92604

Спілкування як міжсуб’єктні взаємини. Будова і закономірності спілкування

Доклад

Психология и эзотерика

Будова і закономірності спілкування. У найпростішому вигляді спілкування це взаємини в процесі яких його суб’єкти заявляють про себе і висловлюють своє ставлення один до одного. Отже спілкування і предметна діяльність перебувають у взаємозалежності і взаємозв’язку.

Украинкский

2015-08-04

19.22 KB

3 чел.

Спілкування як міжсуб’єктні взаємини. Будова і закономірності спілкування.

У найпростішому вигляді спілкування — це взаємини, в процесі, яких його суб’єкти заявляють про себе і висловлюють своє ставлення один до одного. Однак суб’єкт-суб’єктні стосунки не існують безвідносно суб’єкт-об’ектних. У будь-якому разі вони є способом вияву суспільних стосунків між людьми і несуть у собі не тільки інформацію, а й суспільні цінності, соціальні норми.

Отже, спілкування і предметна діяльність перебувають у взаємозалежності і взаємозв’язку. Тому не випадково спілкування виявляє риси діяльності, адже, як і діяльність, воно спонукається певними мотивами, спрямовується на досягнення якихось цілей, має свій операційний зміст. До того ж, чим більше діяльність об’єднує її учасників, тим інтенсивніше і глибше спілкування між ними.

Будова і закономірності спілкування

Спілкування — складний процес, в якому виділяють три взаємопов’язані аспекти — комунікативний, інтерактивний і перцептивний . Комунікативнийаспект спілкування — це обмін між його учасниками різною інформацією: знаннями, думками, почуттями тощо. Головним засобом спілкування у цьому разі є мовлення — використання мови, значення якої є водночас і носіями знань, і знаряддям пізнавальної діяльності. Тому спілкування — не лише передача інформації, а й її створення. Усе це робить мовне спілкування багаторівневим процесом: він дає змогу партнерам не лише обмінюватись інформацією, а й творити її, виявляючи при цьому зміст не лише своєї свідомості, а й несвідомого.

Мовлення буває усне або письмове, що впливає на характер спілкування. Так, на відміну від усного, письмове висловлювання значною мірою регламентується граматичними і стилістичними нормами, що обмежує спектр виявів емоційних станів суб’єктів мовлення. Однак, завдяки письму долаються просторово-часові обмеження, підсилюється змістовність спілкування. Письмове спілкування не втрачає діалогічності й загалом відбиває особливості реального спілкування людей. І письмове, і усне спілкування обслуговуються нейрофізіологічними процесами кодування і декодування висловлювань.

Істотну роль у спілкуванні відіграють також немовні (невербальні, від лат. verbaiis — словесний) засоби: жести, міміка, пантоміміка, манера триматися, зовнішній вигляд (одяг, зачіска), темп мовлення, інтонування, паузи тощо. Важливий і контакт очима , який дає можливість зрозуміти смисл повідомлення, що його передають емоції співбесідника. Крім того, невербальні засоби є джерелом зворотного зв’язку в спілкуванні — необхідної умови його нормального функціонування.

Інтерактивний(від лат. inter — поміж) аспект спілкування характеризує організацію взаємодії між його суб’єктами. Спілкування в цьому разі може бути кооперацією або ж конкуренцією. Хоча конкуренція сприяє ефективності спільної діяльності, особливо спочатку, часто її супроводжують конфлікти, які негативно позначаються на діяльності. Психологи розробили низку програм, спрямованих на подолання конфліктів та використання їх як джерела конструктивної активності.

Рівень спілкування залежить від характеру відношень, що склалися між суб’єктами спілкування. Виділяють три такі рівні: соціальний, діловий і духовний. Соціальний рівень реалізує спілкування, в процесі якого суб’єкти ставляться один до одного згідно з соціальними нормами. Діловий рівень виникає із спільної діяльності і характеризується насамперед змістом конкретної ситуації спілкування. Духовний рівень — взаємодія, засобами якої є не лише значення, а й смисли. Це співпереживання і взаємопроникнення суб’єктів спілкування у внутрішній світ один одного, це, власне, спілкування особистостей.

За рівнем спілкування може бути також офіційним (формальним) або ж неофіційним (неформальним). Перше регламентується функціями, які виконують його учасники у процесі спільної діяльності. Друге обслуговує зовні не регламентовані — міжособистісні стосунки між людьми.

Стилі спілкування — характерні способи встановлення і розвитку контактів. Найвиразнішими серед них є: демократичний, авторитарний і суперечливий.

Демократичнийстиль будується на мовних і немовних засобах, які викликають у співбесідника позитивне ставлення до змісту повідомлення. Він ґрунтується на гуманному ставленні до людини, супроводжується високою оцінкою партнера, орієнтацією на його сильні сторони.

Авторитарному (від фр. autoritaire — владний) стилю, поширеному в недемократичному суспільстві, притаманне вибіркове і здебільшого негативне ставлення до партнера, людини взагалі. Він будується на усереднюванні її індивідуально-психологічних особливостей, урахуванні вразливих місць, застосуванні засобів, що нав’язують певну точку зору. Суперечливий стиль — нестійка тактика спілкування, яка припускає елементи різних стилей. Це залежить не стільки від мети і змісту спілкування, скільки від стану суб’єкта.

Інтерактивний аспект спілкування характеризують ролі і рольові очікування. Наприклад, учитель демонструє учням певний стиль спілкування, що випливає з соціального значення його професії та функцій, які він зобов’язаний виконувати. Його учень очікує від нього саме на таку — рольову поведінку, орієнтуючись на те, як повинен і як не повинен поводити себе вчитель. Рольова поведінка нерідко створює особливі рольові бар’єри, що перешкоджають встановленню довірливих стосунків між людьми. Вдаючися до рольової поведінки, людина демонструє своє ідеальне Я, відкриваючи при цьому партнерам можливість відтворювати її Я реальне.

Перцептивний (від лат. perceptio — сприймання) аспект спілкування характеризує особливості сприймання і взаєморозуміння партнерами один одного. Спілкуючись, кожен будує образ партнера, послуговуючись такими засобами, як ідентифікація і рефлексія.

Ідентифікація (від лат. identificare — ототожнення) — уподібнення себе іншому, спроба поставити себе на його місце, проникнути в систему його смислів. Цей засіб виникає в процесі неусвідомлюваного наслідування дитиною дорослого, проте надалі він набуває форми особливої внутрішньої дії. Ідентифікація тісно пов’язана з емпатією — здібністю проникатися емоційними станами іншої людини шляхом співпереживання. Рефлексія (від лат. reflexio — відображення) у процесах спілкування — спосіб однієї людини зрозуміти іншу, виходячи з уявлень про себе. Причому цей процес має зворотний вплив: що глибше вона розбирається в інших, то повніше й об’єктивніше оцінює себе [16]. Ця залежність посилюється за умови спільної діяльності. Коли ж люди малознайомі, образ часто будується на підставі зовнішніх, до того ж малоінформативних ознак


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

81873. Технико-эксплуатационные показатели использования подвижного состава автомобильного транспорта 25.74 KB
  Они необходимы для планирования и анализа работы автотранспортного предприятия учета работы автомобилей отчетности и оценки деятельности автотранспортного предприятия. Готовность автомобилей к выполнению перевозок и выпуск их на линию характеризуются коэффициентами технической готовности и выпуска. Коэффициент технической готовности парка автомобилей определяют делением автомобиледней АДТ в готовом к эксплуатации состоянии на календарные автомобиледни АДК: а1=АДГ АДк. Коэффициент выпуска подвижного состава на линию определяют отношением...
81874. Прямые смешанные перевозки, их эффективность 25.35 KB
  На начало 90х годов большинство грузовых перевозок осуществлялось с участием двух или более видов транспорта т. Морской транспорт выполняет свыше 90 перевозок при участии жд в смешанном железнодоржноморском сообщении и в прямом водном сообщении с участием речного транспорта. Внутренний водный транспорт также почти 90 всего объема перевозок выполняет с участием других видов транспорта железнодорожного автомобильного и морского и только 1015 между пунктами отправления и назначения расположенными на речных пунктах.
81875. Технико-эксплуатационные характеристики жд транспорта 28.46 KB
  Максимальная скорость Vmx – скорость движения поезда которая допускается на участке по состоянию технических средств пути искусственных сооружений локомотивов вагонов и т. Расчетная скоростьVр – наибольшая скорость на участке с которой может следовать поезд максимальной массы установленной для данного типа локомотива и расчетного подъема неограниченной протяженности. Техническая скорость Vт – средняя скорость движения при безостановочном пропуске поезда по участку но с учетом фактически потерянного времени на разгоны и торможения...
81876. Новейшие тенденции в теории менеджмента 37.84 KB
  В производственной сфере получили развитие следующие концепции: Justin Time Production JIT представляющая собой философию менеджмента нацеленную на устранение потерь в производстве и в смежных с ним сферах деятельности.
81877. Национальные особенности менеджмента 36.32 KB
  Западному типу организации работы менеджмента свойственна индивидуальная ответственность суть которой состоит в том что каждый отвечает сам за себя. В рамках американской организации работы менеджмента руководителям свойственно принимать решение самостоятельно без помощи подчиненных что также немного роднит западные методы ведения бизнеса с принятыми в России и странах СНГ. Здесь организация работы менеджмента основана на верности работники компаний в Стране восходящего солнца стараются выбирать себе работу на всю жизнь.
81878. Общие и частные принципы менеджмента 38.96 KB
  Принцип системности менеджмент охватывает всю систему с учетом внешних и внутренних взаимосвязей взаимозависимостей и открытости собственной структуры или системы в целом. Принцип многофункциональности менеджмент охватывает различные аспекты деятельности: материальные ресурсы услуги функциональные организация труда смысловые достижение конечной цели. Принцип интеграции внутри системы должны интегрироваться различные способы отношений и взгляды сотрудников а вне фирмы может происходить разделение на свои миры.
81879. Организация как объект менеджмента 34.1 KB
  Организация – это упорядоченность согласованность и взаимодействие автономных и дифференцированных частей одного целого которая обусловлена его структурой и строением. Современная крупная организация как объект менеджмента – это сложная производственная экономическая и социальная система для которой присущи вход и выход сам процесс цели задачи обратная связь и прочее. Организация приобретает ресурсы у поставщиков осуществляет производственный процесс и производит готовую продукцию которую потом поставляет потребителю и получает за это...