92526

Образовательные реформы и контрреформы в России 19 века (уставы, система образования, типы школ)

Доклад

Педагогика и дидактика

Реформами в сфере образования создавалась преемственность между начальным средним и высшим образованием отрывался1ё доступ в гимназии и вузы всем сословиям при условии оплаты обучения и допускалась частная инициатива в открытии начальных и средних школ.

Русский

2015-08-03

16.34 KB

3 чел.

Образовательные реформы и контрреформы в России 19 века(уставы, система образования, типы школ).

Реформами в сфере образования создавалась преемственность между начальным, средним и высшим образованием, отрывался1ё доступ в гимназии и вузы всем сословиям при условии оплаты обучения и допускалась частная инициатива в открытии начальных и средних школ. Последнее обусловило многообразие форм учебных заведений. Так, начальная школа оказалась представлена широким спектром учреждений от церковно-приходских до земских, считавшихся лучшими в пореформенной России. Средние учебные заведения по уставу 1864 г. - гимназии общие (с преподаванием одного латинского языка), классические (с двумя древними языками) и реальные (без изучения древних языков). Последние в начале 1870-х гг. были преобразованы в реальные училища, выпускники которых могли поступать только в технические вузы. Доступ в университеты открывался лишь выпускникам классических гимназий. Университетский устав 1863 г. восстановил автономию университетов, существовавшую в начале XIX в., в организации учебного процесса, в распределении бюджета, в выборах ректора и деканов, в присуждении ученых степеней и т.п. Власть попечителя ограничивалась общим контролем.

В общем ряду реформ 60-80-х годов существенное место занимали школьные и университетские реформы, а также реформа цензуры. Развитие капитализма требовало отмены сословных ограничений для разночинной интеллигенции, наиболее зажиточной части крестьян и квалифицированных рабочих. Развивавшаяся промышленность нуждалась в массовой квалифицированной рабочей силе, что требовало решительного расширения начального образования. Все это и обусловило реформы системы просвещения. В 1863 г. был утвержден новый университетский устав, который ввел автономию университетов. Ректоры стали избираться Советами университетов, а деканы - Советами факультетов. Советы избирали на должности (по конкурсу) профессоров и преподавателей. Однако министру народного просвещения принадлежало право утверждения в должности избранных Советами лиц, а попечитель учебного округа осуществлял контроль за деятельностью университетов и имел право отменять решения их Советов. В 1869 г. были открыты высшие женские курсы университетского типа в Петербурге (высшие Бестужевские курсы), а затем в Москве, Киеве и Казани. Начали работать врачебные женские курсы.

В 1864 г. был утвержден новый устав гимназий и прогимназий (дававших неполное среднее образование), вводивший в средней школе всесословный принцип обучения, открыты были и женские гимназии. В том же 1864 г. утверждено "Положение о начальных народных учили­щах". Народные училища открывались как Министерством про­щения, так и земствами и частными лицами. Однако под контролем государственных чиновников, для чего в каждой губернии утверждались должности директора и инспекторов народных училищ. Программы обучения утверждались министерством и контролировались уездными и губернскими училищными советами. Либерализация идеологического контроля в системе образования была дополнена некоторой либерализацией цензуры. Новые сменные правила о цензуре, принятые 6 апреля 1865 г., от­няли предварительную цензуру на книги объемом более 10 печатных листов, хотя для массовой литературы (книг, брошюр менее 10 листов) предварительная цензура сохранялась. Периодическая печать (газеты, журналы) с разрешения министра внутренних дел освобождалась от предварительной цензуры, но за опубликование чего-либо преступного с точки зрения правительства авторы и издатели могли быть привлечены к судебной ответственности, а при обнаружении “вредного направления” подлежали административной ответственности (предостережению, штрафу).

Половинчатый характер цензурной реформы усугублялся тем, что цензура с 1863 г. была передана из Министерства народного просвещения в Министерство внутренних дел, в составе которого было создано Главное управление по делам печати.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

20584. Політика українізації та коренізації: суть, причини, наслідки 31 KB
  Політика українізації та коренізації: суть причини наслідки. складовою частиною національнокультурних процесів в Україні була політика українізації що проводилася в роки НЕПу. Політика українізації була складовою частиною політики коренізацїі яку запровадило партійне керівництво на підставі рішень XII з'їзду РКПб квітень 1923 р. Для проведення українізації було створено комісію на чолі з секретарем ЦК КПбУ В.
20585. Проведення сталінської політики воєнного-комуністичного штурму в Україні: результати, наслідки 35.5 KB
  складовою частиною національнокультурних процесів в Україні була політика українізації що проводилася в роки НЕПу. Політика українізації була складовою частиною політики коренізацїі яку запровадило партійне керівництво на підставі рішень XII з'їзду РКПб квітень 1923 р. Для проведення українізації було створено комісію на чолі з секретарем ЦК КПбУ В. Українська Інтелігенція стала рушійною силою українізації.
20586. МАКРОЭКОНОМИЧЕСКОЕ РАВНОВЕСИЕ НА ТОВАРНОМ РЫНКЕ В МОДЕЛИ СОВОКУПНЫХ ДОХОДОВ И РАСХОДОВ 18.84 KB
  Располагаемый доход (Yd) – доход, остающийся после всех налоговых выплат. Средняя склонность к потреблению – это выраженная в процентах доля любого данного располагаемого дохода, идущая на потребление...
20587. Сталінський терор проти укр. народу в 20-30 рр. ХХ ст 38 KB
  На початку цього періоду боротьба за незалежність України завершилася поразкою. Кращі борці за волю України загинули. Найбільша частина України з населенням майже 40 мли стала об'єктом небаченого за своїми масштабами експерименту який на думку його ініціаторів мав на меті побудову найпередовішої в світі економічної та політичної системи. південні степові райони України.
20588. Соціально-економічний та політичний розвиток західноукраїнських земель в 1920-30-ті рр.. 32.5 KB
  українців у Чехословаччині 455 тис. у Румунії 790 тис. Українці проживали на території 146 тис. Українців звільняли з державних установ в тому числі і з повітових а на землях Галичини були поселені понад 200 тис.
20589. Заснування організації українських націоналістів ОУН. Розкол в ОУН. А.Мельник, С.Бандера 28 KB
  Заснування організації українських націоналістів ОУН. Розкол в ОУН. Не здійснилися та й не могли здійснитись сподівання ОУН на допомогу гітлерівської Німеччини у відновленні української державності. Спроба українських патріотів з числа членів ОУН проголосити ЗО червня 1941 р.
20590. Українське питання в міжнародних стосунках напередодні Другої світової війни. Пакт Молотова-Ріббентропа і українські землі. Похід червоної армії в західну Україну 36.5 KB
  Українське питання в міжнародних стосунках напередодні Другої світової війни. Це робило українське питання клубком серйозних суперечностей а українську карту серйозним козирем у дипломатичній грі. Українське питання у вузькому розумінні це питання про місце і роль українського чинника у внутрішньому житті держав до складу яких входили українські землі у широкому це питання про умови і механізм возз'єднання українських земель та створення власної української державності. Напередодні Другої світової війни чітко визначилися три групи...
20591. Німецько-фашистський окупаційний режим в Україні. Радянський партизанський рух у більшовицьке підпілля 55 KB
  Майже по 200 тис. осіб знищили гітлерівці в Янівському Станіславському Львівському Рівненському Проскурівському і Славутському майже по 100 тис. У Миколаєві в двох таборах Шталаг № 364 та Дулаг № 162 знищено ЗО тис. У Дарницьких таборах загинуло понад 130 тис.
20592. Український національно-визвольний рух в роки Другої світової війни. ОУН і УПА 29.5 KB
  ОУН і УПА. На початку війни Організація українських націоналістів ОУН виступила проти Москви у союзі з німцями. ОУН планувала використати ці частини для утворення в майбутньому національної армії а німці мали намір використовувати їх для каральних акцій спрямованих передусім проти поляків і євреїв. На проголошення незалежної Української держави німці не погодилися: український уряд було розігнано а деяких його діячів заарештовано що поглибило розкол в ОУН на два крила.