92994

Палеозойские образования и геологическое развитие в палеозое окраинно-континентальных геосинклинальных поясов Тихоокеанского кольца. Непрерывное геосинклинальное развитие на активных, реже пассивных окраинах Тихоокеанской впадины

Доклад

География, геология и геодезия

Тихоокеанский геосинклинальный пояс иногда подразделяют на две части: Восточно-Тихоокеанский (Кордильерский) геосинклинальный пояс и Западно-Тихоокеанский геосинклинальный пояс. Западно-Тихоокеанский геосинклинальный пояс, преобладают складчатые области мезозойского (на З.) и кайнозойского (на В.) возраста, но в Китае и Австралии...

Русский

2015-08-25

18.21 KB

1 чел.

Палеозойские образования и геологическое развитие в палеозое окраинно-континентальных геосинклинальных поясов Тихоокеанского кольца. Непрерывное геосинклинальное развитие на активных, реже пассивных окраинах Тихоокеанской впадины. Проявление салаирской, каледонской и герцинской складчатости на окраинах южной части Тихого океана и формирование Восточно-Австралийского и Андийского аккреционных складчатых поясов. (см. 19)

ТИХООКЕАНСКИЙ ГЕОСИНКЛИНАЛЬНЫЙ ПОЯС — комплекс разновозрастных складчатых сооружений и современных геосинклинальных областей земной коры, окружающих Тихий океан. От ложа океана пояс отделяется глубоководными желобами. Границами пояса служат, с одной стороны, обращенные к океану края древних материковых платформ, а с другой — ложе океана. Протяженнность около 56 000 км. Ширина пояса от сотен до 3 — 5 тысяч километров. Характерны интенсивные тектонические движения, современная сейсмичность и вулканизм. Чем ближе к ложу океана, тем тектонические зоны моложе.

Тихоокеанский геосинклинальный пояс иногда подразделяют на две части: Восточно-Тихоокеанский (Кордильерский) геосинклинальный пояс и Западно-Тихоокеанский геосинклинальный пояс. Западно-Тихоокеанский геосинклинальный пояс, преобладают складчатые области мезозойского (на З.) и кайнозойского (на В.) возраста, но в Китае и Австралии складчатые области этого пояса являются более древними. Восточно-Тихоокеанский (Кордильерский) геосинклинальный пояс - геосинклинальные прогибы начали закладываться в позднем докембрии (в Андах — в триасе). Складчатые сооружения возникали в конце палеозоя, в мезозое и кайнозое. Палеозойская складчатая система - Пуны Боливии и Аргентины. Складчатые структуры обрамляют срединные и внутренние массивы, сложенные породами докембрийского и палеозойского возрастов. Палеозойские структуры представлены крупными складками и надвигами.

В пределах Тихоокеанского геосинклинального пояса выделяются две структурно различные части: одна из них, тыловая, характеризуется материковым строением земной коры и образована геосинклинальными складчатыми сооружениями позднего докембрия (Австралия), палеозоя (Ю.-В. Китая, Восточная Австралия), мезозоя (Верхояно-Чукотская область, Сихотэ-Алинь и Кордильеры Северной Америки) и кайнозоя (Анды и Антарктида); др. часть, фронтальная, непосредственно окаймляющая ложе океана, образована структурными зонами, в которых материковая кора ещё не сформировалась: островные дуги, желоба глубоководные океанические, большинство краевых морей, а также крупные острова и краевые части материков, охваченные позднекайнозойской складчатостью (Сахалин, Тайвань, северные районы Калимантана и Новой Гвинеи, Калифорния, юг Аляски и др.). Чем ближе к ложу океана, тем тектонические зоны моложе; соответственно происходит наращивание материковых областей. Однако вследствие высокой тектонической подвижности этот процесс протекает сложно, сопровождаясь разрушениями и перемещениями тектонических структур по разным направлениям, а также изменениями глубинного строения земной коры.

В материковых частях Тихоокеанского геосинклинального пояса распространены месторождения руд золота, серебра, олова, вольфрама, полиметаллов, а в приокеанических — меди, железа, хромитов, никеля, платины и золота. С вулканическими поясами связаны месторождения ртути. К Тихоокеанскому геосинклинальному поясу приурочены также крупные месторождения нефти и газа.

В современном виде Тихоокеанский геосинклинальный пояс сложился к началу кайнозоя. К наиболее ранней генерации складчатых систем Тихоокеанского геосинклинального пояса относятся Аделаидская система Австралии, её продолжение на западе — остров Тасмания и в Трансантарктических горах (т.н. Россиды); они закончили своё формирование к ордовику. Следующие по возрасту — складчатые системы Юго-восточного Китая — Катазиатская, сформированная к девону, и Лахланская в восточной Австралии — к позднему девону. Позднепалеозойский или раннемезозойский возраст имеют внутренние зоны Японских островов, Новой Гвинеи и Новой Зеландии, Новоанглийская система восточной Австралии, восточные зоны Центральных Анд, складчатость Антарктического полуострова.

Заключительные деформации внутренних зон Северо-Американских Кордильер относятся к концу юры — началу мела; эта эпоха деформаций проявилась также на Японских островах, в Новой Гвинее и Новой Зеландии. Позднемеловой возраст имеет складчато-надвиговая структура Сихотэ-Алиня и Пенжинско-Анадырской зоны Корякии, ранне-палеогеновый — остальной Корякии, западной Камчатки, восточного Сахалина, западных Филиппин, восточных зон Северо-Американских Кордильер и Анд.

Древние океаны:

Протопасифик — этот океан является прообразом современного Тихого океана. Образовался в результате слияния Западной и Восточной Гондваны в единый континент. Возраст океана по международной стратиграфической шкале соответствует неопротерозойской эре — криогенийскому и эдиакарийскому периоду.

Палеопасифик — этот океан является прообразом современного Тихого океана и прямым наследником суперокеана Протопасифика. Возраст океана — 570—240 млн лет. По международной стратиграфической шкале этот промежуток соответствует палеозойской эре. Уже в мезозойской эре он стал океаном Панталасса-2.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

23002. Граматична будова мови, морфологія та синтаксис 33 KB
  Граматична будова мови морфологія та синтаксис Граматика від лат. grammatike techne письмове мистецтво 1 будова мови система морфологічних категорій і форм синтаксичних категорій і конструкцій; 2 наука яка вивчає будову мови. Що стосується граматики як науки то розрізняють: 1 формальну яка вивчає граматичні форми та їх структуру і контенсивну семантичну яка вивчає значення цих форм і структур; 2 синхронічну що вивчає будову мови на певному умовно виділеному часовому етапі і діахронічну яка вивчає мовну будову в її...
23003. Граматичне значення і граматична категорія. Граматична форма 34.5 KB
  Граматичне значення і граматична категорія. Смислова структура повнозначного слова являє собою єдність лексичного значення індивідуального і тих абстрактних значень які характеризують видозміни його у зв'язках з іншими словами. Ці абстрактні значення що супроводять лексичне значення повнозначного слова в конкретному випадку його вживання називаються граматичними значеннями. Граматичне значення не є приналежністю одного слова воно об'єднує граматично цілі групи або й класи слів.
23004. ЗАВДАННЯ ЛІНГВІСТИЧНОЇ ТЕОРІЇ ПЕРЕКЛАДУ 28.67 KB
  Однак за останні десятиліття масштаби перекладацької діяльності настільки виросли що є всі підстави говорити про початок нового етапу в історії перекладу. Виникли нові підвиди перекладу синхронний переклад переклад кінофільмів телепередач судовий переклад тощо. Перекладач повинен крім того добре розбиратися в предметі перекладу.
23005. Романські мови 42.5 KB
  Романські мови як державні чи офіційні вживають 66 країн у т. Ще декілька романських мов мають статус парціальної часткової мови у відповідних країнах: галісійська каталанська та окситанська у формі аранської говірки в Іспанії ретороманська у Швейцарії. романські мови зазнали світового поширення Нова Романія або Латинська Америка та численні країни Африки.
23006. Мовознавство – наука про мову. Об’єкт та предмет мовознавства 32 KB
  Мовознавство – наука про мову. Об’єкт та предмет мовова. Мовознавство або лінгвістика наука про природну людську мову загалом і про всі мови світу як її індивідуальних представників. Об’єкт це те що вивчається природна мова основним об’єктом мовова є мова.
23007. Мова, її визначення, основні ознаки і властивості 35 KB
  Мова її визначення основні ознаки і властивості. Мова – основний об’єкт мовова. Мова – система знаків яку ми використовуємо для спілкування комунікації передачі та сприйняття інформації. Мова – це звукове вираження думки Шлейхер.
23008. Зв’язок мовознавства з іншими науками 43 KB
  Зв’язок мовова з іншими науками. Такі кардинальні проблеми загального мовознавства як зв'язок мови і мислення взаємовідношення між мовою і суспільством специфіка відображення людиною довкілля в мові знаковість мови мовні універсалії методи і методики лінгвістичного дослідження не можуть бути розв'язані без філософії. Зв'язок мовознавства з історією як і з іншими науками є обопільним. Зв'язок мовознавства з логікою яка вивчає форми вираження одиниць мислення понять суджень умовиводів полягає в тому що проникнути в...
23009. Мовознавство загальне і конкретне (часткове) 34 KB
  Мовознавство або лінгвістика наука про природну людську мову загалом і про всі мови світу як її індивідуальних представників. Конкретне мовознавство вивчає окремі мови україністика полоністика богемістика русистика або групи споріднених мов славістика германістика романістика тощо. Окремі мови різняться ступенем унормованості стилістичною диференціацією мовних засобів багатство словника. Загальне мовознавство вивчає загальні особливості мови як людського засобу спілкування а також структуру й закономірності функціонування...
23010. Мовознавство теоретичне і прикладне 31.5 KB
  Мовознавство або лінгвістика наука про природну людську мову загалом і про всі мови світу як її індивідуальних представників. Прикладне мовово – напрям у мовознавстві який опрацьовує методи вирішення практичних завдань пов’язаних із використанням мови. Теоретичне мовознавство включає лише лінгвістичні проблеми що стосуються найсуттєвіших ознак мови як суспільного явища в її відношенні до інших явищ дійсності. У такому разі загальне мовознавство лінгвістична дисципліна яка вивчає всі мови світу і є ніби узагальненням конкретних...