92702

Косигінські реформи та їхні наслідки для України

Доклад

История и СИД

Важливу роль у діяльності УЦР відігравали також відомий український письменник лідер Української соціалдемократичної робітничої партії УСДРП В. Спочатку вона закликала український народ добиватися від Тимчасового уряду всіх прав які тобі природно належать проте обмеживши їх публічним використанням української мови в державних судових та освітніх установах. Він розумів федералізм не як основне заперечення незалежності української державності а як крок їй назустріч. Видатний діяч національновизвольного руху голова Української...

Украинкский

2015-08-05

21.17 KB

5 чел.

Косигінські реформи та їхні наслідки для України.

Починаючи з 1965 р. під керівництвом Голови Ради Міністрів О. Косигіна в СРСР була розроблена господарська реформа. За часів Сталіна О. Косигін дуже швидко зробив кар’ єру від майстра на фабриці до Голови Ради Міністрів РРФСР. У нього був багатий досвід господарської роботи і своє бачення розвитку радянської економіки. Початку реформ передувала відкрита дискусія в пресі з економічних питань, яку започаткувала стаття УЦР поступово перетворилася на справжній керівний осередок національно- демократичної революції, своєрідний український парламент, що, крім ТУГІ, об’ єднував представників головних українських політичних партій, а також багатьох безпартійних прихильників українського національно-державного відродження. До неї увійшли представники православного духовенства, культурно-освітніх, кооперативних, військових, студентських організацій, громад і гуртків, наукових товариств. У перші дні діяльності УЦР налічувала незначну кількість членів, а її повний склад восени 1917 р. становив 822 особи.

Керівником (головою) УЦР було обрано М. Грушевського. Важливу роль у діяльності УЦР відігравали також відомий український письменник, лідер Української соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП) В. Винниченко, С. Петлюра, С. Єфремов, Б. Мартос, І. Стешенко, П. Христюк та ін.

На початку своєї діяльності УЦР виконувала лише роль київської міської організації. Не змогла вона одразу сформувати й політичну платформу. Спочатку вона закликала український народ добиватися від Тимчасового уряду «всіх прав, які тобі природно належать», проте обмеживши їх публічним використанням української мови в державних, судових та освітніх установах.

Основну роль у розробці стратегічної мети УЦР зробив М.. Грушевський. У його брошурах головною метою проголошувалося здобуття національно-територіальної автономії для України і перебудови Російської держави на федеративну, демократичну республіку. Національно-територіальна автономія України, за Грушевським — це територіальне об’ єднання всіх етнічних українських земель, організоване на засадах широкого демократичного громадського самоврядування. Автономна Україна повинна мати всі державні атрибути.

У федерації М. Грушевський бачив об’ єднання в одній союзній (федеративній) державі кількох національних. Він розумів федералізм не як основне заперечення незалежності української державності, а як крок їй назустріч.

Грушевський Михайло Сергійович (1866—1934 рр.). Видатний діяч національно-визвольного руху, голова Української Центральної Ради, перший президент Української Народної Республіки, автор Універсалів Центральної Ради, які стали найвидатнішими конституційними документами в історії української державності. Політичну діяльність М. Грушевський поєднував із великою титанічною працею історика (йому належить близько 2 тис. наукових праць).

Наукова і політична діяльність висунула М. Грушевського в лідери українського національного відродження. Завершивши навчання в Київському університеті, М. Грушевський бере активну участь у діяльності Київської громади, до якої входили видатні представники української інтелігенції: А. Антонович, М. Драгоманов, М. Лисенко, М. Чубинський та ін.

Львівський період життя Грушевського був насичений не тільки науковими здобутками, а й активною громадсько-політичною роботою. Він обирається головою наукової секції (історико-філософської) Наукового товариства ім. Шевченка, підтримує розвиток української освіти в Галичині. 1899 р. він став одним із засновників Української національно-демократичної партії (УНДП). У період першої російської революції Грушевський розробив власний конституційний проект, який віддзеркалював традиційні українські погляди щодо національної автономії.

Лютнева революція в Росії 1917 р. і розвал Російської імперії висунули М. Грушевського в лідери українського національно-визвольного руху. Під його керівництвом почала роботу Українська Центральна Рада.

Проіснувавши всього чотирнадцять місяців, Центральна Рада, очолювана М. Грушевським, заклала могутні підвалини державного будівництва: була прийнята Конституція України, відновлено символи держави (золотий тризуб і синьо-жовтий прапор). Започатковувалось створення української армії, була введена власна грошова одиниця — гривня. Була прийнята низка законів соціально-політичного характеру в інтересах усіх верств суспільства. Залишаючи «поміщикам» і «багачам» рівні права з усіма іншими верствами населення, М. Грушевский все ж віддає перевагу владі «всього трудящого народу». Запропонована ним модель майбутньої Української держави носила соціал-демократичний характер.

Певний час М. Грушевський залишався на позиціях автономії України, але це для нього не було кінцевою метою.

Федерацію Російської Республіки і України Грушевський розглядав лише як важливий етап на шляху до політичної перебудови Європи та її перетворення на Європейську федерацію,

29 квітня 1918 р. Михайло Грушевський був обраний президентом Української Народної Республіки. Однак після гетьманського перевороту П. Скоропадського, що відбувся того ж дня, він відійшов від активної політичної діяльності й емігрував за кордон. 1919 р. заснував Український соціологічний інститут у Відні, в 1920—1922 рр, редагував орган українських есерів «Борітеся — поборете», часописи «Східна Європа» і «Наш стяг». Жив також у Женеві, Берліні, Парижі. У березні 1924 р. після довгих переговорів із радянським урядом повернувся до України. 1924 р. він був обраний членом Української Академії Наук, 1929 р. — академіком Академії Наук СРСР. Але вже на початку березня 193.1 р. вченого заарештували, звинувативши в причетності до діяльності антирадянського «Українського національного центру». Невдовзі його звільнили і вислали до Москви.

25 листопада 1934 р. під час лікування в Кисловодську М. Грушевський номер при загадкових обставинах.

Винниченко Володимир Кирилович (1880—1951 рр.) народився в с. Григорівці Єлисаветтрадського повіту на Херсонщині в сім’ ї чабана. У 1900 р., склавши іспити на атестат зрілості, поступив на юридичний факультет Київського університету. Там він зв’ язався з гуртками Революційної української партії (РУП) і у 1902 р. був заарештований. Після виходу із Лук’ янівської в’ язниці позбавлений права навчатись в університеті. Через заборону жити в Києві виїхав на Полтавщину, де вів пропаганду серед селян. Будучи призваним на військову службу, втік до Львова, де ввійшов до складу Закордонного комітету РУП. Кілька разів переходив кордон з революційною літературою. Потрапив до в’ язниці, але, звільнений за серпневою амністією 1904 р., знову виїхав за кордон. У 1905 р. повернувся до Києва і на вісім місяців потрапив до в’ язниці. Випущений на поруки, під загрозою каторги емігрував.

Головував на II з’ їзді РУП—УСДРП. До 1914 р. жив в Австрії, Франції, Італії, потім нелегально приїхав в Україну, де його застала Перша світова війна. Жив нелегально в Катеринославі, Москві, продовжував революційну та літературну роботу, брав участь у виданні легального журналу «Промінь». Після Лютневої революції прибув до Києва і брав участь в організації Української Центральної Ради, редагував орган ЦК УСДРП «Робітничу газету». Наприкінці червня 1917 р. очолив Генеральний Секретаріат (до 22 січня 1918р.). Під час Гетьманщини став головою Українського національного союзу, потім очолив Директорію. Вийшов з її складу й емігрував. Після закордонної конференції УСДРП (вересень 1919 р.) вийшов з партії і організував у Відні Закордонну групу Української комуністичної партії УКП, від імені якої видавав газету «Нова доба». У 1920 р. на короткий час повернувся в Україну. З 1934 р. жив у Франції; відмовився співробітничати з фашистами.

Висновок. Українська революція стала визначною подією в житті українського народу, зумовивши утворення УЦР в 1917р. Важливу роль у її діяльності відіграли М. Грушевський і В. Винниченко, які очолили національно-визвольний рух в Україні.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

57443. УРОК-ПУТЕШЕСТВИЕ ПО КОМПЬЮТЕРУ 39 KB
  Цели урока: повторение и обобщение знаний по теме «Устройство компьютера» получение дополнительных знаний по данной теме. Задачи: развитие познавательного интереса, логического мышления, памяти, внимательности, воспитание чувства коллективизма, взаимопомощи.
57445. Организация банковского обслуживания на основе банковских пластиковых карт ОАО «Балтийский Банк» 1002.21 KB
  Несмотря на проблемы, в России разворачиваются и набирают обороты различные пластиковые системы, а рынок банковских платежных карт эксперты называют в числе наиболее перспективных направлений развития банковских услуг для населения.
57449. Фразеологизмы 33.5 KB
  Знать: о фразеологизмах устойчивых сочетаниях слов их роли в обогащении речи. Упражнение 96 дети зачитывают исконно русские слова затем заимствованные.