92096

Психопатії, їх класифікація, судово-психіатрична оцінка

Доклад

Медицина и ветеринария

Вони охоплюють всю особу визначають її структуру і звичайно перешкоджають повноцінному пристосуванню особи до навколишнього середовища ускладнюють її адаптацію. Прихильники третього розглядають походження психопатій як результат взаємодії вроджених і діючих у ранні роки розвитку особи факторів За клінічними особливостями з урахуванням найбільш виразних аномальних рис характеру виокремлюють кілька варіантів психопатій: збудливого типу кола; істеричного типу; паранояльного типу; гальмівні; шизоїдного типу; нестійкі або т. Такі особи...

Украинкский

2015-07-27

36.71 KB

0 чел.

Психопатії, їх класифікація, судово-психіатрична оцінка

Під психопатіями або розладами особистості розуміють стійкі аномалії особи, що характеризуються дисгармонією емоційно-вольової сфери та своєрідним, переважно афективним мисленням. Психопатичні особливості проявляються в дитинстві або юності і без значних змін зберігаються протягом усього життя. Вони охоплюють всю особу, визначають її структуру і, звичайно, перешкоджають повноцінному пристосуванню особи до навколишнього середовища, ускладнюють її адаптацію.

Психопатія - це незвичайний, аномальний характер. Існують три основних погляди на це питання. Згідно з першим, психопатію вважають вродженим стражданням. Відповідно до другого, спотворення характеру формуються протягом життя людини під впливом несприятливих факторів мікросередовища й умов виховання. Прихильники третього розглядають походження психопатій як результат взаємодії вроджених і діючих у ранні роки розвитку особи факторів

За клінічними особливостями, з урахуванням найбільш виразних аномальних рис характеру, виокремлюють кілька варіантів психопатій: збудливого типу (кола); істеричного типу; паранояльного типу; гальмівні; шизоїдного типу; нестійкі або т. зв. (мозаїчні).

Психопатії збудливого типу. Підвищена дратівливість, збудливість у поєднанні з експлозивністю (вибуховістю), через що існує назва  «психопатії експлозивного типу «, переважання злобності в коливаннях настрою, мстивість, в’язкість афективних реакцій, схильність до бурхливих проявів афекту у відповідь на часто незначні причини - ось головні характерологічні ознаки, що проходять через все життя таких психопатичних осіб. Це здебільшого постійно нічим невдоволені люди, котрі шукають зачепок для прискіпувань.

Психопатії істеричного типу. Головною особливістю істеричних психопатичних осіб є бажання будь-що привернути до себе увагу оточуючих, тому їхня поведінка характеризується демонстративністю, театральністю, позбавлена простоти і природності. Їм необхідно бути в центрі уваги, щоби про них говорили, ними захоплювалися, і задля досягнення цього хворі не гребують жодними засобами. Для них є характерними часті зміни настрою, швидкі коливання симпатій та антипатій,

Психопатії паранояльного типу. При паранояльних психопатіях головними патохарактерологічними проявами є особлива схильність до надцінних утворень, поєднаних із малою гнучкістю психіки, підозрілістю і, зазвичай, підвищеною самооцінкою. Виразні надцінні ідеї, а також перші паранояльні ідеї та реакції з’являються у цих хворих лише близько 20-25-річного віку. Однак і в більш ранньому віці виявляються патохарактерологічні реакції, які вказують на їх особливість і своєрідність. З дитинства їм властиві однобічні захоплення, які поєднуються з впертістю, прямолінійністю. Переоцінка своїх здібностей виявляється в тенденції до лідерства, самоствердження. Такі особи надзвичайно чутливі до ігнорування їхньої думки, схильні до перебільшування значення розходжень у поглядах, вкрай образливі та злопам’ятні. Їх егоїзм, безкомпромісність, бажання в кожній ситуації вчиняти по-своєму, безапеляційна категоричність міркувань, як правило, заважають підтримувати рівні стосунки в колективах і сім’ї.

Гальмівні психопатії. Патологічні особи, в структурі яких провідне місце займають астенічні та психастенічні патохарактерологічні прояви, об’єднують у цю групу психопатій. Основою для цього є гальмівний, пасивний характер реакцій на різні психотравмуючі події.

Постійні якості цих осіб - подразлива слабкість, спалахи афекту при будь-яких напруженнях, непосильних для них. Характерним є дещо пригнічений фон настрою з легко виникаючою тривожністю, невпевненістю в собі при стиканні навіть із незначними труднощами.

Психопатія шизоїдного типу. В осіб на це захворювання поряд із вразливістю, несміливістю, інерцією в життєвих колізіях відзначаються такі особливості, як уникання спілкування, інтравертованість, схильність до внутрішньої переробки своїх переживань, ускладнення контактів з особами найближчого оточення, схильність до фантазування на далекі від реальності теми, холодність до близьких, чопорність і дивакуватість у поведінці. Проявляється також відсутність почуття гумору, надлишкова серйозність або сентиментальність, мрійливість. Вони виявляють схильність до самоаналізу, рефлексії, нерідко - високий освітній ценз, добру здатність до навчання при слабкій моторній вмілості. Їхні професії та захоплення відносяться переважно до галузі літератури, мистецтва, музики, теоретичних розділів науки. Захоплення нерідко  «нестандартні «, з прагненням до незвичайного (авангардистське мистецтво, поп-музика, екстрасенси, уфологія тощо). Разом із тим їхні захоплення не мають характеру відірваності від зовнішнього світу і дуже розповсюджені в мікрогрупах, в яких обертаються ці особи. Вони часто міняють професію, роботу, місце проживання, причому ці зміни мотивуються пошуками цікавіших занять  «для душі «,  «романтичних «,  «незвичайних « місць проживання. Всі ці пошуки спрямовані на максимальне самозадоволення без прагнення матеріального успіху або слави. Такими ж нерівними складаються в них і сімейні відносини внаслідок непорозумінь і відсутності спільних інтересів.

Судово-психіатрична оцінка психопатій. Психопатичні особи, котрі скоюють правопорушення в стані компенсації, а таких абсолютна більшість, визнаються осудними. Ця загальновизнана точка зору обумовлена уявленнями про психопатію як аномалію особи, а не хворобу в сенсі медичного критерію (ст. 12 ККУ) та свідомості їх вчинків, тобто відсутності ознак юридичного критерію неосудності.

Зрив компенсаторних механізмів - декомпенсація проходить в умовах суб’єктивно значущої для особи психотравмуючої ситуації. Як правило, в цих випадках виникають психопатичні реакції різної клінічної структури. Залежно від того, облігатні чи факультативні риси особи піддалися зриву, спостерігаються неодинакові рівні порушення соціальної адаптації та різні ступені психопатичної декомпенсації. Реакції без грубих ознак втрати компенсаторних можливостей, з загостренням переважно облігатних сторін особи (однозначні типу психопатій) повинні розглядатися як такі, котрі не тягнуть зa cобою неосудності, не дивлячись нa те, що при них можуть спостерігатись афективна логіка і психопатична мотивація. Обґрунтуванням осудності тут слугує відсутність тотальності психопатичних порушень, достатня збереженість соціальної адаптації до правопорушення. Психопатичний склад особи робить ці реакції лише більш виразними, гострими.

Невідповідальність при неоднозначних реакціях зумовлена вкрай перекрученою емоційністю з неадекватністю наявній причині, незвичайною злобністю, жорстокістю на фоні дисфоричного чи депресивного настрою. Ці ознаки бувають помітними ще до делікту, соціальна адаптація виявляється зміненою. Єдиною ознакою, що призводить до неосудності, тут є порушення критичного ставлення до своїх вчинків, діянь  «всупереч очікуванням «. Це тягне за собою порушення здатності керувати власними діями та розуміти їх. Порівняна короткочасність цих дій та реакцій, їхній зв’язок із зовнішніми приводами дає право прирівнювати їх до тимчасових хворобливих розладів психічної діяльності (ст. 19 ККУ).

Для психопатичного розвитку  «глибокої психопатії « характерні довготривалий стан крайньої загостреності всіх особливостей, зміна мотиваційної сфери. Ці явища супроводжуються втратою або значним зниженням соціальної адаптації. Сукупність вказаних ознак і зумовлює визнання таких хворих неосудними за ознаками  «інших хворобливих станів « (ст. 19 ККУ).

Судово-психіатрична оцінка патологічного паранояльного розвитку різна, залежно від етапу і психопатологічного змісту синдрому. Наявність домінуючих ідей як утворень, що лежать в основі психологічних переживань, що являють собою афективно-забарвлені думки та уявлення, не змінюють якісну структуру особи і не порушують грубо соціальну адаптацію, потрібно розцінювати як стани, котрі не виключають осудності.

Хворобливий психотичний характер синдрому паранояльних ідей - якісно нове утворення в клініці психопатій. Довготривалість і стійкість таких ідей надає право прирівнювати їх до хронічних психічних захворювань медичного критерію, тому що ознаки маячного стану перешкоджають можливості розуміти свої дії та керувати ними, і це дозволяє оцінювати таких осіб як неосудних.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

16840. Объектно-ориентированное программирование. Методология объектно-ориентированного программирования 362 KB
  Объектно-ориентированное программирование. Основные понятия Методология объектно-ориентированного программирования Фундаментальными понятиями в программировании являются: технология программирования методология метод. Технология программирования...
16841. Подготовка и решение задач на компьютере Этапы полготовки и решения задач на компьютере 428.5 KB
  Лекция 1. Подготовка и решение задач на компьютере Этапы полготовки и решения задач на компьютере Подготовка и решение задач на компьютере имеет следующие этапы: постановка задачи и разработка технического задания; разработка: а информационной мо
16842. ОБ ОДНОМ «МУРАВЬИНОМ» АЛГОРИТМЕ 281 KB
  ОБ ОДНОМ МУРАВЬИНОМ АЛГОРИТМЕ А.А. Кажаров В.М.Курейчик В этой работе рассматривается решение классической NPтрудной задачи о коммивояжере на основе муравьиных алгоритмов. Данная задача без какихлибо изменений в ее интерпретации решается для проектирования СБИС. В...
16843. Проблемы перевода Problems of Translation 142 KB
  Проблемы перевода Problems of Translation В.ГГак Типология преобразований в актантной структуре высказывания при переводе При переводе нередко приходится прибегать к преобразованиям в актантной структуре высказывания особенно когда мы име
16844. ПАТОФИЗИОЛОГИЯ МОЗГОВОГО КРОВООБРАЩЕНИЯ 22.04 KB
  П. РАВУССИН Д. БРАККО. ПАТОФИЗИОЛОГИЯ МОЗГОВОГО КРОВООБРАЩЕНИЯ. Отделение анестезиологии университетской клиники г. Лозанна Швейцария Большое количество церебральных процессов может вести к необратимому повреждению. Эти процессы могут быть классифицированы как трав...
16845. ВНУТРИЧЕРЕПНОЕ ДАВЛЕНИЕ И ВНУТРИЧЕРЕПНАЯ ГИПЕРТЕНЗИЯ 35.86 KB
  М.В. БАШКИРОВ А.Р. ШАХНОВИЧ А.Ю. ЛУБНИН. ВНУТРИЧЕРЕПНОЕ ДАВЛЕНИЕ И ВНУТРИЧЕРЕПНАЯ ГИПЕРТЕНЗИЯ. НИИ нейрохирургии им. Н.Н. Бурденко РАМН Москва ВВЕДЕНИЕ Первые попытки дать научное объяснение феномену внутричерепной гипертензии ВЧГ предпринимались еще 200 лет назад. Но...
16846. Основные принципы интенсивной терапии тяжелой черепно-мозговой травмы 26.8 KB
  Потапов А.А. Амчеславский В.Г. Гайтур Э.И. Парфенов А.Л. Островский А.Ю. Филимонов Б.А. Основные принципы интенсивной терапии тяжелой черепномозговой травмы. НИИ нейрохирургии им.Н.Н.Бурденко РАМН Москва Лечебные мероприятия при поступлении пострадавшего в стационар....
16847. Принципы интенсивной терапии при острых субарахноидальных кровоизлияниях нетравматической этиологии 30.58 KB
  Амчеславский В.Г. Тома Г.И. Тенедиева Н.Д. Фокин М.С. Элиава Ш.Ш. Мадорский С.В. Оганесян К.Р. Даушева А.А. Принципы интенсивной терапии при острых субарахноидальных кровоизлияниях нетравматической этиологии. НИИ нейрохирургии им. акад. Н.Н. Бурденко РАМН Москва Острые...
16848. ТОТАЛЬНАЯ ВНУТРИВЕННАЯ АНЕСТЕЗИЯ ИЛИ ИНГАЛЯЦИОННЫЙ НАРКОЗ ДЛЯ ИНТРАКРАНИАЛЬНЫХ ВМЕШАТЕЛЬСТВ 86.3 KB
  П. РАВУССИН Г. ВАН АКЕН Д. ВАН ХЕМЕЛЬРИК. ТОТАЛЬНАЯ ВНУТРИВЕННАЯ АНЕСТЕЗИЯ ИЛИ ИНГАЛЯЦИОННЫЙ НАРКОЗ ДЛЯ ИНТРАКРАНИАЛЬНЫХ ВМЕШАТЕЛЬСТВ Отделение анестезиологии университетской клиники Лозанна Швейцария отделение анестезиологии университетской клиники Леувен Бел