92806

Політичні ідеї Стародавньої Греції (Сократ, Платон, Аристотель

Доклад

Политология и государственное регулирование

Категорія політика з часу її появи у Давній Греції використовувалася на означення форм життя вільних і повноправних індивідів а поняття право закон як виразники свободи регулятори взаємин у суспільстві вільних людей як норми політичної справедливості. Він заклав основу політичної філософії розробив концепції ідеальної справедливої держави політичної солідарності колективізму і рівності аристократії тімократії олігархії тиранії монархії демократії та істинного правління. Дав філософське обґрунтування понять політики...

Украинкский

2015-08-05

23.99 KB

2 чел.

Політичні ідеї Стародавньої Греції (Сократ, Платон, Аристотель).

Вагомий внесок у політичну теорію належить давньогрецьким мислителям. Категорія «політика» з часу її появи у Давній Греції використовувалася на означення форм життя вільних і повноправних індивідів, а поняття «право», «закон» — як виразники свободи, регулятори взаємин у суспільстві вільних людей, як норми політичної справедливості. Ця політична ідеологія пройшла шість головних етапів, кожен з яких характеризує окремий напрям політичного мислення.

1) Етап античних, міфічних уявлень.

2) Етап формування філософських поглядів на політичні процеси.

3) Етап появи раціоналістичних інтерпретацій політичного розвитку.

4) Етап логіко-понятійного аналізу політичних інститутів і політичних процесів. Він пов’язаний з іменами Сократа (469—309 до н. e.) i Платона (427—347 до н. е.).

Аналізуючи проблеми державного життя, громадянських обов’язків, справедливості, права, Сократ вважав «мірою всіх речей» не людину, а Бога, що не завадило йому створити світську концепцію «об’єктивної сутності моралі, моральної політики, морального права». Справедливість, як і правда, мудрість, мужність, розсудливість, благочестя тощо — це одна з чеснот, а будь-яка чеснота — це знання, це морально-прекрасне. Добро і зло в політичній діяльності — наслідки наявності чи відсутності знання. Моральна політика неможлива без права, яке тотожне справедливості: «що законно, те й справедливо». Божественне, природне право і позитивне законодавство не протистоять, а, ґрунтуючись на критерії справедливості, доповнюють одне одного. Вітчизна і закони — понад усе. Державу й громадян пов’язують договірні стосунки. Політична свобода — це панування справедливих законів.

Найголовніші ідеї Платона сформульовані в його працях «Держава», «Крітій», «Політик», «Закони» та ін. Він заклав основу політичної філософії, розробив концепції ідеальної справедливої держави, політичної солідарності, колективізму і рівності, аристократії, тімократії, олігархії, тиранії, монархії, демократії та «істинного правління». Дав філософське обґрунтування понять політики, політичних знань, політичного мистецтва, політичної ідеології, державного устрою, форми державного управління, політичної свободи, справедливого закону тощо. Він передбачав розмежування влад, обґрунтування освіченого абсолютизму, геополітичного чинника, можливості рівності (егалітаризму, зрівняльного комунізму), розподілу праці, усуспільнення майна, скасування приватної власності, а також практичні пропозиції щодо системи державних органів, ієрархії державних службовців з визначенням компетенції кожного органу і посадових осіб, подальше осмислення природно-правової доктрини та причин появи держави, сутності людини, принципів консолідації суспільства, політико-етичних явищ тощо.

Ідеальна держава, за Платоном, є посередником між космосом і людською душею і виконує три функції (радницьку, захисну і ділову), які покладаються на три відповідні стани (правителів, воїнів і виробників). Вона дотримується принципу розподілу праці, зрівнює у правах жінок і чоловіків, встановлює для правителів і воїнів спільність майна, дружин і дітей, долає розкол на бідних і багатих, виводить на верхівку державного правління наймудріших і найблагородніших аристократів-філософів. Згодом він розглядав чотири стани громадян, рівних у межах кожного стану («нерівна рівність»). До громадян не зараховував рабів та іноземців. Платонвиділяв 8 форм державного правління:

1) істинне правління;

2) законна монархія (царська влада);

3) незаконна монархія (тиранія);

4) законна влада небагатьох (аристократія);

5) незаконна влада небагатьох (олігархія);

6) законна демократія (на основі законів);

7) незаконна демократія (за відсутності законів);

8) тімократія (ненависний Платону тип владування).

5) Етап започаткування емпірико-теоретичного підходу до вивчення політичних проблем і оформлення давньої політичної науки як специфічної галузі знань. Пов’язаний він з творчістю одного з найвидатніших мислителів — Аристотеля (384—322 до н. е.), який розглядав людину як об’єктивне начало всіх політичних явищ. За Аристотелем, держава це — політична система, втілена у верховній владі і залежна від кількості правлячих: один — монархія або тиранія; декілька — аристократія чи олігархія, більшість — політія або демократія. Кращими формами державного управління є ті, де правителі турбуються про загальне благо (монархія, аристократія, політія); гірші — де вони переслідують особисті інтереси. Ідеальна форма — політія — своєрідне переплетіння демократії та олігархії, де багаті змішуються з бідними завдяки формуванню середньої верстви населення, панує закон, всі громадяни дотримуються принципу рівності й мають багато рабів. Ремісники, торговці та «натовп матросів» громадянських прав не мають. Для запобігання політичних переворотів принцип рівності за гідністю правителі доповнюють принципом політичної справедливості — відносною кількісною рівністю. Звідси два види справедливості: розподільча (нерівна за гідністю) та зрівняльна, арифметична, яка застосовується у сфері цивільно-правових відносин. Політична справедливість можлива лише у стосунках між вільними, рівними людьми і втілюється у політичній формі владування. Справедливо й те, що «одні люди за своєю природою — вільні, інші — раби», але відносини між паном і рабом, як і сімейні стосунки, перебувають поза політичною сферою. Критерій справедливості — право як норма політичного спілкування індивідів, як відносна рівність: «рівним — рівне, нерівним — нерівне».

Право — політичний інститут, неполітичного права не існує. Воно складається з природного права, адекватного політичній сутності людини, й умовного права, встановленого людьми (позитивне право). Останнє Аристотель поділяє на писане (закони держави) і неписане (звичаєве право). Насильство суперечить ідеї права. Законодавство — це політична діяльність, невід’ємна частина політичного процесу, а політичне правління — правління законів, а не людей. Якщо закон — явище політичне, то будь-які політичні інституції повинні мати правовий характер.

6) Етап поступового занепаду давньогрецької державності під тиском Македонії і Риму (III—II ст. до н. е.). Цей період характерний злетом започаткованоїАристотелем політичної етики, об’єктом вивчення якої були природа, внутрішня структура, місце політичної моралі в системі політичних відносин і суспільному житті.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

8266. Архітектура й образотворче мистецтво другої половини XVIII ст. 18.56 KB
  Архітектура й образотворче мистецтво другої половини XVIIIст. У другій половині XVIIIст. поглиблюються соціальні розмежування, козацька старшина зростається з поміщиками, урівнюється в правах з російським дворянством, остаточно ліквідуєт...
8267. Музичне життя України XVIII-XIX ст. 20.16 KB
  Музичне життя України XVIII-XIXст. Для XVIIIст. характерний розвиток світської музики. У цей період у Києві створюються міська капела, музична школа та музичний цех. Музичні цехи відкриваються по всій Україні. У багатьох поміщицьких маєт...
8268. Основні течії суспільно-політичного руху в 50-60-х роках ХІХ ст. на Західноукраїнських землях: москвофіли та народовці 190 KB
  Основні течії суспільно-політичного руху в 50-60-х роках ХІХ ст. на Західноукраїнських землях: москвофіли та народовці. Культурно-освітнє товариство просвіта. Польське повстання 1863-1864 рр. і Україна Західна Україна після поразки революції 1848-18...
8269. Відповідність Конституції України міжнародним стандартам в галузі прав людини 104.17 KB
  Відповідність Конституції України міжнародним стандартам в галузіправ людини Міжнародні стандарти в галузі прав людини - це стандарти розробленіі затверджені Міжнародною Організацією по стандартизації. Міжнародна Організація по ...
8270. Конституційне право. Характеристика Конституції України 57.5 KB
  Конституційне право. Характеристика Конституції України. Мета: сформувати поняття «джерела конституційного права», розкрити процес прийняття Конституції України, розвивати вміння працювати з юридичними документами, складати таблиці, аналізуват...
8271. Загальна характеристика держави та державної влади 63.5 KB
  Тема: Загальна характеристика держави та державної влади. Мета: Навчити ліцеїстів основних поняттям теорії держави та влади розвивати вміння висловлювати власне ставлення до проблеми виховувати почуття правової свідомості. Обладнання: Дошка, підру...
8272. Поняття і структура правової системи 38.5 KB
  Поняття і структура правової системи. Мета: Актуалізувати знання учнів зі питань поняття і структура правової системи , поглибити їх з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей учнів розвивати вміння аналізувати зміст понять, висловлювати ...
8273. Вступ до Основ правознавства. Історичний аспект виникнення держави 57 KB
  Тема уроку: Вступ до Основ правознавства. Історичний аспект виникнення держави. Мета уроку: Ознайомлення учнів з основними аспектами теорії держави та права. Формування правових знань в учнів: загальне розуміння правових понять, термінів здатність ...
8274. Поняття і загальна характеристика права 59.5 KB
  Тема уроку. Поняття і загальна характеристика права. Мета: Актуалізувати знання учнів зі питань загальної характеристики соціальних норм, моралі, права, поглибити їх з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей учнів розвивати вміння аналіз...