92732

Національно-визвольний рух 60—80-х років

Доклад

История и СИД

Національно-визвольний рух у 1960 1980ті рр. До національновизвольного руху можна віднести ті прояви опозиційності що відбувалися під національними гаслами. Особливості національновизвольного руху в 1960 першій половині 1980х рр. Течії національновизвольного руху в 1960 першій половині 1980х рр.

Украинкский

2015-08-05

20.36 KB

2 чел.

Національно-визвольний рух 60—80-х років.

Національно-визвольний рух у 1960— 1980-ті рр. існував переважно у формі дисидентського руху. Проте тотожності між ними немає. До національно-визвольного руху можна віднести ті прояви опозиційності, що відбувалися під національними гаслами. Але слід урахувати, що в 1970-ті рр. національні рухи, що мали місце, поєднували національні гасла з гаслами демократії та прав людини.

Особливості національно-визвольного руху в 1960 — першій половині 1980-х рр.

— стає більш масовим і організованим;

  1.  були відкинуті ілюзії щодо ідей соціалізму і комунізму, рух набув яскраво виражених анти тоталітарних рис;
  2.  у поглядах дисидентів прослідковувався майже весь ідеологічний спектр;
  3.  зв’ язок із громадськістю країн Заходу і міжнародними правоохоронними організаціями;

— заперечення насильницьких методів боротьби;

  1.  прагнення легалізувати свою діяльність;
  2.  80 % дисидентів становила інтелігенція.

Течії національно-визвольного руху в 1960 — першій половині 1980-х рр.

— за соціалізм із «людським обличчям»;

  1.  національно-визвольна течія;
  2.  демократична правозахисна течія;
  3.  релігійна течія.

Методи боротьби

  1.  масові заходи;
  2.  листи-протести до керівних органів УРСР і СРСР;
  3.  протести, відкриті листи, звернення на адресу міжнародних організацій, урядів демократичних країн.
  4.  видання та поширення самвидаву;
  5.  акції солідарності з іншими народами, що зазнали утисків із боку тоталітарної системи; підтримка кримських татар у їх прагненні повернутися на батьківщину; відстоювання ідеї рівноправ’ я народів;
  6.  вивішення синьо-жовтих прапорів; поширення листівок;
  7.  індивідуальні протести;
  8.  створення правозахисних організацій.

Після підписання Радянським Союзом у серпні 1975 р. заключного документа в Гельсінкі (офіційна згода влади поважати громадянські права своїх підданих) у країні активно поширюється дисидентський рух. Повіривши в лібералізацію радянського ладу, дисиденти почали організовувати легальні групи й об’ єднання, які, на їх думку, мали наглядати за дотриманням прав людини в СРСР. Перший Гельсінський комітет було засновано в Москві в травні 1976 р. Незабаром з’ явилися аналогічні організації в Литві, Грузії, Вірменії. Між різними дисидентськими групами встановилися тісні зв’ язки. У липні 1976 р. члени московської групи О. і В. Гінзбурги приїхали до Львова, щоб відвідати сім’ ю українського політв’ язня І. Геля. Під час перебування в Західній Україні вони обговорювали з українськими дисидентами можливість створення організації для контролю за дотриманням прав людини в Україні. В українських дисидентів був і власний досвід такої діяльності, пов’ язаний зі створенням у грудні 1971 р. громадського комітету захисту Н. Строкатої-Караванської. 9 листопада 1976р. М. Руденко, О. Бердник, Л. Лук’ яненко, І. Кандиба, Н. Строката-Каравансь- ка, О. Мешко, М. Матусевич, М. Маринович, О. Тихий проголосили утворення Української групи сприяння виконанню Гельсінських угод (УГГ). Через два дні до групи приєднався колишній генерал-майор Радянської армії, українець за походженням, П. Григоренко. УГГ ставила завдання ознайомити широкі кола української громадськості з Декларацією прав людини, сприяти виконанню

Гельсінських угод, домагатися акредитування в Україні представників зарубіжної преси, створення незалежного прес-агентства, інформування світової громадськості про факти порушень на території України Декларації прав людини та гуманітарних статей, прийнятих нарадою в Гельсінкі. За час існування Українська Гельсінська група налічувала 37 осіб. Від 1976 до 1980 р. вона зробила 30 заяв, видала 18 меморандумів і 10 бюлетенів. У СРСР серед п’ яти подібних груп УГГ була найчисленнішою і найактивнішою. Вона діяла в межах чинного законодавства і підтримувала контакти з аналогічними об’ єднаннями в СРСР, ставлячи за мету «інтернаціоналізувати» захист громадянських і національних прав. На противагу різним націоналістичним угрупованням українські дисиденти ставилися з глибокою повагою до інших народів.

Ні поміркованість УГГ, ні вимоги Заходу дотримуватися прав людини не завадили радянським органам учинити її погром. До 1980 р. три чверті членів Української Гельсінської групи були ув’ язнені. Як зазначив колишній український дисидент єврейського походження Я. Сусленський, до українських правозахисників були застосовані найсуворіші покарання. Якщо прибалтійці та вірмени одержували по 3—4 роки ув’ язнення, то кожний український політв’ язень був засуджений у середньому на 12 років ув’ язнення і заслання. Із 23 ув’ язнених членів УГГ шість було засуджено на 15 років, три — на 12 років, 13 — від 3 до 9 років і лише один — на рік.

У 1984—1985 рр. в тяжких умовах ув’ язнення померли члени УГГ В. Стус, О. Тихий, В. Марченко і 10. Литвин.

Окремим напрямком дисидентського руху в Україні була боротьба за свободу совісті та віросповідання. Хоча радянська конституція не заперечувала цього права громадян, але на практиці вживалися різноманітні заходи проти релігійних культів. Із цією метою проводилося обмеження церковних публікацій, активна атеїстична робота з дітьми. Практикувалося «запровадження» агентів і провокаторів у середовище священиків. Без будь-яких пояснень закривалися культові споруди.

Продовжувала свою боротьбу за існування УГКЦ, яка діяла підпільно. Понад 300 греко-католицьких священиків продовжували відправляти службу.

Жорстоких переслідувань зазнавали різні релігійні протестанські церкви і секти, які фактично були заборонені.

Одним із головних завдань релігійна опозиція вважала реабілітацію та легалізацію УГКЦ, протестантських церков та течій, боротьбу за свободу совісті та вільне здійснення релігійних обрядів, повернення відібраних храмів, звільнення засуджених за релігійні переконання, реабілітацію страчених служителів культу.

Найвідомішими представниками релігійної опозиції були Мороз, Тереля та ін.

Форми і методи боротьби з національно-визвольним рухом

  1.  Арешти:
  2.  перша хвиля арештів у серпні—вересні 19’ 65 р. (заарештовано 25 осіб);
  3.  друга хвиля арештів у 1970—1972 рр. (заарештовано понад 100 осіб);
  4.  третя хвиля арештів, на початку 1980-х років (заарештовано близько 60 осіб).
  5.  Ізоляція в психіатрічних лікарнях.
  6.  Позасудові переслідування:
  7.  звільненння з роботи;
  8.  виключення з партії, громадсько-політичних організацій, спілок;


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

42578. РАЗНОСТНЫЕ ОПЕРАТОРЫ НЦФ 123.5 KB
  Применение разностных операторов Выделение зашумленных участковв массивах данных Данные массива = Установить после считывания по размеру массива данных. Выделить и проанализировать шумы в каротажных данных разностным оператором 3го порядка. Распределение модуля усиленных шумов: = П оператор НЦФ нормированный к 1 по сумме коэффициентов Нормированное скалярное произведение массивов zd и z в скользящем окне 2M1: Свертка Восстановление пропущенных данных и замена выбросов Сформируйте оператор восстановления пропущенных данных из...
42581. Изучить способы изменения и записи приглашения MS-DOS 42 KB
  Проделав данную лабораторную работу, я познакомился с программной оболочкой MS - DOS. Изучил основные приемы работы с файлами и каталогами.
42582. Линейные программы и условные операторы в Pascal 327 KB
  Регистр символов в Паскале не имеет значения.1 Для вычисления значений z1 и z2 необходимо ввести с клавиатуры значение переменной и вывести полученные значения z1 и z2 на экран. Выполняемые функции нахождение значения z по формулам и . 8 Результаты тестирования Разработанные программы были протестированы в 3х режимах: корректные значения граничные значения некорректные данные.
42583. ИЗУЧЕНИЕ КОНСТРУКЦИИ И ТАРИРОВКА ИЗМЕРИТЕЛЬНОГО ПРЕОБРАЗОВАТЕЛЯ УРОВНЯ БУЙКОВОГО ТИПА УБ-П 60 KB
  Цель и порядок проведения работы Цель работы. Порядок проведения работы: Ознакомить с принципами работы буйкового уровнемера УБП Собрать измерительную схему Рассчитать массу буйка для значений 10 20 30 40 50 60 70 80 90 100 шкалы уровнемера. Для проведения работы: измерительный преобразователь уровня буйковый типа УБП; манометр образцовый М0160 предел измерения 16 кгс см2; гири общепромышленного назначения типа Г41100 по ГОСТ 732885. Таблица №1 Путем проведения лабораторной работы мы закрепили теоретический...
42584. Измерение содержание СО2 газоанализатором 35 KB
  Цель работы: ознакомится с принципом действия изучить прибор собрать схему произвести замеры полученные данные занести в таблицу сделать выводы. ход работы: собрать измерительную схему по рисунку проверить схему произвести замеры полученные данные занести в таблицу сделать выводы.43 Вывод: изучили схему научились работать с прибором .
42585. Моделювання системи завадостійкої передачі інформації 125.5 KB
  Створити кореляційний приймач Перемножуач інтегратор пристрій синхронізації пороговий пристрій.