92835

Іван Франко про державу і політику

Доклад

Политология и государственное регулирование

Франко уявляв як співдружність людей праці засновану на господарській рівності повній громадянській і політичній свободі несумісній з державою. Франко віддавав перевагу безпосередній демократії хоча не заперечував необхідності і представницької демократії. Франко висловлював різні думки.

Украинкский

2015-08-05

21.5 KB

0 чел.

Іван Франко про державу і політику

Погляди І. Франка на державу були близькими до марксистських. Виникнення держави він пов´язував з виникненням приватної власності та суспільних класів. Найважливішою ознакою держави вважав відокремлений від суспільства управлінський апарат, що виступає як чинник насильства стосовно суспільства. Всі експлуататорські держави були і є відчуженою від народу політичною силою, яка протистоїть народові й панує над ним. Буржуазна держава також не є винятком. Характерними її рисами є наявність міцної армії як опори існуючого політичного ладу, бюрократичного апарату, посилення виконавчої влади і зниження ролі представницьких органів. У такій державі відбувається концентрація багатства в руках нечисленної пануючої верхівки, тоді як мільйони трудівників не можуть задовольнити свої елементарні життєві потреби. Конституційність, парламентаризм не ліквідують соціальної нерівності, бо парламент насправді представляє інтереси заможних верств суспільства, а буржуазне право захищає ці інтереси і робить трудящих фактично безправними. Слід розрізняти формальну і реальну рівність, бо юридична рівність, що не спирається на економічну та освітню рівність, залишається на папері, а в повсякденному житті вона для нижчих верств нездійсненна.

Ці погляди І. Франка на державу визначили і його негативне ставлення до марксистської ідеї держави диктатури пролетаріату. Така держава також матиме чиновницько-адміністративний апарат, який стоятиме над народом, і соціальна нерівність не буде подолана. У зв´язку з цим соціалістичне суспільство І. Франко уявляв як співдружність людей праці, засновану на господарській рівності, повній громадянській і політичній свободі, несумісній з державою. Політична свобода полягає у відсутності політичного тиску та управління зверху, держави як органу примусу. Народ знизу управляє сам собою, працює сам на себе, сам здобуває освіту й захищається. У майбутньому суспільстві утвердиться справжнє народовладдя. Головними осередками влади народу будуть громади, що виконуватимуть усі функції управління суспільством. І. Франко віддавав перевагу безпосередній демократії, хоча не заперечував необхідності і представницької демократії. Органи представницької демократії утворюються на рівні вільного союзу громад, представники яких формують єдиний представницький орган для вирішення важливих питань — зовнішньої торгівлі, суду, оборони та ін.

Щодо шляхів і засобів переходу до соціалізму І. Франко висловлював різні думки. В одних працях він обстоював правомірність застосування трудящими радикальних засобів для звільнення від експлуатації і здобуття свободи, в інших — схилявся до мирних форм політичної боротьби. Рушійною силою цієї боротьби визнавалися не тільки пролетаріат, а й інші категорії трудівників. І. Франко не поділяв марксистської ідеї про історичну місію пролетаріату, за якою йому належить очолити боротьбу за соціалізм усіх трудящих. Він говорив про «робітництво», під яким розумів усіх, хто працює, — робітників, дрібних селян, ремісників, інтелігенцію. На відміну від марксизму І. Франко прагнув до того, щоб його соціалізм спирався на загальнолюдські, а не на суто класові цінності. Це мав би бути самоврядний, недержавний соціалізм.

Велику увагу І. Франко приділяв національному питанню. Він закликав інтелігенцію сприяти формуванню української нації, здатної до самостійного культурного й політичного життя і спроможної активно засвоювати загальнолюдські культурні здобутки. І.Франко виступав за політичну незалежність націй. Однак така незалежність, на його думку, не передбачає обов´язкового відокремлення всіх націй, що входили до складу Російської держави. Формою політичної незалежності соціальне звільнених народів може бути демократична автономія у складі федерації. І. Франко обстоював ідею федерації політичне рівноправних народів з демократичною, республіканською формою правління, заснованою на громаді як первинному самоврядному територіальному об´єднанні. На його думку, вільний розвиток народів без будь-якого верховенства однієї нації над іншою здатні забезпечити соціалізм і федерація. На федеративних засадах мають будуватися відносини між народами як у межах окремих країн, так і у всесвітньому масштабі.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

73766. Текст як форма реалізації мовнопрофесійної діяльності. Стилі сучасної української літературної мови у професійному спілкуванні 85.5 KB
  Функціональні стилі української мови та сфера їх застосування Стиль 1 суспільно необхідний історично сформований різновид літературної мови її функціональна підсистема що обслуговує певну сферу суспільної діяльності мовців і відповідно до цього має свої особливості добору й використання мовних одиниць. Кожний стиль має свою сферу використання призначення ознаки і мовні засоби; 2 сукупність прийомів використання мовних засобів що є характерною для творчості окремого письменника діяча культури мовця індивідуальний стиль; 3...
73767. Східня Україна і козачина на порозі XVII ст. Соціальне значіннє козацтва 357.5 KB
  До сього треба додати ще як постулят також на перший погляд елєментарний і скромний але в практичнім переведенню дуже мало удобоносний се право воєнних контінґентів козацьких взаміну за їx службу державі й охорону полудневих границь на приставстваrdquo; кватири і виживленнє в коронних маєтностях. що йно тільки сам замок збудовано люстрація виказує 36 сїл або хуторівrdquo; що належать до староства Білоцерківського 9 таких же осад на міських ґрунтах десяток сїл в шляхетських державах крім того в Романівськім ключу 5 сїл цїлий...
73768. Полїтичні обставини перших десятилїть XVII в. і їx вплив на зріст і розвій козачини 476 KB
  Не кажуть про Ливонїю тільки про Швецію і дуже її боять ся щоб туди не завели їх на погибільrdquo; доносив кореспондент. Нема згоди між нимиrdquo; доносив згаданий кореспондент Замойскому в початках квітня ст. І чи сукно прийшло б на чотири тисячі чи на шість і так само якісь гроші то хочуть розібрати між собою ті що були в волоськім походї а иньшим дати не хочуть; кажуть так: ми се заслужили а иньші нехай собі заслугують. Так була й Кощина мова на радї: обіцяно гроші й сукно з початку на чотири тисячі а тепер на шість ...
73769. Козачина в службі національних українських змагань. Київський освітний рух і відновленнє православної єрархії 404.5 KB
  Тодї як польські полїтики і правителї тїшили ся приборканнєм української своєволї вчиненим комісією 1619 р. І те що не удавало ся осягнути заходам публицїстів і богословів полїтичних дїячів і релїґійних аґітаторів лїпших сил духовних і світських сучасної України й Білоруси було здобуто завдяки тому що справу взяло під охорону своєї шаблї низове рицарство буйних добичників так мало звязаних з яким небуть церковним житєм що сучасник Сарнїцкий збиравши відомости про козаків 1580х років...
73772. Початки української козачини 378 KB
  Вони брали ся за рішеннє сього питання тодї як се явище не тільки скристалїзувало ся вповнї набуло незвичайної екстензивної сили стало великою й впливовою суспільною верствою але й покрило собою иньші суспільні верстви стало репрезентантом української народности pr ехсеllеnсе подібно як народ шляхецькийrdquo; репрезентував сучасну народнїсть польську. І таке всенародне значіннє козачини в звязку з незмірноориґінальними прикладами козацького устрою козацької стихії що так різко відріжняли її на тлї загального поневолення народнїх...