92542

Предпосылки, характер и последствия формирования русского централизованного государства в 14 середине 16 веков

Доклад

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

Причины усиления Москвы и возвышения московских князей: выгодное географическое положение города который был расположен в узле дорог ведущих из Южной Руси в Северную и из Новгородской земли в Рязанскую; таланты и ловкость первых московских князей умевших использовать выгоды своего положения.

Русский

2015-08-03

17.46 KB

0 чел.

Предпосылки, характер и последствия формирования русского централизованного государства в 14-середине 16вв.

Центром объединения русских земель стало Московское княжество. Оно начало существовать со 2-ой пол. XIII в. Сам же город Москва был основан Юрием Долгоруким в 1147 г. Первоначально Москва была крепостью, поставленной на южной границе Суздальской земли, и принадлежала владимирским князьям.

Причины усиления Москвы и возвышения московских князей:

  1.  выгодное географическое положение города, который был расположен в узле дорог, ведущих из Южной Руси в Северную и из Новгородской земли - в Рязанскую;
  2.  таланты и ловкость первых московских князей, умевших использовать выгоды своего положения.

Князь Иван Даниилович Калита (1276-1363 гг.) исхлопотал себе разрешение «доставлять выход» в Орду своими средствами без участия татарских сборщиков дани. Т.е., был устранен главный повод для набегов татар. Калита способствовал переводу в Москву из Владимира митрополита Петра и строительству знаменитого Успенского собора наподобие Успенского собора Владимирского, Москва стала и духовной столицей всей Руси.

Преемники Ивана Калиты - Семен Гордый и Иван II Красный продолжали увеличивать территорию Московского княжества. Великое стояние на Угре (1480 г.) закончилось отступлением татар. В 1487г. была взята Казань, а в 1514 г. присоединен Смоленск.

Русское централизованное государство в основном оформилось к середине XVI в

Московское княжество было окружено отовсюду русскими владениями: господина Великого Новгорода, князей тверских, ростовских, ярославских, рязанских. Подчинив себе этих князей. Иван III превратился в единого государя целой русской народности.

Сначала его политика была удельной, а потом — национальной. Везде и во всем проводилась мысль, что великий московский князь есть единодержавный и самодержавный монарх, которому одинаково подчинены как его служилые князья, так и простые слуги.

Новый взгляд о народном единодержавном государе вел к переменам и в дворцовой жизни: к установлению придворного этикета, к большой пышности и торжественности обычаев, к усвоению разных эмблем и знаков - символов власти. Так, вместе с объединением Северной Руси совершалось превращение московского уделы. Как и в других русских землях, высшими органами власти были князь, совет бояр и вече. Степень политического влияния и власть каждого их этих органов были здесь различны. Ведущую роль в политической жизни играли бояре. Они распоряжались княжеским столом, приглашали и смещали князей. Корпоративным органом галицкого боярства был Боярский совет (прообраз Боярской думы). Князья искали себе поддержку в вече. Однако вече не стало реальной силой.

(Про Галицко-Волынское княжество…)


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

84509. Коагуляційний гемостаз, його фізіологічне значення 62.99 KB
  В результаті таких змін утворюється фібриновий згусток – тромб що закриває отвір пошкодження у судині.Перетворення фібриногену у фібрин; Взаємний зв’язок цих фаз полягає в тому що продукт попередньої реакції ініціює наступну автокаталітичний процес. Утворення фібрину – складний процес. Спочатку утворюється фібринмономер потім він полімеризується – утворюється фібринполімер.
84510. Коагулянти, антикоагулянти, фактори фібринолізу, їх фізіологічне значення 43.06 KB
  Збереження рідкого стану крові – одного з найбільш важливих параметрів гомеостазу – головна функція системи регуляції аґреґатного стану крові та колоїдів. Прискорення згортання крові називають гіперкоагулемією а сповільнення – гіпокоагулемією. Рідкий стан крові забезпечується такими механізмами. Стінки судин та форменні елементи крові мають негативний заряд що відштовхує клітини крові від судин.
84511. Фізіологічна характеристика системи АВО крові. Умови сумісності крові донора і реципієнта. Проби, перед переливанням крові 50.77 KB
  Групову належність необхідно враховувати при переливанні крові. Кров донора (людина, у якої беруть кров для переливання) та реципієнта (людина, якій переливають кров) мають бути сумісними. Це означає, що плазма крові реципієнта не повинна містити аглютинінів до аглютиногенів еритроцита донора.
84512. Фізіологічна характеристика резус-системи крові Значення резус-належності при переливанні крові та при вагітності 45.14 KB
  Резус система як і система АВ0 є основною груповою системою крові. Резус система влаштована відносно простіше ніж система АВ0. Найбільш важливим сильним та поширеним аглютиногеном системи резус є Д Rh.
84513. Загальна характеристика системи травлення. Травлення в ротовій порожнині. Жування, ковтання 43.53 KB
  Система травлення забезпечує фізичну та хімічну обробку їжі та всмоктування отриманих продуктів у внутрішньому середовищі. Після потрапляння їжі в організм вона підлягає. Гідроліз та всмоктування їжі органи травної системи виконують разом та узгоджено це досягається завдяки механізмам регуляції.Механічна обробка їжі – подрібнення перемішування.
84514. Склад слини, її роль в травленні 43.47 KB
  Слина виділяється: І.Змішані Слина – змішаний секрет всіх слинних залоз. Змішана слина має 994 – 995 води решта – органічні та неорганічні речовини які забезпечують оптимум рН для дії ферментів. Слина розчиняє речовини що діють на смакові рецептори зволожує ротову порожнину змочує їжу формує та покириває харчову грудку сприяє ковтанню.
84515. Механізми утворення слини, первинна та вторинна слина 41.82 KB
  В дольках ацинусах слинних залоз утворюється первинний секрет який є ізотонічним однаковим за йонним складом по відношенню до плазми крові і містить ферменти що секретуються ацинарними клітинами. Секреторний цикл – це послідовна зміна станів секреторних клітин які виділяють ферменти та слиз. Для клітин які виділяють ферменти можна визначити такі фази секреторного циклу: 1.
84516. Регуляція слинновиділення. Вплив властивостей подразника на кількість і якість слини 43.06 KB
  Слиновиділення має нервову та гуморальну регуляцію проте основну роль у регуляції виконує нервова система. Слиновиділення знаходиться під контролем як симпатичної так і парасимпатичної нервових систем. Індукують слиновиділення секреторні центри довгастого мозку аферентні активуючі імпульси до якого надходять від рецепторів язика ротової порожнини та піднебіння смакові та тактильні від носової порожнини нюхові рецептори та від вищих відділів мозку думка про їжу. Від всіх цих рецепторів інформація про характер їжі надходить до...
84517. Методи дослідження секреторної функції шлунку у людини. Склад і властивості шлункового соку. Механізми секреції хлористоводневої кислоти 43.63 KB
  На тваринах секреторну функцію шлунка досліджують такими методами: 1. Свищ fistul шлунка – трубка що вставляється в порожнину шлунка. Свищ шлунка можна комбінувати з езофаготомією операцією по вирізанню стравоходу. Добутий таким чином шлунковий сік відноситься до того який виділяється під час 1ої фази шлункової секреції бо їжа не подразнила слизову оболонку шлунка тому в даному соці буде менше ферментів і більше електролітів.