92139

Від розвитку когнітивних здібностей до соціального інтелекту

Доклад

Логика и философия

У новонародженого немовляти в головному мозку знаходиться приблизно сто мільярдів нейронів і більше п’ятдесятьох трильйонів синапсів що зв’язують нейрони. Потім здатність мозку формувати нові синапси поступово зменшується. А таких вільних нейронів у людському головному мозку з роками стає все менше й менше. Найважливішу роль у продуктивній розумовій діяльності відіграє структурна організація головного мозку й здійснення його функцій.

Украинкский

2015-07-27

40.9 KB

0 чел.

Від розвитку когнітивних здібностей до соціального інтелекту

Фізіологічно розвинений мозок людини ще не є власне «розум». Це тільки онтологічна основа для здійснення когнітивних здібностей. ДНК людини складається з 3 мільярдів нуклеотидних основ. Ці основи згруповані в спеціалізовані ділянки, названі генами, яких налічується від 30 до 40 тисяч. Кожен ген відповідає за ту чи іншу характеристику організму, інтелект, зріст, колір очей, зокрема за патології та хвороби. Генетично обумовлений і мозок людини. У новонародженого немовляти в головному мозку знаходиться приблизно сто мільярдів нейронів і більше п’ятдесятьох трильйонів синапсів, що зв’язують нейрони. Приблизно половина всіх генів ДНК різною мірою впливають на формування центральної нервової системи. У перші тижні та місяці життя у дитини зростає кількість синаптичних зв’язків, доходячи до тисячі трильйонів. Потім здатність мозку формувати нові синапси поступово зменшується. Проте, людський мозок продовжує встановлювати нові синаптичні зв’язки. Цей процес триває все життя. У той же час деякі нейронні «системи» з віком уповільнюються в плані розгалуження. Це стосується й нейроструктур відповідальних за сприйняття мови. Саме ці нейронні мережі втрачають гнучкість до десятилітнього віку. Тенденція зменшення лінгвістичних можливостей зі збільшенням віку пояснює ті складнощі, з якими стикаються літні люди при оволодінні новими мовами. Мовні здібності безпосередньо залежать від кількості вільних нейронів, що реагують на появу нових фонем. А таких вільних нейронів у людському головному мозку з роками стає все менше й менше.

Термін «когнітивний» має достатньо широке застосування в сучасних наукових дисциплінах – лінгвістиці, нейрофізіології, неврології, психології, філософії, антропології, комп’ютерних науках і теорії штучного інтелекту. Багато що залежить також від локальних контекстів застосування поняття в окремих науках. Латинські терміни cognitio, cognoscere спочатку вказували на «вивчення, пізнання, осмислення, усвідомлення». Звідси «когнітивні здібності» – це комплексна усвідомлена діяльність керувати інтелектуальними актами, інтегруючи їх. Проте, когнітивні акти можуть бути не тільки усвідомленими й раціональними, але можуть існувати й несвідомо.

Когнітивна робота полягає головним чином в адекватному сприйнятті, обробці та творчій трансформації емпіричного й символічного досвіду. Найважливішу роль у продуктивній розумовій діяльності відіграє структурна організація головного мозку й здійснення його функцій. Уживається термін «когнітивність» найчастіше у філософії й психології там, де мова йде про пізнавальну діяльність, коли вона пов’язана з абстрагуванням, навчанням, міркуванням, розвитком інтелекту, слугує зручним інструментом для опису різних модальностей розуму.

Зачатки когнітивних здібностей у гомінід з’явилися звичайно не для того, щоб розвивати абстрактне мислення для занять математикою або філософією. Практичні завдання з виживання в агресивному середовищі вимагали точності й ефективності прийнятих рішень. Так поступово природним відбором зберігалася практична раціональність рішень, цільове планування майбутніх дій, цілеспрямованість та інтелектуальне управління діяльністю. Великого значення набував внутрішній план віртуальних (передбачуваних) дій, багаторазове уявне «примірювання» до проблемної зовнішньої ситуації, а також аналіз ризиків та альтернативних рішень. Особини з найбільш ефективними когнітивними здібностями мали перевагу в боротьбі за існування. Вони залишали потомство з цими якостями. Так вони закріплювалися поступово на видовому рівні. Адаптація до умов навколишнього середовища, що постійно змінюються, (тропічний ліс – савана) вимагала від приматів і гомінід швидкого, ефективного вирішення комплексних завдань, а отже – більшого й складніше утвореного головного мозку. Але змінювалися стрімко не лише природні умови. Чисельно збільшувалися групи homo sapiens та ускладнювалася взаємодія між ними, трансформуючись від невербальної комунікації (характерної для приматів) у напрямі домінування мовленнєвих практик.

Кора головного мозку у приматів і гомінід займає приблизно 80% об’єму мозку. При цьому її розміри збільшуються залежно від збільшення соціальної групи, що складається з представників певного біологічного виду. Річ у тім, що одна з основних функцій кори людського мозку – обробка соціальної інформації. Кожен індивідуум у групі вільно або мимоволі змушений слідкувати за поведінкою своїх «близьких» (родичів і друзів), враховувати поведінку потенційних друзів, нейтральних особин або ворогів. У великій групі окрім власне друзів є ще їхні друзі, їхні вороги. Ці соціальні ланцюжки навантажені тактичним й стратегічним соціетальним змістом, залежать від кількості групи.

Аби вдало адаптуватися до мінливого соціального середовища, необхідно було досліджувати зміст цих комунікативних ланцюжків і правильно прогнозувати поведінку оточуючих. Сьогодні політики маніпулюють такими виразами як – «дружні країни» або «країни вісі зла», тобто це вже вказівка у бік «мегадрузів» і «мегаворогів». Сепарація «друзів» від «ворогів» і визначення їхніх характеристик мали місце ще в приматів. Щоб вирізнити об’єктивну якість стосунків у групі індивідові необхідно мати високорозвинені когнітивні здібності, оскільки потрібно в розумі реконструювати спосіб мислення та можливі вчинки «іншого». Зрозуміло, що чим більше група, тим більше взаємодій і ще більше варіантів мислення й поведінкових актів, які потрібно правильно «обчислювати» й інтерпретувати. Так формуються передумови для функціонування ефективного абстрагованого теоретизування для обирання єдино вірної та безпечної поведінкової стратегії. Головний принцип такого результативного мислення – варіативність. Використання мови в гомінід набагато збільшує засоби аналізу, самоаналізу та маніпулювання членами даного співтовариства. Часті конфлікти в групі вимагали інтенсивної комунікації з метою вирішення небезпечної для співтовариства ситуації. І ті особини, які когнітивно, комунікативно й «лінгвістично» були більш розвинутими, підвищували свій статус після завершення конфлікту. Їхні гени виявлялися більш затребувані самицями й біологічним видом у цілому. Феномен «мудрості» в стародавніх культурах є наслідком виділення розумних «парламентерів» як необхідно затребуваних прогресуючим співтовариством.

Базовими характеристиками інтелектуальної діяльності, що посилили адаптацію пращурів сучасної людини до природного й соціального середовища проживання, були: здатність швидко аналізувати й оцінювати складні ситуації, спроможність актуального планування й прогнозування, здатність економного послідовного досягнення поставленої мети. Спільним знаменником таких даних була наявність високих когнітивних здібностей та розвиненого соціального інтелекту, хоча спочатку він був примітивним. Ці риси закріплювалися генетично й за допомогою механізму спадковості передавалися наступним поколінням. До того ж поведінкові патерни, засновані на розумній діяльності, постійно вдосконалювалися й поширювалися в результаті роботи механізму природного відбору.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

29003. Логический уровень базовой ИТ: назначение, структура и состав 40 KB
  Описание в виде моделей: Модель предметной области общая модель управления модель решаемых задач модель организации информационных процессов кот. разделяется на модель обработки модель обмена модель накопления и модель представлении знаний. Модель обработки включает: формализацию описание процедур: организации вычислительных процессов преобразование данных отражение данных. Модель обмена включает в себя формальное описание процедур выполняемых в компьютерной сети.
29004. Физический уровень базовой ИТ: назначение, структура, состав 33.5 KB
  Каждая подсистема содержит аппаратные и программные компоненты. Аппаратные компоненты ЭВМ различных классов. Программные компоненты – производят обработку данных представляет собой алгоритм реализующий преобразование и отображение данных прикладное программное обеспечение. Аппаратные компоненты устройства и узлы для реализации компьютерной сети модемы коммутаторы маршрутизаторы.
29005. ИТ обработки данных: назначение, структура, функционирование 30 KB
  ИТ обработки данных предназначен для решения хорошо структурированных задач задачи кот. Сбор данных. Обработка данных.
29006. ИТ управления: назначение, структура, функционирование 30 KB
  Здесь входные данные преобразуются к формату и виду пригодного для анализа. БД содержит 2 части: – данные по операциям – накапливаются в процессе функционирования организации. Виды отчётов: суммирующий отчёт данные объединены в отдельные группы и представляют собой вид суммирующих итогов сравнительные отчёты содержат данные из различных источников классифицированные по признакам для сравнения чрезвычайные отчёты формируются по запросу менеджера по его согласию.
29007. Расчёт фундаментов по второй группе предельных состояний. Определение границ условного фундамента при расчёте осадок свайных фундаментов 34 KB
  Определение границ условного фундамента при расчёте осадок свайных фундаментов. Расчёт оснований свайных фундаментов по второй группе предельных состояний по деформациям производится исходя из условия: s≤su 1 где s конечная стабилизированная осадка свайного фундамента определённая расчётом; su предельное значение осадки устанавливаемое соответствующими нормативными документами или требованиями проекта. В настоящее время в большинстве случаев свайный фундамент при расчёте его осадки s рассматривается как условный массивный...
29008. Определение осадки свайного фундамента методом послойного суммирования. Порядок расчёта 31.5 KB
  Определение осадки свайного фундамента методом послойного суммирования.1 а нагрузка передаваемая на грунт основания принимается равномерно распределённой интенсивностью: 1 где N0II расчётная нагрузка от веса здания или сооружения на уровне верхнего обреза фундамента; NcII NpII NгII вес соответственно свай ростверка и грунта в объёме уловного фундамента авсd; Ау=by·ly площадь подошвы условно гофундамента. Найденное значение pII не должнопревышать расчётное сопротивление грунта основания R на уровне нижних концов свай...
29009. Опускные колодцы. Условия применения, конструктивная схема и последовательность устройства. Классификация опускных колодцев по материалу, по форме в плане и по способу устройства стен 41.5 KB
  Опускные колодцы. Опускные колодцы могут быть выполнены из дерева каменной или кирпичной кладки бетона железобетона металла. Наибольшее распространение в современной практике строительства получили железобетонные колодцы. По форме в плане опускные колодцы могут быть круглыми квадратными прямоугольной или смешанной формы с внутренними перегородками и без них рис.
29010. Кессоны. Условия применения, конструктивная схема, последовательность производства работ 35 KB
  При залегании прочных грунтов на значительной глубине когда устройство фундаментов в открытых котлованах становится трудновыполнимым и экономически невыгодным а применение свай не обеспечивает необходимой несущей способности прибегают к устройству фундаментов глубокого заложения. Необходимость устройства фундаментов глубокого заложения может быть вызвана и особенностями самого сооружения например когда оно должно быть опущено на большую глубину заглубленные и подземные сооружения. Одним из видов фундаментов глубокого заложения наряду с...
29011. Возведение заглубленных и подземных сооружений методом "стена в грунте". Технология устройства. Монолитный и сборный варианты 66.5 KB
  Возведение заглубленных и подземных сооружений методом стена в грунте . Способ стена в грунте предназначен для устройства фундаментов и заглубленных в грунт сооружений различного назначения. Способ заключается в том что сначала по контуру будущего сооружения в грунте отрывается узкая глубокая траншея которая затем заполняется бетонной смесью или сборными железобетонными элементами. Способ стена в грунте используется при возведении фундаментов под тяжёлые здания и.