92713

Особливості та наслідки радянської індустріалізації в Україні

Доклад

История и СИД

Для України встановлювалися напружені темпи зростання важкого машинобудування хімічної промисловості видобутку електроенергії. В Україні стали до ладу гіганти металургійної промисловості; Запоріжсталь КриворіжстальАзовсталь а також Новокраматорський завод важкого машинобудування один із найбільших у Європі. Шахтинська справа в Донбасі суд над старими спеціалістами вугільної промисловості започаткувала організоване цькування фахівців із дореволюційними дипломами. Посилився товарний голод оскільки ривок важкої промисловості...

Украинкский

2015-08-05

20.14 KB

2 чел.

Особливості та наслідки радянської індустріалізації в Україні.

У грудні 1925 р. відбувся XIV з’ їзд ВКП(б), який проголосив курс на індустріалізацію СРСР. Наступний XV з’ їзд у 1927р. визнав пріоритет державного плану над ринком, що означало згортання непу і знищення товарно-грошових відносин. За формулою Й. Сталіна, плани повинні мати не прогнозований, а директивний характер, тобто бути обов’ язковими до виконання. Передбачалось досягти 19 % щорічного приросту промислової продукції, а в 1929 р. XVI конференція ВКП(б) затвердила ще вищі темпи розвитку. Противники надзвичайних заходів і штурмівщини — М. Бухарін, О. Риков, М. Томський та інші — були оголошені «правим ухилом» і під час «чистки» партії розгромлені. На основі показників першого п’ ятирічного плану на 1928/29 — 1932/33 рр. відповідно були розроблені плани економічного розвитку України, затверджені XI Всеукраїнським з’ їздом Рад.

Перша п’ ятирічка становила суму річних планів, які постійно коригувались у бік збільшення. Для України встановлювалися напружені темпи зростання важкого машинобудування, хімічної промисловості, видобутку електроенергії. Фактично закріплювалась дореволюційна структура господарства, розрахована не на впровадження нових технологій, а на використання енергетичних і сировинних ресурсів.

На тлі світової економічної кризи 1929—1933 рр. складалося враження швидкого економічного прогресу в СРСР. Це викликало в більшовицьких лідерів бажання ще більше напружити сили народу та здійснити великий стрибок у соціалізм. Сталін установив темпи приросту промислової продукції на другий рік п’ ятирічки 32 %, а далі — 45 %. Така «надіндустріалізація» не підкріплювалася реальними можливостями. Окремі галузі економіки розвивалися з випередженням, інші відставали. Унаслідок цього на новобудовах не вистачало коштів, кваліфікованих кадрів, устаткування. Виникло таке поняття, як «штурмівщина», коли плани капітального будівництва неодноразово переглядалися, але кожен із них мав виконуватися.

У роки першої п’ ятирічки в Україні будувалося близько 400 нових підприємств, у тому числі Дніпровська гідроелектростанція, завод інструментальних сталей у Запоріжжі «Дніпроспецсталь», Харківський тракторний завод, шахти в Донбасі та ін. Велика промисловість України перейшла в підпорядкування загальносоюзних наркоматів. Таким чином, Україна, як і інші республіки, була позбавлена економічної самостійності. Адміністративно-директивні методи управління стали головними в розвитку радянської економіки.

Щоб довести тріумф першої п’ ятирічки, Й. Сталін спритно маніпулював статистичними показниками. Спеціальним рішенням політбюро окремим відомствам було заборонено друкувати підсумки своєї роботи. Зростання промислової продукції подавалося не в конкретному обчисленні, а в карбованцях. Отже, досить було встановити великі ціни на нову продукцію, як валові показники різко зростали. Це дало змогу оголосити про виконання першої п’ ятирічки за чотири роки і три місяці. Щорічний приріст промислової продукції в середньому становив близько 16 % , тобто менше запланованого.

У роки другої п’ ятирічки 1933—1937 рр. темпи зростання були визначені на рівні 16,5 %. В Україні стали до ладу гіганти металургійної промисловості;— Запоріжсталь, Криворіжсталь,Азовсталь, а також Новокраматорський завод важкого машинобудування — один із найбільших у Європі.

Виконання перших п’ ятирічок потребувало надзвичайних зусиль усіх народів СРСР. Причому п’ ятирічки не були розраховані на піднесення матеріального добробуту. Більше того, голод 1932—1933 рр. винищив мільйони людей, села обезлюдніли, міста й новобудови поновлювалися дешевою робочою силою. «Шахтинська справа» в Донбасі — суд над старими спеціалістами вугільної промисловості — започаткувала організоване цькування фахівців із дореволюційними дипломами.

Більшовики не надавали великого значення матеріальним стимулам праці. Карткова система давала можливість робітникам і службовцям придбати мінімум товарів. Нехтуючи економічними важелями підвищення продуктивності праці, керівники більшовицької партії та уряду намагалися скористатися ентузіазмом мас, а також неоплачуваною працею мільйонів безневинно ув’ язнених. Соціалістичне змагання (стаханівський рух та ін.) надовго стало основною формою боротьби за вищі показники в праці.

Передбачене в більшовицьких планах витіснення капіталістичних елементів перетворилося на фізичну ліквідацію значної частини економічно активного населення — так званого куркульства на селі та власників приватних підприємств у місті. Посилився товарний голод, оскільки ривок важкої промисловості відбувався при хронічному занепаді соціальної сфери та легкої промисловості. Щоб зберегти темпи розвитку промисловості, робітників та інженерно-технічних працівників фактично прикріпили до підприємств і установ, а порушення дисципліни прирівнювалося до кримінального злочину.

Таким чином, позитивним підсумком індустріалізації в Україні стало зростання підприємств важкої промисловості (майже в 11 разів), будівництво нових шахт, електростанцій і в підсумку перетворення України на індустріально-аграрну країну, яка за рівнем окремих галузей промисловості випередила деякі європейські держави. До негативних наслідків індустріалізації можна зарахувати: підрив розвитку сільського господарства, легкої та харчової промисловості; нераціональне й нерівномірне розміщення продуктивних сил; посилену централізацію управління промисловістю; ігнорування економічних механізмів розвитку економіки; зниження життєвого рівня населення (поширення державних позик, торгівлю алкогольними напоями, черги, продовольчі картки, хронічний дефіцит товарів і послуг, житлові проблеми тощо).

Висновок. У результаті проведеної індустріалізації на 1937 р. за абсолютними обсягами промислового виробництва УРСР вийшов на друге місце в Європі після Німеччини. Було забезпечено відносну техніко-економічну незалежність СРСР від країн Заходу. Україна стала індустріально-аграрною республікою СРСР, але складовою єдиного загальносоюзного економічного комплексу.

Дати: 1925 р. — прийняття рішення про індустріалізацію на XV з’ їзді ВКГІ(б); 1928—1932 рр. — перша п’ ятирічка; 1935 р. —- початок стаханівського руху.

Поняття, терміни, назви: індустріалізація, новобудови, стаханівський рух, «Шахтинська справа», п’ ятирічка, соціалістичне змагання.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

28400. Дипломатическое представительство (диппредставительство) 146.86 KB
  В основном служит для поддержания дипломатических отношений. Дипломатические отношения устанавливаются на основании соглашения между соответствующими государствами например Совместное заявление об установлении дипломатических отношений между РФ и ЮАР 1995 г. Могут также открываться отделения дипломатических представительств в различных городах. Основным международным нормативноправовым актом регулирующим виды и функции дипломатических представительств процедуры назначения главы дипломатического представительства классы глав...
28402. Сравнительный анализ ф-ций дип представительства и пост предст-ва 134.59 KB
  Их правовое положение определяется прежде всего положениями устава этой организации нормами Венской конвенции о представительстве государств в их отношениях с международными организациями универсального характера 1975 г. соглашениями о привилегиях и иммунитетах организации и другими документами. Представительство государства в международной организации включает в себя главу представительства членов дипломатического административнотехнического и обслуживающего персоналов.
28403. Венская конвенция 1961 года 98.47 KB
  Обязанности сотрудников дипломатического представительства состоят в том чтобы уважать законы и постановления государства пребывания и не вмешиваться в его внутренние дела. Дипломату запрещено заниматься в государстве пребывания профессиональной и коммерческой деятельностью в целях личной выгоды. ОБЯЗАННОСТИ ГОСУДАРСТВА ПРЕБЫВАНИЯ Статья 21 1.
28406. Дипломатическое представительство (Diplomatic representation) 117.7 KB
  Численность персонала дипломатического представительства в принципе является компетенцией аккредитующего государства. Внутренняя структура дипломатического представительства установление соответствующих должностей и т. Персонал дипломатического представительства подразделяется на три категории: дипломатический административнотехнический и обслуживающий. Численность консульского персонала При отсутствии конкретной договоренности о численности консульского персонала государство пребывания может предложить чтобы численность...