92175

Ключові поняття ноосферології

Доклад

Логика и философия

Відомо що теорія ноосфери знаходилася в процесі становлення впродовж більше 80 років з середини 20х років XX століття та фактично до кінця XX століття. Використовуючи поняття ноосфера необхідно розрізняти при цьому такі аспекти як поняття ноосфери ідея ноосфери і вчення про ноосферу. Після того як сформовано концептуальне ядро нової дисципліни повинні бути опрацьовані методологічні засади вивчення антропологічного сегмента ноосфери нооантропологія. Далі систематизувати й методологічно посилювати вивчення аксіологічного...

Украинкский

2015-07-27

40.03 KB

0 чел.

Ключові поняття ноосферології

Ноосферологія як нова дисципліна передбачає різні інтерпретації. Тут представлений один з «проектів» побудови методологічних принципів сучасного вчення про ноосферу. Тому термін «ноосферологія» використовується синонімічно виразу «сучасне вчення про ноосферу» або, по-іншому – «вчення про ноосферу в контексті сучасної наукової картини світу». Відомо, що теорія ноосфери знаходилася в процесі становлення впродовж більше 80 років, з середини 20-х років XX століття та фактично до кінця XX століття. Якщо ж урахувати теорію цефалізації Дана, що передувала їй, та перші формулювання біосферного розвитку, то можна говорити й про триваліший період «визрівання» вчення.

Конвергенція емерджентних технологій відіграє все значнішу роль у прискоренні планетарних трансформацій. Інформаційні технології, біотехнології, нанотехнології, роботика й інші багатообіцяючі технологічні тренди доповнюють один одного. Виникає ефект взаємного посилення технологій, розширення процесу техносоціальної глобалізації. Основні результати конвергенції такі: зростаюче прискорення транспорту й комунікації, висока продуктивність праці, взаємозалежність усіх сфер життєдіяльності, збільшення екзистенціальних ризиків. Зважаючи на постійну цивілізаційну динаміку необхідне коректування предмета ноосферології. Дисципліна повинна відображати історичні, соціальнотехнологічні й культурні зрушення в глобальному форматі.

Потрібні уточнення термінів і постійні коректування у визначеннях ключових понять. Використовуючи поняття «ноосфера», необхідно розрізняти при цьому такі аспекти як «поняття ноосфери», «ідея ноосфери» і «вчення про ноосферу». Необхідно мати на увазі те, що ноосферологія – це перспективний міждисциплінарний науковий «пілотний» проект. Ноосферологія вживається як комплексна міждисциплінарна науково-дослідна програма дослідження сукупної раціональної діяльності людства.

Такі поняття, як: «ноосфера», «ноосферологія», «біосфера», «антропосфера», «антропогенна катастрофа», «техногенна катастрофа», «стійкий розвиток», «екологія», «техносфера», «інфосфера» та інші слугують горизонтом пізнання об’єктивних характеристик ноосферної реальності.

Після того, як сформовано «концептуальне ядро» нової дисципліни, повинні бути опрацьовані методологічні засади вивчення антропологічного сегмента ноосфери (нооантропологія). Це є продовженням учення В.І. Вернадського про автотрофне людство. Тобто необхідно розглядати перспективи еволюції homo sapiens у напрямі до homo noeticus. Далі систематизувати й методологічно посилювати вивчення аксіологічного сегмента ноосфери. Наприклад, нооетика пов’язана тематично з біоетикою й наноетикою. Загальнонаукові поняття: «раціональний», «раціональна діяльність», «когнітивні практики» та інші, у контексті ноосферних досліджень потребують доповнення й переформулювання.

Масштабна наукова програма дослідження ноосфери не може ефективно працювати на попередніх методологічних принципах в умовах експоненціального зростання наукового знання. Не відкидаючи загальнонаукові универсалістські методологічні підходи, але в той же час ураховуючи тенденцію спеціалізації всередині поля теоретичних і прикладних наук, що посилюється, передбачається поглиблення дослідження, ґрунтуючись на конкретних проблемах розвитку ноосфери.

Виокремлення переліку проблем формування, існування та можливих трансформацій ноосфери стає пріоритетним завданням для розвитку ноосферології. Проблематизація у межах міждисциплінарності – це ефективний епістемологічний інструмент. Граничне методологічне положення наочного поля ноосфери вказує на фундаментальну теоретико-пізнавальну проблему – наявний епістемологічний розрив між природничонауковим, соціальним і гуманітарним пізнанням.

На відміну від релігії, політичної ідеології, наукової теорії, вчення про ноосферу – це не застигла доктрина з завершеним набором рішень, а відкритий науково-дослідний проект.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

81454. Нарушения энергетического обмена: гипоэнергетические состояния как результат гипоксии, гипо-, авитаминозов и других причин. Возрастная характеристика энергетического обеспечения организма питательными веществами 102.97 KB
  Все живые клетки постоянно нуждаются в АТФ для осуществления различных видов жизнедеятельности. Клетки мозга потребляют большое количество АТФ для синтеза нейромедиаторов регенерации нервных клеток поддержания необходимого градиента N и К для проведения нервного импульса; почки используют АТФ в процессе реабсорбции различных веществ при образовании мочи; в печени происходит синтез гликогена жиров белков и многих других соединений; в миокарде постоянно совершается механическая работа необходимая для циркуляции крови; скелетные мышцы в...
81455. Образование токсических форм кислорода, механизм их повреждающего действия на клетки. Механизмы устранения токсичных форм кислорода 135.17 KB
  Механизмы устранения токсичных форм кислорода. В большинстве реакций с участием молекулярного кислорода его восстановление происходит поэтапно с переносом одного электрона на каждом этапе. При одноэлектронном переносе происходит образование промежуточных высокореактивных форм кислорода.
81456. Окислительное декарбоксилирование пировиноградной кислоты. Последовательность реакций. Строение пируватдекарбоксилазного комплекса 123.64 KB
  Превращение пирувата в ацетилКоА описывают следующим суммарным уравнением: СН3СОСООН ND HSKo → CH3CO ∼SKo NDH H CO2 В ходе этой реакции происходит окислительное декарбоксилирование пирувата в результате которого карбоксильная группа удаляется в виде СО2 а ацетильная группа включается в состав ацетил КоА. FD ND и КоА. Окислительное декарбоксилирование пирувата Превращение пирувата в ацетилКоА включает 5 стадий Стадия I. На стадии III КоА взаимодействует с ацетильным производным Е2 в результате чего образуются ацетилКоА...
81457. Цикл лимонной кислоты: последовательность реакций и характеристика ферментов. Связь между общими путями катаболизма и цепью переноса электронов и протонов 319.89 KB
  Цикл лимонной кислоты цитратный цикл цикл Кребса цикл трикарбоновых кислот ЦТК заключительный этап катаболизма в котором углерод ацетильного остатка ацетилКоА окисляется до 2 молекул СО2. Связь между атомами углерода в ацетилКоА устойчива к окислению. В условиях организма окисление ацетильного остатка происходит в несколько этапов образующих циклический процесс из 8 реакций: Последовательность реакций цитратного цикла Образование цитрата В реакции образования цитрата углеродный атом метильной труппы ацетилКоА связывается с...
81458. Механизмы регуляции цитратного цикла. Анаболические функции цикла лимонной кислоты. Реакции, пополняющие цитратный цикл 153.56 KB
  Регуляция цитратного цикла. В большинстве случаев скорость реакций в метаболических циклах определяется их начальными реакциями. В ЦТК важнейшая регуляторная реакция - образование цитрата из оксалоацетата и ацетил-КоА, катализируемая цитратсинтазой.
81459. Основные углеводы животных, их содержание в тканях, биологическая роль. Основные углеводы пищи. Переваривание углеводов 160.55 KB
  Переваривание углеводов Гликоген – главный резервный полисахарид высших животных и человека построенный из остатков Dглюкозы. Его молекула построена из ветвящихся полиглюкозидных цепей в которых остатки глюкозы соединены α1– 4гликозидными связями. При гидролизе гликоген подобно крахмалу расщепляется с образованием сначала декстринов затем мальтозы и наконец глюкозы. Крахмал разветвлённый полисахарид состоящий из остатков глюкозы гомогликан.
81460. Глюкоза как важнейший метаболит углеводного обмена. Общая схема источников и путей расходования глюкозы в организме 139.63 KB
  Общая схема источников и путей расходования глюкозы в организме Глюкоза является альдогексозой. Циклическая форма глюкозы предпочтительная в термодинамическом отношении обусловливает химические свойства глюкозы. Расположение Н и ОНгрупп относительно пятого углеродного атома определяет принадлежность глюкозы к D или Lряду. В организме млекопитающих моносахариды находятся в Dконфигурации так как к этой форме глюкозы специфичны ферменты катализирующие её превращения.
81461. Аэробный распад — основной путь катаболизма глюкозы у человека и других аэробных организмов. Последовательность реакций до образования пирувата (аэробный гликолиз) 220.81 KB
  Все ферменты катализирующие реакции этого процесса локализованы в цитозоле клетки. Реакции аэробного гликолиза Превращение глюкозо6фосфата в 2 молекулы глицеральдегид3фосфата Глюкозо6фосфат образованный в результате фосфорилирования глюкозы с участием АТФ в ходе следующей реакции превращается в фруктозо6фосфат. В ходе этой реакции катализируемой фосфофруктокиназой фруктозо6фосфат превращается в фруктозо16бисфосфат. Продукты реакции альдольного расщепления изомеры.
81462. Распространение и физиологическое значение аэробного распада глюкозы. Использование глюкозы для синтеза жиров в печени и в жировой ткани 103.86 KB
  Использование глюкозы для синтеза жиров в печени и в жировой ткани. Основное физиологическое назначение катаболизма глюкозы заключается в использовании энергии освобождающейся в этом процессе для синтеза АТФ. Энергия выделяющаяся в процессе полного распада глюкозы до СО2 и Н2О составляет 2880 кДж моль.