92717

Проголошення Західноукраїнської Народної Республіки. Злука УНР і ЗУНР

Доклад

История и СИД

Злука УНР і ЗУНР. Пізніше держава дістала назву Західноукраїнська Народна Республіка ЗУНР. на сторінках газети Справа з явилася програмна декларація Національної Ради у відповідності з якою ЗУНР проголошувалась демократичною республікою соціальну основу якої складали робітники. Президентом ЗУНР згодом диктатором став Є.

Украинкский

2015-08-05

22.59 KB

2 чел.

Проголошення Західноукраїнської Народної Республіки. Злука УНР і ЗУНР.

Західноукраїнські землі до закінчення Першої світової війни входили до складу Австро-Угорської імперії. Це такі етнічні українські території: Східна Галичина (центр—Львів), Буковина (Чернівці), Закарпаття (Мукачево), Холмщина і ІІідляшшя. Поглиблення кризи габсбурзької імперії супроводжувалося зростанням національного руху українців. Українські політичні діячі почали готуватися до створення власної держави, про що заявили 19 жовтня 1918 р. Пізніше держава дістала назву Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР).

Наміри українських політиків суперечили планам поляків, що вели підготовку до утворення «великої» польської держави, до складу якої планували включити західноукраїнські землі. Щоб не допустити захоплення поляками влади, яку українці збиралися одержати мирним шляхом із рук австрійців, група молодих українських офіцерів на чолі з Д. Вітовським взяла ініціативу до своїх рук. У ніч із 31 жовтня на 1 листопада 1918 р. українські військові з’ єднання взяли під контроль Львів, наступного дня — інші міста Галичини. Обіцянка демократичних прав, реформ, 8-годинного робочого дня забезпечила новій владі широку підтримку населення.

Інакше розвивалися події на Буковині й Закарпатті. 6 листопада 1918 р. на Буковині розпочалося національне повстання, влада перейшла до Крайового комітету на чолі з Поповичем. Але вже 11 листопада край окупували румунські війська. Закарпаття, що стало ареною протиборства українських, чеських і угорських організацій, також було зайняте іноземними військами.

5 листопада 1918 о. на сторінках газети «Справа» з’ явилася програмна декларація Національної Ради, у відповідності з якою ЗУНР проголошувалась демократичною республікою, соціальну основу якої складали робітники. 9 листопада було призначено тимчасовий уряд — Генеральний Секретаріат на чолі з К. Левицьким. Факт проголошення республіки оприлюднили лише 13 листопада 1918 р., після зречення імператора престолу.

22—26 листопада відбулися вибори депутатів Української Народної Ради, наділеної представницькими й законодавчими функціями. Більшість депутатів стояла на національно-ліберальних позиціях, надаючи перевагу будівництву державності перед радикальними соціально-економічними перетвореннями. Президентом ЗУНР (згодом диктатором) став Є. Петрушевич. Рада прагнула забезпечити права національних меншин, їм було віддано ЗО % депутатських місць.

Соціальна стабільність забезпечувалась розпочатою у квітні 1919 р. аграрною реформою. Маєтки великих власників (переважно поляків) експропріювалися, землю планувалося передати малоземельним і безземельним українським селянам.

Молода українська держава шукала підтримки на міжнародній арені. ЗУНР відкрила посольства в Австрії, Угорщині, Німеччині; заснувала дипломатичні представництва в Чехословаччині, Канаді, Італії, США, Бразилії тощо. Делегація ЗУНР узяла участь у роботі Паризької мирної конференції, де намагалась відстоювати інтереси Української держави.

Надзвичайно важливим державним актом стало об’ єднання УНР і ЗУНР. 1 грудня 1918р. у Фастові було підписано угоду про об’ єднання ЗУНР з УНР. 4 січня 1919 р. в Станіславі Українська Народна Рада схвалила закон про злуку двох українських держав. 22 січня 1919 р. в Києві відбувся акт злуки ЗУНР (Галичина, Буковина, Угорська Русь) з УНР (Наддніпрянська Україна).

Героїчна боротьба за незалежну соборну державу мала великий вплив на майбутні покоління патріотів України. Згідно з Актом змінено назву ЗУНР на. «Західна область Української Народної Республіки» (ЗОУНР) при повній її автономії. Справжнє об’ єднання відкладалося на майбутнє, після завершення збройної боротьби. А поки що обидві частини української держави проводили самостійну внутрішню й зовнішню політику.

В умовах конфлікту з поляками вкрай необхідним було формування боєздатної армії. До весни в Українській Галицькій Армії (УГА) перебувало 100 тис. осіб, із яких 40 тис. брали безпосередню участь у бойових діях.

Українсько-польська війна, невдалі спроби здобути міжнародне визнання, фактична міжнародна ізоляція ЗУНР негативно вплинули на її долю. Безрезультатною виявилася діяльність ЗУНР та УНР на Паризькій мирній конференції. 25 червня 1919 р. представники Антанти визнали права Польщі на окупацію Східної Галичини, хоч і підкреслювали тимчасовий характер окупації. Особливо вороже ставилася до ЗУНР Франція, яка вбачала в сильній Польщі противагу Німеччині на сході. Порівняння історичного досвіду ЗУНР та УНР показує:

  1.  у Західній Україні вдалося уникнути радикальних перегинів у соціально-економічній політиці;
  2.  на першому місці стояло завдання національного державного будівництва. Своєчасне здійснення соціально-економічних перетворень забезпечувало авторитет ЗУНР серед українського населення;
  3.  належна увага приділялася створенню боєздатної національної армії.

ЗУНР увійшла в історію як героїчний епізод у боротьбі українського народу

за незалежність, вільний, демократичний розвиток.

У результаті революції в Росії та розпаду Австро-Угорської імперії постали дві українські держави: Українська Народна Республіка та Західноукраїнська Народна Республіка. Вони відрізнялися між собою політичними, економічними, соціальними й міжнародними орієнтирами. Це було зумовлено як історичною долею цих земель, так і обставинами, що склалися.

В УНР основна увага приділялась соціальним питанням, правам національних меншин, у той час як у ЗУНР основне питання було національне. Суттєво різнилася у правах еліта двох держав. При владі в УНР перебували молоді діячі, які у своїй діяльності значною мірою керувалися революційним романтизмом. Уряд ЗУНР складався з представників української аристократії та інтелігенції, яка мала великий досвід парламентської боротьби і у своїй діяльності виходила з потреб часу.

Незважаючи на розбіжності та власні амбіції, лідери двох українських держав перед обличчям смертельної небезпеки дійшли до згоди про об’ єднання. Здійснювалась мрія багатьох поколінь борців за незалежність і соборність України.

Ініціатором об’ єднання виступила ЗУНР, яка опинилась у тяжкому становищі перед загрозою польської та румунської агресії. 6 листопада 1918 р. до Києва прибула делегація Національної Ради просити у гетьмана П. Скоропадського військової й морально-політичної підтримки. За наказом П. Скоропадського до Львова було відправлено спеціальну комісію, а також незначну кількість зброї. 10 листопада Українська Національна Рада ЗУНР прийняла резолюцію про об’ єднання всіх українських земель в єдину державу.

Але стрімкі події у Наддніпрянській Україні, які призвели до повалення Гетьманату, а також перестороги галицьких політиків щодо проросійських настроїв гетьмана, не дали змоги реалізувати цю резолюцію.

Прихід до влади Директорії і відновлення УНР дало новий поштовх процесу об’ єднання.

1 грудня 1918 р. у Фастові було укладено попередній договір про об’ єднання. З січня 1919 р. Українська Національна Рада ЗУНР у Станіславі урочисто проголосила з’ єднання ЗУНР з УНР в одну суверенну Народну республіку. 16 січня 1919 р. делегація ЗУНР відбула до Києва.

Святковий Акт злуки розпочався 22 січня 1919 р. о 12 годині. Державний секретар ЗУНР Л. Цегельський зачитав і передав В. Винниченку ухвалу Української Національної Ради від 3 січня 1919 р. Представник Директорії Ф. Швець виголосив Універсал, у якому зазначалося: «про злиття двох частин єдиної України, що утворило незалежну УНР».

Також ішлося про те, що Акт злуки має бути затверджений Установчими зборами, скликаними з території всієї України. До того часу Західна область УНР (ЗОУНР) залишалася при своїх власних законодавчих і виконавчих органах.

Рішення про злуку було затверджено на Трудовому конгресі, який відбувся 22 січня 1919 р. Є. Петрушевича, голову Національної Ради ЗУНР, було обрано до складу Директорії. На допомогу Галичині уряд УНР виділив 500 млн гривень, надав військову і продовольчу допомогу.

Проте до справжнього об’ єднання справа не дійшла. Через декілька днів після проголошення злуки Директорія змушена була залишити Київ під ударами Червоної армії. На плечі ЗОУНР ліг весь тягар війни з Польщею. Акт фактично перестав бути чинним, і наприкінці 1919 р. Є. Петрушевич його денонсував. Як зраду сприйняли галичани переговори уряду УНР з Польщею навесні 1920 р.

Незважаючи на невдачу, Акт 22 січня 1919 р. має велике історичне значення як факт реального об’ єднання українських земель у єдиній соборній державі.

Висновок. Спроби ЗУНР створити повноцінне національно-державне, економічне й культурне життя українців залишилися нереалізованими. Акт Злуки двох частин українських земель — УНР і ЗУНР — має велике історичне значення як факт реального об’ єднання в єдину соборну державу.

Дати: 1 грудня 1918 р. — «Листопадовий зрив»; 22 січня 1919 р. — Акт Злуки УНР і ЗУНР.

Поняття, терміни, назви: УНР, ЗУНР, Акт Злуки, соборність, україно-польська війна, УГА.

Особистість в історії: Є. Петрушевич, В. Виннйченко, К. Левицький.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

6855. Сложение чисел в компьютерах с фиксированной запятой 80 KB
  Сложение чисел в компьютерах с фиксированной запятой В лабораторном задании даны числа. Для получения отображений чисел в памяти компьютера потребуется - 7 разрядов для целой части числа...
6856. Визначення інерційних параметрів ланок методом фізичного маятника 63 KB
  Визначення інерційних параметрів ланок методом фізичного маятника Мета роботи: визначення координат центра мас ланки визначення момента інерції ланки. Розрахункові методи визначення інерційних параметрів ланок...
6857. Визначення коефіцієнтів тертя ковзання 87 KB
  Визначення коефіцієнтів тертя ковзання Мета роботи Метою є експериментальне визначення коефіцієнтів тертя ковзання у тертєвих парах з різних конструкційних матеріалів. Використовується метод В.О. Желіговського (нахиленої лінійки), що дає можли...
6858. Определение коэффициентов трения скольжения 66 KB
  Определение коэффициентов трения скольжения Цель работы Цель - экспериментальное определение коэффициентов трения скольжения в трущихся парах из разных конструкционных материалов. Используется метод В.A. Желиговского (наклонной линей...
6859. Визначення геометричних параметрів зубчатих коліс 84 KB
  Визначення геометричних параметрів зубчатих коліс Ціль роботи: засвоєння методики розрахунку геометричних параметрів евольвентних зубчатих передач визначення геометричних параметрів (розшифровка) евольвентних зубчатих коліс засвоєння правил офо...
6860. Визначення механічних характеристик електричних двигунів 3.09 MB
  Визначення механічних характеристик електричних двигунів Мета роботи: визначення залежностей частоти обертання ротору електродвигуна та його механічної потужності від моменту, який розвиває двигун Електродвигуни постійного струму...
6861. Вивчення конструкцій механізмів слідкуючих систем дистанційного керування 66.5 KB
  Вивчення конструкцій механізмів слідкуючих систем дистанційного керування Ціль роботи...
6862. Изучение конструкций механизмов следящих систем дистанционного управления 43 KB
  Изучение конструкций механизмов следящих систем дистанционного управления. Выходной вал следящего привода с заданной степенью точности воспроизводит в виде механического перемещения входной управляющий сигнал....
6863. Визначення пружних властивостей та характеристик гвинтових пружин 1.46 MB
  Визначення пружних властивостей та характеристик гвинтових пружин Мета роботи - визначення: пружних властивостей гвинтових пружин методів розрахунків міцності та жорсткості пружин при проектуванні методів експериментального...