92815

Політичні ідеали Г. Сковороди

Доклад

Политология и государственное регулирование

Політична філософія Григорія Сковороди базується на зрозумінні людини як особливого витвору макрокосму. Найважливішим для людини є щастя яке ґрунтується на духовному багатстві людини. Ні чини ні звання ні посади не можуть підмінити глибину духовного єства людини. Сковорода обстоював ідею відродження людини маючи на увазі ідеал пізнання людиною в собі Бога.

Украинкский

2015-08-05

19.8 KB

2 чел.

Політичні ідеали Г. Сковороди.

Політична філософія Григорія Сковороди базується на зрозумінні людини як особливого витвору макрокосму. Людина, вважав філософ, є центр, у якому сходяться всі життєві проблеми, діяльність і пізнання. Щоб пізнати світ (макрокосм) людина має пізнати себе (мікрокосм). Саме в самопізнанні бачив Григорій Сковорода ключ до розкриття буття світу як світу природи і людської культури. Найважливішим для людини є щастя, яке ґрунтується на духовному багатстві людини. Ні чини, ні звання, ні посади не можуть підмінити глибину духовного єства людини. Пізнавши себе, вважав філософ, людина вибере відповідно до власної природи заняття («сродний труд») і організує свій спосіб життя відповідно до своїх духовних надбань. Г. Сковорода обстоював ідею відродження людини, маючи на увазі ідеал пізнання людиною в собі Бога. Звідси ж беруть витоки обґрунтування філософом системи суспільних відносин як людських, людяних, гуманістичних. Суспільно-політичний ідеал — гармонійне суспільство — трактується ним як «людська держава», політичний устрій якої спирається на суспільний компроміс, взаєморозуміння і духовну (божественну) єдність громадян. І хоч його міркування певною мірою мають фрагментарний характер, багато в чому позначені утопізмом і містикою, загальну ідеологію повернення (наближення) людини до людських форм соціальних відносин, схоплені філософом досить точно і своєчасно.

Філософська спадщина Григорія Сковороди багато в чому визначала загальну спрямованість ідей його сучасників й мислителів більш пізнього періоду, зокрема, І. Котляревського, П. Гулак-Артемовського, М. Костомарова, М. Максимовича, Т. Шевченка, створеного ними Кирило-Мефодіївського товариства, української політичної думки XIX ст. загалом.