92725

Суспільно-політичне життя українських земель у складі Польщі, Румунії, Чехо-Словаччини в 20-х—30-х рр. XX століття

Доклад

История и СИД

Після поразки визвольних змагань західноукраїнські землі опинились у складі Польщі Румунії та Чехословаччини. Загалом можна визначити такі риси політики Польщі Румунії ЧСР: насильницька асиміляція; стримування економічного розвитку його колоніальний характер; репресії проти діячів національновизвольного руху; національний гніт; відмова від міжнародних зобов язань щодо надання автономних прав українцям. У Польщі де проживало найбільше українців до того ж із високою національною свідомістю українське питання стояло найгостріше.

Украинкский

2015-08-05

21.53 KB

0 чел.

Суспільно-політичне життя українських земель у складі Польщі, Румунії, Чехо-Словаччини в 20-х—30-х рр. XX ст.

Після поразки визвольних змагань західноукраїнські землі опинились у складі Польщі, Румунії та Чехословаччини. До польської окупації потрапили землі Східної Галичини та Західної Волині, на яких проживало за переписом 1931 р. 5,6 млн українців. У складі Румунії українці (790 тис. осіб) проживали в Північній Буковині, Хотинському, Аккерманському та Ізмаїльському повітах Бессарабії. На території «Підкарпатської Русі», що ввійшла до складу Чехословаччини, проживало понад 450 тис. українців. Кожна з держав, до складу яких входили українські землі, повинна була визначитись у ставленні до української меншини.

Загалом можна визначити такі риси політики Польщі, Румунії, ЧСР:

  1.  насильницька асиміляція;
  2.  стримування економічного розвитку, його колоніальний характер;
  3.  репресії проти діячів національно-визвольного руху;
  4.  національний гніт;

відмова від міжнародних зобов’ язань щодо надання автономних прав українцям.

Форми, у яких здійснювалась ця політика, різнились — від м’ якої в ЧСР до жорсткої в Румунії. У Польщі, де проживало найбільше українців, до того ж із високою національною свідомістю, українське питання стояло найгостріше. Польський уряд, переслідуючи стратегічну мету — повна полонізація загарбаних українських земель, залежно від внутрішніх та зовнішніх обставин коригував свій курс. У період 1919—1939 рр. чітко вирізняються три етапи політики польських правлячих кіл щодо українських земель.

У 1919—1923 рр. польське керівництво намагалося в очах світової громадськості довести свої права на українській землі, а також, те що Польща нібито забезпечує права національних меншин. Польська конституція 1921 р. гарантувала права українців на рідну мову на побутовому рівні і в навчанні в початкових школах. Крім цього, закон від 26 березня 1922 р. надав самоврядування Східній Галичині (трьом воєводствам — Львівському, Станіславському, Тернопільському). Але як тільки 14 березня 1923 р. Рада послів Англії, Франції, Італії та Японії визнала Східну Галичину частиною Польщі, усі ці права залишилися на папері.

У 1923—1926 рр. польські правлячі кола наполегливо проводили політику, спрямовану на асиміляцію поневолених народів. 31 липня 1924 р. був прийнятий закон, за яким польська мова проголошувалась державною. Почалось закриття українських шкіл. Польський уряд намагався витравити самі поняття «Україна», «українець». На українські землі переселялись польські колоністи, яким виділялися кращі землі. За 1921 — 1929 рр. переселилося 77 тис. поляків.

Політична криза 1926 р. призвела до нового повороту в політиці стосовно українців. Третій етап (1926—1937рр.) пов’ язаний зі встановленням режиму «санації» на чолі з Ю. Пілсудським. Суть нового курсу полягала в державній асиміляції національних меншин і відмові від національної асиміляції. Важливим елементом нової моделі національної політики стала спроба перетворення Волині на «колиску польсько-українського порозуміння». Було збільшено державні інвестиції на Волині, почалося масове створення двомовних шкіл, дозволено певну українізацію православної церкви.

Така політика проводилась із метою розколу серед українців: між галичанами і волинянами, між прихильниками і противниками досягнення порозуміння з Польщею. У 1935 р. найбільша українська партія УНДС) взяла курс на «нормалізацію» польсько-українських відносин. Її лідер В. Мудрий став віце-маршалом польського сейму. Були амністовані в’ язні концтабору в Березі-Картузькій.

Але починаючи від 1937 р. польські правлячі кола знову змінюють курс. Почалася нова хвиля репресій.

У політиці ЧСР щодо українців теж можна виділити кілька етапів. Так, на початку 1920-х рр. чеський уряд намагався створити враження сумлінного виконання своїх міжнародних зобов’ язань щодо надання Підкарпатській Русі автономних прав, зазначених у Сен-Жерменському договорі. Свої зволікання з наданням автономії вони пояснювали непідготовленістю населення краю до самостійного життя через низький рівень освіти й відсутність підготовлених кадрів.

У другій половині 1920-х — 1930-ті рр. уряд ЧСР провів серію реформ, покликаних забезпечити запровадження системи освіти, проведення земельної реформи тощо.

У другій половині 1930-х рр. урядові кола ЧСР зіткнулися з новою хвилею боротьби населення за автономію, і зрештою під тиском Німеччини змушені були в жовтні 1938 р. надати краю автономію.

Як і в Польщі, урядові кола ЧСР не сприяли розвитку економіки краю.

Румунія від самого початку взяла курс на повну асиміляцію українців, позбавивши їх будь-якої змоги розвиватися. До економіки краю не надходило ніяких капіталовкладень. Його становище характеризувалось безробіттям, малоземеллям, хижацьким використанням природних ресурсів.

Незважаючи на антиукраїнську політику правлячих кіл Польщі, ЧСР та Румунії, їхні політичні режими допускали певну політичну діяльність. Використовуючи цю можливість, українці створили політичні партії, покликані захищати їхні інтереси. Так, у Польщі в 1925 р. існувало 12 українських політичних партій, що представляли широкий політичний спектр. Українське народно-демократичне об’ єднання (УНДО), яке утворилося в 1925 р., було по суті ліберальною партією інтелектуальної еліти краю. УНДО виступало за конституційну демократію і незалежність України. Вагомою політичною силою була Українська соціал-радикальна партія (УСРІІ), що утворилась як партія соціалістичного напряму. Її підтримували селяни, сільська інтелігенція. Радикали прагнули поєднати принцип демократичного соціалізму з ідеєю незалежності України. Ще однією впливовою політичною силою була Комуністична партія Східної Галичини, яка в 1923 р. перетворилася на Комуністичну партію Західної України (КІІЗУ) і увійшла до Компартії Польщі. Політика українізації та непу, що проводились в УСРР, сприяли зростанню впливу КПЗУ. Але наступна політика радянського керівництва (колективізація, голодомор, репресії) викликала критику з боку членів КПЗУ.

Українські партії максимально намагались використати легальні можливості впливу на формування державної внутрішньої політики. Із цією метою вони боролись за місця у польському парламенті: якщо в листопаді 1927 р. представництво українців у сеймі складалося з 25 послів і 6 сенаторів, то в липні 1930 р. — із 50 послів і 14 сенаторів.

У Закарпатті політичне життя було особливо складним. Суто української партії, яка б діяла самостійно, тут тривалий час не було. Нечисленні політичні групи Закарпаття були зв’ язані з близькими їм чехословацькими партіями та діяли під їхнім «дахом». Усі найвпливовіші партії ЧСР мали свої організації в Закарпатті, які відбивали настрої й уподобання різних груп населення. Разом із тим кожна з них схилялась до певних національно-культурних традицій, що історично склалися в краї. Найвпливовішими течіями були русинство і народовство. Русинський напрям користувався найбільшою підтримкою населення, вимагав автономії краю. Народовський напрям послідовно відстоював український характер населення краю і виступав за автономію.

У Румунії були найменш сприятливі умови для діяльності українських політичних партій. Лише в 1927 р. утворилась партія, що відстоювала національні інтереси українців, — Українська національна партія (УНП). Це була партія ліберального спрямування, що діяла виключно легальними методами. Молоде покоління українських діячів, невдоволене поміркованою позицією УНП, у середині 1930-х рр. утворило конспіративну радикальну націоналістичну організацію.

Висновок. Західноукраїнські землі в 1920—1930-ті рр. перебували у складі Польщі, Чехословаччини та Румунії. Ці держави проводили колоніальну політику щодо українських земель, намагаючись їх інтегрувати. Найбільш жорстку політику проводила Румунія. Проте українське населення не бажало миритися з окупацією та розгорнуло могутній національно-визвольний рух. Найбільш організованих форм він набув у Галичині. Наприкінці 1930-хрр. склалися обставини, за яких на території Закарпаття у складі Чехословаччини було проголошено українську державу — Карпатську Україну.

Поняття, терміни, назви: політична партія, інтегральний націоналізм, ‘  УНДО, КПЗУ, ОУН, УНП, УНО, Карпатська Україна.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

3189. Основы молекулярно-кинетической теории 541.5 KB
  Основы молекулярно-кинетической теории 1.Основные положения молекулярно-кинетической теории, ее опытные обоснования. Согласно молекулярно-кинетической теории все вещества состоят из мельчайших частиц - молекул. Молекулы разделены промежутками, наход...
3190. Микропроцессоры и цифровая обработка сигналов Знакомство с интегрированной средой программирования KEIL-C 103 KB
  Микропроцессоры и цифровая обработка сигналов Знакомство с интегрированной средой программирования KEIL-C Цель работы 1. Изучить интегрированную среду программирования keil-C. 2. Получить навыки работы с текстовым редактором этой среды программирова...
3191. Литейный участок для получения слитков из алюминиевого деформируемого сплава АМГ3 6.66 MB
  Описательная часть.Состав, свойства, применение сплава. Алюминиевомагниевые сплавы относятся к группе термически, неупрочняемых алюминиевых деформируемых сплавов. В настоящее время в промышленности нашла применение большая группа сплавов этой...
3192. Создание позитивного имиджа модельной студии 18.25 MB
  Введение Состояние развития модельного бизнеса в России в настоящее время находится лишь на начальной стадии. Модельные организации работают в условиях конкурентной борьбы за клиента. Обострение конкурентной борьбы между организациями приводит к том...
3193. Разработка малогабаритной рентгеновской трубки для структурного анализа с полной защитой от неиспользуемого излучения 2.39 MB
  Основным элементом аппаратов для структурного анализа является источник рентгеновского излучения – рентгеновская трубка, параметры которой во много определяют технические возможности и функциональность рентгеновского аппарата. В связи с этим ак...
3194. Снижение магнитных и диэлектрических потерь в иттрий-железистом гранате 2.97 MB
  Элементы и устройства на основе феррита со структурой иттрий-железистого граната (ИЖГ) нашли широкое применение в различных областях современной электроники, радиотехники, и пр. Улучшение магнитных свойств ИЖГ посредством отжига в атмосфере кислорода эффективно используется в различных технологических процессах.
3195. Разработка автоматизированной системы расчета оптимального маршрута между городскими объектами для курьерской компании 1.94 MB
  Введение Тенденция к сближению мобильных и навигационных технологий сегодня заметна как никогда. Решение вопроса предоставления конечному пользователю мобильных устройств возможности получения, использования и обработки информации, связанной с их ме...
3196. Формирования и распределение прибыли предприятия 3.1 MB
  Изучение понятия категории «прибыль», рассмотрение факторов, влияющих на величину прибыли, рассмотрение прибыли, как показатель деятельности предприятия, а также методов планирования прибыли, анализ формирования и использования прибыли, рассмотрение действующей системы использования прибыли на объекте исследования.
3197. Анализ управления и разработка рекомендаций для повышения управления ООО Зебра 711 KB
  В настоящее время, проблема управления персоналом в условиях сокращения численности и неполного финансирования весьма актуальна для ситуации, в которой оказалась экономика – для периода мирового экономического кризиса Реформирование ро...