92483

Опухоли: определение, классификация. Дифференциальная диагностика доброкачественных и злокачественных опухолей

Доклад

Медицина и ветеринария

Данная классификация использует числовое обозначение различных категорий для обозначения распространения опухоли а также наличия или отсутствия локальных и отдаленных метастазов. Описывает и характеризует наличие регионарных метастазов то есть в регионарные лимфатические узлы. Nx выявление регионарных метастазов не проводилось их наличие не известно. N0 Регионарных метастазов не обнаружено при проведении исследования с целью обнаружения метастазов.

Русский

2015-07-30

33.98 KB

1 чел.

Опухоли: определение, классификация. Дифференциальная диагностика доброкачественных и злокачественных опухолей.

Опухоль — патологическое разрастание тканей, самопроизвольно возникающее в различных органах, отличающееся полиморфизмом строения, обособленностью, прогрессирующим неконтролируемым ростом.

Доброкачественные.

Злокачественные.

  1.  Эпителиальные.
  2.  Соединительнотканные.
  3.  Сосудистые.
  4.  Мышечные.
  5.  Нервные.
  6.  Смешанные.

Клиническая классификация:

  1.  1 стадия — опухоль локализована, занимает ограниченный участок, не прорастает в стенку органа, метастазы отсутствуют.
  2.  2 стадия — опухоль больших размеров, может прорастать в стенку органа, но не выходить за его пределы, возможны одиночные метастазы в регионарные лимфоузлы.
  3.  3 стадия — опухоль больших размеров, распад опухоли, прорастание всей стенки органа, множественные метастазы в регионарные лимфоузлы.
  4.  4 стадия — метастазы в отдаленные органы и лимфоузлы, прорастание в соседние органы.

Данная классификация использует числовое обозначение различных категорий для обозначения распространения опухоли, а также наличия или отсутствия локальных и отдаленных метастазов.

T — tumor[править | править исходный текст]

От латинского слова tumor — опухоль. Описывает и классифицирует основной очаг опухоли.

Tis или T0 — так называемая карцинома «in situ» — то есть не прорастающая базального слоя эпителия.

T1-4 — различная степень развития очага. Для каждого из органов существует отдельная расшифровка каждого из индексов.

Tx — практически не используется. Выставляется только на время, когда обнаружены метастазы, но не выявлен основной очаг.

N — nodulus[править | править исходный текст]

От латинского nodulus — узел. Описывает и характеризует наличие регионарных метастазов, то есть в регионарные лимфатические узлы.

Nx — выявление регионарных метастазов не проводилось, их наличие не известно.

N0 — Регионарных метастазов не обнаружено при проведении исследования с целью обнаружения метастазов.

N1 — Выявлены регионарные метастазы.

M — metastasis[править | править исходный текст]

Характеристика наличия отдаленных метастазов, то есть — в отдаленные лимфоузлы, другие органы, ткани (исключая прорастание опухоли).

Mx — выявление отдаленных метастазов не проводилось, их наличие неизвестно.

M0 — Отдаленных метастазов не обнаружено при проведении исследования с целью обнаружения метастазов.

M1 — Выявлены отдаленные метастазы.

P, G[править | править исходный текст]

Для некоторых органов или систем применяются дополнительные параметры (P или G, в зависимости от системы органов), характеризующие степень дифференцировки ее клеток. G (grade) — характеризует степень злокачественности. При этом определяющим фактором является гистологический показатель — степень дифференцировки клеток. Выделяют всего 3 группы новообразований.

P (penetration) — параметр вводится только для опухолей полых органов и показывает степень прорастания их стенки.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

84511. Фізіологічна характеристика системи АВО крові. Умови сумісності крові донора і реципієнта. Проби, перед переливанням крові 50.77 KB
  Групову належність необхідно враховувати при переливанні крові. Кров донора (людина, у якої беруть кров для переливання) та реципієнта (людина, якій переливають кров) мають бути сумісними. Це означає, що плазма крові реципієнта не повинна містити аглютинінів до аглютиногенів еритроцита донора.
84512. Фізіологічна характеристика резус-системи крові Значення резус-належності при переливанні крові та при вагітності 45.14 KB
  Резус система як і система АВ0 є основною груповою системою крові. Резус система влаштована відносно простіше ніж система АВ0. Найбільш важливим сильним та поширеним аглютиногеном системи резус є Д Rh.
84513. Загальна характеристика системи травлення. Травлення в ротовій порожнині. Жування, ковтання 43.53 KB
  Система травлення забезпечує фізичну та хімічну обробку їжі та всмоктування отриманих продуктів у внутрішньому середовищі. Після потрапляння їжі в організм вона підлягає. Гідроліз та всмоктування їжі органи травної системи виконують разом та узгоджено це досягається завдяки механізмам регуляції.Механічна обробка їжі – подрібнення перемішування.
84514. Склад слини, її роль в травленні 43.47 KB
  Слина виділяється: І.Змішані Слина – змішаний секрет всіх слинних залоз. Змішана слина має 994 – 995 води решта – органічні та неорганічні речовини які забезпечують оптимум рН для дії ферментів. Слина розчиняє речовини що діють на смакові рецептори зволожує ротову порожнину змочує їжу формує та покириває харчову грудку сприяє ковтанню.
84515. Механізми утворення слини, первинна та вторинна слина 41.82 KB
  В дольках ацинусах слинних залоз утворюється первинний секрет який є ізотонічним однаковим за йонним складом по відношенню до плазми крові і містить ферменти що секретуються ацинарними клітинами. Секреторний цикл – це послідовна зміна станів секреторних клітин які виділяють ферменти та слиз. Для клітин які виділяють ферменти можна визначити такі фази секреторного циклу: 1.
84516. Регуляція слинновиділення. Вплив властивостей подразника на кількість і якість слини 43.06 KB
  Слиновиділення має нервову та гуморальну регуляцію проте основну роль у регуляції виконує нервова система. Слиновиділення знаходиться під контролем як симпатичної так і парасимпатичної нервових систем. Індукують слиновиділення секреторні центри довгастого мозку аферентні активуючі імпульси до якого надходять від рецепторів язика ротової порожнини та піднебіння смакові та тактильні від носової порожнини нюхові рецептори та від вищих відділів мозку думка про їжу. Від всіх цих рецепторів інформація про характер їжі надходить до...
84517. Методи дослідження секреторної функції шлунку у людини. Склад і властивості шлункового соку. Механізми секреції хлористоводневої кислоти 43.63 KB
  На тваринах секреторну функцію шлунка досліджують такими методами: 1. Свищ fistul шлунка – трубка що вставляється в порожнину шлунка. Свищ шлунка можна комбінувати з езофаготомією операцією по вирізанню стравоходу. Добутий таким чином шлунковий сік відноситься до того який виділяється під час 1ої фази шлункової секреції бо їжа не подразнила слизову оболонку шлунка тому в даному соці буде менше ферментів і більше електролітів.
84518. Склад і властивості шлункового соку 45.22 KB
  Значення радіального градієнту заключається в тому що чим ближче до стінки тим pH нижчий висока кислотність а чим ближче до центру шлунка тим він вищий низька кислотність. Активуються вони тільки в порожнині шлунка за рахунок соляної кислоти. Ферменти виділяють залози всіх відділів шлунка. Соляна кислота що являється одним із найважливіших компонентів шлункового соку виділяється парієтальними клітинами яких багато в залозах тіла та дна шлунка та мало в залозах пілоричного відділу шлунка.
84519. Складно-рефлекторна (цефалічна) фаза регуляції шлункової секреції 42.2 KB
  Кількість та склад шлункового соку змінюється особливо після вживання їжі. В значній мірі кількість та склад соку залежить від характеру подразника кількість та склад їжі. Натще секретується невелика кількість шлункового соку до 10 мл на годину. Після прийому їжі виділення шлункового соку значно збільшується росте його кислотність та вміст ферментів.