92138

Енцефалізація та модульна модель головного мозку

Доклад

Логика и философия

Це стосується будови тіла ходи волосяного покриву форми голови і найголовніше обєму головного мозку. encephalon cerebrum головний мозок означає еволюційний процес збільшення головного мозку. Залежно від завдань конкретного дослідження під енцефалізацією може матися на увазі прогресивний розвиток кори великого мозку в процесі еволюції приматів; збільшення відносного розміру великих півкуль головного мозку в людини; ступінь розвитку головного мозку щодо маси тіла тварини.

Украинкский

2015-07-27

39.86 KB

0 чел.

Енцефалізація та модульна модель головного мозку

Людина як біологічний вид еволюціонує вже мільйони років. Це стосується будови тіла, ходи, волосяного покриву, форми голови і, найголовніше, об’єму головного мозку. За своєю структурою та функціями мозок людини є найскладнішою природною системою у Всесвіті.

Це найважливіший орган, який постійно розвивався й дозволив людині зберегтися як біологічному виду в жорстокій боротьбі за виживання з хижаками, глобальним заледенінням, постійним дефіцитом їжі, смертоносними інфекціями й стихійними лихами. Формування ноосфери в межах біосфери відбувається протягом мільйонів років, багато в чому завдяки процесу енцефалізації. Поняття енцефалізації, або церебралізації (від латів. encephalon, cerebrum – головний мозок) означає еволюційний процес збільшення головного мозку. Залежно від завдань конкретного дослідження під енцефалізацією може матися на увазі прогресивний розвиток кори великого мозку в процесі еволюції приматів; збільшення відносного розміру великих півкуль головного мозку в людини; ступінь розвитку головного мозку щодо маси тіла тварини.

У найзагальнішому сенсі енцефалізацією називають філогенетичний розвиток головного мозку. Філогенетичний – означає той, що належить до процесу тривалого історичного розвитку всіх живих організмів та окремих груп істот – роду, виду. Це стосується організму в цілому, окремих систем та органів. Більш спеціально, у контексті ноосферології, енцефалізацію слід розуміти як зміну відношення маси головного мозку до розмірів тіла тварини в ході антропосоціогенезу. Поступово примати, а згодом і гомініди виявилися найбільш енцефалізованими організмами на Землі. Якісне вдосконалення нервової системи, як необхідна умова існування мозку та збільшення власне головного мозку у тварин й особливо приматів, відбувалося ще задовго до появи людини, і тим більше «людини розумної».

Головною відмінністю людини (гомінід) від приматів, а тим більше від інших вищих тварин є рівень розвитку розумових здібностей і формування символічної комунікації. І у тварин, і в людини достатньо розвинена психіка, яка дозволяє переживати сильні почуття, зокрема страждання й радість, ейфорію і фрустрацію, страх і печаль. У вищих тварин ці стани детерміновані конкретними чинниками й знаходяться в чисто емоційній галузі переживань. Людина здатна також переживати події ситуативно, але може роздумувати над своїми й чужими емоціями дистанційовано від конкретної ситуації. Вона моделює передбачувані емоції в плані бажаного або небажаного майбутнього, або ж аналізує свої емоційні стани, що сталися у віддаленому минулому (тижні, місяці, роки або навіть десятиліття тому). У основі такої фундаментальної психоемоційної відмінності між людьми й рештою живих істот лежить очевидна онтологічна основа.

Головний мозок людини за об’ємом приблизно в три рази перевершує мозок шимпанзе (найближчого до нас виду приматів). Відзначимо, що головний мозок шимпанзе, тим не менше, був значно більшим, ніж в інших тварин. Хоч геном шимпанзе й збігається з геномом людини на 98,7 %, проте фізіологічно, поведінково й, головне, інтелектуально між ними лежить еволюційна прірва. За шість мільйонів років після розподілу великих мавп (до яких належить шимпанзе) і гомінід (від яких походить людина) мозок шимпанзе мало змінився, тоді як у людини він фізіологічно збільшився вдвічі, а його когнітивна продуктивність збільшилася незрівнянно з мозковою продуктивністю приматів.

Психіка має цілісну фізіологічну основу – мозок. Проте наша свідомість – це не логічна машина, що видає математично бездоганні відповіді. Найімовірніше, що наша психіка має модульну природу й призначена для ефективного вирішення конкретних видів завдань для якнайкращої адаптації в складних умовах. Кожна зона головного мозку відповідає за специфічні функції. Локалізація функцій мозку стала предметом численних нейрофізіологічних досліджень. У результаті комплексного вивчення з’явилася концепція модульної моделі головного мозку. Накопичення, переміщення й обробка інформації в мозку відбувається не лінійним чином. Мозок збирає та трансформує інформацію швидше за все інтуїтивно. У нашого мозку є дивовижна здатність інтегрувати різні психічні стимули воєдино. Здатність до навмисної дії та вольових актів можливі завдяки роботі специфічних зон мозку. Лобові долі мозку допомагають будувати плани на майбутнє й забезпечують здійснення цілеспрямованої послідовної поведінки для виконання прийнятих планів. Іншими важливими зонами мозку для розвитку інтелекту є «зона Брока» (вироблення мовлення) і «зона Верніке» (розуміння мовлення).

Згідно з сучасними нейропсихологічними дослідженнями, у головному мозку не існує деякого єдиного «командного центру», що перебуває на вершині «інтелектуальної ієрархії». Очевидно, що працює саме модульний мозок. Тобто, функціонує достатньо складна мережа модулів, кожен з яких у відповідний момент («в потрібний час і в потрібному місці») активізує свої специфічні функції. Таке уявлення про діяльність диверсифікованої модульної психіки ставить під сумнів традиційні погляди філософів і психологів відносно «Я», «ego», «самості» та інших, за походженням картезіансько-кантіанських концептів, що стверджували цілісність, автономію, стабільність і самототожність «суб’єкта, який пізнає» як непорушного «центру особистості». Декарт уважав (і це було недивно в ХVII столітті), що душа це нефізична субстанція, онтологічно відокремлена від фізичного тіла людини. Тому вона знаходиться поза досяжністю законів фізики (і, картезіанської біології). Сьогодні спираючись на гіпотезу модульної психіки «стару» модерністську проблему психофізичного паралелізму можна спробувати вирішити, уявляючи психіку не як єдину, однорідну субстанцію з командним контролюючим центром – ego cogito, проте швидше як ансамбль достатньо автонімних модулів.

У межах загальної еволюції життя на Землі енцефалізацію необхідно вирізнити як специфічний і стратегічний «еволюційний тренд». Ще до початку осмисленої ноосферизації біосферного простору цей процес помітний у вищих ссавців. Неухильно відбувалося збільшення маси мозку відносно до розміру тіла. Більш прискорено розвивався мозок у приматів і гомінід. Максимуму енцефалізація досягла у homо sapiens. Якісно енцефалізація людини відрізнялася від енцефалізації приматів. Головним чином завдяки більш ефективній адаптації складної поведінки в постійно змінних кліматичних умовах.

У результаті еволюції сформувалася складна орудійна техніка й система мовленнєвої комунікації. А ці особливості дозволили багаторазово посилити інтелектуальну складову в боротьбі за існування з іншими видами. Основою високоадаптивних поведінкових стратегій і креативної інтелектуалізації був і залишається модульний багатофункціональний головний мозок. Надалі людський мозок сприяв завоюванню енергетичних ресурсів планети та почав формувати ноосферу. Наступним етапом енцефалізації є розробка, моделювання систем штучного інтелекту порівняно з людським. Після цього відбудеться значне збільшення ризиків через багаторазове технологічне прискорення (гіпотеза технологічної сингулярності). Тоді ноосфера перейде в якісно інший, складно прогнозований стан.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

84592. Потенціал спокою, його параметри, механізми походження та фізіологічна роль 49.49 KB
  Формула Нернста для розрахунку величини ПС: де R універсальна газова стала T абсолютна температура F число Фарадея [K і] концентрація іонів К в клітині [K е] концентрація іонів К поза клітиною. Особливостями проникності мембрани клітини в стані спокою вона проникна для іонів К та непроникна для іонів N. Цей білок на внутрішній поверхні мембрани розщеплює АТФ на АДФ та фосфат й використовує енергію що виділилась на транспортування трьох іонів N з клітини та двох іонів К в клітину. Отже за рахунок роботи НКН...
84593. Потенціал дії, його параметри, механізми походження та фізіологічна роль 47.44 KB
  При внутрішньоклітинній мікроелектродній реєстрації ПД окремої клітини має такий вигляд: Спочатку мембранний потенціал різко зменшується до нуля 1 фаза деполяризації ПД; потім заряд мембрани змінюється на протилежний зовні всередині 2 фаза реверсполяризації. Далі мембранний потенціал поступово повертається до вихідного рівня 3 фаза реполяризації ПД. Так розвивається фаза деполяризації ПД. Але вхід іонів N в клітину не припиняється й тепер у клітині створюється надлишок позитивних іонів N а на її поверхні надлишок аніонів...
84594. Збудливість. Критичний рівень деполяризації поріг деполяризації клітинної мембрани 43.2 KB
  Критичний рівень деполяризації поріг деполяризації клітинної мембрани. Пороговий потенціал ΔV різниця між ПС та критичним рівнем деполяризації мембрани Екр. Критичний рівень деполяризації той рівень мембранного потенціалу при зменшені до якого ПС на мембрані виникає ПД. Тобто чим менший поріг деполяризації тим вища збудливість клітини та навпаки.
84595. Зміни збудливості клітини при розвитку одиничного потенціалу дії 46.03 KB
  При розвитку на мембрані місцевого збудження та ПД збудливість клітини змінюється порізному: при розвитку місцевого збудження збудливість збільшується так як ΔV зменшується; при розвитку ПД мають місце закономірні зміни збудливості: поки деполяризація повільно прямує до Екр збудливість збільшується вище вихідного рівня вище 100 фаза супернормальної збудливості; к тільки деполяризація доходить до Екр й починається розвиток піку ПД збудливість клітини падає до нуля та починається фаза абсолютної рефрактерності повної...
84596. Значення параметрів електричних стимулів для виникнення збудження 43.28 KB
  Під анодом виникає гіперполяризація а під катодом деполяризація мембрани внаслідок складання зовнішнього та власного електричного поля. Коли під катодом відбувається деполяризація мембрани й досягає 5075 від величини порогового потенціалу в мембрані відкриваються потенціалчутливі натрієві канали через них в клітину входять іони N збільшення ступеню деполяризації під катодом. Деполяризація під катодом що повязана з відкриттям натрієвих каналів та з входом іонів N в клітину має назву локальної відповіді ЛВ. Таким чином при дії на...
84597. Механізми проведення збудження по нервових волокнам 46.51 KB
  Швидкість збільшення сили відповідає швидкості піку ПД майже відповідає швидкості збільшення сили при дії прямокутних імпульсів електричного струму набагато вища порогу. Отже на збуджену ділянку мембрани нервового волокна діє катодний електричний струм сила час дії та швидкість збільшення сили якого вищі порогу цей струм викличе деполяризацію мембрани до Екр викличе ПД на мембрані незбудженої ділянки. Ці струми в ділянці незбуджених перехватів мають вихідний напрямок; їх сила амплітуда ПД тривалість тривалість ПД швидкість...
84598. Закони проведення збудження по нервовим та м’язовим волокнам 49.29 KB
  Закон фізіологічної неперервності чи фізіологічної цілісності волокна для здійснення проведення необхідним є нормальний функціональний стан мембрани волокна. Якщо його пошкодити обробивши наприклад місцевим анастетиком типу новокаїну проведення припиниться незважаючи на те що морфологічно волокна не пошкоджені місцеві анастетики інактивують натрієві канали мембрани зміщення Екр збільшення порогу деполяризації зменшення швидкості проведення збудження з подальшим припиненням цього проведення. Закон двостороннього проведення в...
84599. Механізми проведення збудження через нервово-м’язовий синапс. Медіатор, мембранні циторецептори та блокатори нервово-м’язових синапсів 45.06 KB
  Нервовомязовий синапс утворений нервовим закінченням аксона мотонейронів та кінцевою пластинкою частина мембрани мязового волокна яка контактує з нервовим закінченням. Механізм передачі збудження через нервовомязовий синапс полягає в тому що ПД іде по мембрані нервового волокна поширюється по пресинаптичній мембрані при цьому відкриваються кальцієві канали пресинаптичної мембрани вхід іонів Са всередину нервового закінчення взаємодія з везикулами міхурці в яких є медіатор ацетилхолін рух везикул до пресинаптичної мембрани...
84600. Спряження збудження та скорочення. Механізми м’язового скорочення 45.74 KB
  Механізми мязового скорочення. Термін спряження збудження із скороченням означає взаєзвязок збудження в скелетних мязах виникнення та поширення ПД по мембрані волокна та його скорочення тобто актоміозинової взаємодії. При русі ПД по мембрані Ттрубочок в мембрані цистерн СПР відкриваються кальцієві канали іони Са2 по градієнту концентрації виходять з цистерн СПР у саркоплазму підвищення концентрації іонів Са2 в саркоплазмі міоцита з 108 до 105 ммоль л дифузія іонів Са2 до протофібрил взаємодія з регуляторним білком тропоніном...