої реабілітації таких дітей є цілеспрямована робота з батьками. Після того, як дитині поставили діагноз хвороби Дауна, батькам слід порадити щонайшвидше залучити маля до початкових освітніх програм. У цьому випадку вони можуть отримати необхідну інформацію про методи розвитку в дитини мовних, когнітивних і соціальних умінь, а також про специфічні вправи для розвитку моторики великих і малих рухів. Результати наукових досліджень свідчать, що відповідна стимуляція в ранньому віці значно покращує шанси на повне розкриття потенціалу дитини. Як і серед звичайного людського загалу, здібності, поведінка і рівень розвитку осіб із синдромом Дауна суттєво різняться. Розумове відставання може бути незначним або глибоким, порушення головних функцій можуть бути невеликими або помірними тощо. Неможливо точно передбачити, яких успіхів досягнуть такі діти в майбутньому, тому батьки і педагоги повинні намагатися не накладати ніяких обмежень на їхній розвиток. Доцільно лише під час навчання робити наголос на конкретних діях і поняттях, а не на абстрактних ідеях. Крім того, завдання слід ділити на кілька етапів і підтримувати постійний зворотній зв'язок з учнями. Нині в суспільстві покращується ставлення до інвалідів, а також створюються нові можливості для їхнього самостійного життя і роботи (спеціальні житлові центри, квартири під наглядом, служби підтримки тощо). Все це відкриває перед дітьми із синдромом Дауна нові широкі можливості.

Узагальнення досліджень, що ведуться у різних напрямах, та досвіду роботи з дітьми-інвалідами у всіх країнах світу дає підставу виділити два рівні соціалізації дітей-інвалідів з хворобою Дауна. Перший рівень – фізична реабілітація, педагогічна та психологічна корекція, які здійснюються на індивідуальній основі. На цьому рівні вирішуються особливі проблеми та задовольняються особливі потреби дитини. Так, реабілітація дитини, яка хвора на дану хворобу, залежить від важкості захворювання. Деякі діти потребують спеціальних вправ та ігор, інші – тренажерних та ортопедичних апаратів. Кожна дитина ретельно обстежується з метою визначення найбільш ефективних методів медичної, фізичної, психологічної та соціально-педагогічної допомоги. Чим раніше виявляються специфічні потреби дитини, тим більш дієвим буде процес реабілітації.

Конкретним прикладом може слугувати спеціалізований заклад медико-фізичної та соціально-педагогічної реабілітації в Києві «Школа Життя», на базі якого проводиться дане дослідження. З досвіду зазначимо, роботу таких психіатрів закладу, як Л.Булахової, С.Зінченко, В.Кузнєцова та дільничих лікарів, які не тільки діагностують, а й надають конкретну практичну допомогу батькам у розв'язанні питань. Із розумінням до проблем вихованців спеціалізованої Школи Життя (серед котрих є діти з діагнозом «Дауна» та «аутизм») ставляться і члени Республіканської психолого-медико-педагогічної комісії, партнером є також Київський міський центр СССДМ. Всі вони працюють в комплексі, за спеціальними індивідуальними програмами відповідно до кожного вихованця закладу, незважаючи на те, що в офіційній медицині категорія таких пацієнтів відноситься до таких, які викликають ворожість через свою не типовість, тому їх значно легше оголосити безнадійними й безперспективними, ніж допомогти їм.

Декотрі вчені вважають (хоча це лише гіпотеза й гіпотеза досить суперечлива), що будь-яка позитивна якість у найвищому ступені переходить у негативну, а будь-яка негативна в такому ж ступені може перейти в позитивну: так геніальний розум може перейти в безумство, а безумство може супроводжуватися геніальністю. Ч.Ломброзо, наприклад, був упевнений у тому, що геніальність – лишень одна з форм божевілля. Каліфорнійські психологи повідомляють про 10 % перевищування психічних захворювань в обстеженій ними групі творчих особистостей порівняно з контрольною вибіркою.

Група американських учених провела дослідження найвидатніших особистостей в історії людства й дійшла такого висновку: з 78 осіб лише 11 були звичайними (нормальними) людьми, решта страждала на хворобу Дауна, аутизм, психопатії та гострі психічні захворювання. Теорія «патологічності генія» перекладає всю відповідальність за таке явище на випадок, завдяки якому той чи той обранець отримує «порушений у потрібний бік» організм. Відомо, що геніальний Ейнштейн у віці чотирьох років ще не вмів говорити, а в школі виявляв погані здібності з математики та фізики. Моцарт був дуже схожий на аутиста.

Робота з такими дітьми, починаючи з раннього віку в умовах будинку дитини спрямована на те, щоб збагатити емоціональні й особистісні контакти з дорослими й однолітками, задовольнити потреби в доброзичливій увазі з боку дорослого й співробітництво з ним, у дослідженні предметного світу, а також, щоб стимулювати психомоторний розвиток. Корекційна робота з малюками, що виховуються в сімї, здійснюється при активній участі батьків.

У спеціальних садках і будинках-інтернатах дітям повинна надаватися комплексна допомога. Поряд з корекційно-педагогічними заходами, що проводяться олігофренопедагогами, вихователями групи, логопедом, психологом, музичним працівником, застосовуються лікувально-профілактичні засоби. У більшості спеціальних дитячих закладів є басейни, фітобари, спецобладнання. .

Основні завдання цих шкіл – максимально перебороти недоліки пізнавальної діяльності й емоціонально-вольової сфери розумово відсталих школярів, підготувати їх до участі у виробничій праці, соціально адаптувати в умовах сучасного суспільства. Специфічна форма організації навчальних занять – індивідуальні й групові логопедичні заняття, ЛФК і заняття з розвитку психомоторики й сенсорних процесів.

Велике місце в спеціальній школі займає виховна робота, мета якої – соціалізувати вихованців, а основні завдання – виробити позитивні якості, сформувати правильну оцінку про оточуючих і самих себе, моральне ставлення до оточуючих. Специфічне завдання виховної роботи в спеціальній школі – підвищити регулюючу роль інтелекту в поведінці учнів у різних ситуаціях і в різних видах діяльності. Звертаючи увагу на одну із досить важливих особливостей рухового розвитку дітей, можна забезпечити сильний вплив на їхній загальний розвиток, а також на соціальну реабілітацію в цілому. Це сприятиме формуванню мовлення, психіки, інтелекту, таких аналізаторних систем, як зорова, слухова, тактильна, а також на поведінку. Висновки. Ставлення суспільства до аномальної дитини є певним мірилом його цивілізованості. Донедавна питання дитячої аномалії, інвалідності у нас замовчувалося. Таких дітей намагалися ізолювати від суспільства в спеціальних закладах. Дитина-інвалід та її близьке оточення опинялися сам на сам зі своєю бідою. Теоретичний аналіз основ організації роботи з дітьми з хворобою Дауна, що зумовлюють обмеження її нормальної життєдіяльності, довів, що реабілітаційна робота з цією категорією дітей повинна мати комплексний підхід для того, щоб допомогти вирішити проблеми їх інтеграції в суспільне життя. Організація такої роботи виступає інститутом допомоги, в рамках якого задіяні фахівці повинні допомагати у розв'язанні проблем дітей з інвалідністю, що відображають суспільне чи індивідуальне неблагополуччя, допомагати в реалізації прав дитини і отриманні гарантованої державою допомогу. І вся реабілітаційна робота з надання допомоги дітям має ґрунтуватися на навчанні цих дітей вести повноцінний спосіб життя з урахуванням усіх особливостей, а з боку держави ґрунтуватися на забезпечення рівних можливостей в усіх суспільно значущих сферах. На наш погляд, ці напрями повинні використовуватися у повсякденній практичній діяльності спеціалізованих шкіл, центрів медико-фізичної та соціальної реабілітації дітей-інвалідів з метою формування Я-концепції особистості, що сприяє інтеграції дитини з особливими вадами та потребами в суспільстві, з метою досягнення оптимального рівня їх життєдіяльності і потенційних здібностей особистості у результаті впливу напрямків соціального середовища.

Література

  1.  Борщевська Л.В. На допомогу батькам, що мають дітей з особливими потребами / Л.В.Борщевська, А.В.Зіброва, І.Б. Іванова – К., 1999.
  2.  Виховання дітей з особливими потребами в сім’ї / упоряд. І.Б. Іванова. – К. : УДЦССМ, 1998. – 84 с.
  3.  Шипицына Л.М. «Необучаемый» ребенок в семье и обществе. Социализация детей с нарушением интеллекта / Л.М. Шипицына. – 2-е изд., перераб. и дополн. – СПб. : Речь, 2005. – 477 с.
  4.  Щербакова К.В. Реабілітація дітей з функціональними обмеженнями засобами мистецтва : навчальний посібник / К.В. Щербакова, Ж.В. Петрочко. – К. : ДЦССМ – НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2002.
  5.  Ярская-Смирнова Е.Р. Социальная работа с инвалидами / Е.Р. Ярская-Смирнова, Э.К. Наберушкина. – СПб. : Питер, 2004. – 316 с.

 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

32453. Характеристики монитора 43 KB
  Чем больше размер экрана тем дороже монитор. Самыми распространенными являются мониторы с экранами у которых длина диагонали равна 14 15 17 или 21 дюйм. При сравнении например 15дюймовых мониторов изготовленных разными фирмами необходимо измерить активные области их экранов.
32454. Шины ввода-вывода: ISA, MCA EISA, VESA 33 KB
  Для улучшения каждого из этих параметров нужна шина вводавывода с максимальным быстродействием. Новая более быстродействующая шина должна быть совместимой с прежним стандартом иначе все старые платы придется просто выбросить. Шины вводавывода различаются архитектурой: IS Industry Stndrd rchitecture; MC Micro Chnnel rchitecture; EIS Extended Industry Stndrd rchitecture; VES также называемая VLBus или VLB; локальная шина PCI; GP; FireWire IEEE1394; USB Universl Seril Bus.
32455. Компоненты системной платы 138 KB
  Самые современные системные платы содержат следующие компоненты: гнездо для процессора; набор микросхем системной логики; микросхема Super I O; базовая система вводавывода ROM BIOS; гнезда модулей памяти SIMM DIMM; разъемы шины; преобразователь напряжения для центрального процессора; батарея. Наборы микросхем системной логики Чтобы заставить компьютер работать на первые системные платы IBM PC пришлось установить много микросхем дискретной логики. В 1986 году компания Chips nd Technologies...
32456. Архитектура локальных шин. Шина PCI 106.5 KB
  Шина PCI Локальные шины ЛШ Шины IS MC и EIS имеют один общий недостаток сравнительно низкое быстродействие. Быстродействие шины процессора возрастало а характеристики шин вводавывода улучшались в основном за счет увеличения их разрядности.1 в общем виде показано как шины в обычном компьютере используются для подключения устройств. Однако быстродействие шины вводавывода в большинстве случаев не играет роли.
32457. Интерфейсы запоминающих устройств IDE и SCSI 92.5 KB
  Официальное название интерфейса IDE T Tttchment. Интерфейс IDE представляет собой связь между системной платой и контроллером встроенным в накопитель. Интерфейс IDE взаимодействует с системной шиной непосредственно а в интерфейсе SCSI между контроллером и системной шиной вводится еще один уровень управления – головной host SCSI адаптер.
32458. Компоненты видеосистемы 28.5 KB
  например ускоритель трехмерной графики BIOS видеоадаптера Видеоадаптеры имеют свою BIOS которая подобна системной BIOS но полностью независима от нее. Другие устройства в компьютере такие как SCSIадаптеры могут также иметь собственную BIOS. Если вы включите монитор первым и немедленно посмотрите на экран то сможете увидеть опознавательный знак BIOS видеоадаптера в самом начале запуска системы.
32459. Назначение и функционирование шин: шина процессора, шина памяти, шина адреса 52 KB
  Шина это общий канал связи используемый в ПК для организации взаимодействия между компонентами системы. Шина – это набор соединений по которым передаются различные сигналы. В Pentium III например эта шина работает на частоте 100 МГц и имеет ширину 64 разряда.
32460. Назначение, принцип действия, характеристики и классификация сканеров 37 KB
  Сканер считывает изображение и преобразует его в цифровые данные которые передаются процессору и там интерпретируются. Сканер разделяет изображение на микроскопические строки и колонки а затем определяет как плёнка в фотоаппарате сколько света отражается от каждой отдельной точки находящейся на пересечении строк и колонок. После того как сканер соберёт информацию о каждой точке он представляет результат виде цифрового файла в компьютер.