92698

Нацистський «новий порядок» в Україні в 1941 —1944 рр. Голокост

Доклад

История и СИД

Протягом одного року німецькі війська та їх союзники окупували територію України (червень 1941 — липень 1942 рр.). Наміри гітлерівців були викладені в плані «Ост» — плані знищення населення та «освоєння» окупованих територій на Сході. За цим планом, зокрема, передбачалося: часткове онімечення місцевого населення...

Украинкский

2015-08-04

22.49 KB

17 чел.

Нацистський «новий порядок» в Україні в 1941 —1944 рр. Голокост.

Протягом одного року німецькі війська та їх союзники окупували територію України (червень 1941 — липень 1942 рр.). Наміри гітлерівців були викладені в плані «Ост» — плані знищення населення та «освоєння» окупованих територій на Сході. За цим планом, зокрема, передбачалося:

  1.  часткове онімечення місцевого населення;
  2.  масова депортація, у тому числі українців, до Сибіру;

- заселення німцями окупованих земель;

  1.  підрив біологічної сили слов’ янських народів;
  2.  фізичне знищення слов’ янських народів.

Для управління окупованими територіями Третій рейх створив спеціальне Управління (Міністерство) окупованих територій. Очолював міністерство Розенберг.

Свої плани нацисти почали здійснювати відразу після загарбання території України. Спочатку гітлерівці прагнули ліквідувати саме поняття «Україна», розчленувавши її територію на адміністративні райони:

  1.  Львівська, Дрогобицька, Станіславська й Тернопільська області (без північних районів) утворили «Дистрикт Галичина», який підпорядковувався так званому Польському (Варшавському) генерал-губернаторству;
  2.  Рівненська, Волинська, Кам’ янець-Подільська, Житомирська, північні райони Тернопільської, північні райони Вінницької, східні райони Миколаївської, Київська, Полтавська, Дніпропетровська, північні райони Криму та південні райони Білорусії утворили «рейхскомісаріат Україна». Центром стало місто Рівне;
  3.  східні райони України (Чернігівщина, Сумщина, Харківщина, Донбас) до узбережжя Азовського моря, як і південь Кримського півостра, були під владою військової адміністрації;
  4.  території Одеської, Чернівецької, південних районів Вінницької і західних районів Миколаївської областей утворили нову румунську провінцію «Трансністрія»;
  5.  Закарпаття з 1939 р. залишалося під владою Угорщини.

Українські землі як найбільш плодородні мали стати джерелом постачання

продукції та сировини для «нової Європи». Народи, які населяли окуповані території, підлягали знищенню або виселенню. Та частина, що виживе, перетворювалась на рабів. По завершенню війни на українські землі передбачалось переселити 8 млн. німецьких колоністів.

У вересні 1941 р. рейхскомісаром України було призначено Е. Коха.

«Новий порядок», запроваджений загарбниками, включав: систему масового знищення людей; систему пограбування; систему експлуатації людських і матеріальних ресурсів.

Особливістю німецького «нового порядку» був тотальний терор. Із цією метою було створено систему каральних органів — державну таємну поліцію (гестапо), збройні формування служби безпеки (СД) і націонал-соціалістичної партії (СС).

На окупованих територіях нацисти знищили мільйони мирних Жителів, виявлено майже 300 місць масових страт населення, 180 концтаборів, понад 400 гетто тощо. Щоб запобігти руху Опору, німці запровадили систему колективної відповідальності за акт терору чи саботажу. Розстрілу підлягали 50 % євреїв і 50 % українців, росіян та інших національностей від загальної кількості заручників. Загалом на території України під час окупації було знищено 3,9 млн мирних громадян.

На території України гітлерівські кати вдалися до масового знищення військовополонених: в Янівському таборі (Львів) загинуло 200 тис. осіб, у Славутинському (так званий гросслазарет) — 150 тис., Дарницькому (Київ) — 68 тис., Сирецькому (Київ) — 25 тис., Хорольському (Полтавська обл.) — 53 тис., в Уманській Ямі — 50 тис. осіб. Загалом в Україні було знищено 1,3 млн. військовополонених.

Крім масових знищень окупанти проводили й ідеологічну обробку населення (агітація і пропаганда), метою якої було підірвати волю до опору, розпалити національну ворожнечу. Окупанти видавали 190 газет загальним тиражем 1 млн примірників, працювали радіостанції, кіномережа тощо.

Жорстокість, зневага до українців та людей інших національностей як до людей нищого ґатунку були головними рисами німецької системи управління. Військовим чинам, навіть нижчим, надавалось право розстрілу без суду і слідства. Увесь час окупації в містах і селах діяла комендантська година. За її порушення мирних людей розстрілювали на місці. Магазини, ресторани, перукарні обслуговували тільки окупантів. Населенню міста заборонялося користуватися залізничним і комунальним транспортом, електрикою, телеграфом, поштою, аптекою. На кожному кроці можна було бачити оголошення: «Тільки для німців», «Українцям вхід заборонено» тощо.

Окупаційна влада відразу почала провадити політику економічної експлуатації та нещадного гноблення населення. Уцілілі промислові підприємства окупанти оголосили власністю Німеччини й використовували їх для ремонту військової техніки, виготовлення боєприпасів тощо. Робітників примушували працювати по 12—14 годин на добу за мізерну заробітну плату.

Фашисти не стали знищувати колгоспи і радгоспи, а на їх базі створювали так звані громадські збори, або загальні двори, і державні маєтки, головним завданням яких було постачання та вивезення до Німеччини хліба та іншої сільськогосподарської продукції.

На окупованих територіях гітлерівці запровадили величезну кількість різних поборів із населення. Його змушували платити податки за будинок, садибу, двері, худобу, домашніх тварин (собак, кішок). Вводилося подушне — 120 крб за чоловіка і 100 крб за жінку. Крім офіційних податків, окупанти вдавалися до прямого пограбування, мародерства. Вони забирали в населення не тільки продукти харчування, а й майно.

Так до березня 1943 р. в Німеччину було вивезено 5950 тис. тонн пшениці, 1372 тис. тонн картоплі, 2120 тис. голів худоби, 49 тис. тонн масла, 220 тис. тонн цукру, 400 тис. голів свиней, 406 тис. овець. До березня 1944 р. ці цифри вже мали такі показники: 9,2 млн тонн зерна, 622 тис. тонн м’ яса та мільйони тонн іншої промислової продукції і продовольства.

Серед інших заходів окупаційної влади була примусова мобілізація робочої сили до Німеччини (близько 2,5 млн осіб). Умови життя більшості «остарбайтерів» були нестерпними. Мінімальна норма харчування і фізичне виснаження від надмірної праці ставали причиною поширення хвороб і високого рівня смертності.

Одним із заходів « нового порядку» стало тотальне привласнення культурних цінностей УРСР. Грабувалися музеї, картинні галереї, бібліотеки, храми. До Німеччини вивозилися коштовності, шедеври живопису, історичні цінності, книги. За роки окупації було знищено велику кількість архітектурних пам’ яток.

Становлення «нового порядку» було тісно пов’ язано з «остаточним вирішенням єврейського питання». Напад на Радянський Союз став початком планомірного і систематичного знищення нацистами єврейського населення спочатку на території СРСР, а згодом і всієї Європи. Цей процес отримав назву — Голокост.

Символом Голокосту в Україні став Бабин Яр, де 29 вересня 1941 р. за один день було знищено 33 711 євреїв. Далі тут протягом 103 тижнів окупанти кожного вівторка й п’ ятниці здійснювали розстріли (загалом 150 тис. осіб).

За наступаючою німецькою армією рухались спеціально створені чотири айнзацгрупи (дві з них діяли в Україні), які мали знищувати «ворожі елементи», особливо євреїв. Але їх методи масових убивств були визнані неефективними для «остаточного вирішення» (айнзацгрупи знищили в Україні близько 500 тис. євреїв). У січні 1942 р. на території Польщі було створено шість таборів смерті, обладнаних газовими камерами і крематоріями (Треблінка, Собібур, Майданек, Освенцим, Белжец), до яких вивозились євреї із західних областей України. Перед знищенням створювалась система гетто і єврейських житлових кварталів.

Створення таборів смерті супроводжувалось масовим винищенням населення гетто, яких в Україні налічувалося понад 350. На території СРСР протягом 1941—1942 рр. було ліквідовано майже всі гетто, а їх населення відправлено до таборів смерті або знищено на місці. Загалом на території України було знищено близько 1,6 млн євреїв.

Висновок. «Новий порядок», що встановили нацисти на території окупованої України, приніс її народу лихо й страждання. Його жертвами стали мільйони мирних громадян. Одночасно українські землі стали місцем, де розгорталася і трагедія єврейського народу — Голокост.

Дати: 1941—-1944 рр. — панування німецького окупаційного режиму в Україні.

Поняття, терміни, назви: план «Ост», «новий порядок», Голокост, колабораціонізм.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

85203. Государственные программы развития Республики Беларусь 27.14 KB
  Геополитическое положение Республики Беларусь 1990е 2012 г. Республика Беларусь независимое государство. Республика Беларусь по своему географическому положению находится в центре Европы а также занимает срединную часть Евразийского континента в целом.
85204. Духовная и культурная жизнь белорусского народа (вторая половина 1980-х - 2012 г.) 27.56 KB
  В соответствии с законом правительство приняло программу развития белорусского языка и языков других национальностей, проживающих в республике. Программа расширяла сферы применения белорусского языка в государственных структурах, на производстве, в учебных заведениях.
85205. Основные итоги и уроки исторического пути Беларуси 27.38 KB
  Бел. народ получил возможность с оптимизмом смотреть в будущее и самостоятельно писать свою историю. В своем историческом развитии белорусский народ должен надеяться только на собственные силы. Самым большим богатством Беларуси являются люди трудолюбивые мудрые талантливые рассудительные 3.
85206. Предмет и задачи исторической науки. Формационный и цивилизационный подходы к изучению истории. Источники и литература 29.87 KB
  История – наука комплексная интегральная так как изучает всю совокупность явлений общественной жизни на протяжении всей истории общества. Литература: Всемирная Истрия; история отдельных континентов и стран; история отдельных периодов и эпох; история разных общественных периодов; история выдающихся личностей.
85207. Этапы развития первобытного общества. Первобытное общество и начало расселения славян на территории Беларуси 33.43 KB
  В соответствии с исторической периодизацией история первобытного общества прошла следующие стадии становления и развития: 1.) первобытное человеческое стало, или праобщина; 2.) ранняя родовая община; 3.) поздняя родовая община; 4.) разложение первобытного общества и начало образования классов.
85208. Социально-экономическое развитие белорусских земель в раннем средневековье (VI - IX в.) 28.39 KB
  Распад родовой общины образование соседской общины. К трехпольной системе земледелия включающей посев яровых озимых и отдыхающий под паром клин привел к выделению крестьянских семей ведущих самостоятельное хозяйство в рамках соседской общины.
85209. Становление раннефеодальных государственных образований восточных славян. Полоцкое и Туровское княжества. Феодальная раздробленность (IX - первая половина XIII в.) 34.44 KB
  ПОЛОЦКОЕ КНЯЖЕСТВО среднее течение Западной Двины вся современная центральная и северная Беларусь. Во время правления Всеслава Полоцкое княжество достигло наибольшего могущества: за Полоцком закрепилось Нижнее Подвинье был построен Софийский собор основан Минск расширены восточные границы княжества. После смерти Всеслава Полоцкое княжество было разделено между тремя его сыновьями наиболее мощным стало Минское княжество где правил Глеб. ТУРОВСКОЕ КНЯЖЕСТВО юг Беларуси бассейн Припяти Туров 980г.
85210. Духовная жизнь и культура белорусских земель в IX - первой половине XIII в. Концепции происхождения белорусского этноса 32.19 KB
  Итоги распространения христианства: развитие культуры восточных славян распространение письменности летописание; начало каменному зодчеству; развитие ремесла и торговли с другими странами; создание художественных ценностей. Особенности распространения христианства на Бел: переплетение христианства с языческими обрядами – двухверье; православная церковь приспосабливала языческие верования к своим обрядам и праздникам. с принятием христианства начинается возведение монументальных культовых строений – в середине 11 в.
85211. Предпосылки формирования ВКЛ, его территориальный рост 34 KB
  Развитие с/х-ого производства, ремесла, торговли; рост городов и их значение как ремесленно-торговых центров; Углубление социальных противоречий между сословиями, социальное дифференциация в обществе; Необходимость борьбы с внешней угрозой (со стороны монголо-татар и крестоносцев, галицко-волынских и польских князей).