92381

История антисептики и асептики. Определение понятия антисептики. Виды антисептики

Доклад

Медицина и ветеринария

Определение понятия антисептики. Виды антисептики. В народной медицине начала нашей эры в целях антисептики использовали мирру ромашку полынь тимьян розу алоэ и другие растения а также алкоголь мед сахар керосин серу ладан соль квасцы медный купорос.

Русский

2015-07-30

36.26 KB

1 чел.

История антисептики и асептики. Определение понятия антисептики. Виды антисептики.

Асептика — комплекс мероприятий, направленных на предупреждение попадания возбудителей инфекции в рану или организм человека.

Антисептика — комплекс мероприятий, направленных на борьбу с инфекцией в организме человека, предупреждение или ликвидацию инфекционного процесса.

Антисептика один из наиболее распространенных и доступных методов лечения и профилактики местных инфекционных процессов и сепсиса. В 80- 90-е годы ХХ века интерес к антисептикам и масштабы их применения резко увеличились во всех клинических специальностях.

Термин антисептика (греч. Anti – против, sepsis – гниение) впервые предложил английский ученый И.Прингл в I750 году для обозначения противогнилостного действия минеральных кислот. В XIX в. этот термин распространили на мероприятия, проводимые для предупреждения послеродовых осложнений и нагноения ран.

В народной медицине начала нашей эры в целях антисептики использовали мирру, ромашку, полынь, тимьян, розу, алоэ и другие растения, а также алкоголь, мед, сахар, керосин, серу, ладан, соль, квасцы, медный купорос.

Бурное развитие неорганической, а затем и органической химии, XVIIIXIX вв. обогатило перечень местных антимикробных препаратов неорганическими и органическими соединениями. Так в середине ХVШ в. установлено противомикробное действие минеральных кислот; в I886 г. налажено производство калия гипохлорита, в I798 - хлорной извести, в I822 натрия гипохлорита. В 18П был открыт йод, который впервые применили для обработки ран в 1885 г., а для хирургической антисептики рук – в 1888г. В 1818 г. синтезирована перекись водорода. С 1867 г. как антисептическое средство стали использовать формальдегид, с I885 г. его производное - формалин. В 1881 г. в медицинскую практику введен калия перманганат. В 80-х годах XIX в. установлено противомикробное действие малахитовой зелени, метиленового синего, сафранина и других красителей. В конце Х1Х в. в противомикробных целях стали применять уксусную и лимонную кислоты. B I863 г. в медицинской практике начали использовать карболовую кислоту, которая вскоре, благодаря работам Дж. Листера (I867) получила широкое распространение как средство профилактики послеоперационных осложнений. В I874 - I875 гг. установлено противомикробное действие салициловой кислоты.

Современную научную историю антисептики связывают с именами венского акушера И.Земмельвейса и английского хирурга Дж. Листера. Они научно обосновали и разработали, внедрив в практику антисептику как метод лечения и предупреждения развития нагноительных процессов и сепсиса. В 1847 г. И.Звммельвейс на основе многолетних наблюдений пришел к выводу, что родильная лихорадка, которая в те времена была широко распространена и давала высокую летальность, вызывается трупным ядом, передаваемым в родильных домах с помощью рук медицинского персонала. В венской больнице он ввел обязательную и тщательную обработку рук медицинского персонала раствором хлорной извести. Заболеваемость и летальность от родильной горячки в результате этой меры резко сократились, в то время как в других больницах они продолжали оставаться на высоком уровне. К сожалению, смерть Земмельвейса затормозила внедрение этого метода в широкую практику.

Основываясь на исследованиях Луи Пастера о содержании в воздухе мельчайших частиц организмов - возбудителей септических процессов, Листер сообщал, что разработал способ уничтожения этих микроорганизмов в ране и во всех вещах, с которыми соприкасается рана. В качестве такого противомикробного вещества он использовал раствор карболовой кислоты, который вносил в рану. А в последующем карболовой кислотой он обрабатывал здоровую кожу, окружающую рану, инструменты, руки

хирурга, опрыскивал воздух в операционной. Для проверки эффективности метода антисептической обработки первоначально была выбрана группа больных с открытыми переломами, которые обычно заканчивались ампутацией конечности или смертью больного. Успех метода превзошел все ожидания.

Послеоперационные осложнения и высокая летальность сдерживали развитие хирургии. «Антисептический принцип» Листера попал на плодотворную почву. В течение нескольких лет он был принят на вооружение большинством хирургических клиник Европы. Отдавая дань Земмельвейсу и Листеру, как родоначальникам антисептики, следует упомянуть, что одновременно с ними и даже раньше их химические вещества в целях профилактики и лечения ран применяли и другие врачи. К ним с полным основанием надо отнести русского хирурга Н.И. Пирогова, который в Кавказскую экспедицию I847 г. и Крымскую войну I853-I856 гг. для профилактики нагноения и лечения ран широко применял раствор хлорной извести, этиловый спирт, нитрат серебра.

Виды антисептики:

  1.  химическая. Уничтожение микроорганизмов в ране, патологическом очаге, организме больного с помощью различных химических веществ.Выделяют дезинфицирующие средства, антисептические вещества для наружного применения и химиотерапевтические средства.
  2.  Механическая. Уничтожение микроорганизмов механическими методами. Туалет раны. ПХО раны. ВХО раны. Некоторые оперативные вмешательства — вскрытие гнойников, пункции.
  3.  Физическая. Гигроскопичный перевязочный материал. Гипертонические растворы. Дренирование. Сорбенты. Факторы внешней среды — промывание и высушивание раны. Технические средства — ультразвук, лазер, рентгенотерапия.
  4.  Биологическая. Разделяется на два вида — прямого действия и опосредованного действия. Основные препараты — антибиотики, протеолитические ферменты, средства специфической пассивной иммунизации. Методы, стимулирующие неспецифическую резистентность. Вещества, стимулирующие неспецифический иммунитет. Препараты для стимуляции активного специфического иммунитета.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

23215. Філософія Нового Часу: загальна характеристика 46 KB
  Проте свою методологію він будує на принципах раціоналістичної дедукції а експеримент визнає лише як передумову пізнання що має підпорядковуватись раціональноматематичному мисленню. У першому йдеться про вихідний пункт наукового пізнання визначення принципів або начал. Третє правило вимагає дотримуватись певного порядку мислення який полягає в тому щоб починати з найпростіших і доступних для пізнання предметів і поступово сходити до складніших і важчих. Декарт вважає що людина від народження має певні вроджені ідеї які й становлять...
23216. Класична німецька філософія 36.5 KB
  Попершевсіх представників німецької класичної філософії об'єднує розуміння ролі філософії в історії людства і в розвитку світової культури. Подруге представники німецької класичної думки надали філософії вигляду широко розробленої та диференційованої спеціальної системи дисциплін ідей понять та категорій. Враховуючи ці основні риси німецької класичної філософії можна виділити також і основні проблеми дослідження яких перебуває в центрі уваги цього періоду розвитку світової філософії: проблема науковості філософії онтології...
23217. Своєрідність філософії українського духу 30.5 KB
  Філософія Укр.1 українська філософія створює оригінальне вчення про духовність. 3українська філософія створює оригінальну ідею сродної праці. Українська філософія класична тим що сама має оригінальний екзистенціональний вимір і включає в себе філософію віри надії любові які заключаються в свободі.
23218. Марксистська філософія:сучасне осмислення нових положень 33.5 KB
  Згідно із матеріалістичним розумінням історія розвитку людства класифікується як суспільнофрмаційний процес. Під суспільноекономічною формацією марксизм розуміє історичний етап розвитку людства який визначається взаємодією співвідношення економічного базиса з політичною надбудовою. марксизм визначає джерело розвитку суспільноекономічної формації і цим джерелом є класова боротьба. Маркс дає цілком працездатне визначення комунізму як мети соціального розвитку стверджуючи що комунізм це такий етап розвитку людства таке...
23219. Філософська антропологія як напрямок сучасної філософії 34 KB
  Філософська антропологія як напрямок сучасної філософії сутність антропологічного підходу зводиться до спроби визначити специфіку основи та сфери власне людського буття людської індивідуальності творчих можливостей людини виходячи із самої людини і через неї пояснити її власну природу та природу навколишнього світу. філософська антропологія в широкому значенні це філософське вчення про природу і сутність людини. історія суспільство та його установи це форми доповнення біологічної недостатності людини. в антисуспільній...
23220. Філософія екзистенціалізму – історія та проблеми 37 KB
  Філософія екзистенціалізму історія та проблеми. Хоч історичні корені екзистенціалізму сягають Давньої Греції як філософське вчення він був уголос артикульований починаючи з епохи Просвітництва. На основі їхніх славетних ключових працьБуття і час 1927 таБуття і ніщо 1943 можна вивести головні принципи екзистенціалізму. Можливо головний парадокс екзистенціалізму полягає в тім що екзистенціалісти відчувають себе здатними виробляти в рамках цього доситьтаки похмурого погляду на умови людського буття більш позитивні настанови.
23221. Філософія життя – формування нової філософської парадигми 35 KB
  Філософія життя формування нової філософської парадигми. Одним із основних джерел філософії життя є ірраціоналістичнопесімістична філософія Шопенгауєра. Філософія мислення замінюєфілософія життя. Основа життя за концепцією Ніцше це воля.
23222. Філософські ідеї психоаналізу 39 KB
  Психоаналітичний підхід є однією із найвидатніших теорій особистості. У анатомії особистості він виділяв три взаємодіючі компоненти: 1. Філософські ідеї психааналізу: 1Позитивні моменти: положення про складність та багатоплановість структури особистості; про свідоме та несвідоме; про внутрішні суперечності розвитку особистості. Далі виникла потреба у подоланні біологізаторських поглядів на особистість у соціалізації фрейдистської теорії особистості що і було здійснено неофрейдистами: К.
23223. Герменевтика як напрям сучасної філософії 31.5 KB
  Герменевтика як напрям сучасної філософії Принципове положення про історичну конкретність теоретичної діяльності та про облік широкого контексту різноманітного практичного життя суб'єкта в рамках теорії пізнання було вперше чітко сформульовано в марксистськоленінській філософії. Критикуючи вузький методологізм попередньої буржуазної філософії К. Одне з найбільш впливових в сучасної буржуазної філософії напрямків герменевтична філософія претендує на не менш ніж справді адекватне критичне розуміння наукового nізнання і самої проблеми...