92732

Національно-визвольний рух 60—80-х років

Доклад

История и СИД

Національно-визвольний рух у 1960 1980ті рр. До національновизвольного руху можна віднести ті прояви опозиційності що відбувалися під національними гаслами. Особливості національновизвольного руху в 1960 першій половині 1980х рр. Течії національновизвольного руху в 1960 першій половині 1980х рр.

Украинкский

2015-08-05

20.36 KB

3 чел.

Національно-визвольний рух 60—80-х років.

Національно-визвольний рух у 1960— 1980-ті рр. існував переважно у формі дисидентського руху. Проте тотожності між ними немає. До національно-визвольного руху можна віднести ті прояви опозиційності, що відбувалися під національними гаслами. Але слід урахувати, що в 1970-ті рр. національні рухи, що мали місце, поєднували національні гасла з гаслами демократії та прав людини.

Особливості національно-визвольного руху в 1960 — першій половині 1980-х рр.

— стає більш масовим і організованим;

  1.  були відкинуті ілюзії щодо ідей соціалізму і комунізму, рух набув яскраво виражених анти тоталітарних рис;
  2.  у поглядах дисидентів прослідковувався майже весь ідеологічний спектр;
  3.  зв’ язок із громадськістю країн Заходу і міжнародними правоохоронними організаціями;

— заперечення насильницьких методів боротьби;

  1.  прагнення легалізувати свою діяльність;
  2.  80 % дисидентів становила інтелігенція.

Течії національно-визвольного руху в 1960 — першій половині 1980-х рр.

— за соціалізм із «людським обличчям»;

  1.  національно-визвольна течія;
  2.  демократична правозахисна течія;
  3.  релігійна течія.

Методи боротьби

  1.  масові заходи;
  2.  листи-протести до керівних органів УРСР і СРСР;
  3.  протести, відкриті листи, звернення на адресу міжнародних організацій, урядів демократичних країн.
  4.  видання та поширення самвидаву;
  5.  акції солідарності з іншими народами, що зазнали утисків із боку тоталітарної системи; підтримка кримських татар у їх прагненні повернутися на батьківщину; відстоювання ідеї рівноправ’ я народів;
  6.  вивішення синьо-жовтих прапорів; поширення листівок;
  7.  індивідуальні протести;
  8.  створення правозахисних організацій.

Після підписання Радянським Союзом у серпні 1975 р. заключного документа в Гельсінкі (офіційна згода влади поважати громадянські права своїх підданих) у країні активно поширюється дисидентський рух. Повіривши в лібералізацію радянського ладу, дисиденти почали організовувати легальні групи й об’ єднання, які, на їх думку, мали наглядати за дотриманням прав людини в СРСР. Перший Гельсінський комітет було засновано в Москві в травні 1976 р. Незабаром з’ явилися аналогічні організації в Литві, Грузії, Вірменії. Між різними дисидентськими групами встановилися тісні зв’ язки. У липні 1976 р. члени московської групи О. і В. Гінзбурги приїхали до Львова, щоб відвідати сім’ ю українського політв’ язня І. Геля. Під час перебування в Західній Україні вони обговорювали з українськими дисидентами можливість створення організації для контролю за дотриманням прав людини в Україні. В українських дисидентів був і власний досвід такої діяльності, пов’ язаний зі створенням у грудні 1971 р. громадського комітету захисту Н. Строкатої-Караванської. 9 листопада 1976р. М. Руденко, О. Бердник, Л. Лук’ яненко, І. Кандиба, Н. Строката-Каравансь- ка, О. Мешко, М. Матусевич, М. Маринович, О. Тихий проголосили утворення Української групи сприяння виконанню Гельсінських угод (УГГ). Через два дні до групи приєднався колишній генерал-майор Радянської армії, українець за походженням, П. Григоренко. УГГ ставила завдання ознайомити широкі кола української громадськості з Декларацією прав людини, сприяти виконанню

Гельсінських угод, домагатися акредитування в Україні представників зарубіжної преси, створення незалежного прес-агентства, інформування світової громадськості про факти порушень на території України Декларації прав людини та гуманітарних статей, прийнятих нарадою в Гельсінкі. За час існування Українська Гельсінська група налічувала 37 осіб. Від 1976 до 1980 р. вона зробила 30 заяв, видала 18 меморандумів і 10 бюлетенів. У СРСР серед п’ яти подібних груп УГГ була найчисленнішою і найактивнішою. Вона діяла в межах чинного законодавства і підтримувала контакти з аналогічними об’ єднаннями в СРСР, ставлячи за мету «інтернаціоналізувати» захист громадянських і національних прав. На противагу різним націоналістичним угрупованням українські дисиденти ставилися з глибокою повагою до інших народів.

Ні поміркованість УГГ, ні вимоги Заходу дотримуватися прав людини не завадили радянським органам учинити її погром. До 1980 р. три чверті членів Української Гельсінської групи були ув’ язнені. Як зазначив колишній український дисидент єврейського походження Я. Сусленський, до українських правозахисників були застосовані найсуворіші покарання. Якщо прибалтійці та вірмени одержували по 3—4 роки ув’ язнення, то кожний український політв’ язень був засуджений у середньому на 12 років ув’ язнення і заслання. Із 23 ув’ язнених членів УГГ шість було засуджено на 15 років, три — на 12 років, 13 — від 3 до 9 років і лише один — на рік.

У 1984—1985 рр. в тяжких умовах ув’ язнення померли члени УГГ В. Стус, О. Тихий, В. Марченко і 10. Литвин.

Окремим напрямком дисидентського руху в Україні була боротьба за свободу совісті та віросповідання. Хоча радянська конституція не заперечувала цього права громадян, але на практиці вживалися різноманітні заходи проти релігійних культів. Із цією метою проводилося обмеження церковних публікацій, активна атеїстична робота з дітьми. Практикувалося «запровадження» агентів і провокаторів у середовище священиків. Без будь-яких пояснень закривалися культові споруди.

Продовжувала свою боротьбу за існування УГКЦ, яка діяла підпільно. Понад 300 греко-католицьких священиків продовжували відправляти службу.

Жорстоких переслідувань зазнавали різні релігійні протестанські церкви і секти, які фактично були заборонені.

Одним із головних завдань релігійна опозиція вважала реабілітацію та легалізацію УГКЦ, протестантських церков та течій, боротьбу за свободу совісті та вільне здійснення релігійних обрядів, повернення відібраних храмів, звільнення засуджених за релігійні переконання, реабілітацію страчених служителів культу.

Найвідомішими представниками релігійної опозиції були Мороз, Тереля та ін.

Форми і методи боротьби з національно-визвольним рухом

  1.  Арешти:
  2.  перша хвиля арештів у серпні—вересні 19’ 65 р. (заарештовано 25 осіб);
  3.  друга хвиля арештів у 1970—1972 рр. (заарештовано понад 100 осіб);
  4.  третя хвиля арештів, на початку 1980-х років (заарештовано близько 60 осіб).
  5.  Ізоляція в психіатрічних лікарнях.
  6.  Позасудові переслідування:
  7.  звільненння з роботи;
  8.  виключення з партії, громадсько-політичних організацій, спілок;


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

27448. Какие формы реализации права можно проявить в процедуре заключения брака 25.5 KB
  Реализация права как процесс может быть охарактеризован с объективной и субъективной стороны. С объективной стороны совершение предусмотренных нормами права правомерных действий определенными средствами в известной последовательности в некоторые сроки и некотором месте. Формы реализации правовых норм: 1 По характеру правореализующих действий: использование права осуществление субъектами своих прав; исполнение права обязательное совершение предусмотренных обязывающими нормами действий; соблюдение права воздержание от совершения...
27449. Каков порядок принятия, опубликования и вступления в силу федеральных законов 24 KB
  Порядок принятия федеральных законов определяется Конституцией Российской Федерацией и регламентами палат Федерального собрания. Федеральные законы принимаются Государственной Думой большинством голосов от общего числа депутатов. После этого закон должен быть одобрен Советом Федерации также большинством голосов от общего числа его членов.
27450. Каково назначение охранительных норм 24 KB
  Охранительные нормы определяют условия применения к субъекту мер государственнопринудительного воздействия характер и содержание этих мер. Эти нормы возникают вследствие нарушения норм регулятивных. Охранительные нормы регулируют отношения связанные с юридической ответственностью.
27451. Каковы отличия юридической ответственности от иных мер государственного принуждения 26.5 KB
  Кроме нее существуют и другие виды государственного принуждения осуществляемого на основе и в рамках права: меры защиты меры пресечения принудительные меры воспитательного воздействия принудительные меры медицинского характера реквизиция. Если юридическая ответственность связана с возложением новой дополнительной юридической обязанности например лишение свободы то меры защиты с выполнением старой обязанности той которую должен исполнитель субъект. Меры пресечения подписка о невыезде задержание и т. а также иные меры...
27452. Механизм государства и его основные элементы 27.5 KB
  Механизм государства это целостная система взаимосогласованных и взаимодействующих государственных органов и средств с помощью которых осуществляются задачи и функции государства. В его структуре можно выделить три взаимосвязанных уровня: элементарный уровень государственного органа; системный уровень группы государственных органов образующих ту или иную подсистему механизма государства правоохранительная система; инструментальный уровень правовые нормы регламентирующие деятельность государственных органов отношения...
27453. Англо-саксонская правовая система 29.5 KB
  Англосаксонская правовая система. Система общего права характерна для стран которые реципировали английское общее право дополненное и усовершенствованное правом справедливости. В эту семью входят национальные правовые системы Англии Северной Ирландии а также тех государств главой которых формально считается королева Великобритании Канады Новой Зеландии Австралии и других т. Для этой правовой системы свойственна тройственная структура источников: общее классическое английское право право справедливости и статутное право.
27454. Взаимодействие государства и права 28.5 KB
  Модели соотношения государства и права: 1. право верховенствует над государством либеральнодемократическое государство теория правового государства 3. государство создает право но в своей деятельности им связано реалистическая модель: соотношения права и государства: единство права и государства.
27455. Виды правовых норм, в зависимости от предмета и метода правового регулирования 33 KB
  По предмету правового регулирования по отраслям права выделяют: нормы государственного административного финансового земельного гражданского трудового уголовного и иных отраслей российского права. Отраслевые нормы подразделяются на материальные и процессуальные. Материальные правовые нормы закрепляют права и обязанности субъектов права их правовое положение пределы правового регулирования и т. Процессуальные правовые нормы регулируют организационные отношения и носят сугубо организационнопроцедурный управленческий характер.
27456. Власть и социальное регулирование – как основные средства организации жизнедеятельности общества 40.5 KB
  Социальное управление обеспечивает единство согласованность взаимосвязь деятельности людей в интересах общества и личности человека сохранение целостности и гармоничного развития. Осуществляя социальноэкономическую функцию социального управление должно раскрыть выразить и разрешить противоречия между потребностями интересами ценностными ориентациями людей и существующей системой экономических отношений. 4 Социальная функция управления в собственном ее понимании осуществляется по средством регулирования отношений между отдельными...