92735

Політика суцільної колективізації та розселянювання в Україні, її соціально-економічні наслідки

Доклад

История и СИД

Резолюція пленуму Про сільське господарство України і про роботу на селі передбачала найвищі темпи колективізації в Україні порівняно з усіма союзними республіками. У процесі колективізації можна виділити кілька етапів: 1929 1930 рр. час прискореної колективізації яка по суті перетворилася на комунізацію; у колгоспи забирали все: реманент велику рогату худобу коней птиці; ситуація ускладнювалась заходами місцевої влади: на 20 січня 1930 р.

Украинкский

2015-08-05

19.42 KB

3 чел.

Політика суцільної колективізації та розселянювання в Україні, її соціально-економічні наслідки.

Радянське керівництво, узявши курс на модернізацію промислового потенціалу країни, одразу зіткнулося з трьома проблемами для розвитку індустрії: коштів, сировини і робочих рук. Одержати все це можна було від селянства, що становило переважну більшість населення. Однак селянин-власник був незручною і небажаною фігурою для партійно-державного апарату, який від імені народу розпоряджався промисловістю. Держава не могла забезпечити прискорених темпів індустріалізації, маючи справу з мільйонами одноосібників. Доки селянин сам вирішував, що йому сіяти і відвозити на ринок, від нього залежала держава, якій треба було нагодувати місто й армію. Ось чому держава хотіла створити на селі контрольоване колективне господарство.

Але в сталінських планах колективізація — це не лише зручний засіб забезпечення зростаючого населення міст та армії продовольством, а промисловості — сировиною та робочою силою. Крім цього вона мала суттєво сприяти зміцненню соціальної бази пролетаріату: з одного боку, колективізація стимулювала процес пролетаризації селянства (процес розкуркулювання; процес розселянювання), з іншого — разом з індустріалізацією вона відкривала шлях до ліквідації багатоукладність в економіці.

Перший п’ ятирічний план передбачав, що в Україні в колгоспи буде об’ єднано 30% селянських господарств. Але в,же 1929 р. на листопадовому пленумі ЦК ВКП(б) було взято курс па суцільну прискорену колективізацію. Секретар ЦК КІІ(б)У С. Косіор підтримав пропозицію завершити колективізацію протягом одного року. Резолюція пленуму «Про сільське господарство України і про роботу на селі» передбачала найвищі темпи колективізації в Україні порівняно з усіма союзними республіками. У січні 1930 р. Україну віднесли до групи регіонів, де колективізацію планувалося завершити восени 1931 — навесні 1932 р.

У процесі колективізації можна виділити кілька етапів:

1929—1930 рр. — час прискореної колективізації, яка, по суті, перетворилася на комунізацію; у колгоспи забирали все: реманент, велику рогату худобу, коней, птиці; ситуація ускладнювалась заходами місцевої влади: на 20 січня 1930 р. у республіці було колективізовано 15,4 % селянських господарств, а на 1 березня — 62,8. Селянство почало продавати або забивати худобу, ховати чи псувати реманент. У 1928—1929 рр. в Україні було знищено до 50 % поголів’ я худоби.

1930 р. — маневр сталінського керівництва з перекладенням відповідальності на місцеві партійні й радянські органи (стаття Й. Сталіна на початку березня 1930 р. «Запаморочення від успіхів», постанова ЦК ВКП(б) від 14 березня 1930 р. «Про боротьбу з викривленнями партійної лінії в колгоспному русі»). Розпочався масовий вихід із колгоспів. Восени 1930 р. в колгоспах залишилося менше ніж третина селянських дворів;

1931—1933 рр. — новий етап суцільної колективізації, прискорення її темпів, закінчення в основному колективізації в Україні (колективізовано 70 % дворів).

Таких результатів удалося досягти шляхом терору та голоду. Унаслідок голодомору 1932—1933 рр. було остаточно зламано опір селян колгоспній системі і суттєво підірвано сили у відстоюванні споконвічних національних прав. Колгоспний лад став однією з основ командної економіки й тоталітарного режиму.

1934—1937рр. — завершальний етап колективізації. У 1937 р. колгоспи мали 96,1 % посівних площ.

Важливим елементом колективізації було так зване «розкуркулювання», а фактично розселянювання села. Спочатку в 1927—1928 рр. до заможного селянства проводилась політика обмеження — збільшували податки, обмежували оренду землі, забороняли використання найманої праці, купівлю машин, реманенту. У квітні 1929 р. було визначене нове стратегічне завдання — перехід від політики обмеження до політики ліквідації куркульства як класу. Наприкінці січня 1930 р. була опублікована постанова ЦК ВКП(б) «Про заходи з ліквідації куркульських господарств у районах суцільної колективізації». Почалися масові репресії проти заможного селянства та всіх, хто не бажав вступати до колгоспу. В Україні за роки суцільної колективізації було експропрійовано близько 200 тис. селянських господарств (разом із сім’ ями — 1,2—1,4 млн осіб, із них 860 тис. виселили на північ Сибіру). Близько 7 млн осіб загинули в роки голодомору.

Головним результатом колективізації стало здійснення індустріального стрибка, за. який заплачено дорогою ціною: жертвами насильницького розкуркулення і голодомору, утратою селянами відчуття господаря, тривалою деградацією й дезорганізацією сільського господарства.

Висновок. Колективізація в Україні призвела до відчуження селян від власності на землю і від результатів своєї праці. Така політика спричинила зруйнування сільського господарства, поступовий його занепад і, як результат, — голодомор 1932—1933 рр.

Дати: 1929 р. — початок суцільної колективізації; 1932—1933 рр. — голодомор в Україні.

Поняття, терміни, назви: колективізація, розселянювання, розкуркулювання, голодомор.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

28267. Методы исследования и диагностики понятийного мышления 27 KB
  Методы исследования и диагностики понятийного мышления. Понятийное мышление ведущий вид мышления характеризуется использованием понятий логических конструкций которые существуют на базе языка и языковых средств. Понятийное мышление осознанное вербальное вышление. Характеризуется: высокой критичностью повышением понимания скрытого смыслаи подтекста различие иерархии признаков центральные существенные случайные переферические Методы диагностики понятийного мышления Основные методы: Сравнение понятий выделение существенныхпризнаков...
28268. Роль внутренней речи в процессе мышления (по А.Н.Соколову). Методы исследования внутренней речи 34 KB
  Роль внутренней речи в процессе мышления по А. Методы исследования внутренней речи. Внутренняя речь производная форма внешней звуковой речи специально приспособленная к выполнению мыслительных операций в уме. Используется при: решении задачвуме чтении про себя мысленном планировании запоминании припоминании Функции внутренней речи: логическая переработка сенсорных данных их осознание и понимание самоинструкции при выполнении произвольных действий самоанализ и самооценка своих поступков и переживаний Выражается внутренняя речь в виде...
28269. Специфические особенности и классификация психических явлений 145.5 KB
  Психология наука о психике ее свойствах состоянии явлениях развитии. Психология изучает общие закономерности психических процессов и своеобразие их протекания в зависимости от условий деятельности и от индивидуальнотипологических особенностей человека. психология это наука не только познающая но и созидающая конструирующая человека.
28270. Классификация методов психологического исследования. Качественный и количественный анализ 37.5 KB
  Организационные методы: сравнительный метод лонгитюдинальный метод комплексный. Эмпирические методы: а Наблюдение объективное наблюдение непосредственное индивидуальное и коллективное опосредованное анкеты опросники самонаблюдение непосредственное словесный отчет опосредованное дневники автобиографии письма Основное преимущество метода объективного наблюдения заключается в том что оно позволяет изучать психические процессы в естественных условиях. б Экспериментальные методы лабораторный метод психических реакций...
28272. Использование психологических оснований в концепции этногенеза (Л.Н.Гумилев) и концепции ноосферы (В.И.Вернадский) 41.5 KB
  Внутренние связи этноса создают его структуру которая неповторима что и определяет оригинальный стереотип поведения данного народа. Если в начальный период существования этноса формирующими стереотип поведения параметрами на первый план выступают географическая среда ландшафт и биологические факторы наследственность признаков то в последующих фазах этногенеза значительное влияние на поступки и взаимосвязи людей оказывает психологический склад точнее культура. этногенез это развитие этноса во всем времени его существования. Для...