92700

Результати та історичне значення Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 року

Доклад

История и СИД

24 серпня 1991 р. Верховною Радою України був прийнятий Акт проголошення незалежності України. Однак, згідно із чинним на той час законодавством. питання про реалізацію права народу України на самовизначення виходило межі компетенції Верховної Ради УРСР і мало вирішуватися виключно всеукраїнським референдумом.

Украинкский

2015-08-04

18.04 KB

7 чел.

Результати та історичне значення Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 р.

24 серпня 1991 р. Верховною Радою України був прийнятий Акт проголошення незалежності України. Однак, згідно із чинним на той час законодавством. питання про реалізацію права народу України на самовизначення виходило межі компетенції Верховної Ради УРСР і мало вирішуватися виключно всеукраїнським референдумом. Тому того ж дня, крім Акта проголошення незалежності України, було прийнято й постанову Верховної Ради УРСР «Про проголошення незалежності України», якою, зокрема, передбачалося провести 1 грудня 1991 р. всеукраїнський референдум на підтвердження Акта проголошення незалежності України.

Референдум, який відбувся в зазначений термін, не залишив жодних сумнівів. 90,32 % громадян, які брали участь у референдумі, на питання бюлетеня дали позитивну відповідь. Свою згоду підтвердило населення всіх областей України і Криму незалежно ві д їх національного складу. Отже, за незалежність проголосували не тільки українці, але й представники інших національностей. Результати голосування ознаменували повноправне входження України до світового співтовариства вільних держав. Почалася хвиля дипломатичного визнання України як незалежної держави. Першими незалежність України визнали Польща й Канада.

Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 р. став вирішальною подією в остаточній ліквідації СРСР. 7—8 грудня в Біловезькій пущі біля Мінська Президент України Л. Кравчук, Голова Верховної Ради Республіки Білорусь С. Шушкевич і Президент Росії Б. Єльцин констатували розпад Радянського Союзу та підписали угоду про утворення Співдружності Незалежних Держав (СНД). 21 грудня в Алма-Аті декларація про утворення СНД була підписана керівниками Азербайджану, Білорусі, Казахстану, Киргизстану, Молдови, Росії, Таджикистану, Туркменістану, Узбекистану й України. Засновники СНД чітко визначили, що кожна з республік, що входить до СНД, є цілком незалежною у своїй внутрішній і зовнішній політиці державою, а нове міждержавне утворення не передбачає ніякого центру, ніяких вертикальних управлінських структур.

Незалежність України стала подією всесвітньо-історичного значення.

1 грудня 1991 р. Україна також визначила першого президента своєї самостійної держави.

Кандидатами на виборах Президента України були: Голова Верховної Ради України Л. Кравчук, голова Львівської обласної Ради В. Чорновіл, голова Української республіканської партії Л. Лук’ яненко, керівник Народної Ради в парламенті України академік І. Юхновський, голова Української народної партії Л. Табурянський, міністр сільського господарства України О. Ткаченко (на останньому етапі боротьби зняв свою кандидатуру й закликав виборців голосувати за Л. Кравчука). Незважаючи на істотні відмінності в їх програмах, усі кандидати стояли на платформі проголошення незалежності України, закликали громадян України підтвердити на республіканському референдумі 1 грудня 1991 р. це рішення Верховної Ради. У ході передвиборної боротьби всі кандидати виступали проти участі України у відновленні нового союзного об’ єднання.

Уже в першому турі, набравши 61,6 % голосів, переміг Голова Верховної Ради України, у недалекому минулому завідуючий ідеологічним відділом ЦК КПУ, другий секретар ЦК КПУ Л. Кравчук. Він і став першим Президентом незалежної України (1991—1994).

Леонід Макаровим Кравчук народився в 1934 р. на Рівненщині. Навчався в Рівненському кооперативному технікумі, а згодом у Київському університеті, кандидат економічних наук. Працював викладачем політекономії, на партійній роботі (завідувачем ідеологічного відділу ЦК КПУ, секретарем ЦК КПУ, другим секретарем КПУ). У 1990—1991 рр. — голова Верховної Ради України. 19І31—1994 рр. — перший Президент незалежної України. Починаючи з 1994 р. народний депутат України. Історичною заслугою Л. Кравчука є те, що у боротьбі за незалежність України йому вдалося уникнути кровопролиття та значних потрясінь на початковому етапі державотворення. У той же час у період його президентства так і не було здійснено радикальних економічних перетворень, які б вивели країну з кризи й забезпечили стабільний розвиток.

Висновок. Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 р. відіграв велике історичне значення для українського народу, оскільки його результатом стало створення України як самостійної, незалежної держави.

Дати: 24 серпня 1991 р. -— прийняття ВРУ Акта проголошення незалежності України; 1 грудня 1991 р. — Всеукраїнський референдум; вибори Президента України.

Поняття, терміни, назви: Акт проголошення незалежності України, президент, референдум.

Особистість в історії: Л. Кравчук.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

19675. Основные черты развития Италии во второй половине 20-21 вв 19.51 KB
  Основные черты развития Италии во второй половине 2021 вв. Преобразования 1945 1947 гг. Италия была одной из тех стран которые потерпели поражение в войне. В конце апреля 1945 г. на севере Италии началось восстание которое привело освобождению части страны еще до подхода с юг...
19676. ВЕЛИКОБРИТАНИЯ основные черты внутренней и внешней политики во второй половине 20- начале 21 в. 18.44 KB
  ВЕЛИКОБРИТАНИЯ основные черты внутренней и внешней политики во второй половине 20 начале 21 в. Ситуация после второй мировой войны. Распад колониальных империй главная проблема в послевоенной истории Англии и Франции. Великобритания вышла из войны ослабленной. Ей при...
19677. ФРАНЦИЯ во второй половине 20-21 в. основные политические события ,характерные черты социально-экономического развития 21.11 KB
  ФРАНЦИЯ во второй половине 20-21 в. основные политические события характерные черты социально-экономического развития. Положение страны после второй мировой войны. Летом 1944 г. в освобожденной Франции было создано временное правительство во главе с генералом де Голлем ру...
19678. Творческий путь Тургенева 28 KB
  Творческий путь Тургенева. И. С. Тургенев 1818 1883 родился в богатой дворянской семье. Детство провел в родовой усадьбе. В 1833 г. поступил в Московский университет в 1834 перевелся в Петербургский который и заканчивает в 1837 г. по словесному отделению философского факультета. ...
19679. Романы Тургенева: поэтика, проблематик, эволюция жанра 26.5 KB
  Романы Тургенева: поэтика проблематик эволюция жанра. Тургенева справедливо считается лучшим стилистом русской прозы XIX в. и тончайшим психологом. Как писатель Тургенев прежде всего классичен в самых разнообразный смыслах этого слова. Лучшие тургеневские вещи пора...
19680. Творческий путь Гончарова 27 KB
  Творческий путь Гончарова. И. А. Гончаров 1812-1891 обратился к литературному творчеству в годы учебы в Московском университете на филологическом словесном отделении. Но в литературу он вошел спустя тринадцать лет как автор романа Обыкновенная история который был
19681. Романы Гончарова: поэтика, проблематика 39 KB
  Романы Гончарова: поэтика проблематика. Замечательный роман И. А. Гончарова €œОбломов€ вышел в свет в 1859 году. В простом лишенном внешних эффектов сюжете романа глубоко и правдиво отразилась русская действительность. Роман интересен тем что образ Ильи Ильича Обломов
19682. Творческий путь Герцена 41 KB
  Творческий путь Герцена. Герцен родился 25 марта 6 апреля 1812 г. в Москве в семье богатого помещика Ивана Алексеевича Яковлева 1767 1846; мать 16летняя немка ГенриеттаВильгельминаЛуиза Гааг дочь мелкого чиновника. Брак родителей не был оформлен и Герцен носил фамилию пр...
19683. «Былое и думы» А.И. Герцена: поэтика, историческая концепция 35.5 KB
  Былое и думы А.И. Герцена: поэтика историческая концепция В 1854 году в Вольной русской типографии в Лондоне вышла в свет книга под названием Тюрьма и ссылка. Из записок Искандера. Это были первые печатные страницы Былого и дум А. И. Герцена. В свете общепринятых пре