92637

Поняття про пам’ять. Локалізація функцій пам’яті. Гіпотези про існування центрів та слідів пам’яті. Процеси пам’яті

Доклад

Психология и эзотерика

Виявляється, що пам’ять не локалізована в якійсь конкретній частині мозку; вона може залежати від зміни шляхів, якими проходять нервові імпульси при їхньому поширенні в мозку. Пам’ять можна тренувати шляхом постійного використання так, щоб між нервовими клітинами (нейронами) мозку установилися чіткі зв’язки.

Украинкский

2015-08-04

16.95 KB

6 чел.

Поняття про пам’ять. Локалізація функцій пам’яті. Гіпотези про існування центрів та слідів пам’яті. Процеси пам’яті.

Па́м’ять - психологічний процес, який полягає в закріпленні, збереженні та наступному відтворенні минулого досвіду, що дає можливість його повторного застосування в життєдіяльності людини.

Виділяють такі види пам’яті за методом запам’ятовування:

мимовільна — інформація запам’ятовується без спеціальних прийомів заучування, під час виконання діяльності або роботи з інформацією.

довільна — цілеспрямоване заучування, за допомогою спеціальних прийомів, і ефективність запам’ятовування тут залежить від прийомів, цілей запам’ятовування;

За характером переважаючої психічної активності:

рухова — пам’ять на рухи та їх системи.

емоційна — пам’ять на почуття, які виступають стимулом до діяльності.

образна — пам’ять на уявлення: зорова, слухова, нюхова, смакова, дотикова.

словесно-логічна — специфічна людська, запам’ятовується думка у формі понять.

За тривалістю збереження інформації:

сенсорна пам’ять триває 0,2 - 0,5 секунди, дозволяє людині орієнтуватися в оточенні.

короткочасна пам’ять забезпечує запам’ятовування одноразової інформації на короткий проміжок часу - від кількох секунд до хвилини;

довготривала пам’ять — збереження інформації протягом тривалого часу;

оперативна пам’ять — проявляється під час виконання певної діяльності і необхідна для її виконання в кожний заданий проміжок часу.

Виявляється, що пам’ять не локалізована в якійсь конкретній частині мозку; вона може залежати від зміни шляхів, якими проходять нервові імпульси при їхньому поширенні в мозку. Пам’ять можна тренувати шляхом постійного використання так, щоб між нервовими клітинами (нейронами) мозку установилися чіткі зв’язки. Події, що запам’ятовуються в короткочасній пам’яті, швидко забуваються, у той час як події, що залишилися в довгочасній пам’яті, запам’ятовуються надовго і можуть бути відновлені через багато років.

Процесами пам’яті є запам’ятовування, збереження, відтворення і забування. Ці процеси є пов’язаними між собою, їх зв’язок характеризує взаємопроникнення і неможливість існування в окремому вигляді.

Запам’ятовування - це процес закріплення в пам’яті нового матеріалу. Він може бути мимовільним і довільним, механічним і логічним.

Мимовільне запам’ятовування матеріалу відбувається, коли в людини немає мети запам’ятати цей матеріал, він закріплюється ніби сам собою.

Довільне запам’ятовування матеріалу відбувається в результаті дій мнемічної спрямованості, тобто коли діяльність людини спрямована саме на запам’ятовування.

Механічне запам’ятовування полягає у закріпленні зовнішніх зв’язків матеріалу.

Логічне запам’ятовування будується на встановленні логічних зв’язків в матеріалі.

Збереження - це процес утримання в пам’яті матеріалу, одержаного в результаті запам’ятовування. Відтворення - це процес відновлення матеріалу, який зберігається в пам’яті.

Формами відтворення є впізнавання, власне відтворення, пригадування і згадування.

Впізнавання матеріалу відбувається при його повторному сприйманні. Власне відтворення - це відновлення матеріалу, який раніш запам’ятовувався. Довільне відтворення відбувається при постановці завдання відтворити матеріал. Пригадування - пов’язане із довільним пошуком потрібного матеріалу в тривалій пам’яті та його реконструкцією. Згадування - це відтворення людиною образів подій її минулого.

Забування - це процес, що полягає у неможливості відтворити матеріал, що був закріплений в пам’яті.