92513

Возникновение воспитания

Доклад

Педагогика и дидактика

К вопросу об источниках изучения первобытного воспитания Изучение воспитания в первобытном обществе сопряжено со специфическими сложностями в силу отсутствия серьезных письменных свидетельств. Картину детства человеческой цивилизации зарождения воспитания помогает восстановить изучение памятников материальной...

Русский

2015-08-03

19.69 KB

0 чел.

Возникновение воспитания.

К вопросу об источниках изучения первобытного воспитания

Изучение воспитания в первобытном обществе сопряжено со специфическими сложностями в силу отсутствия серьезных письменных свидетельств. Картину детства человеческой цивилизации, зарождения воспитания помогает восстановить изучение памятников материальной и духовной культуры, языка, фольклора. Огромное значение для реконструкции воспитания в первобытную эпоху имеют этнографические данные о жизни немногих племен, сохранивших черты первобытности. Речь идет, во-первых, о сведениях, касающихся редкостных сообществ, не тронутых современной цивилизацией, и, во-вторых, о трудах ученых и путешественников XIII - начала XIX в., содержащих описание жизни аборигенов Австралии, Африки, Полинезии, Дальнего Востока, Сибири, Южной и Северной Америки, которых застали на стадии первобытного развития. К числу предметов и знаков воспитания эпохи первобытности можно отнести находки археологов: орудия труда и быта, примитивные детские игрушки, наскальные изображения и пр. Красноречивые свидетельства о воспитании, принятом у древних людей, донесли народные игры, обряды, развлечения, фольклор, корни которых уходят в тьму веков. Плодотворным средством познания является изучение метафорического уровня того или иного языка (поговорки, пословицы, эпос и пр.). Например, древнее латинское выражение "собирать виноград в ежевике" означает совет учиться быть терпимым к сородичам.

Концепции происхождения воспитания

Мировая наука предлагает несколько концепций происхождения воспитания. К числу традиционных относятся эволюционно-биологическая теория (Ш. Летурно, Дж. Симпсон, А. Эспинас) и психологическая теория (П. Монро). Представители эволюционно-биологической теории сближали воспитательную деятельность людей первобытного общества с присущей высшим животным инстинктивной заботой о потомстве. П. Монро объяснял происхождение воспитания проявлением у детей бессознательного инстинкта к подражанию взрослым. Сходно в обеих теориях утверждение, что первобытное воспитание возникло как постепенное приспособление детей к существовавшему порядку вещей. Как писал в этой связи П. Монро, "мир первобытного человека сосредоточен в настоящем. У него почти нет сознания прошлого и будущего. Его воспитание есть лишь приспособление к среде".

Многие современные исследователи, соглашаясь с необходимостью учитывать при рассмотрении вопроса о происхождении воспитания преемственность между формами рассудочной деятельности у некоторых высших животных и у человека, делают акцент на качественных социальных характеристиках, которые отличали человеческое воспитание при его зарождении в виде особого вида деятельности.

 На первой ступени развития первобытного общества — в дородовом обществе — люди присваивали готовые продукты природы и занимались охотой. Процесс добывания средств существования был по-своему несложным и в то же время трудоемким. Охота на крупных зверей, тяжелая борьба с природой могли осуществляться только в условиях коллективных форм жизни, труда и потребления. Все было общим, между членами коллектива отсутствовали социальные различия. Общественные отношения в первобытном обществе совпадают с кровнородственными. Разделение труда и социальных функций в нем базировалось на естественнобиологических основах, вследствие чего существовало разделение труда между мужчинами и женщинами, а также возрастное деление общественного коллектива. Дородовое общество делилось на три возрастные группы: дети и подростки; полноценные и полноправные участники жизни и труда; пожилые люди и старики, не имеющие уже физических сил для полноценного участия в общей жизни (на дальнейших ступенях развития первобытнообщинного строя число возрастных групп увеличивается). Родившийся человек сначала попадал в общую группу подрастающих и стареющих, где он возрастал в общении со сверстниками и стариками, умудренными опытом. Интересно, что латинское слово еducarе означает буквально «вытягивать», в более широком переносном значении «выращивать», соответственно русское «воспитание» имеет своим корнем «питать», его синоним «кормить», откуда «вскармливание»; в древнерусской письменности слова «воспитание» и «вскармливание» — синонимы. Войдя в соответствующий биологический возраст и получив некоторый опыт общения, трудовые навыки, знания правил жизни, обычаев и обрядов, человек переходил в следующую возрастную группу. С течением времени этот переход стал сопровождаться так называемыми инициациями, «посвящениями», т. е. испытаниями, во время которых проверялась подготовка молодежи к жизни: умение переносить лишения, боль, проявлять храбрость, выносливость. Отношения между членами одной возрастной группы и отношения с членами другой группы регулировались неписаными, нестрого выполняемыми обычаями и традициями, которые закрепляли складывающиеся социальные нормы. В дородовом обществе одной из движущих сил развития человека остаются еще и биологические механизмы естественного отбора и приспособления к среде. Но по мере развития общества складывающиеся в нем социальные закономерности начинают играть все большую роль, постепенно занимая главенствующее место. В первобытном обществе ребенок воспитывался и обучался в процессе своей жизнедеятельности, участия в делах взрослых, в повседневном общении с ними. Он не столько готовился к жизни, как это стало позже, сколько прямо включался в доступную для него деятельность, вместе со старшими и под их руководством приучался к коллективному труду и быту. Все в этом обществе было коллективным. Дети тоже принадлежали всему роду, сначала материнскому, затем отцовскому. В труде и повседневном общении со взрослыми дети и подростки усваивали необходимые жизненные навыки и трудовые умения, знакомились с обычаями, учились выполнять обряды, сопровождавшие жизнь первобытных людей, и все свои обязанности, полностью подчинять себя интересам рода, требованиям старших. Мальчики участвовали вместе со взрослыми мужчинами в охоте и рыбной ловле, в изготовлении оружия; девочки под руководством женщин собирали и выращивали урожай, готовили пищу, делали посуду и одежду. На последних этапах развития матриархата появились первые учреждения для жизни и воспитания подрастающих людей—дома молодежи, отдельные для мальчиков и девочек, где под руководством старейшин рода они готовились к жизни, труду, «посвящениям». На стадии патриархальной родовой общины появились скотоводство, земледелие, ремесло. В связи с развитием производительных сил и расширением трудового опыта людей усложнялось и воспитание, которое приобрело более многосторонний и планомерный характер. Дети приучались к уходу за животными, земледелию, ремеслу. Когда возникла необходимость в более организованном воспитании, родовая община поручала воспитание подрастающего поколения наиболее опытным людям. Наряду с вооружением детей трудовыми умениями и навыками они знакомили их с правилами зародившегося религиозного культа, преданиями, обучали письму. Сказания, игры и танцы, музыка и песни, все народное устное творчество играло огромную роль в воспитании нравов, поведения, определенных черт характера. В результате дальнейшего развития родовая община стала «самоуправляющейся, вооруженной организацией» (Ф. Энгельс). Появились зачатки военного воспитания: мальчики учились стрелять из лука, пользоваться копьем, ездить верхом и т. д. В возрастных группах появилась четкая внутренняя организация, выделились вожаки, усложнилась программа «посвящений», к которым готовили молодежь специально выделенные старейшины рода. Стало уделяться больше внимания усвоению начатков знаний, а с появлением письменности и письму. Осуществление воспитания особыми людьми, выделенными родовой общиной, расширение и усложнение его содержания и программы испытаний, которыми оно завершалось, — все это свидетельствовало о том, что в условиях родового строя воспитание начало выделяться как особая форма общественной деятельности.

 


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

23008. Зв’язок мовознавства з іншими науками 43 KB
  Звязок мовова з іншими науками. Такі кардинальні проблеми загального мовознавства як зв'язок мови і мислення взаємовідношення між мовою і суспільством специфіка відображення людиною довкілля в мові знаковість мови мовні універсалії методи і методики лінгвістичного дослідження не можуть бути розв'язані без філософії. Зв'язок мовознавства з історією як і з іншими науками є обопільним. Зв'язок мовознавства з логікою яка вивчає форми вираження одиниць мислення понять суджень умовиводів полягає в тому що проникнути в...
23009. Мовознавство загальне і конкретне (часткове) 34 KB
  Мовознавство або лінгвістика наука про природну людську мову загалом і про всі мови світу як її індивідуальних представників. Конкретне мовознавство вивчає окремі мови україністика полоністика богемістика русистика або групи споріднених мов славістика германістика романістика тощо. Окремі мови різняться ступенем унормованості стилістичною диференціацією мовних засобів багатство словника. Загальне мовознавство вивчає загальні особливості мови як людського засобу спілкування а також структуру й закономірності функціонування...
23010. Мовознавство теоретичне і прикладне 31.5 KB
  Мовознавство або лінгвістика наука про природну людську мову загалом і про всі мови світу як її індивідуальних представників. Прикладне мовово напрям у мовознавстві який опрацьовує методи вирішення практичних завдань повязаних із використанням мови. Теоретичне мовознавство включає лише лінгвістичні проблеми що стосуються найсуттєвіших ознак мови як суспільного явища в її відношенні до інших явищ дійсності. У такому разі загальне мовознавство лінгвістична дисципліна яка вивчає всі мови світу і є ніби узагальненням конкретних...
23011. Основні проблеми загального мовознавства 30.5 KB
  Основні проблеми загального мовова Мовознавство або лінгвістика наука про природну людську мову загалом і про всі мови світу як її індивідуальних представників. Загальне мовознавство вивчає загальні особливості мови як людського засобу спілкування а також структуру й закономірності функціонування всіх мов світу. До них належать суть мови її природа походження закони розвитку звязок із мисленням культурою. Цей курс охоплює такі основні проблеми: природу і сутність мови в науці немає єдиного розуміння цієї проблеми різні напрями...
23012. Методи дослідження в мовознавстві 35 KB
  Методи дослідження в мовові Термін метод від гр. дослідження вчення шлях пізнання неоднозначний: він уживається в загальнонауковому філософському значенні у спеціальнонауковому що стосується певної галузі науки: в значенні прийом спосіб дії яке звичайно позначається словом методика. їх часто називають методами. наведення метод дослідження згідно з яким на підставі знання про окреме роблять висновок про загальне.
23013. Синхронічний та діахронічний аспекти вивчення мовних одиниць 33 KB
  syn разом і chronos час тобто одночасність 1 стан мови в певний момент її розвитку в певну епоху; 2 вивчення мови в цьому стані в абстракції від часового чинника. dia через і chronos час тобто різночасність 1 історичний розвиток мови; 2 дослідження мови в часі в її історичному розвитку. Поступові кількісні зміни у мові протягом століть зумовили Якісні зміни причому такі що сучасному мовцеві важко зрозуміти давні тексти. Відповідно в мовознавстві розрізняють стан мови та розвиток мови.
23014. Проблема походження мови, основні теорії походження мови 43.5 KB
  Проблема походження мови основні теорії походження мови. Проблема походження мови є дуже складною. проблему походження мови порушувалася в межах філософських дискусій про сутність мови. Представники школи Платона вважали що назви предметам даються не довільно а відповідно до їх Природи що свідчить про природний характер мови і відповідно закономірну біологічну зумовленість її виникнення.
23015. Синтагматичний та парадигматичний аспекти дослідження мовних одиниць 28 KB
  Синтагматичний та парадигматичний аспекти дослідження мовних одиниць. Синтагматика один із двох системних аспектів у вивченні мови який розглядає відношення між послідовно розташованими одиницями за їхнього безпосереднього поєднання в реальному потоці мовлення або в тексті тобто сполучуваність мовних одиниць. Парадигматична методика охоплює опозиційний прийом на основі зіставлення і протиставлення мовних одиниць встановлюються їх диференційні ознаки а на основі спільності й відмінності одиниці об'єднуються в різні парадигматичні...
23016. Фактори розвитку мов. Поняття національна мова, літературна мова 29 KB
  Поняття національна мова літературна мова. Літературна мова унормована мова суспільного спілкування загальноприйнята в писемній та усній практиці. Літературна мова одна із форм національної мови що існує поряд з іншими її формами діалекти просторіччя мова фольклору.мови нормованість кодифікованість полі функціональність загально значущість наявність не тільки писемного а й усного різновиду.