92729

Рух Опору та його течії в Україні в роки Другої світової війни. Історичний внесок українського народу в перемогу у Другій світовій війні

Доклад

История и СИД

У русі Опору брали участь утікачівійськовополонені партійні й безпартійні дорослі й діти. Причини розгортання руху Опору: окупація батьківщини загарбниками; жорстокість окупаційного режиму; цілеспрямована діяльність радянського керівництва з організації руху Опору на окупованих територіях. Форми опору: Пасивні: різноманітна допомога партизанам; відмова співпрацювати з окупаційною владою; саботаж окупаційної влади; випуск бракованої продукції; зрив поставок продуктів харчування для окупаційної армії; ухиляння від робіт тощо.

Украинкский

2015-08-05

19.8 KB

33 чел.

Рух Опору та його течії в Україні в роки Другої світової війни. Історичний внесок українського народу в перемогу у Другій світовій війні.

Після нападу фашистської Німеччини на Радянський Союз величезні території були окуповані. Загарбникам уже в 1941 р. відійшла територія України з населенням близько 42 млн осіб. Гітлерівці проривалися до Москви, намагаючись водночас закріпитися на завойованих землях. Але план блискавичної війни «бліцкріг» не вдався, і вона набула затяжного характеру.

Залишаючи ворогу територію, радянське командування віддало наказ знищувати все за собою — комунікації, підприємства, їстівні припаси. Із відданих радянській владі людей у населених пунктах створювались підпільні групи. Для розвідувальної та підривної роботи в німецькому тилу залишалось чимало співробітників НКВС — народного комісаріату внутрішніх справ. Восени 1941 р. в Україні формувались підпільні обкоми, райкоми, первинні організації та групи ВКП(б). У лісах з’ явилися партизанські загони, які очолювали здебільшого ті, хто був здатний здійснювати бойові операції.

У Москві довелося терміново переглянути довоєнну теорію війни, згідно з якою в разі нападу противника на СРСР бойові, дії будуть перенесені на його територію. У 1930-х рр. було ліквідовано створену в лісах мережу матеріально-технічних баз. Підібрані для можливої партизанської боротьби кадри звинуватили в підготовці замаху на Сталіна та винищили. Тепер радянське командування покладало великі надії на організований партизанський рух та підпільну роботу на окупованих територіях. Однак із 3,5 тис. партизанських загонів і диверсійних груп, залишених на окупованій території, улітку 1942 р. діяли лише 22 загони, інші розпалися або були розгромлені. Проти недосвідчених підпільників і партизанів діяли фашистські каральні органи.

В Україні найбільш сприятливими були умови для таборів партизан на Волині й Поліссі. Рух набув організованого характеру в 1942 р., коли було створено Український штаб партизанського руху, який очолив Т. Строкач. У русі Опору брали участь утікачі-військовополонені, партійні й безпартійні, дорослі й діти.

Причини розгортання руху Опору:

- окупація батьківщини загарбниками;

- жорстокість окупаційного режиму;

  1.  цілеспрямована діяльність радянського керівництва з організації руху Опору на окупованих територіях.

Форми опору:

Пасивні:

  1.  різноманітна допомога партизанам;
  2.  відмова співпрацювати з окупаційною владою;
  3.  саботаж окупаційної влади;
  4.  випуск бракованої продукції;

— зрив поставок продуктів харчування для окупаційної армії;

  1.  ухиляння від робіт тощо.

Активні:

  1.  партизанський рух;

— діяльність підпілля;

  1.  диверсійна діяльність;
  2.  пропагандистська діяльність.

Джерела формування партизанських загонів:

  1.  залишення в тилу ворога спеціально сформованих загонів;
  2.  окремі солдати та підрозділи, що опинились в оточенні і не мали змоги прорватися для з’ єднання з фронтовими частинами;
  3.  окремі громадяни, які не були призвані до армії, але були здатні носити зброю і за своїми переконаннями й бажанням готові були вести партизанську боротьбу.

Відомими командирами радянських партизанів стали С. Ковпак, О. Федоров, М. Наумов. Зокрема, партизанські з’ єднання С. Ковпака пройшли бойовий шлях від Путивля до Карпат.

В українських містах і селах діяли молодіжні підпільні організації. У Миколаївській області до її складу входили старшокласники села Кримки. У вересні 1942 — січні 1943 р. підпільна молодіжна організація «Молода гвардія» діяла в місті Краснодоні. До її штабу входили І. Туркенич, О. Кошовий, І. Земнухов, В. Третякевич, С. Тюленін, Л. Шевцова. Молодогвардійці, крім антигітлерівської пропаганди, здійснили низку диверсій і бойових операцій.

У 1942 р. була сформована Українська Повстанська Армія (УПА). Її головнокомандувачем став член проводу Організації Українських Націоналістів (бандерівців) Р. Шухевич (Тарас Чупринка). Партизанська армія контролювала частину території Волині, Полісся та Галичини. У своєму складі вона налічувала близько ЗО—40 тис. бійців. Конгрес ОУН-Б проголосив своєю метою боротьбу проти більшовизму та нацизму.

У 1944 р. в Карпатах представники довоєнних політичних партій Західної України та східних українців створили Українську Головну Визвольну Раду (УГВР), яка закликала неросійські народи СРСР об’ єднатися проти Москви.

Отже, в Україні в роки Другої світової війни існувало три течії руху Опору:

  1.  радянська (1941-1942 рр. — партизанські загони, радянське підпілля; діяла на українському Поліссі, Чернігівщині, Сумщині, налічувала 200— 600 тис. осіб);

— націоналістична (1942 р. — похідні групи, УПА та інші загони, підпілля ОУН; діяла на території Волині, Галичини, українського Полісся, налічувала 50 — 200 тис. осіб);

польська (1941—1942 рр. — армія Крайова, армія Людова, батальйони хлопські; діяла на території Волині, Полісся, налічувала 10—20 тис. осіб).

Висновок. Таким чином, рух Опору в Україні в роки Другої світанні війни увібрав у себе боротьбу як проти фашистських окупантів, так і за створення Української держави. Комуністичний і націоналістичний партизанський та підпільний рух наближали час перемоги. Однак вони залишались на різних політичних позиціях, тому радянські війська й УПА перебували в стані відкритої війни.

Дати: червень 1942 р. — створення Українського штабу партизанського руху; 14 жовтня 1942 р. — загальноприйнята дата створення УПА.

Поняття, терміни, назви: рух Опору, ОУН—УПА, УШПР.

Особистість в історії: С. Ковпак, Р. Шухевич (Тарас Чупринка).

 


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

80713. Бухгалтерский баланс 75.5 KB
  Понятие и виды бухгалтерского баланса Строение бухгалтерского баланса. Понятие и виды бухгалтерского баланса. Учетное понятие баланса – это момент счетного отражения имущественного состояния хозяйства. Составлением вступительного организационного баланса открывается ведение бухгалтерского учета на данном предприятии.
80714. Система счетов и двойная запись 64 KB
  Понятие о счетах БУ и двойной записи. Понятие о счетах бухгалтерского учета и двойной записи Для текущего учета и контроля используется система счетов БУ. Счет – это также накопитель информации который затем обобщается и используется для составления различных сводных показателей и отчетности СЧЕТ Д К Для обозначения остатков на счетах БУ пользуются термином сальдо Для отражения хозяйственных операций на счетах необходимо документальное подтверждение в качестве которого могут быть бумажные первичные документы магнитные носители и т. В...
80715. Первичный учет 68 KB
  Эти документы служат первичными учетными документами на основании которых ведется бухгалтерский учет. Первичные учетные документы принимаются к учету если они составлены по форме содержащейся в альбомах унифицированных форм первичной учетной документации а документы форма которых не предусмотрена в этих альбомах должна содержать следующие обязательные реквизиты: наименование документа; б дату составления документа; в наименование организации от имени которой составлен документ; г содержание хозяйственной операции; д измерители...
80716. Учетные регистры бухгалтерского учета 58 KB
  Учетные регистры бухгалтерского учета. Журнально – ордерная форма бухгалтерского учета. Журнально – ордерная форма учета обладает большими контрольными и аналитическими возможностями и применяется на больших предприятиях.
80717. Наречие и его категории 34.28 KB
  Ранние грамматисты относили наречие к нерасчлененному разряду частиц. Суит Есперсен Датский лингвист Отто Есперсен относил наречие к частицам указывая на то что такие слова как например up immeditely принадлежат к одной группе так как они не принадлежат ни к существительным ни к глаголам ни к прилагательным ни к глаголам ни к местоимениям. С одной стороны наречие занимает самостоятельную позицию члена словосочетания с другой стороны рассматривается наряду с классами неспособными быть самостоятельными членами словосочетания.
80718. Модальные слова 35.26 KB
  Модальные слова – морфологически неизменяемые слова выражающие характер соотнесенности содержания высказывания или части с реальной действительностью с позицией говорящего и употребляющиеся либо в структуре предложения в функции вводного слова либо за пределами этой структуры как слова – предложения связанные по смыслу с предшествующими или с последующими высказываниями иногда и с теми и с другими вместе. Модальные слова принадлежат к лексико грамматическим средствам выражения категории модальности. Одни исследователи в основном...
80719. Глагол. Общая характеристика глаголов в английском языке. Категория вида и времени 42.6 KB
  Категория вида и времени Определение. Морфологическая по способу образования форм прошедшего времени причастия правильные неправильные нестандартные неизменяемые ed plyed styed смешанная подгруппа чередование корневой гласной keep – kept kept супплетивные формы be – ws were – been go – went gone put put put Функциональная по способности глагола выступать в том или ином типе сказуемого вытекающей из степени лексической полнозначимости глагола знаменательные служебные модальные лексически полноценные глаголы самостоятельно...
80720. Категория наклонения 33.94 KB
  Категория наклонения Наклонение – это глагольная категория выражающая определенную модальность высказывания т. Традиционная грамматика выделяет три наклонения: изъявительное Indictive повелительное Impertive сослагательное Subjunctive. Изъявительное наклонение передает действие рассматриваемое говорящим как реальный факт что предполагает соотнесенность с временной сферой остальные наклонения не предполагают четкого соотношения с временной сферой. Существование изъявительного наклонения не оспаривается повелительное и...
80721. Категория залога 33.63 KB
  Категория залога Категория залога – это глагольная категория в которой выражено в грамматической форме отношение действия к его субъекту. Существует два залога: действительный и страдательный пассивный. Некоторые исследователи считают правомерным выделение 3 залога – возвратного глагол возвратное местоимение. В современных европейских языках форма страдательного залога свойственна переходным глаголам т.