92589

Проблема періодизації розвитку. Концепції К.Юнга, Е.Еріксона, Д.Ельконіна. Соціальна та історична мінливість вікових меж розвитку

Доклад

Психология и эзотерика

Автономія чи сором або сумніви. 1,5-3 (4) роки. Дитина усвідомлює свою індивідуальність і саму себе як активну діючу істоту. Але життєва активність дитини не завжди є позитивною, і це стає причиною осуду її поведінки дорослими.

Украинкский

2015-08-03

18.22 KB

3 чел.

Проблема періодизації розвитку. Концепції К.Юнга, Е.Еріксона, Д.Ельконіна. Соціальна та історична мінливість вікових меж розвитку

Рівні розвитку О. в его-психології Е. Еріксона.

Ключове поняття теорії Еріксона его-ідентичність – основне почуття розуміння того, хто ми, що виражається в термінах Я-концепції та образі – Я.

Вісім вікових стадій людини.

1. Довіра чи недовіра. Від народж. до 18 місяців (або одного року) (найважливіша). Закладаються основи особистісного розвитку людини. На цій стадії дитина може проникнутися почуттям довіри до навк. світу, що є основою формування у неї позитивного самовідчуття. Дитина має пост. Відчувати, що її люблять, що їй завжди готові допомогти.

2. Автономія чи сором або сумніви. 1,5-3 (4) роки. Дитина усвідомлює свою індивідуальність і саму себе як активну діючу істоту. Але життєва активність дитини не завжди є позитивною, і це стає причиною осуду її поведінки дорослими. головн. позитивний результат – досягнення почуття незалежності. Дитина намаг. все робити по-своєму.

3. Ініціатива або почуття провини. (3-6 років). У дитини з’явл. перші уявлення про те, якою вона може стати людиною. Вона визначає для себе межі дозволеного. Розвив. Пізнав. Д. Дитини, рушійною силою якої є допитливість.

4. Працелюбність або почуття неповноцінності. Молодший шкільний вік. 6-12 років.Включення у систематичну Д. Якщо у дитини не формується працелюбність, вона не може оволодіти інструментальною діяльністю.Контакти із дорослими провокують у дитини почуття неповноцінності. необх. вселити віру в дитину, що успіх обов’язково прийде.

5. Ідентичність або змішання ролей. Старший підлітковий вік та рання юність.12-18 років чи старше. Завершується дитинство, криза локалізується. Юнак вирішує, які дії є для нього важливими, а також виробляє певні норми для оцінки своєї поведінки і поведінки інших людей. Негативною рисою може бути втрата цілеспрямованості.

6. Близкість або ізоляція (від 18 або старше до 40 років). Здатність віддати частку своєї душі іншій людині будь-якого полу без страху втратити свою незалежність. Успіх при встановленні такого роду близьких стосунків залежать від того, як були вирішені п’ять попередніх стадій (конфліктів).

7. Генеративність або стагнація (від 40 до 65 років). Приділення уваги іншим людям, оказання допомоги. Батьки знаходять себе, допомагаючи дітям. Інші люди можуть безконфліктно спрямувати свою енергію на розв’язок соціальних проблем.

8. Цілісність Его або відчай (від 65 та старше). Якщо людина, дивлячись у минуле, залишається задовільненою своїм життям в зв’язку з його наповненням подіями, результат – поява почуття цілісності. Якщо життя здається напрасною тратою зусиль та чередою втрачених можливостей, виникає почуття відчаю.

Концепція періодизації психічного розвитку особистості (Д. Ельконін).

Розвиваючи ідеї Виготського, Ельконін запропонував розглядати кожен психологічний вік за такими критеріями: соціальна ситуація розвитку; провідний тип діяльності; головні новоутворення розвитку; криза.

Будуючи свою періодизацію психічного розвитку у дитячому віці, Д.Б. Ельконін виділив дві основні сфери:мотиваційно-потребову і сферу операційно-технічних можливостей. Перша спрямована на опанування завдань, мотивів і норм стосунків між людьми, а друга – на опанування суспільно вироблених способів поведінки і діяльності.

Юнг ввів поняття “психея”, яке характеризує особистість як цілісність. В межах психеї циркулює “життєва енергія”, лібідо. Будь-який дисбаланс у розподіленні цієї енергії викликає компенсаторні тенденції.

У структуру психеї (цілісної особистості) входять слідуючі компоненти: внутрішній світ; зовнішній світ; его;

Его (“Я”) – центр поля свідомості особистості.

Персона (маска) – верхній слой, фасад особистості, який включає соціальні ролі, стиль поведінки, зовнішність, якій віддається перевага, тобто облік людини, який він представляє іншим.

“Самість”– це якість, яка перевершує свідоме Его. Воно охоплюєсвідомість та несвідому психею.

Особистісне підсвідоме – зона, суміжна з Его. Вона складається із забутих переживань, які можуть час від часу згадуватися.

Колективне підсвідоме (архетипи) – центральне поняття терії К. Юнга (скарб світових процесів, відкладених у структурі мозку та симпатичної нервової системи як складові сукупності позачасовий та вічний образ світу). Приклади архетипів: Мати, Батько, Герой, Дитя.

Анімус у жінок та Аніма у чоловіків – архетипи. Анімус втілює чоловіче начало у жінок, аніма – жіночий початок у чоловіків.Ці архетипи у відношеннях між чоловіком та жінкою.

“Тінь” – архетип, який являє собою “темну”, “низьку”, гріховну інстанцію особистості. Це те неприємне людині в самому собі, що він ховає від інших.

Метою психічного розвитку людини Юнг вважав індивідуалізацію – прагнення Его до злиття із “самістю” – особливу інтеграцію змісту колективного підсвідомого, завдяки якій особистість реалізується як унікальне неподільне цілісне.