92733

Голодомори XX ст. в Україні: причини і наслідки

Доклад

История и СИД

Голодомори часів радянського панування в Україні стали одними із засобів боротьби тоталітарної системи з українством. Вони мали жахливі наслідки для української нації: демографічні втрати, знищення генофонду, розорення сільського господарства, ліквідація соціальної опори українського руху та ін.

Украинкский

2015-08-05

21.2 KB

1 чел.

Голодомори XX ст. в Україні: причини і наслідки.

Голодомори часів радянського панування в Україні стали одними із засобів боротьби тоталітарної системи з українством. Вони мали жахливі наслідки для української нації: демографічні втрати, знищення генофонду, розорення сільського господарства, ліквідація соціальної опори українського руху та ін.

Серед головних причин голоду в Україні в 1921 —1923 рр. слід назвати заборону ринкової реалізації хлібних надлишків та їх примусове в мовило падіння товарності сільського господарства в 1918—1920 рр. Селяни не були зацікавлені в розвитку виробництва та зменшували посіви, зокрема в районах активного здійснення продрозкладки (Чернігівська, Харківська, Полтавська губернії). Навіть світова й громадянська війни, які зруйнували матеріальну базу сільського господарства, завдали менших збитків селянським господарствам. «Викачування» хліба у селян з одночасним скороченням промислового виробництва завершило процес занепаду ринкових відносин. Але голод 1921 р. був зумовлений ще й дією природної стихії. Поштовхом став неврожай, спричинений великою посухою.

Урожай 1921р. був значно менший, ніж у 1920 р., і становив 768,5 млн пудів. Це не могло забезпечити навіть прожитковий мінімум.

Розраховувати на можливість поповнення хлібного дефіциту за рахунок Росії було марно. У 1921 р. в Росії був більший недорід, ніж на півдні країни, і керівництво РКП(б) поставило перед українським керівництвом завдання збільшувати постачання продуктів для Росії.

Голод охопив південні райони України: повіти Донецької, Миколаївської, Одеської, Катеринославської, Полтавської губерній. Кількість голодуючих у степових губерніях із грудня 1921 р. до травня 1922 р. зросла більше ніж утричі — з 1,2 до 3,8 млн осіб, а в усіх губерніях — до 5,6 млн осіб, що становило 25 % усіх жителів.

Визнання факту голоду в Україні, як і надання допомоги голодуючим, прийшло з великим запізненням. Вважалося, що в Росії голод, а в Україні — неврожай.

Лише після врожаю 1923 р. ситуація почала змінюватися. Збільшення зернових ресурсів дало змогу покращити харчування населення, розпочався процес відновлення поголів’ я худоби.

Державна кредитна система, податкова й земельна політика, а також державна торгівля та кооперування селян повинні мати сільськогосподарське виробництво. Використовувалася можливість благодійної допомоги із залученням коштів із-за кордону.

Одним із найжорстокіших злочинів сталінізму проти українського народу був голод 1932—1933 рр. Безпосередньо його причиною було насильницьке вилучення хліба в селян. Загалом виникнення голодомору в Україні було зумовлене такими національно-політичними та соціально-економічними чинниками:

- необхідність знищення українського селянства як свідомої національної верстви, що загрожувала імперським інтересам Москви;

- непосильні для селян хлібозаготівлі;

- надмірний хлібний експорт;

- небажання колгоспників працювати в громадському господарстві;

- конфіскація владою продовольчих запасів;

- економічні прорахунки, спроба здійснити соціалістичне будівництво воєнно-комуністичними методами.

Протягом січня—листопада 1930 р. в Україні було заготовлено 400 млн пудів хліба, за такий самий період 1931 р. —380 млн пудів. Вилучався навіть посівний фонд. 7 серпня 1932р. ВЦВК і РНК СРСР був прийнятий закон про охорону соціалістичної власності, який за крадіжку колгоспної чи кооперативної; власності передбачав розстріл або позбавлення волі терміном не менше ніж 10 років із конфіскацією майна. У народі цей документ назвали «законом про п’ ять колосків».

Незважаючи на небачену жорстокість, виконати план хлібозаготівлі в 1932 р. не вдалося. Із метою «виправлення» ситуації в Україну прямує надзвичайна хлібозаготівельна комісія на чолі з головою Раднаркому СРСР В. Молотовим. Зміцнюється керівництво КІІ(б)У — другим секретарем ЦК і секретарем Харківського (столичного) обкому партії стає особистий посланець Й. Сталіна — П. Постишев, відбуваються репресії проти комуністів. У селян починають конфісковувати вже не тільки зерно, а й усі продукти харчування.

Точну цифру людських жертв голодомору 1932—1933 рр. установити неможливо. Дослідники називають дані від 3,5 до .12 млн осіб.

Унаслідок голодомору було остаточно зламано опір селян колгоспно-радгоспній системі та суттєво підірвано сили у відстоюванні споконвічних національних прав. Колгоспний лад став однією з основ командної економіки й тоталітарного режиму.

Голод 1946—1947рр. був одним із наслідків антилюдської моделі відбудови народного господарства. У повоєнний час на селі склалося вкрай несприятливе становище: за роки війни скоротилися посівні площі, зменшилося поголів’ я худоби, не вистачало техніки, а особливо робочих рук, що вимагало зміни державної політики на селі. Але сталінське керівництво не збиралося нічого змінювати, село мало стати одним із головних джерел для проведення відбудови. Під тиском Москви уряд УРСР та ЦК КІ1(б)У планував на 1946 р. форсовано збільшити посівні площі, урожайність і хлібозаготівлю.

Навесні—улітку 1946 р. 16 областей України вразила посуха. Валовий збір зерна був у три рази менший, ніж у 1940 р. Керівники деяких областей почали наполегливо звертатися до уряду з проханням зменшити планові завдання хлібозаготівлі, які в липні 1946 р. були збільшені з 340 до 360 млн пудів. Відповіддю на звернення про допомогу стали репресивні заходи. У сільські райони виїхали представники вищих органів республіки, областей, суду, прокуратури. Тільки за перший квартал 1947 р. до судової відповідальності було притягнуто 1,5 тис. голів колгоспів, до партійної відповідальності за невиконання вказівок партії — 6 тис. комуністів. Було відновлено дію «Закону про п’ ять колосків», за яким засуджено й ув’ язнено тисячі селян. Народ почав тікати від голодної смерті до більш благополучних районів (Західна Україна), міст. Щоб уникнути збезлюднення села, каральні органи почали відшукувати та повертати селян назад. Незважаючи на суворі репресії, удалося зібрати лише 60 % від плану хлібозаготівлі (було вилучено навіть насінний фонд).

Посуха загострила й проблему кормів, іцо відбилося на тваринництві. Почався падіж худоби. Щоб уникнути масового характеру цього явища, було дозволено здавати худобу на забій понад планові норми. Це призвело до того, що в деяких областях план зі здачі м’ яса було перевиконано вдвічі. У результаті тваринництво республіки зазнало величезних утрат, компенсувати які доводилося довго. У той час коли за межі України ешелонами вивозився хліб (так, лише до країн Східної Європи та Франції було вивезено безвідплатно 1,7 млн тонн для підтримки тих режимів, що там установилися), розпочався голод, жертвами якого стали майже 1 млн осіб.

Опинившись перед катастрофою, керівництво України на чолі з М. Хрущовим намагалося зменшити її масштаби за рахунок західних областей і звертання по допомогу до Москви. Для проведення посівної кампанії була надана позичка в 35 млн пудів.

Наслідками голоду стало ускладнення і без того важкого процесу відбудови; скорочення трудових ресурсів села і його можливостей; падінн’ я морального духу населення; невиконання планів п’ ятирічки з відбудови сільського господарства. Висновок. Голодомори 1921 — 1923,1932—1933 і 1946—1947рр. — це жахливий результат політики радянського тоталітаризму щодо селянства. Жертвами голодоморів стали майже 10 млн осіб. Соціальним наслідком голодоморів стало фактичне знищення селянства в Україні.

Дати: 1921 —1923 рр., 1932—1933 рр., 1946—1947 рр. — радянські голодомори в Україні.

Поняття, терміни, назви: продрозкладка, «закон про п’ ять колосків», розкуркулення.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

26497. Марковские модели принятия решений 2.13 MB
  Системному аналитику или управляющему алгоритму предоставлено право выбора одной из общих стратегий Z. И каждая из этих стратегий соответствует матрицам переходных вероятностей Rij где элементы матрицы задают вероятность перехода из состояния i в котором находилась система в момент времени tn1 в состояние j в следующий момент времени. Необходимо для каждого из моментов принятия решений выбрать такую последовательность общих стратегий Z которая будет обеспечивать максимальный суммарный выигрыш от функционирования системы за N этапов. Если...
26498. Модели задач принятия решений в стратегических играх 29.79 KB
  Постановка задачи в моделях матричной игры. Кроме стратегических игр различают еще статистические и позиционные игры. Позиционные игры предполагают пошаговую последовательность принятия решений причем решение принятое на первом этапе определяет множество возможных решений на последующих. Математическое описание игры предполагает четкое определение или задание следующих факторов: правила действия сторон.
26499. Статистические и позиционные игры 30.18 KB
  Принятие решений в статистических играх. принятие решений в позиционных играх. Принятие решений в статистических играх. В теории статистических решений известен ряд методик нахождения оптимального решения.
26500. Общая постановка задачи принятия решений. Предметы и задачи дисциплины 20.05 KB
  Предметы и задачи дисциплины. Выбор способа действий метода действий зависит от класса анализируемых задач которые укрупнено можно разделить на следующие задачи: структурированные задачи. слабо структурированные задачи.
26501. Оценка полезности результатов принятия решений 23.21 KB
  Основные положения аксиоматической теории полезности.1 Постановка задачи оценки полезности результата. Одно из основных допущений при оценке полезности результатов – расчет на то что человек делает рациональный выбор.
26502. Теория принятия решений 26.03 KB
  Эти правила отражают смысл принимаемого рационального решения и их содержание приведено в аксиомах теории полезности. Правило последовательности утверждает что для принятия решения необходимо упорядочить альтернативные варианты по степени их прежпочтительности для человека. Окончательным условием рационального решения является выбор такого действия которое максимизирует минимизирует целевую функцию.
26503. Задача ПР(принятие решений) в условиях взаимодействия нескольких целеустремленных систем 16.18 KB
  Основные особенности: 1 носителем информации о системевозможностях системы целевых функциях условиях функционирования является человекоператор разработчик или пользователь. 2 вычислительная система является средством для решения расчетных задач и для проверки простейших логических условий на базе заданных численных параметров. Применение информационного метода оправдано в системах предназначенных для работы в стандартных условиях.
26504. Неолиберализм в политике правящих кругов стран Европы и Америки в 1960-2000 гг. (на примере США и Великобритании) 52 KB
  Понятия социальный либерализм и неолиберализм Основу идеологии соц либерализма составило признание социальной природы личности и взаимной ответственности личности и общества. происходило возвращение к идее соц справедливости. Это вело к осознанию права государства как представителя общественных интересов на необходимые полномочия в сфере регулирования собственнических отношений обеспечения консенсуса между отдельными социальными группами в том числе между работодателями и наемным работниками производителями и потребителями....
26505. Неоконсерватизм в политике правящих кругов Европы и Америки в 1980-2000 гг. (на примере США и Великобритании) 46 KB
  устоев капиталистической экономики ч с свободы личности рыночного механизма как наиболее эффективного инструмента регулиря произва максимальное ограничение вмешатва госва в его функце. Существ изменения в хозяйственном механизме капитализма в его соц структуре и общественном сознании этого периода = вопрос о целесообразности и масштабах государственного вмешательства в эк о харре макроэкономической пки ее целях и методах. Следствием стал кризис реформизма и приход к власти в нач1980х почти во всех развитых странах...