92806

Політичні ідеї Стародавньої Греції (Сократ, Платон, Аристотель

Доклад

Политология и государственное регулирование

Категорія політика з часу її появи у Давній Греції використовувалася на означення форм життя вільних і повноправних індивідів а поняття право закон як виразники свободи регулятори взаємин у суспільстві вільних людей як норми політичної справедливості. Він заклав основу політичної філософії розробив концепції ідеальної справедливої держави політичної солідарності колективізму і рівності аристократії тімократії олігархії тиранії монархії демократії та істинного правління. Дав філософське обґрунтування понять політики...

Украинкский

2015-08-05

23.99 KB

2 чел.

Політичні ідеї Стародавньої Греції (Сократ, Платон, Аристотель).

Вагомий внесок у політичну теорію належить давньогрецьким мислителям. Категорія «політика» з часу її появи у Давній Греції використовувалася на означення форм життя вільних і повноправних індивідів, а поняття «право», «закон» — як виразники свободи, регулятори взаємин у суспільстві вільних людей, як норми політичної справедливості. Ця політична ідеологія пройшла шість головних етапів, кожен з яких характеризує окремий напрям політичного мислення.

1) Етап античних, міфічних уявлень.

2) Етап формування філософських поглядів на політичні процеси.

3) Етап появи раціоналістичних інтерпретацій політичного розвитку.

4) Етап логіко-понятійного аналізу політичних інститутів і політичних процесів. Він пов’язаний з іменами Сократа (469—309 до н. e.) i Платона (427—347 до н. е.).

Аналізуючи проблеми державного життя, громадянських обов’язків, справедливості, права, Сократ вважав «мірою всіх речей» не людину, а Бога, що не завадило йому створити світську концепцію «об’єктивної сутності моралі, моральної політики, морального права». Справедливість, як і правда, мудрість, мужність, розсудливість, благочестя тощо — це одна з чеснот, а будь-яка чеснота — це знання, це морально-прекрасне. Добро і зло в політичній діяльності — наслідки наявності чи відсутності знання. Моральна політика неможлива без права, яке тотожне справедливості: «що законно, те й справедливо». Божественне, природне право і позитивне законодавство не протистоять, а, ґрунтуючись на критерії справедливості, доповнюють одне одного. Вітчизна і закони — понад усе. Державу й громадян пов’язують договірні стосунки. Політична свобода — це панування справедливих законів.

Найголовніші ідеї Платона сформульовані в його працях «Держава», «Крітій», «Політик», «Закони» та ін. Він заклав основу політичної філософії, розробив концепції ідеальної справедливої держави, політичної солідарності, колективізму і рівності, аристократії, тімократії, олігархії, тиранії, монархії, демократії та «істинного правління». Дав філософське обґрунтування понять політики, політичних знань, політичного мистецтва, політичної ідеології, державного устрою, форми державного управління, політичної свободи, справедливого закону тощо. Він передбачав розмежування влад, обґрунтування освіченого абсолютизму, геополітичного чинника, можливості рівності (егалітаризму, зрівняльного комунізму), розподілу праці, усуспільнення майна, скасування приватної власності, а також практичні пропозиції щодо системи державних органів, ієрархії державних службовців з визначенням компетенції кожного органу і посадових осіб, подальше осмислення природно-правової доктрини та причин появи держави, сутності людини, принципів консолідації суспільства, політико-етичних явищ тощо.

Ідеальна держава, за Платоном, є посередником між космосом і людською душею і виконує три функції (радницьку, захисну і ділову), які покладаються на три відповідні стани (правителів, воїнів і виробників). Вона дотримується принципу розподілу праці, зрівнює у правах жінок і чоловіків, встановлює для правителів і воїнів спільність майна, дружин і дітей, долає розкол на бідних і багатих, виводить на верхівку державного правління наймудріших і найблагородніших аристократів-філософів. Згодом він розглядав чотири стани громадян, рівних у межах кожного стану («нерівна рівність»). До громадян не зараховував рабів та іноземців. Платонвиділяв 8 форм державного правління:

1) істинне правління;

2) законна монархія (царська влада);

3) незаконна монархія (тиранія);

4) законна влада небагатьох (аристократія);

5) незаконна влада небагатьох (олігархія);

6) законна демократія (на основі законів);

7) незаконна демократія (за відсутності законів);

8) тімократія (ненависний Платону тип владування).

5) Етап започаткування емпірико-теоретичного підходу до вивчення політичних проблем і оформлення давньої політичної науки як специфічної галузі знань. Пов’язаний він з творчістю одного з найвидатніших мислителів — Аристотеля (384—322 до н. е.), який розглядав людину як об’єктивне начало всіх політичних явищ. За Аристотелем, держава це — політична система, втілена у верховній владі і залежна від кількості правлячих: один — монархія або тиранія; декілька — аристократія чи олігархія, більшість — політія або демократія. Кращими формами державного управління є ті, де правителі турбуються про загальне благо (монархія, аристократія, політія); гірші — де вони переслідують особисті інтереси. Ідеальна форма — політія — своєрідне переплетіння демократії та олігархії, де багаті змішуються з бідними завдяки формуванню середньої верстви населення, панує закон, всі громадяни дотримуються принципу рівності й мають багато рабів. Ремісники, торговці та «натовп матросів» громадянських прав не мають. Для запобігання політичних переворотів принцип рівності за гідністю правителі доповнюють принципом політичної справедливості — відносною кількісною рівністю. Звідси два види справедливості: розподільча (нерівна за гідністю) та зрівняльна, арифметична, яка застосовується у сфері цивільно-правових відносин. Політична справедливість можлива лише у стосунках між вільними, рівними людьми і втілюється у політичній формі владування. Справедливо й те, що «одні люди за своєю природою — вільні, інші — раби», але відносини між паном і рабом, як і сімейні стосунки, перебувають поза політичною сферою. Критерій справедливості — право як норма політичного спілкування індивідів, як відносна рівність: «рівним — рівне, нерівним — нерівне».

Право — політичний інститут, неполітичного права не існує. Воно складається з природного права, адекватного політичній сутності людини, й умовного права, встановленого людьми (позитивне право). Останнє Аристотель поділяє на писане (закони держави) і неписане (звичаєве право). Насильство суперечить ідеї права. Законодавство — це політична діяльність, невід’ємна частина політичного процесу, а політичне правління — правління законів, а не людей. Якщо закон — явище політичне, то будь-які політичні інституції повинні мати правовий характер.

6) Етап поступового занепаду давньогрецької державності під тиском Македонії і Риму (III—II ст. до н. е.). Цей період характерний злетом започаткованоїАристотелем політичної етики, об’єктом вивчення якої були природа, внутрішня структура, місце політичної моралі в системі політичних відносин і суспільному житті.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

2386. Основи медичної хімії 167.92 KB
  Техніка безпеки роботи в лабораторії. Біогенні елементи в медицині та стоматології. Ознайомлення з правилами техніки безпеки при роботі в хімічній лабораторії. Якісна реакція на перманганат-іон. Реакція з гідроген пероксидом (перекисом водню) в кислому середовищі.
2387. Стропальные работы 19.37 MB
  Вспомогательные грузоподъемные механизмы. Такелажные приспособления. канаты пеньковые и из синтетических волокон. Виды и способы строповки грузов, их перемещение и складирование. Правила подъема и перемещения грузов одним или несколькими кранами.
2388. Концепции совремеменного естествознания 8.09 MB
  Предмет и содержание естествознания. Предметом естествознания являются факты и явления, которые воспринимаются нашими органами чувств (непосредственно или с помощью приборов).
2389. Українська мова за професійним спрямуванням 927.03 KB
  Культура мови як складова частина загальнолюдської культури. Статус і становлення української мови як державної. Норми сучасної української літературної мови. Писемне ділове мовлення. Словникова справа в Україні. Культура терміновживання і термінотворення.
2390. Технология конструкционных материалов 7.34 MB
  Характеристика литейного производства. Разработка технологического процесса изготовления отливки в песчано-глинистой форме в парных опоках по разъемной модели на примере отливки из серого чугуна. Общая характеристика и физическая сущность процесса обработки металлов резанием. Конструкция и элементы режущего инструмента на примере токарного проходного резца. Сущность сварки давлением.
2391. Вступ. Періоди дитячого віку. АФО ЦНС, шкіри, підшкірної основи. Температура тіла 137.92 KB
  Вступ. Визначення педіатрії як науки. Роль фельдшера в організації профілактичної та лікувальної допомоги дітям. Періоди дитячого віку та їх характеристика. АФО шкіри, її функції, особливості догляду за шкірою. Вимоги до одягу дітей раннього віку. АФО підшкірної основи.
2392. АФО недоношеної новонародженої дитини та догляд за нею 43.2 KB
  Зовнішні ознаки недоношеної дитини. Основні проблеми дитини з малою масою тіла при народженні. Умовні періоди розвитку недоношеної дитини після народження. Особливості дихання у недоношених дітей. Особливості перебігу інфекційних захворювань у недоношених. Скринінгові обстеження новонароджених з малою масою тіла.
2393. Захворювання шкіри й пупкової ранки. Сепсис новонароджених. Пологові травми. Асфіксія новонароджених. 56.87 KB
  Захворювання шкіри. Захворювання пупка. Сепсис новонароджених. Пологові травми. Асфіксія новонароджених. Внутрішньочерепна пологова травма. Гемолітична хвороба новонароджених.
2394. Организация работы лечебно-профилактического учреждения 2.65 MB
  Организация работы лечебно-профилактического учреждения (устройство, оснащение, режим работы приемного и терапевтического отделений больницы. Санитарная обработка больного, обработка больного при выявлении педикулеза. Транспортировка больных. Организация работы поста медсестры). Основные типы лечебно-профилактических учреждений, оказывающих медицинскую помощь амбулаторно.