92844

Функції й типологія політичних систем

Доклад

Политология и государственное регулирование

Функції політичної системи основні напрями впливу політичної системи на політичне життя суспільства: 1. організація діяльності суспільства на виконання цілей завдань політичної програми держави; координація окремих елементів суспільства; легітимація діяльність спрямована на узаконення політичної системи; політична соціалізація включення людини в політичну діяльність; 6. політична комунікація складових політичної системи. Політичні системи можна класифікувати застосовуючи певну типологію.

Украинкский

2015-08-05

21.56 KB

0 чел.

Функції й типологія політичних систем.

Функції політичної системи — основні напрями впливу політичної системи на політичне життя суспільства:

1. вироблення політичного курсу держави та визначення цілей та завдань розвитку суспільства;

2. організація діяльності суспільства на виконання цілей, завдань політичної програми держави;

  1.  координація окремих елементів суспільства;
  2.  легітимація (діяльність спрямована на узаконення політичної системи);
  3.  політична соціалізація (включення людини в політичну діяльність);

6. артикуляція інтересів (пред’явлення вимог до осіб, що приймають політичні рішення);

7. агрегування інтересів (узгодження та впорядкування інтересів і потреб соціальних верств населення);

8. інтеграція всіх елементів суспільства навколо єдиних для всього народу соціально-політичних цілей і цінностей;

9. політична комунікація складових політичної системи.

Політичні системи можна класифікувати, застосовуючи певну типологію.

1. залежно від політичного режиму розрізняють такі політичні системи:

  1.  тоталітарні;авторитарні; демократичні.

2. за характером взаємодії з зовнішнім середовищем:

  1.  відкриті системи; закриті системи.

Прикладом закритої політичної системи була політична система кол. СРСР, для якої була притаманна відсутність будь-яких зв’язків з країнами, які не належали до соц.табору.

3. в історичному аналізі використовуються характеристика систем з позицій формаційного підходу:

  1.  рабовласницькі;
    1.  феодальні;
    2.  капіталістичні;
    3.  командно-адміністративні.

4. досить поширене виділення традиційниx (доіндустріальних) і модернізованих політичних систем. Для перших характерне нерозвинуте громадянське суспільство, підданська або патріархальна політична культура, влада у формі диктатури (прикладом виступають більшість країн, що розвиваються). У других системах існує розвинуте громадянське суспільство, раціональний спосіб обґрунтування влади, диференціація політичних ролей.

  1.  виділяють політичні системи перехідного типу, які включають в себе елементи модернізованої системи, що народжується, та елементи старої системи, (політична система України).
  2.  залежно від структурної диференціації і секулярності:

а. примітивні. Тут переважає „парафіяльна» культура, спостерігається мінімум структурної диференціації;

б. традиційні системи характеризуються слабкою диференціацією політичних структур і культурою підпорядкування. Підкорюючись владі, людина чекає від неї благ, гарантій,

с. сучасні системи є ще більше диференційованими в структурному плані, в них функціонує культура участі у політиці.

7. за характером цінностей:

  1.  англо-американська з секулярною, плюралістичною і гемогенною культурою, що означає: більшість громадян поділяють спільні базові цінності і норми;
  2.  континентально-європейська характеризується взаємодією політичних субкультур з модернізованими інститутами;
  3.  доіндустріальні та частково індустріальні передбачають поєднання різних політичних культур і відсутність чіткого розподілу владних повноважень;
  4.  тоталітарну з гомогенною політичною культурою, що визначається відсутністю плюралізму і можливості реалізації власного інтересу.