92154

Африканське коріння людства

Доклад

Логика и философия

років тому. років тому континент пересікався з півдня на північ глибокою долиною що різко змінило рух популяцій зявилися нові біологічні види. років тому. років тому зявилися істоти orrorin tugenensis і ardipithecus ramidus які були схожі на великих мавп але за скелетними особливостями й способом життя явно від них відрізнялися.

Украинкский

2015-07-27

42.99 KB

0 чел.

Африканське коріння людства

А) Примати

Одним з найважливіших етапів, що вплинули на успішну еволюцію людини було розселення приматів на території Африки 15 млн. років тому. У той далекий час на території африканського континенту в основному росли тропічні ліси, які були ідеальним місцем життя для великих і малих приматів.

Серед популяції приматів в Африці переважав підвид великих мавп. Один з видів великих мавп і став у результаті тривалого еволюційного розвитку спільним пращуром для homo sapiens. Після потужних геологічних процесів, приблизно 12 млн. років тому континент пересікався з півдня на північ глибокою долиною, що різко змінило рух популяцій, з’явилися нові біологічні види. Тектонічні зміни, зрештою, впливали на біологічний механізм утворення безлічі нових екологічних ніш. Окрім тропічних лісів виникли зони саван і пустелі.

Примати обох підвидів (малі мавпи та великі мавпи) почали освоювати африканський континент в умовах, що різко змінилися. Якщо раніше малі мавпи вживали зелені фрукти й листя рослин (фіброзну їжу), а великі мавпи вважали за краще харчуватися стиглими фруктами, то після зменшення площі тропічних лісів малі мавпи швидше пристосувалися до нової дієти. Що стосується великих мавп, то їм довелося постійно мігрувати переміщаючись від одного лісового масиву до іншого, щоб постійно харчуватися стиглими плодами. Проте не всім видам вдавалося зберігати «тропічну нішу». Деякі види великих мавп змогли закріпитися на прикордонній території між тропічними лісами й саванами. Цей процес закріплення приматів у новій ніші тривав багато часу й почався приблизно 7 млн. років тому. Саме тоді вважають антропологи від великих мавп відділяється сімейство гомінід (група видів), які виявилися найближчими пращурами людини. Сучасні генетичні дослідження принаймні підтверджують цю версію. Отже, у виді приматів виділилося сімейство гомінід, де сформувався рід homo, і, нарешті утворився вид homo sapiens («людина розумна»).

В) Гомініди

У ході комплексної адаптації до умов життя, що різко змінилися, гомініди почали нарощувати здібності, які дозволили їм підсилити конкурентні якості в нових нішах. Це біпедалізм, балістичне полювання й більш ефективна комунікація (у перспективі це винахід мови). Пересування на двох нижніх кінцівках (біпедалізм) з одного боку зменшував швидкість пересування тварин. В умовах тропічного лісу пересуваючись по гілках дерев ефективніше звичайно було спиратися на чотири кінцівки (плюс використовувати хвіст). Проте поза лісом, у савані пересування на двох ногах збільшувало шанси уникнути нападу хижаків, оскільки висока стійка дозволяла завчасно виявити небезпеку. До того ж, чисто візуально, тварина у вертикальному положенні здається більшою, а отже небезпечнішою. Наступна перевага полягала в тому, що при ходьбі виявлялися вільними руки, наприклад для перенесення їжі, дітей чи оборони. Надалі вільні руки відіграли величезну роль для використання примітивних інструментів, полювання, жестикуляції і так далі.

Прямоходіння мабуть стало важливим антропологічним зрушенням. Саме в період між 6 млн. і 4 млн. років тому з’явилися істоти (orrorin tugenensis і ardipithecus ramidus), які були схожі на великих мавп, але за скелетними особливостями й способом життя явно від них відрізнялися. Потім, між 4 млн. і 3 млн. років з’являються австралопітеки (australopithecus anamensis і australopithecus afarensis), які ходили прямо й досягали 1,5 м зросту. Хоч останні дослідження показують, що австралопітеки не були безпосередніми пращурами людини, а представниками тупикової гілки. Всупереч попереднім думкам, прямоходіння, що з’явилося у безпосередніх пращурів людей виникло раніше ніж поява інтелекту, а не навпаки.

Найбільш «людиноподібним» видом у той час була «плосколиця кенійська людина» (kenyanthropus platyops), з менш виступаючою щелепою, невеликими зубами, що дозволяли їсти м’яку їжу, включаючи комах, це давало великі можливості для виживання в несприятливих умовах. Після того, як 2,6 млн. років тому почалося чергове заледеніння виникли нові випробування для пращурів людини. Природні умови стали набагато менш сприятливими та вижити змогли лише ті види, які адаптувалися до суворого навколишнього середовища.

Приблизно з 2,4 млн. років до 1,5 млн. років жили в Африці представники виду homо habilis («людина уміла»). Цей вид учені назвали «людина уміла» тому, що поряд з рештками знайдено було прості кам’яні знаряддя праці. Цей вид зовні мало відрізнявся від сучасників – австралопітеків. Але розмір його мозку досягав майже 800 куб. сантиметрів, значно більше ніж у його попередників. Близько мільйона років тому «людина уміла» зникає як вид. Проте важливим є той факт, що з’являється вже не тільки новий, більш прогресивний вид, але мова йде про появу й нового роду – homo.

У Африці 1,8 мільйона років тому з’явився вид (homo erectus). Об’єм його головного мозку складав від 900 куб. сантиметрів до 1100 куб. сантиметрів. Біпедалізм був виражений дуже чітко, причому прямоходіння та біг були ефективнішими, ніж у більшості сучасних людей. Порівняно з homo habilis кам’яні знаряддя праці були досконалішими, хоч набір їх був колишнім. Приблизно 1,4 мільйона років тому пращурам людини був відомий спосіб підтримки вогню у багаттях.

Еволюція виду homo erectus привела близько 1 млн. років тому до появи виду homo antecessor. Частково групи цього виду стали мігрувати на північ Африки, а потім і в Європу. В Іспанії вид перебував приблизно 780 тис. років. Можна сказати, що це перші прадавні люди, які з’явилися в Європі. Судячи по багатьох характеристиках цей вид був пращуром неандертальців (homo neanderthalensis).

Якщо спочатку неандертальці (homo neanderthalensis) вважалися найближчими пращурами сучасної людини, то нещодавні генетичні дослідження показують, що це був окремий (тупиковий) вид гомінід. Антропологи вважають, що неандертальці жили на території Європи, Близького Сходу та Західної Азії між 230 тис. років і 28 тис. років тому. У зв’язку з адаптацією до холодного клімату їхнє тіло було відносно коротким, могутнім і кістки були набагато міцніші, ніж у нас. Але головна особливість, порівняно з іншими видами гомінід полягала в тому, що головний мозок у середньому був 1450 куб. сантиметрів (тобто навіть більше середніх показників сучасної людини, хоч лобові долі були менш розвинені). Однак, враховуючи те, що неандертальці мали в середньому більшу масу тіла, ніж homo sapiens, то розмір мозку homo neanderthalensis пропорційно менше нашого. Дуже важливим є факт поховань у неандертальців і наявність у них артефактів. За історичними мірками неандертальці раптом зникли на тих територіях, де вони успішно мешкали десятки тисяч років.

Причини зникнення неандертальців до сих пір не зрозумілі. Біологічні види (включаючи й гомінід) можуть зникнути з багатьох причин. Наприклад, коли народжуваність не може компенсувати смертність (як у сучасній Італії, Росії, Україні, Японії та інших країнах). Або, коли різко падає чисельність популяції через смерть самиць перед досягненням статевої зрілості. Це може бути також програна конкуренція з іншими видами, що живуть на одному й тому ж життєвому просторі (поява кроманьйонців у місцях заселення неандертальців), засиллі хижаків, нові тяжкі захворювання, що передаються інфекційним шляхом, природні катастрофи і так далі. Могли працювати й парадоксальні суто генетичні механізми, що знижували конкурентні якості популяцій неандертальців. Іноді, всупереч закону природного відбору, в деяких популяціях мутантний алель повністю витісняє нормальний алель. Це обумовлено випадковими статистичними причинами. Такий еволюційний процес називається дрейфуванням генів. Сьогодні навіть у лабораторних умовах не можна передбачити траєкторію дрейфу генів. Тим більше незрозуміло як відбувався дрейф генів (якщо звичайно він мав місце) сотні тисяч років тому.

C) Поява homo sapiens і розумна діяльність

Згідно з дослідженням мітохондріальної ДНК (де зберігається генетична інформація по материнській лінії) сучасні люди виду (homo sapiens sapiens) з’явилися на африканському континенті близько 200 тис. років тому. Є гіпотези й про ранішу появу «людини розумної». Розселившись на території Африки цей вид почав просуватися на північ, потім на захід (у Європу), приблизно 35 тис. років тому в східному напрямі (до Азії). На території Західної Європи кроманьйонці (homo sapiens) протягом деякого часу співіснували з неандертальцями, і, мабуть витіснили їх. Між неандертальцями й кроманьйонцями не було шлюбних стосунків. Принаймні сліди неандертальців після періоду співіснування з «людиною розумною» повністю зникають. Спосіб життя сучасної людини значно різниться з життям гомінід, які жили декілька сот тисяч років тому. Це особливо видно на дієтичній шкалі. У «меню» неандертальця м’ясо складало більше 90%, у кроманьйонців – 35% м’ясо, а інші 65% – фрукти, овочі, горіхи та мед. Сучасний європеєць споживає в середньому до 20-30% м’ясної їжі від усього щоденного раціону.

Лише з приходом нашого виду можна говорити про появу таких безумовно розумних здібностей як повноцінне абстрактне мислення й символічна комунікація. У глибоких печерах на території Європи виявлені були знаки, малюнки й артефакти, що свідчать про роботу абстрактного типу мислення (на відміну від конкретного мислення неандертальців). Найбільш вражаючим фактом інтелектуальної символічної діяльності homo sapiens є «фрески» з реалістичними зображеннями тварин у печерах верхнього плейстоцена.

Що стосується знарядь праці й інструментів, то їхнє створення й застосування відрізняються відносно високою технікою. Антропологічно ці люди мало чим відрізнялися від сучасних людей. Високий зріст, високе чоло й підборіддя, що виступає вперед, розмір мозку – 1350-1400 куб. сантиметрів, фактично такий же як і в нас. Одночасно з цим утилітарні технології, такі як виготовлення знарядь полювання, скребків, ножів та одягу, теж досягли високого рівня досконалості. Фізіологія головного мозку homo sapiens безсумнівно прогресувала й відносно до еволюції приматів достатньо прискореним чином. Технічно та функціонально вдосконалені інструменти й реалістичні зображення свідчать про посилення розумної діяльності людей.

Спосіб харчування неандертальців, а потім і homo sapiens змінився, тваринні білки й жири сприяли збільшенню продуктивності головного мозку. Племена мисливців не тільки вживали калорійнішу їжу, але вели такий спосіб життя, коли від вдалого планування й організації полювання залежало існування не лише окремих особин, але й усього племені. Попереднє планування полювання, прогнозування поведінки тварин-жертв, «виробнича» комунікація (саме полювання) є достатньо складними інтелектуальними діями навіть для сучасних людей. Такий спосіб повсякденного життя поза сумнівом позитивно вплинув на прискорену еволюцію людського мозку. Принаймні багато антропологів віддають перевагу такій гіпотезі («теорія людини-мисливця»), для пояснення еволюції мозку. Мабуть виключно мисливських груп не було, оскільки завжди була можливість доповнити раціон ягодами, фруктами й коріннями. Тому більш доцільно це суспільство називати «мисливцями й збирачами». Цей тип суспільства відрізняється невеликим розміром групи (20-30 осіб.), невеликою щільністю населення (менше 1 людини на 1 кв. км), незначною соціальною диференціацією й мандрівним способом життя. Завдяки прискореній енцефалізації (збільшенню відносної маси мозку) у гомінід поступово накопичувалися фізіологічні й поведінкові передумови, що закріпляються генетично в наступних поколіннях. У результаті сформувалося мислення здатне ефективно працювати зі складними об’єктами та виробляти відповідні складні форми поведінки. Створення витворів мистецтва передбачає наявність креативності. Розширена комунікація мала бути забезпечена мовними засобами. Усе це посилювало розвиток абстрактно-символічного мислення – очевидного маркера раціональності свідомості й розумної діяльності.

Зрозуміло, це далеко не всі аргументи, що доводять саме таку траєкторію еволюції людини. Деякі з найважливіших чинників мабуть ніколи не будуть нам відомі. Проте успіхи палеоантропології, генетики, нейрофізіології та інших наук безсумнівно вноситимуть ясність і додаткову точність у це питання. Проте ми можемо на підставі численних археологічних, палеонтологічних та антропологічних даних цілком визначено твердити про те, що протягом декількох мільйонів років свого розвитку наші двоногі пращури істотно змінилися фізіологічно (головне – значно виріс об’єм головного мозку), ускладнилася поведінка. Саме ці еволюційні прогресивні зміни роду homo стали онтологічною передумовою сучасної прискореної ноосферизації біосфери.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

2896. Проект системы охранной сигнализации. 867 KB
  Своевременно полученная информация позволяет сводить последствия любых чрезвычайных происшествий к минимуму, а главное сохранять жизнь людей и их имущество. Эта задача решается с помощью систем обеспечения безопасности: систем пожарно-охранного...
2897. Схеми регенеративного підігріву живильної води 3.63 MB
  Схеми регенеративного підігріву живильної води Раніше, було показано, що регенеративний підігрів води підвищує ККД ПТУ. Це досягається тому, що тепло пари з відбору повертається у цикл для підігріву живильної води (регенерується), а не передаєт...
2898. Паризька мирна конференція 24.48 KB
  Паризька мирна конференція. Розглянути основні післявоєнні договори, розвивати аналітичні вміння при вивченні всесвітньої історії, виховувати в учнів зацікавленість до новітнього періоду всесвітньої історії Обладнання: підручник, карта, дидакт...
2899. Контролінг на підприємстві 7.22 MB
  Сутність, завдання та функції контролінгу. Чинники виникнення контролінгу. Взаємозв'язок контролінгу з іншими функціями управління підприємством. Сутність контролінгу як функціонально відокремленого напрямку економічної роботи на підприємстві. Зародження та етапи розвитку контролінгу. Чинники виникнення контролінгу.
2900. Методы изучения генетики человека 117.5 KB
  Методы изучения генетики человека Учебно-образовательные цели: Генеалогический метод, близнецовый метод, популяционно-статистический метод, метод дерматоглифики и пальмоскопии, метод генетики соматических клеток, цитогенетический метод, биохими...
2901. Архивация данных. Назначение программ архивации. Создание архивных файлов 75.5 KB
  Архивация данных. Назначение программ архивации. Создание архивных файлов Задание 1. Заархивируйте текстовый файл и определите коэффициент сжатия. Найдите папку Урок 2. Архивация и скопируйте ее в свою рабочую папку. Далее все задания выполняй...
2902. Создание архивных файлов. Извлечение файлов из архива 43 KB
  Заархивируйте группу файлов. В контекстном меню выделенной группы объектов выберите пункт Добавить файлы в архив. Перейдите на вкладку Дополнительно и нажмите кнопку. Установить пароль. С помощью программы WinRar заархивируйте группу файлов.
2903. Генетика популяций 53.5 KB
  Генетика популяций Популяционная генетика – раздел генетики, изучающий законы и закономерности микроэволюции. Элементарной эволюционной структурой является популяция, и изучение генетических закономерностей жизни популяции позволяет понять...
2904. Биосоциальная сущность человека 109.5 KB
  Биосоциальная сущность человека Биологический вид Homo sapiens составляет часть биосферы и продукт её эволюции. Закономерности биологических процессов, происходящих на клеточном уровне и имеющие универсальное значение в природе, в полной мере п...