92143

Лобові долі й оптимізація когнітивних функцій

Доклад

Логика и философия

Оскільки процес пізнання обовязково містить і новизну креативний провідний елемент і пізнавальні кліше рутинні форми то спрямованість результативних пізнавальних стратегій у цілому перспективна спрямована вперед до майбутнього а не до минулого. Коли минуле стає навязливою головною метою пізнання за винятком академічної історичної науки наприклад для реконструкції та нового дизайну національної ідеї або самопізнання ідентичності пошуки власного етнонаціонального етнокультурного коріння то тоді починає працювати...

Украинкский

2015-07-27

39.82 KB

0 чел.

Лобові долі й оптимізація когнітивних функцій

У виду homo sapiens в ході еволюції мозку сформувалася саморефлексивна свідомість (унікальна для будь-яких організмів). Це еволюційне досягнення дозволяє нам утримувати у свідомій психіці певну безліч віртуальних (можливих) життєвих ситуацій. Більш того, ці ситуації можуть мати продовження в нашій уяві та ми в змозі «прораховувати» наслідки наших учинків у тій чи іншій ситуації (або її продовженні). Здійснюється зворотний зв’язок між реалізацією уявної нами ситуації та позитивним ефектом наших дій на основі всебічного аналізу ситуації. Тобто, ми постійно моделюємо ситуації та їх перевіряємо на практиці. Ті, хто більш точно «вираховує» в результаті виявляються успішнішими в даній галузі рішень і дій. За ефективність і послідовність цієї цілераціональної діяльності відповідають лобові долі.

Інфраструктурно лобові долі організовані як численні нейронні мережі. Людський мозок складний і містить сотні мільярдів нейронів (нервових клітин), структурно-функціональних одиниць нервової системи. Існують різні типи нейронів. Вони пов’язані один з одним провідними шляхами. Електричний сигнал, що породжується всередині нейрона передається іншим нейронам завдяки біохімічним реакціям. Одні з пов’язуючих шляхів є локальними й поєднують між собою найближчі нейрони. Інші довші та поєднують дистанційовані нейрони. Довгі зв’язки покриті мієліном (особливою жировою тканиною), що сприяє оптимальному проходженню електричних сигналів між нейронами. Ці зв’язки забезпечуються дендритами й аксонами. Дендрити – це короткі й розгалужені відростки нейрона, що сприймають електричні сигнали від інших нейронів. Аксон – це довгий відросток нейрона (на відміну від дендриту), по якому сигнали йдуть до інших нервових клітин. Нейрон може мати декілька дендритів та один аксон. Один нейрон пов’язаний з іншими нейронами. Кількість таких зв’язків одного нейрона може доходити до двадцяти тисяч. Передача сигналів відбувається за допомогою нейромедіаторів через синапси. Ця специфічна структура забезпечує передачу нервового імпульсу від одного нейрона до іншого (або іншої нервової клітини). Щоб сформувався синапс необхідно як мінімум дві нервові клітини. Нейрони й локальні зв’язки утворюють сіру мозкову речовину. Довгі мієлінові зв’язки утворюють білу мозкову речовину. Кожен зі ста мільярдів нейронів пов’язаний з іншими нейронами. Так формуються надскладні нейронні мережі.

Найбільш важливою формою людської діяльності, направленої на якісне перетворення світу, є активна пізнавальна діяльність. Вона має достатньо складну структуру та змістовно неоднорідна. Оскільки процес пізнання обов’язково містить і новизну (креативний провідний елемент), і пізнавальні кліше (рутинні форми), то спрямованість результативних пізнавальних стратегій у цілому перспективна, спрямована «вперед», до майбутнього, а не до минулого. Коли «минуле» стає нав’язливою, головною метою пізнання (за винятком академічної історичної науки), наприклад, для реконструкції та нового дизайну «національної ідеї», або самопізнання / ідентичності (пошуки власного етно-національного, етно-культурного коріння), то тоді починає працювати ретроактивний квазіпізнавальний механізм. У цьому разі кількість рутинних форм пізнання значно перевищує (і фактично витісняє) інноваційні форми. Така ретроактивна установка свідомості характерна для амбітних людей, які не володіють необхідними ресурсами креативності для проактивного пізнання. Мотиватори пізнання різноманітні й різнорівневі. Ними можуть бути цікавість, соціальні й практичні цілі, здійснення близьких і далеких планів, різного роду амбіції, колективні й егоїстичні мрії. Іноді патологія лобових функцій не дозволяє людям конструювати реалістичні поведінкові моделі й ситуації, а також проводити порівняльний аналіз. Тим більше такі індивідууми не спроможні провадити в життя прийняті рішення.

Розвиток інноваційних і рутинних методів пізнання відбувається в лобових долях мозку, які є складним механізмом. За допомогою новизни людина дистанціюється від минулого й за допомогою когнітивних моделей ніби переноситься в майбутнє. Завдяки роботі лобових доль можна вибудовувати нейронні моделі передбачуваних подій. Таке внутрішнє моделювання майбутніх подій передує реалізації задуманого людиною. Мету може й не буде досягнуто через об’єктивні (форсмажорні) або суб’єктивні обставини. Але якщо немає початкової когнітивної моделі бажаного результату, поетапного плану, «дорожньої карти» й точно виділених проміжних завдань, то мета напевне ніколи не буде досягнута.

Що таке новизна? Принципово, лобові долі мозку в змозі генерувати образи (емоційні форми) й когнітивні моделі (концептуальні форми) бажаного, уявного майбутнього. Мозок починає займатися «когнітивною комбінаторикою», розкладаючи й складаючи частини, форми та фрагменти минулого досвіду. Новизна з’являється в тому разі, якщо нова комбінація елементів минулого досвіду знаходить характеристики абсолютно інші, які не збігаються з «ментальними картами» минулого досвіду. Може моделюватися побутова ситуація, виробнича проблема у великій організації або спектр глобальних ризиків. Тобто, масштаби моделювання можуть бути різними, від особистого внеску до нової наукової картини світу. Для будь-якого «інноваційного прориву» необхідно звільнитися від тиску рутинного мислення. Необхідно створювати принципово нові когнітивні моделі зовнішньої реальності. Потрібно навчитися здатності генерувати ці моделі.

Лобові долі мозку відіграють найважливішу роль в інноваційній людській діяльності, а тому мають вирішальне значення у формуванні ноосфери. Їх робота зрештою дозволяє проектувати майбутнє не тільки для окремого індивіда, проте також забезпечує глобальні сценарії для розвитку людства. Фундаментальні наукові дослідження, постановка й вирішення глобальних проблем людства, планування безкризового розвитку світової економіки, створення нових поколінь ліків (вимагає багаторічних комплексних досліджень та апробації), освоєння космосу відбувається саме завдяки високорозвинутим лобовим долям мозку.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

81663. Литературная критика русского гражданственного романтизма: представители, принципы, проблематика, жанровое своеобразие статей. Роль декабристских альманахов в развитии русской романтической критики 28.98 KB
  Роль декабристских альманахов в развитии русской романтической критики. Обращавшиеся к характеристике данного периода и данного круга имен исследователи истории отечественной критики предлагали разные дефиниции: литературная критика декабристов критика революционноромантического направления критика гражданского романтизма критика гражданственного романтизма и т. Сами критики ни революционными романтиками ни тем более декабристами себя не называли. и во многом определивших темы и проблематику критики гражданственного романтизма...
81664. Типологический анализ статей А.А.Бестужева или В.К. Кюхельбекера. Жанровое и стилевое своеобразие статей 35.18 KB
  Если в статье Взгляд на нынешнее состояние русской словесности 1817 своем первом критическом выступлении в печати Кюхельбекер приветствовал обновление русской поэзии произошедшее благодаря деятельности Жуковского и воспринимал привнесенный им в литературу германический дух свободный и независимый как близкий нашему национальному духу то в статье О направлении нашей поэзия особенно лирической в последнее десятилетие 1824 он подвергал резкой критике школу Жуковского и в особенности ее подражателей за мелкость тем...
81665. Особенности развития русской литературной критики 1830-х гг. Романтическая критика на страницах ж-ла Н.А.Полевого «Московский телеграф» 35.24 KB
  Полевого создавал атмосферу новизны непрестанного поиска. Полевого; с романтических повестей Вечера на хуторе близ Диканьки начинает писательское поприще И. Полевого ярко раскрылись и в его рецензии на книгу АГалича Опыт науки изящного 1826. Полевого О романах Виктора Гюго и вообще о новейших романах 1832 обнаруживала ориентацию автора на романтизм в его французской разновидности.
81666. Философская критика (Д.В.Веневитинов, И.В.Киреевский и др.). Литературно-критическая и журналистская деятельность Надеждина 37.23 KB
  Манна философская предоснова восприятия искусства строго говоря присущая любой художественной теории в том числе классицизму романтизму и т. здесь уже ощущается недостаточной и уступает место целенаправленному включению искусства в философское наукоучение. Высокую оценку Галича получали идеи натурфилософии Шеллинга понимание природы как целесообразного целого где происходит взаимодействие противоположно направленных сил и основные положения шеллинговой философии искусства: представление о самоценности искусства об идеале как...
81667. А.С. Пушкин как литературный критик. Проблематика его литературно-критических статей и заметок; жанровое, стилевое своеобразие. Типологический анализ одной из работ 35.6 KB
  Его статьи и художественные произведения становились итогом долгих и основательных раздумий о самых разнообразных теоретических проблемах художественного творчества о предмете и назначении искусства о взаимосвязи писателя и общества об историзме и народности литературы роли критики в развитии эстетического вкуса читателей путях становления русского литературного языка и т. В многообразном по своему составу литературнокритическом наследии Пушкина есть и опыты больших историколитературных обобщений незавершенная статья О ничтожестве...
81668. Творчество А. С. Пушкина в критике разных эпох. Сравнительный типологический анализ статей В. Г. Белинского (8-я, 9-я, из цикла «Сочинения Александра Пушкина»), Д. И. Писарева («Пушкин и Белинский»), Д. С. Мережковского («Пушкин») 39.06 KB
  Пушкина в критике разных эпох. Белинского 8я 9я из цикла Сочинения Александра Пушкина Д. Вообще творчеству Пушкина Белинский посвящает огромное количество критических статей и сочинений. Обратимся к 89 статьям сочинения Александра Пушкина.
81669. Литературно-критическое тв-во Н.В.Гоголя. Типологический анализ одной из статей 40.33 KB
  Статья Плетнева Чичиков или Мертвые души Гоголя опубликованная в июльском номере Современника за 1842 г. Плетнев как и Белинский ставил Гоголя в первый ряд среди современных писателей отмечая удивительную верность автора действительности. В произведениях Гоголя П. Вяземский решительно противился тому что именем Гоголя теоретики натуральной школы пытались придать ей идейную и эстетическую целостность.
81670. Особенности развития литературной критики в 1840-е гг. Литер.критика «Отечественных записок». Славянофильская критика. Литературно-критическая позиция журнала «Современник» 34.72 KB
  Анненков определялись противостоянием двух сформировавшихся на рубеже 1830 1840х годов течений русской общественной мысли западничества и славянофильства. отстаивали необходимость исторического движения России по европейскому пути выдвигали на первый план идею свободы и самоценности человеческой личности подчеркивали исчерпанность тех начал которые составляли основу древнерусской жизни. публиковали свои статьи на страницах Москвитянина Московских литературных и ученых сборниковРусской беседы выступили против перенесения...
81671. Понятие о литературной критике, ее происхождение. Значение термина «критика» 28.26 KB
  Значение термина критика. В широком общекультурном смысле литературная критика обозначение восходящей к глубокой древности филологической рефлексии по поводу любого словесно-организованного текста. В современной западной культуре понятия литературная наука и литературная критика часто совпадают и употребляются на правах синонимов. В специальном литературоведческом смысле закрепленном отечественной гуманитарной традицией литературная критика род литературно-творческой и литературно-коммуникативной деятельности направленной на...