92092

Маніакально-депресивний психоз та його судово-психіатрична оцінка

Доклад

Медицина и ветеринария

У такому стані хворі часто дають необгрунтовані й нездійсненні обіцянки здійснюють крадіжки розтрати для задоволення виникаючих численних дрібних бажань. Туга може стати безпросвітною супроводжуватися субєктивними відчуттями байдужності до здоровя та долі близьких іце хворі особливо важко переживають страждаючи від думки про власну черствість бездушність. Хворі з депресивною симптоматикою здатні також на розширене самогубство тобто вбивство членів своєї родини а потім самогубство вони скоюють такі вчинки з метою позбавити всіх...

Украинкский

2015-07-27

35.08 KB

0 чел.

Маніакально-депресивний психоз та його судово-психіатрична оцінка.

Маніакально-депресивний психоз виявляється в типових випадках маніакальних і депресивних фаз (приступів), що виникають періодично. Приступи захворювання зазвичай розділені періодами повного психічного здоров’ я (інтермісії). Зауважимо, що жінки становлять 70 % загальної кількості хворих на маніакально-депресивний психоз.

Маніакальна фаза маніакально-депресивного психозу має три основні клінічні ознаки: підвищений, радісний настрій; прискорення інтелектуальних процесів; мовне і рухливе збудження. Настрій у хворого підвищений неадекватно обставинам, може варіювати від безтурботної веселості до майже неконтрольованого маніакального збудження. Злети настрою супроводжуються підвищеною енергійністю, що призводить до гіперактивності, просторікування, зниження потреби у сні. У таких хворих втрачається нормальне соціальне гальмування потреб, увага не утримується, виявляється виражене відволікання, підвищена самооцінка, легко висловлюються надоптимістичні ідеї та ідеї величності. Ідеї величності зазвичай зводяться до вихваляння своїх талантів, дотепності, зовнішньої привабливості, великої фізичної сили. У такому стані хворі часто дають необгрунтовані й нездійсненні обіцянки, здійснюють крадіжки, розтрати для задоволення виникаючих численних дрібних бажань. Хворий може робити екстравагантні й непрактичні кроки, бездумно витрачати гроші чи стати агресивним, схильним закохуватися, грайливим у невідповідних ситуаціях.

Маніакальний стан супроводжується також розгальмовуванням і посиленням потягів (до їжі, сексуальних). Особливе значення мають сексуальні порушення, які виявляються у статевій розбещеності. Крім того, у цих хворих може з’явитися поліпшення пам’яті про минуле, що паралельно може супроводжуватися порушенням процесів запам’ятовування; виникнути порушення сприйняття, такі як переживання через особливо яскравий колір чи дрібні деталі якоїсь поверхні предмету.

Підвищена самооцінка та ідеї величності можуть перейти у маячення величності чи знатного походження, а дратівливість і підозрілість — у маячення переслідування. У результаті стрибкоподібності думок і мовного напору мова хворого стає малозрозумілою. Важкі й тривалі фізичні навантаження можуть призвести до агресії чи насильства, зневага до їжі, пиття та особистої гігієни — до небезпечного стану дегідратації і занедбаності.

Депресивна фаза немов протилежна маніакальній фазі за клінічними проявами. Вона характеризується зниженим, сумним настроєм, сповільненістю інтелектуальних процесів і психомоторною загальмованістю. Туга може стати безпросвітною, супроводжуватися суб’єктивними відчуттями байдужності до здоров’я та долі близьких, іце хворі особливо важко переживають, страждаючи від думки про власну черствість, бездушність. Для депресивної фази характерні маячні ідеї самозвинувачення, самоприниження, гріховності, що може виявлятись у надмірному ставленні до незначних провин у минулому, спричинити спроби самогубства. Хворі з депресивною симптоматикою здатні також на розширене самогубство, тобто вбивство членів своєї родини, а потім самогубство, вони скоюють такі вчинки з метою позбавити всіх рідних майбутніх страждань чи глуму. Психомоторна загальмованість може іноді зненацька перериватися меланхолійним шаленством, що виявляється в різкому психомоторному збудженні, коли хворі прагнуть нанести собі різні ушкодження, викинутися з вікна, б’ються головою об стіну, дряпають і кусають себе.

Біполярний афективний розлад характеризується повторними станами (манія, гіпоманія чи депресія). Маніакальні епізоди найчастіше починаються раптово і тривають від двох тижнів до п’яти місяців (середня тривалість епізоду — близько чотирьох місяців). Депресії мають тенденцію до щодалі тривалішого плину (середня тривалість — близько шести місяців), рідко — понад рік (окрім хворих літнього віку).

Судово-психіатрична оцінка. Маніакально-депресивний психоз важко піддається судово-психіатричному аналізу. Утруднення виникають тоді, коли судово-психіатричним експертам потрібно визначити ступінь наявних у хворого афективних (емоційних) розладів. У разі наявності у хворого в період, що належить до інкримінованого йому діяння, загострення захворювання з розвитком депресивного чи маніакального нападу хворий втрачає здатність адекватно оцінювати власний психічний стан і кримінальну ситуацію, а також критично оцінювати суть і наслідки своїх дій, керувати власною поведінкою. У стані маніакального нападу хворі можуть кривдити оточуючих, вчиняти щодо них агресивні дії, робити безглузді вчинки. Через підвищене в такому стані сексуальне збудження хворі можуть вдаватися в розпусту і зґвалтування. Водночас у них можуть виникнути різні розлади звичок і потягів (патологічна схильність до азартних ігор, піроманія, клептоманія, дромоманія, розлади статевої переваги та ідентифікації), що не були властиві їм у минулому та які зникають разом із нападом хвороби. Суспільно небезпечні діяння, які вчиняють хворі під час психотичного нападу, слід оцінювати як неосудні. При менш виразному маніакальному стані хворі можуть укладати протизаконні угоди, здійснювати розтрати, порушувати трудову дисципліну, через що вони часто піддаються судово-психіатричній експертизі як потерпілі.

У депресивній фазі маніакально-депресивного психозу хворі піддаються судово-психіатричній експертизі рідше, зокрема коли їх звинувачують у злочинній недбалості, іноді в банальних крадіжках. Цим хворим властиві спроби самогубства чи розширеного самогубства. Такі вчинки найчастіше відбуваються у стані психотичної депресії, коли на тлі пригніченого настрою, почуття глибокого смутку, депресивних маячних ідей самозвинувачення і самознищення виникають суїцидальні думки, маячні думки депресивного змісту (що життя зайшло у глухий кут, надії втрачено, а тому близьких, особливо дітей, необхідно вбити, щоб позбавити їх від різних страждань). Хворі, які вчинили суспільно небезпечні діяння в період психотичної депресії, так само визнаються неосудними.

Якщо хворий до моменту прийняття експертного рішення про неосудність вийшов із психотичного стану, а ознаки психічного захворювання перебувають на субклінічному рівні, доцільно рекомендувати такій особі призначення примусових заходів амбулаторного медичного характеру. З метою профілактики повторних правопорушень таких хворих при загостренні психотичних фаз маніакально-депресивного психозу необхідно госпіталізувати до психіатричних лікарень з подальшим вирішенням відповідних юридичних питань.

Особи, які вчинили правопорушення у стані інтермісії, визнаються осудними.

У цивільному процесі часто доводиться також вирішувати експертні питання щодо осіб, які страждають на маніакально-депресивний психоз. Такі особи, перебуваючи в маніакальній чи гіпоманіакальній фазі, можуть укладати майнові угоди, обмінювати житлову площу, укладати шлюби. Якщо такі цивільні акти здійснені хворим у психотичній фазі захворювання, то слід приймати рішення про те, що він через наявний у нього психічний розлад не міг усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними в цей період, а укладені юридичні акти слід вважати недійсними.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

79500. Понятие школьной дезадаптации, ее поведенческие и личностные показатели 33.29 KB
  В самом общем смысле под школьной дезадаптацией подразумевается совокупность признаков свидетельствующих о несоответствии социопсихологического и психофизиологического статуса ребёнка требованиям ситуации школьного обучения овладение которой по ряду причин становится затруднительным. Компонентами школьной дезадаптации могут выступать следующие. Поведенческий компонент показателями которого выступают повторяющиеся трудно корригируемые нарушения поведения: патохарактерологические реакции антидисциплинарное поведение пренебрежение правилами...
79501. Программа сопровождения процесса адаптации 28.44 KB
  В предлагаемой программе решаются следующие задачи: снижение эмоционального напряжения; развитие внутренней активности детей; формирование адекватной самооценки детей; развитие познавательных процессов; развитие коммуникативных навыков.
79502. Диагностика дезадаптации 32.65 KB
  Столина проективных методик: рисунок семьи рисунок несуществующего животного рисунок школы; метод Социометрия беседы с детьми родителями учителями; изучение медицинских карт детей. Векслера выявление уровня тревожности и агрессивности с помощью методики Рисунок несуществующего животного выявление взаимосвязи мотивации и дезадаптации с помощью методики Рисунок школы исследование межличностных отношений методом социометрического опроса определение эмоционального климата в семье и зависимости между типом воспитания и...
79503. Психолого-педагогический консилиум 32.14 KB
  Психологопедагогический консилиум представляет собой одну из наиболее важных форм сопровождения решающих задачу взаимодействия ребенка и школьной системы в каждом конкретном случае. В процессе обсуждения индивидуальной стратегии сопровождения ребенка на консилиуме должна быть найдена оптимальная ситуации такого взаимодействия. Деятельность консилиума по отношению к конкретному ребенку состоит в ответе на несколько последовательных вопросов: Каков психологический педагогический и медицинский статус школьника на момент обследования Какими...
79504. Основная задача психологического консультирования в школе 31.59 KB
  Психологическое консультирование это вид краткосрочной психологической помощи от одной до десяти встреч ориентированный на разрешение конкретной проблемы и восстановление эмоционального равновесия. Психологическое консультирование как вид психологической помощи адресовано психически нормальным людям для достижения ими целей личностного развития. Психологическое консультирование решает следующие базовые задачи : Уточнение прояснение проблемы с которой столкнулся клиент. Консультирование школьников.
79505. Особенности и принципы психологического консультирования в школе 33.29 KB
  Принцип соблюдения интересов ребенка. Принцип уважения личности ребенка и неразглашения информации о нем. Принцип анализа индивидуального жизненного пути ребенка.Принцип соблюдения интересов ребенка То есть психолог имеет дело не прямо с ребенком а с ситуацией: ребенок родители учитель .
79506. Консультативная беседа как основной метод психологического консультирования 28.95 KB
  это личностноориентированное общение в котором осуществляется ориентировка в личностных особенностях и проблемах клиента устанавливается и поддерживается партнерский стиль отношений на равных оказывается требуемая психологическая помощь в соответствии с потребностями проблематикой и характером консультативной работы . Цель процесса беседы в том чтобы и консультант и клиент настолько поняли суть темы что она или прояснится для клиента или он узнает что с ней делать. Суть проведения беседы не просто в том чтобы поощрить клиента...
79507. Психодиагностическая работа педагога-психолога 31.79 KB
  Психодиагностика в системе психологической службы образования характеризуется практической направленностью и ориентирована на решение основной задачи ПС создание психологопедагогических условий для полноценного психического развития и укрепление психологического здоровья дошкольников и школьников. тесная связь с педагогической проблематикой ее результатом должен быть выбор наиболее подходящего педагогического воздействия создание оптимальных психологических условий для развития детей. Основные задачи: Изучение проявлений отдельных...
79508. Содержание диагностической работы в школе 31.17 KB
  Во взаимодействии с детьми в рамках модели сопровождения предусмотрены два вида диагностической работы: диагностические минимумы и углубленное обследование детей по результатам диагностических минимумов дети группы риска. В целом система диагностических минимумов представлена в следующем виде: Обследование дошкольников на этапе приема в школу. Обследование первоклассников на этапе адаптации. Обследование третьеклассников на этапе окончания начальной школы.