93863

РІЗНОМАНІТТЯ ФІТОПЛАНКТОНУ СТАВКА ГРАБАРКА (М. БЕРДИЧІВ) ТА ОЦІНКА ЙОГО ЕКОЛОГІЧНОГО СТАНУ ЗА СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНИМИ ПОКАЗНИКАМИ ВОДОРОСТЕЙ

Дипломная

Биология и генетика

Для досягнення поставленої мети визначено наступні завдання: оцінити стан вивчення фітопланктону водойм антропогенного походження зокрема ставків; встановити видовий склад та з’ясувати особливості таксономічної структури планктонних водоростей ставка Грабарка; вивчити особливості сезонної динаміки розвитку планктонних водоростей ставка...

Украинкский

2015-09-06

12.91 MB

1 чел.

2

Міністерство освіти і науки України

Житомирський державний університет імені Івана Франка

Природничий факультет

Кафедра ботаніки, біоресурсів та збереження біорізноманіття

Освітньо – кваліфікаційний рівень «Бакалавр»

ДИПЛОМНА РОБОТА НА ТЕМУ:

РІЗНОМАНІТТЯ ФІТОПЛАНКТОНУ СТАВКА ГРАБАРКА                     (М. БЕРДИЧІВ) ТА ОЦІНКА ЙОГО ЕКОЛОГІЧНОГО СТАНУ ЗА СТРУКТУРНО – ФУНКЦІОНАЛЬНИМИ ПОКАЗНИКАМИ ВОДОРОСТЕЙ

Виконала:

студентка IV курсу, 42 а групи

денної форми навчання

напряму підготовки «6.040102 Біологія*»

Гончаренко К.П.

Керівник: к. б. н., доцент Шелюк Ю.С.

Житомир – 2015 рік


ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….....4

  1.  Актуальність теми…………….………………..……………………..……....4
  2.  Мета і завдання дослідження…….…………………………………..……....4
  3.  Об’єкт дослідження……………….…….………………………………….....4
  4.  Предмет дослідження………………..……..………………………………....5
  5.  Методи дослідження………………………...………………………………..5
  6.  Наукова новизна………………..…………………………..………………....5
  7.  Практичне значення одержаних результатів………………………………..5
  8.  Апробація результатів.......................................................................................5
  9.  Структура роботи..............................................................................................5

Розділ 1. Методи та матеріали дослідження…………………....7           

1.1.  Об’єкт досліджень…………….………………………………………... 7

1.1.1.  Географічний, кліматичний, морфологічний і гідрологічний опис Гтавка Грабарка (Житомирська обл.)………………………………………...….....9

1.2.  Методи досліджень…………………………….…………………........11

1.2.1. Методичні підходи до вивчення біорізноманіття фітопланктону ставка…………………………………………………………………………..........13

1.2.2. Методи дослідження первинної продукції та деструкції органічної речовини ставка…………………………………………………………….............17

1.2.3.  Гідрохімічні показники……………………………………………....17

1.3. Основні аспекти охорони праці при виконанні дипломної роботи.........................................................................................................................19

Розділ 2. ретроспективний аналіз матеріалів щодо кваландшафтного і біологічного різноманіття водойм антропогоненного походження.......................................................22

Розділ 3. Структурно-функціональна організація різноманіття фітопланктону ставка  ГрАБАРКА.....................33

3.1. Таксономічне різноманіття…………………….…………………….....33

3.2. Частота трапляння видів..........................................................................49

3.3. Кількісне різноманіття і домінантний комплекс……………………...51

3.4. Інформаційне різноманіття фітопланктону водойми…………..……..56

3.5. Первинна продукція фітопланктону як показник стану  екосистеми ставка……………………………………………………………………………..…57

3.6.Екологічний стан і якість водного середовища ставка………………………………………………………………………………..58

Розділ 4. Використання результатів бакалаврської роботи в закладах освіти III рівня    акредитації.........................................................................................................65

Висновки……………………...….....…………………………..….……….......78

Список використаної літератури…………………..…...................80

Додатки……………….....………...…………………………..…….…..............87

Додаток А.........................................................................................................87

Додаток Б..........................................................................................................92

Додаток В.........................................................................................................93

Додаток Г..........................................................................................................94



ВСТУП

Актуальність проблеми. Ставки являють собою своєрідний тип водних екосистем, якому властиві специфічні морфометричні і гідрологічні характеристики, що визначають розвиток їх автотрофних компонентів.

Дослідження формування та функціонування автотрофної компоненти антропогенно створених водойм мають незаперечне теоретичне і прикладне значення для розробки принципів використання біопродукційного потенціалу штучних водних екосистем та питань біоіндикації, а також можуть слугувати науковою основою планування водогосподарських заходів, рекомендацій щодо рекреації [42].

Мета дослідження. Зясувати структурно-функціональну організацію різноманіття фітопланктону ставка Грабарка (м. Бердичів), а також дати оцінку його екологічного стану.

  Для досягнення поставленої мети визначено наступні завдання:

  1.  оцінити стан вивчення фітопланктону водойм антропогенного походження, зокрема ставків;
  2.  встановити видовий склад та зясувати особливості таксономічної структури планктонних водоростей ставка Грабарка 1;
  3.  вивчити особливості сезонної динаміки розвитку планктонних водоростей ставка;
  4.  представити флористичне зведення планктонних водоростей ставка Грабарка1;
  5.  дати еколого - географічну характеристику фітопланктону ставка Грабарка 1;
  6.  здійснити оцінку сучасного екологічного стану ставка Грабарка за індикаторними характеристиками водоростей, гідрохімічними показниками, а також за співвідношенням продукційно - деструкційних процесів.

 Об’єкт дослідження.  Водоростеві планктонні комплекси ставка Грабарка.

Предмет дослідження. Якісні та кількісні параметри фітопланктону ставка.

У процесі роботи над дипломною роботою не були порушені біотичні норми.

 Методи дослідження. Використано методи відбору і опрацювання альгологічних проб, визначення таксономічного складу водоростей. Проби відбирали та опрацьовували загальноприйнятими методами. Флористичний аналіз проведено з урахуванням останніх флористичних зведень.

 Наукова новизна дослідження. Вперше проведено детальне вивчення видового складу та кількісного розвитку планктонних водоростей ставка Грабарка. Проаналізована таксономічна структура фітопланктону ставка, його частота трапляння видів водоростей. Зясовано особливості кількісного розвитку фітопланктону та його домінантного комплексу, здійснено аналіз сезонної динаміки розвитку планктонних водоростей у досліджуваній водоймі. Визначено якість води та оцінено екологічний стан ставка за наявністю видів-індикаторів певного чинника водного середовища, а також за співвідношенням первинної продукції фітопланктону і деструкції органічної речовини.

 Практичне значення дослідження. Дані, які були отримані в результаті наших досліджень, є суттєвим доповненням щодо флори водоростей антропогенно створених водних об’єктів Українського Полісся.

 Отримані дані можуть знайти широке застосування при проведенні екологічного моніторингу та прогнозуванні змін якості води за дії антропогенного навантаження.

Апробація результатів. Результати роботи доповідалися на засіданні кафедри ботаніки, біоресурсів та збереження біорізноманіття Житомирського державного університету імені Івана Франка (протокол № 12 від 14 травня 2015 року) та на засіданнях проблемної групи: «Структура та функціонування фітопланктону різнотипних водних об’єктів Полісся».

Структура та обсяг роботи. Робота складається зі вступу, основної частини із 4 розділів, висновків, списку літератури, який містить 68 джерела, додатків, резюме. Повний обсяг роботи становить 99 сторінки. Текст проілюстрований 9 таблицями і 26 рисунками. Додатки розміщені на сторінках 87–97, містять 3 таблиці і 4 рисунки.

Результати роботи були оприлюднені на VІ-й науково-практичній Всеукраїнській конференції для молодих учених та студентів «Біологічні дослідження – 2015» (Житомир, 2015).

РОЗДІЛ 1

МЕТОДИ ТА МАТЕРІАЛИ ДОСЛІДЖЕНЬ

1.1. Об’єкт досліджень

Струмок Грабарка – це права притока річки Гнилоп’ять. На ньому розташовано три ставка: Грабарка 1 (рис.1.1), Грабарка 2 (рис.1.2) і Грабарка 3 (рис.1.3).

Рис.1.1. Ставок Грабарка 1

                           Рис.1.2. Ставок Грабарка 2

                                      Рис.1.3. Ставок Грабарка 3

       Із відкриттям  у 1907 році на території Бердичева Цукрового комбінату гостро поставилося питання з його водопостачанням.  Внаслідок цього на струмку Грабарка було створено три ставки, які довгий час знаходилися в підпорядкуванні ВАТ ”Бердичівського цукрорафінадного заводу” (рис. 1.4).

ставок Грабарка

Рис.1.4. Ситуаційний план водного обєкта Бердичівського цукрового завода

 Окрім рафінадного, до складу Бердичівського цукрового комбінату входив також пісковий завод [5].

Після занепаду і розпаду заводу ставки були передані у приватну власність. У даний час ставки є об'єктами водного господарства Бердичева і важливим об’єктом для рибництва [6].

1.1.1.  Географічний, кліматичний, морфологічний і гідрологічний опис ставка Грабарка (Житомирська обл.)

 Всі три ставки є водоймами штучного походження, які знаходяться у південно - східній частині міста Бердичева (район цукрового заводу) [6].

Ставок потрбує очищення від намулу. В даний час його глибина не перевищує 2,5 половиною аршинів.

У стави скидає очищені стоки відомча каналізація рафінадного заводу. Тому вони знаходяться під контролем Бердичівської районної санепідемстанції.

У ставок рафінадного заводу скидає води відомча каналізація до          1000 мг/д м3   стоків на добу. Перед скидом стоки проходять комплекс біологічної очистки на відомих очисних спорудах. Захисна смуха ставу очищена від сміття. Виявлено несанкціоноване утримання сміття біля контейнерів житлового будинку біля ставу.

Об'єктом нашого дослідження є саме ставок  Грабарка 1 (рис.1.1, 1.4, 1.5). Зліва водойму оточує паркова зона, ставок відділений греблею (мостом) через яку здійснюється рух автотранспорту через вулицю Червону.

Ставок Грабарка знаходиться в 3 км від центру міста. Його координати  49°54'0"N і 28°37'6"E. Площа водного дзеркала становить 4,51 га. Максимальна глибина ставка 1,8 м. Об'єм становить 8,1 тис. м3. Для нього характерна гідрофільна рослинність. Права частина території, що оточує ставок розорана і зайнята посівами сільськогосподарських культур. Схили піщані, слабко розсічені неглибокими ярами і, частіше, помірно круті, рідше пологі, висотою 5–15 м, місцями покриті чагарниками.

У даний час стічні води від житлового масиву та ТОВ «Бердичівський хлібозавод» неочищеними скидаються в струмок Грабарка (права притока р. Гнилоп’ять), в результаті чого відбувається забруднення прилеглої території, самого струмка та ставків, що може призвести до загострення санітарно-епідемічної ситуації у м. Бердичеві [6].

Рис.1.5. Грабарка. Вигляд з Космосу

1.2. Методи досліджень

Матеріалом даної роботи слугували альгологічні проби фітопланктону, зібрані протягом 2012–2015 рр. (весна–весна) для визначення його таксономічного складу. За період досліджень було відібрано і оброблено 44 альгологічних  проб. Зібраний матеріал вивчався у фіксованому (40%-й розчин формаліну) стані. Для обліку чисельності водоростей застосовували камеру Нажотта об’ємом 0,025 см3 та світловий мікроскоп ОМО АУ-12 [61].

Визначення таксономічного складу водоростей проводили згідно вітчизняних та іноземних визначників, з урахуванням “Algae of Ukraine” 2006, 2009, 2011 рр. [58,62, 63].

Опрацювання масиву даних проведено у програмі Microsoft Excel 2007.

Для характеристики стану планктонних угруповань водоростей використовували відношення числа видів до числа родів водоростей (родовий коефіцієнт) та відношення числа видів до числа внутрішньовидових таксонів.                                     У залежності від кількості організмів прораховували або всю камеру, або частину її доріжок. Обов’язково робили повторні підрахунки не менше, ніж трьох крапель однієї проби.

На зазначеній станції (рис. 1.6) визначали деякі гідрологічні та гідрохімічні показники (температуру і прозорість води, глибину водойми, вміст розчиненого у воді кисню, рН, перманганатну та дихроматну окислюваність). Температуру води визначали з допомогою водного ртутного термометра, умовну прозорість води виражали в метрах до глибини зникнення з поля зору білого стандартного диска Секкі під час спостережень, проведених опівдні з тіньової сторони. Глибину вимірювали промірочним лотом і виражали в метрах [52].

Вміст розчиненого у воді кисню визначали за методом Вінклера, перманганатну та дихроматну окислюваність визначали згідно [48], рН – з допомогою рН - метра.

Рис. 1.6. Ставок Грабарка 1 та станція відбору проб

1.2.1. Методичні підходи до вивчення біорізноманіття фітопланктону ставка

Для кількісного аналізу проводили розрахунок чисельності клітин на 1 дм3 води за формулою:

, де

N – кількість водоростей в 1 дм3 води досліджуваної водойми;

k – коефіцієнт, що показує у скільки разів об’єм використаної камери менше 1 см3;

n – кількість клітин водоростей, визначених на проглянутих доріжках лічильної камери;

А – кількість доріжок лічильної камери;

а – кількість доріжок, де виконувався підрахунок водоростей;

V – початковий об’єм відібраної проби (см3).

v – об’єм концентрованої проби (см3)  [61].

Біомасу фітопланктону визначали лічильно-об’ємним методом, згідно якого біомасу кожного виду вираховували множенням його чисельності в кожній конкретній пробі на об’єм клітини. Середню чисельність та біомасу фітопланктону вираховували як середнє арифметичне для сезону, ділянки чи всієї річки.

Чисельність фітопланктону підраховано та представлено в тис. кл/дм3 або в млн. кл/дм3, біомасу – в г/м3.

Статистичну обробку отриманих даних проводили за стандартними методиками варіаційної статистики [26].

Для репрезантивної характеристики біорізноманіття велике значення має використання різних біологічних індексів. Їх критичний аналіз показав, що найбільш поширеними в гідроекології, простими в обрахунках і інформаційними для оцінки біорізноманіття є:

 – коефіцієнт видової схожості Серенсена – індекс, використаний для порівняння двох виборок (спільнот):

=  ,

де А і В – число видів в двох угрупованнях; С – число видів, загальних для двох угруповань. Вимірюються від 0 (повне неспівпадання) до 1 (повне співпадання).

– коефіцієнт рангової кореляції Кендела, який використовується для порівняння систематичних структур двох угруповань по ранговому розподілу ведучих таксонів згідно числу видів:

= ,

Де s- сума рангових ведучих порядків, по яким проводиться порівняння систематичної структури угруповань; n- кількість пар порівнюваних рангів. Коефіцієнт змінюється від -1 (повне неспівпадання) до +1 (повне співпадання).

Для оцінки інформаційного різноманіття (за біомасою та чисельністю) розраховували індекс Шеннона H.

Н – інформаційне різноманіття (індекс Шенона) по видовому різноманіттю і чисельності (чи біомасі) угруповання:

Н= -/N* (/N),

де  – чисельність(біомаса) виду; N – сумарна чисельність (біомаса).

Вимірюється в біт/екз (біт/г), являється репрезентованим показником моно- чи полі домінантності спільноти флори і фауни, фактично їх «вирівнювання». Відповідно характеризує потенціальну стійкість спільнот гідробіонтів до дії різних екологічних факторів [54].

S - індекс сапробності, кількісно характеризує кількість водного середовища:

S = ,

де  - індивідуальний індекс сапробності конкретного виду-індикатора; – чисельність (біомаса) виду-індикатора [54].

Опрацювання масиву даних проведено у програмі Microsoft Excel 2007.

Частоту трапляння видів розраховували у процентах від загального числа проб за формулою:

F = 100 ∙ p / P, де

p – кількість проб, у яких знайдено даний таксон,

P – загальна кількість проб [12].

Також визначали індекс середньої частоти трапляння видів:

де

n1… ni – частота трапляння,

N – число таксонів [12].

Для встановлення ролі відділів у формуванні біологічного різноманіття в залежності від частоти трапляння видових та внутрішньовидових таксонів, які формують їх склад, визначали флористичний індекс Fsрp:

де

 n1… ni – частота трапляння таксонів відділу,

 n1… nj – частота трапляння усіх таксонів угруповання [12].

Важаємо, що репрезентивність опису результатів досліджень інвентаризації різноманіття альгофлори зростає із застосуванням показника частоти трапляння конкретного виду, який використовують як оцінку його значущості і альгоугрупуваннях. Ці дані також розширюють інформацію про біорізноманіття і раритетність флори та дають можливість виділити види водоростей за реальним рівнем рідкості – від класу «поодинокі» (  1%) до класу «дуже часто» ( 86 – 100%  трапляння), що залишається надзвичайно актуальним для альгосозологічних досліджень [21].

Показник частоти трапляння базується на наявності чи відсутності виду у певній пробі з урахуванням загальної кількості проб. Для оцінки значення   виду щодо його альгосозологічного статусу в межах водойми важлива не тільки частота зустрічання того чи іншого виду, а і його кількісна представленість, розрахунок такого екологічного показника – індексу значущості (чи домінування) виду [1,19] – проводили за формулою:

I =

де N – середня чисельність виду (у відсотках), F – частота трапляння.

Виділяли також види – домінанти, які мали вищий показник кількісної представленості досліджуваному угрупованні – частку (процент) від загальної біомаси чи чисельності всіх видів в угрупуванні, яка припадає на певний вид. До домінуючого комплексу відносили види, частка яких перевищувала           5% [57].

Для флористичного аналізу досліджених акваландшафтів застосували еколого-геграфічні показники водоростей, присвоєння яких для видів проводилося з урахуванням архівних даних Інституту гідробіології НАН України, наших багаторічних напрацювань, отриманих комплексними дослідженнями видних об’єктів, коли поряд з альгологічною вивчалася абіотична складова водного середовища (фізико–гідрологічний та гідрохімічний режим) [57].

Біотопічну приуроченість та географічне поширення водоростей визначали згідно з прийнятою альгологами системою для континентальних водойм [14,22, 37], галобність – за системою Кольбе [46], відношення до рН – за шкалою Хустедта в інтерпретації М.М. Давидової [11]. Індикаторна значущість видів-показників сапробності встановлена згідно [47, 50] за методом Пантле-Букка в модифікації Складечека [65,66, 67 ].

Критерієм для повноти оцінки вивчення видового складу конкретного акваладшафту може слугувати залежність Вілліса [2, 68 ], за якою у добре вивчених флорах розподіл числа видів серед родів є закономірним і графічно описується гіперболою. Достатньо досліджену альгофлору можна аналізувати з позиції системного аналізу, характеризуючи її якісні параметри: таксономічний склад, видове багатство та його динаміку [2].

Одним із показників таксономічного різноманіття, який прийнято виділяти у порівняльній флористиці, вважається значима частина таксономічного складу на рівні порядків і родів, сумарний видовий склад яких становить більше 50% різноманіття флори. Виділення значимої частини альгофлори ставка на рівні порядків проводили, застосовуючи наступний методичний підхід [2]: на кривій розподілу видового складу водоростей за порядками флористичного значиму частину вирізняли шляхом  розрахунку середньоквадратичного (стандартного) відхилення - . Цей показник, відкладений на осі ординат,дозволяє провести паралельну осі абцис лінію, яка відсікає верхню частину кривої розподілу зі значимою групою таксонів [57].

1.2.2. Методи дослідження первинної продукції та деструкції органічної речовини ставка

 Первинну продукцію фітопланктону та деструкцію органічної речовини визначали кисневою модифікацією склянкового методу [7, 59], чутливість якого при дотриманні всіх необхідних рекомендацій складає 0,05 мг О2/дм3 [51].

Для визначення продукції на кожному горизонті відбирали по дві контрольні, «світлі» та «темні» склянки, з яких на титрування для визначення кисню за методом Вінклера відбирали по 50 мл аліквоти природної суспензії фітопланктону, титрували 0,02 - нормальним розчином гіпосульфіту. По дві «темні» та дві «світлі» склянки із молібденового скла закріплювали на кожному горизонті за допомогою спеціальних приладів-“гірлянд”, розроблених Л.Л. Пиріною [43]. Висока гнучкість “гірлянд” під дією руху водних мас сприяла перемішуванню вмісту склянок і запобігала скупченню водоростей. Паралельно вимірювали прозорість води по диску Секкі. Розрахунок інтегральної продукції ∑А під 1 м2 проводили згідно експериментально отриманих формул [55], інтегральну деструкцію ∑R визначали множенням її концентраційної величини R на середню глибину водойми, що дозволяє уникнути впливу на результати досліджень «випадкових» глибин окремих станцій [33].

1.2.3. Гідрохімічні показники

Кисневий режим. Одним із найважливіших природних компонентів водних екосистем являється  вміст у воді розчинного кисню, від якого в першу чергу залежить інтенсивність окисних і відновних процесів. Постачання кисню у воду відбувається завдяки атмосферній аерації, а в період інтенсивної вегетації водоростей і вижчих водних рослин домінує процес фотоаерації водяної товщі. В меншій мірі він може постачатися у водойми з дощовими і талими водами. Використовується кисень на деструкцію органічних речовин, яка проходить  у всій товщі води, а також у донних відкладах і збільшується при підвищенні температури води, кількості бактерій чи інших гідробіонтів [54].

Розчинність кисню у воді зменшується при підвищені температури води, збільшенні менералізації, зниження атмосферного тиску [9].

РН водного середовища. Активна реакція водного середовища чи водневий показник (рН) – важлива характеристика якості води, служить кількісним показником кислотності чи платності води і має велике значення для функціонування біоти гідроекосистеми. У природних водах концентрація водневих іонів достатньо стійка, що обумовлено буферними властивостями води, які перешкоджають різкій зміні рН середовища. Коливання водневого показника в основному залежить від відношення концентрацій вільної вугільної кислоти і гідрокарбонатних іонів, які в свою чергу визначаються температурою води, атмосферним тиском, взаємною розчиннісню сольових систем, процесами первинної продукції зелених рослин і деструкції органічних речовин [54].

Вміст біогенних елементів. Біогенні елементи забезпечують трансформацію сонячної енергії в первинну продукцію всіх компонентів автотрофного ланцюга: фітопланктон, фітомікроепіфітон, фітомікробентос, вищі водні рослини. Відповідно, від кількості біогенних елементів залежить інтенсивність потоку енергії, трофічний статус, біоенергетичний потенціал, який лежить в основі якісного і кількісного різноманіття гідро біонтів різноманітних трофічних рівнів і екологічних груп. Тому біогенні елементи являються одним із природоутворюючих елементів косної (абіотичної) частини акваландшафтів [54].   

1.3. Основні аспекти охорони праці при виконанні дипломної роботи

Під час виконання дипломної роботи були чітко засвоєні і дотримані вимоги інструкції з техніки безпеки. Інструкція включає наступні вимоги:

  1.  Забороняється відкривати електрощиток і самостійно проводити будь-який ремонт електроприладів та електропроводки під час роботи в аудиторії. В разі виникнення проблем в роботі електромережі негайно повідомити керівника практики. Категорично забороняється при включенні електроприладів торкатись пальцями до металевих частин електровилок та гнізд розеток.
  2.  У випадку виникнення незвичайної ситуації  ураження електричним струмом, потрібно прийняти відповідні міри і викликати лікаря.
  3.  Надання першої допомоги потерпілому залежить у більшості випадків від швидкості від’єднання його від елементів, що проводять струм (відключити елементи, які проводять струм від електромережі), і від швидкості виконання заходів штучного дихання.
  4.  Під час надання першої допомоги необхідно:

       а) звільнити потерпілого від одягу, що заважає йому;

       б) забезпечити доступ свіжого повітря;

       в) звільнити приміщення від сторонніх осіб;

       г) швидко, не втрачаючи часу, відкрити рот потерпілому;

       д) якщо язик глибоко запав, його треба витягнути його носовою хусточкою;

       е) після цього потрібно провести штучне дихання, не припиняючи його до приходу лікаря.

  1.  При роботі з концентрованими кислотами, лугами не слід відсмоктувати рідину в піпетку ротом – користуватися грушею або дозатором.
  2.  Забороняється залишати включеними нагрівальні прилади після закінчення роботи.
  3.  При виконанні практичної частини встановити бінокуляр штативом до себе на відстані 5-10 см від краю столу, предметним столиком від себе. В отвір предметного столика направляти дзеркалом світло. Помістити приготований препарат на предметний столик і закріпити предметне скло затискачами.
  4.   Поставити в робоче положення об’єктив малого збільшення. Для цього повернути револьвер до тих пір, доки потрібний об’єктив не займе серединне положення по відношенню до тубуса і предметного столика. Коли об’єктив займе серединне положення, в револьвері відчувається легке клацання і об’єктив фіксується. Запам’ятайте, що вивчення будь-якого об’єкту починається з малого збільшення.
  5.   Підняти за допомогою макрометричного гвинта об’єктив над столиком на висоту приблизно 0,5 см.
  6.   Дивлячись в окуляр, покрутити дзеркало в різних напрямках до тих пір, поки поле зору не буде освітлене яскраво і рівномірно.
  7.   Покладіть на предметний столик препарат так, щоб об’єкт знаходився в центрі отвору предметного столика.
  8.   Далі, під контролем зору, повільно опустіть тубус за допомогою макрометричного гвинта, щоб об’єктив знаходився на відстані 2 мм від препарату.
  9.   Дивіться в окуляр і, одночасно, повільно піднімайте тубус до тих пір, поки в полі зору не з’явиться зображення об’єкта.
  10.   Для того, щоб перейти до розгляду об’єкта при великому збільшенні мікроскопу, перш за все необхідно відцентрувати препарат, тобто розташувати об’єкт у центрі поля зору. Якщо об’єкт не буде центрований, то при великому збільшенні він може залишитися поза полем зору.
  11.   Рухаючи револьвер, переведіть у робоче положення об’єктив великого збільшення.
  12.   Опустіть тубус, під контролем ока (дивитися, як опускається тубус не в окуляр, а збоку), майже до зіткнення з препаратом.
  13.   Потім, дивлячись в окуляр, повільно піднімайте тубус, доки в полі зору не з’явиться зображення.
  14.   Для тонкого фокусування використовуйте мікрорметричний гвинт.
  15.   При роботі з бінокуляром робіть перерви при перевтомі зору.

         20.  Після роботи бінокуляр приберіть у футляр.

РОЗДІЛ 2

РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ МАТЕРІАЛІВ ЩОДО АКВАЛАНДШАФТНОГО І БІОЛОГІЧНОГО РІЗНОМАНІТТЯ ВОДОЙМ АНТРОПОГЕННОГО ПОХОДЖЕННЯ

Водойми антропогенного походження, утворені внаслідок зарегулювання стоку річок, привертають особливу увагу, оскільки це специфічні водні екосистеми, в яких створені своєрідні умови для розвитку біоти, зокрема її автотрофної компоненти [17].

 На сьогодні в літературі найбільш відомі дослідження альгофлори великих Дніпровських водосховищ [31, 44, 58]. Значно менше стосується дослідження малих та середніх водосховищ [23]. 

Ретроспективний аналіз показав, що відомості щодо водоростевих планктонних комплексів малих водойм антропогенного походження є фрагментарними.

 Особливості таксономічного складу верхніх на нижніх б’єфів водосховищ р. Тетерів розглянуто Ю. С. Шелюк [56] на прикладі вегетаційного сезону 2004 р.  Авторка зазначила, що число видів і внутрішньовидових таксонів у нижніх і верхніх б’єфах водосховищ помітно відрізнялися. У більшості випадків видове різноманіття фітопланктону верхніх б’єфів вище у порівнянні з нижніми. Так, у верхніх б’єфах тетерівських водосховищ упродовж досліджуваних сезонів було визначено 161 вид (186 внутрішньовидових таксонів), що належать до 88 родів. Флористичне багатство водоростей нижніх б’єфів було представлено 144 видами (156 внутрішньовидовими таксонами), які належать до 83 родів.

Число видів і внутрішньовидових таксонів у нижніх і верхніх б’єфах водосховищ помітно відрізнялися. У більшості випадків видове різноманіття фітопланктону верхніх б’єфів вище у порівнянні з нижніми. Так, у верхніх б’єфах тетерівських водосховищ упродовж досліджуваних сезонів було визначено 161 вид (186 внутрішньовидових таксонів), що належать до 88 родів. Флористичне багатство водоростей нижніх б’єфів було представлено 144 видами (156 внутрішньовидовими таксонами), які належать до 83 родів. Аналіз таксономічного складу водоростей верхніх та нижніх б’єфів тетерівських водосховищ на перший погляд вказує на відсутність між ними суттєвих відмінностей, оскільки кількість класів та порядків у верхніх та нижніх б’єфах не відрізняється. Їх фітопланктон зелено – діатомово - синьозелений з помітною часткою евгленових водоростей. Проте, ретельний аналіз свідчить, що ці відмінності є і вони досить вагомі. Відмінності у таксономічному різноманітті водоростевих угруповань планктону чітко проявляються на рівні родів, видів та внутрішньовидових таксонів. Верхні частини водосховищ  Ю. С. Шелюк розглядає як річкові ділянки, а пригреблеві, з їх великими глибинами, – як озерні. З верхніх частин водосховищ у верхні б’єфи виносяться річкові види, водночас існуючий озерний режим у пригреблевих ділянках сприяє розвитку лімнопланктону. Фактично, у верхніх б’єфах утворюється екотонна зона, де створюються оптимальні умови для вегетації як лімнофільного, так і річкового фітопланктону [56].

2007 року Н. Є. Семенюк було проведено дослідження фітопланктону різнотипних водойм міста Києва. У фітопланктоні досліджених водойм було виявлено 554 види, представлені 594 внутрішньовидовими таксонами, що належать до 169 родів, 36 порядків, 16 класів і 8 відділів, з яких найбільшим багатством відрізнялися Chlorophyta,  Bacillariophyta, Euglenophyta. Знайдено три види і один різновид водоростей, нових для флори України. Кластериний аналіз подібності видового складу фітопланктону і флористичної структури фітопланктону показав, що групування у кластери водойм відбувається не залежно від їх походження, а визначалося ступенем антропогенного впливу. Було встановлено, що незалежно від походження водойм встановлено зниження структурних показників фітопланктону, зумовлене збільшенням впливу на них антропогенного чинника. Дослідницею було встановлено основні закономірності, які характеризують розвиток фітопланктону в різнотипних водоймах мегаполісу за таксономічним багатством, індексом Шеннона, чисельністю, біомасою, вмістом хлорофілу а, сапробіологічною характеристикою якості води, їх просторово – часовою динамікою [56].

У 2009–2012 роках молодими науковцями Житомирського державного університету імені Івана Франка було проведено дослідження Богунського, Сонячне, Селецького і Слобідського кар’єрів міста Житомира [34, 42].

У планктоні Богунського ними було виявлено 117 видів водоростей, представлених 125 внутрішньовидовими таксонами, враховуючи ті, що містять номенклатурний тип виду, з 7 відділів: Cyanoprocaryota, Euglenophyta, Chrysophyta, Bacillariophyta, Dinophyta, Chlorophyta та Streptophyta. Найбільшою рясністю характеризувався склад водоростей із відділу Chlorophyta (частка зелених водоростей склала 35% від загального числа видових та внутрішньовидових таксонів); далі йдуть Bacillariophyta (32%). У флористичному спектрі фітопланктону Богунського кар’єру частка відділу Cyanoprocaryota становила близько 15%, Streptophyta – 8, Euglenophyta – 4 та Dinophyta і Chrysophyta – по 3% відповідно.  У результаті рангової оцінки родового складу водоростей планктонних угруповань виявили 5 провідних за таксономічною значимістю родів: Navicula Bory, Nitzschia Hass., Trachelomonas Ehr., Microcystis Kütz. Ex Lemmerm., Amphora Ehr., які склали майже 19% усього видового і внутрішньовидового різноманіття фітопланктону Богунського кар’єру. Більшості родів водоростей кар’єру властива низька представленість. Середня наповненість роду становить 1,5, переважна більшість родів (90%) має лише 1–2 види, але саме вони формують різноманіття фітопланктону водойми.

Фітопланктон кар’єру Сонячне формували 159 видів водоростей (169 в.в.т.). На відміну від Богунського кар’єру, в ньому домінували діатомові водорості (38%), частка зелених сягала 33%, синьозелених – майже 12%, стрептофітових – 6%, евгленових 5%, динофітових – 3%, золотистих – 2%. Провідними родами були Navicula, Nitzschia, Ulothrix Kütz., Amphora, Trachelomonas, які мали пріоритет у видовому багатстві озера і склали майже 19% усього видового і внутрішньовидового різноманіття його фітопланктону. Також відмічено переважання маловидових родів – 81% має лише 1–2 види.

Найбільшу частоту трапляння мали види: Cyclotella kuetzingiana (86%), Stephanodiscus hantzschii (48%), Chrysococcus rufescens (41%), Carteria radiosa Korsch. (36%), Sellaphora pupula (Kütz.) (21% проб).

За період дослідження у фітопланктоні Слобідського кар’єру було ідентифіковано 104 види водоростей, представлених 115 внутрішньовидовими таксонами, включно з тими, що містять номенклатурний тип виду, з 6 відділів.

У флористичному відношенні найбагатшими у Слобідському кар’єрі автори відзначили відділи зелених, діатомових та евгленових водоростей – 36, 31 і 14% від загальної кількості таксонів рангом нижче роду. Менш значимими були синьозелені та стрептофітові – 9 і 8%. Роль інших відділів незначна, їх кількість у флористичному багатстві водоростей кар’єру коливалася в межах 2–3%.  Найбільшу частоту трапляння мали Cyclotella kuetzingiana (85%), Chlamydomonas monadina (Ehr.) F. Stein (39%), Nitzchia linearis var. tenuis (W. Sm.) (37%).

Фітопланктон Селецького кар’єру, як указували автори, формували 71 вид водоростей (81 в.в.т). Для цього кар’єру властиві такі пропорції таксономічного різноманіття: домінували діатомові (36%), зелені (32%) та евгленові (12%) водорості.

За аналізом списків водоростей кар’єрів м. Житомира встановлено, що в них, незалежно від походження, переважають види-космополіти (84–95% загальної кількості видів, для яких визначено поширення). Проте досить помітною була частка бореальних видових і внутрішньовидових таксонів (3–6%). Види з альпійським ареалом виявлені лише в гранітних кар’єрах (по 2%). Також у них ідентифіковано форми, маловивчені у географічному відношенні (6–7%). Північно-альпійські та субтропічні форми ідентифіковано в кар’єрі Сонячному – відповідно 3 і 1%.

Щодо біотопічної приуроченості, то у фітопланктоні водойм антропогенного походження переважали планктонні форми (50–71%). Найбільша їх частка відмічена у Слобідському кар’єрі. На літоральні форми у піщаних кар’єрах припадало 14–23%, у гранітних – 14–18%, на                бентосні – 6–7%, що відображає специфіку досліджуваних водойм. За відношенням до солоності води в альгофлорі кар’єрів домінували види-індиференти (74–78%).

За відношенням до рН у Богунському та Селецькому кар’єрах домінували види-індиференти, а у Слобідському і Сонячному – алкафіли з алкабіонтами. У силікатних кар’єрах фіксували досить помітну частку ацидофілів із ацидобіонтами. За сапробіологічними показниками водоростей-індикаторів різних типів забруднюючих речовин, що дозволяють характеризувати якість водного середовища та інтегровано оцінити екологічний стан водних екосистем, досліджувані водойми антропогенного походження є β'-мезосапробними (категорія якості вод – «досить чисті»). Індекси сапробності в гранітних кар’єрах становили 1,7, а в піщаних – 1,8. 

Середні показники чисельності фітопланктону у Богунському кар’єрі сягали 1,750,38 млн. кл/дм3, біомаси – 1,510,16 г/м3, у кар’єрі Сонячному – відповідно 1,460,22 і 0,800,11, у Слобідському – 1,330,37 і 1,330,17 і в Селецькому – 1,520,36 і 1,170,25. Спільною особливістю досліджуваних водойм було щорічне зростання біомаси літнього фітопланктону, лише в Богунському кар’єрі відмічали вищі показники біомаси навесні 2009 р. при порівняно невеликій чисельності водоростевих клітин, що пояснюється переважанням у цей період крупноклітинних діатомових. Максимальні значення чисельності водоростевих клітин у гранітних кар’єрах фіксували також у літній період, а в піщаних – в осінній.

Отримані дані дозволили Ю.С. Шелюк стверджувати, що сучасний етап сукцесії автотрофної компоненти штучно створених водойм визначається різноманіттям фітопланктону з домінуванням зелених, діатомових, синьозелених і евгленових водоростей. Саме ці відділи є структуроутворюючими у формуванні біомаси водоростевих планктонних угруповань. У піщаних кар’єрах відмічали вищу частку евгленових у формуванні біомаси у порівнянні з гранітними, що, ймовірно, є результатом органічного забруднення цих водойм.

Досліджуваним водоймам властива досить висока продуктивність, яка обумовлена не лише інтенсивною вегетацією водоростевих клітин, а й достатньою забезпеченістю водоростей біогенним живленням (у бувших затоплених кар’єрах, особливо у піщаних, відмічали значний уміст мінеральних форм азоту, особливо нітратної, що була в межах 3,3–8,6 мг/дм3).

Зміни продукції і деструкції органічної речовини в сезонному аспекті у штучно створених водоймах були наступними. Весною, з активізацією розвитку фітопланктону, відбувалося зростання первинної продукції, проте, її весняний максимум фіксували лише в травні. У березні – на початку квітня деструкційні процеси переважали над продукцією, весняний максимум деструкції спостерігали у кінці березня, після чого інтенсивність деструкційних процесів трохи зменшилася. При цьому подальше зниження деструкції відбувалося нерівномірно, періодично спостерігалася незначна інтенсифікація деструкційних процесів. Упродовж літа та до середини осені переважно фіксували досить високі показники первинної продукції, після осіннього їх максимума, що відмічали у гранітних кар’єрах на початку, а в піщаних – у кінці жовтня, інтенсивність продукційних процесів знижувалася в часі, досягаючи мінімальних значень у середині листопада. Осінній максимум деструкції відмічали наприкінці жовтня – на початку листопада.

У кар’єрах переважав позитивний баланс органічної речовини, що вказує на автотрофну направленість метаболізму їх екосистем (середнє значення ∑A/∑R, розраховане для Богунського кар’єру, склало 2,390,08, Сонячного 1,850,11, Слобідського 1,580,08, Селецького 1,100,07). Переважання деструкційного процесу над продукційним спостерігалося в періоди сезонної депресії, а також ранньою весною та пізньою осінню.

Дослідницею встановлено, що в штучно створених водоймах, які утворилися з кар’єрів по видобутку природних копалин, не залежно від їхнього типу, інтенсивно протікають піонерні сукцесії автотрофної ланки.

Основний механізм піонерної сукцесії автотрофної компоненти визначається різноманіттям фітопланктону з домінуванням зелених, діатомових, синьозелених і евгленових водоростей. Вища частка евгленових у формуванні біомаси планктонних водоростевих комплексів піщаних кар’єрів, ймовірно, є результатом органічного забруднення цих водойм.

Ю.С. Шелюк стверджує, що сукцесії водоростевих угруповань є основою природного відновлення (рекультивації) антропогенно порушеного довкілля в Українському Центральному Поліссі [53].

Крім того, молодими науковцями Житомирського державного університету імені Івана Франка під керівництвом Ю.С. Шелюк було проведено низку досліджень антропогенних водойм Житомирської області.

 Зокрема, було встановлено особливості формування та функціонування фітопланктону водоростевих угрупувань о. Ониськове (Житомирська область, Любарський район).

Оригінальні експедиційні дослідження проводилися упродовж вегетаційних сезонів 2010–2012 р.р. на 3-х стаціонарних станціях. За період дослідження було відібрано і оброблено 96 альгологічних проб. Проби відбирали та опрацьовували за загальноприйнятими методиками з урахуванням останніх флористичних зведень.

За час досліджень у планктоні о. Ониськове було виявлено 126 видів водоростей, представлених 132 внутрішньовидовими таксонами, включно з тими, що містять номенклатурний тип виду з 7 відділів: Chlorophyta – 48 видів, представлених 50 внутрішньовидовими таксонами включно з номенклатурним типом виду - 38% від їх загального числа, Euglenophyta - 30 (33) - 25%, Bacillariophyta - 26 (28) - 21%, Cyanoprocaryota - 8(8) - 6%, Dinophyta – 7 (7) – 5%, Chrysophyta - 6 (6) - 4%, Cryptophyta – 1 (1) – майже 1% відповідно.

В усі сезони провідна роль у формуванні видового та  внутрішньовидового різноманіття належала відділам Chlorophyta, Bacillariophyta та Euglenophyta.

За частотою трапляння у фітопланктоні о. Ониськове переважали зелені, діатомові та евгленові водорості.  У структурі фітопланктону о. Ониськове провідна роль належала планктонним формам (70% від числа таксонів видового та внутрішньовидового рангу, для яких знайдено літературні відомості).

За географічним поширенням водоростеві угруповання о. Ониськове є гетерогенними, проте, основу їх флористичного списку складають види космополіти (71 вид та внутрішньовидовий таксон, для яких знайдено літературні відомості, що складає 84 % ).  Сапробіологічна характеристика якості води о. Ониськове була зроблена на основі співвідношення видів-індикаторів, які визначають різний стан органічного забруднення водної товщі. У фітопланктоні озера переважають β-мезосапроби – 33 види та внутрішньовидові таксони, що становить 55% (слабко забруднена вода).  Оцінка інформаційного різноманіття була зроблена за індексом Шеннона, розрахованим за біомасою та за чисельністю фітопланктону (2,54 0,05 біт/екз та 1,75 0,04 біт/екз відповідно) [13].

Також встановлено особливості таксономічного складу фітопланктону озера антропогенного походження Цегельне (м. Коростень).  Дослідження проводилися впродовж вегетаційних сезонів 2010-2011рр.

на двох станціях. Проби відбиралися та опрацьовувалися за загальноприйнятими методиками. Таксономічний склад водоростей визначали з урахуванням останніх флористичних зведень («Algae of Ukraine», 2006). Всього відібрано і опрацьовано було 87 проб.

За час досліджень у планктоні озера було виявлено 85 видів водоростей, представлених 91 внутрішньовидовим таксоном, враховуючи ті, що містять номенклатурний тип виду. У цілому фітопланктон формували водорості з 43 родів, 20 родин, 20 порядків, 12 класів та 7 відділів: Cyanoprokaryota, Euglenophyta, Dinophyta, Chrysophyta,Bacillariophyta,Chlorophyta та Streptophyta [20] .

Було встановлено основні закономірності формування фітопланктону Денишівського та Відсічного водосховищ, особливості їх сукцесій них змін. За час досліджень у планктоні Денишівського водосховища було ідентифіковано 69 видів водоростей, представлених 79 внутрішньовидовими таксонами, враховуючи ті, що містять номенклатурний тип виду, з 7 відділів: Cyanoprocaryota, Euglenophyta, Chrysophyta, Bacillariophyta, Dinophyta, Cryptophyta та Chlorophyta.

Ретроспективний аналіз показав, що на сучасному етапі розвитку водної екосистеми водосховища хід її сукцесії пов’язаний із збільшенням частки евгленових водоростей, що, ймовірно, пов’язано зі зростанням вмісту органічних речовин, та золотистих водоростей. Також виявлена тенденція до

спрощення таксономічної структури фітопланктону водосховища [18].

У планктоні Відсічного водосховища ідентифіковано 116 видів водоростей, представлених 125 внутрішньовидовими таксонами, враховуючи ті, що містять номенклатурний тип виду, з 7 відділів: Cyanoprokaryota, Euglenophyta, Chrysophyta, Bacillariophyta, Dinophyta, Chlorophyta та Streptophyta. У цілому за числом видів (внутрішньовидових таксонів), а також складом провідних родів фітопланктон водосховища характеризувався як зелено-діатомово-синьозелений. У Відсічному водосховищі було ідентифіковано 6 видів водоростей вперше для Українського Полісся: Petroneis humerosa (Bréb. in W. Sm.) Stick. et Mann, Achnanthes coarctata (Bréb. in W. Sm.) Grun. in. V.H., Amphora mongolica Østr., Nitzschia hantzschiana Rabenh., N. pusilla Grun., Characiochloris crassa Korsch [17].

Також було встановлено видовий склад фітопланктону Житомирського водосховища на сучасному етапі його сукцесії, зроблена оцінка екологічного стану водосховища.  У планктоні Житомирського водосховища виявлено 60 видів водоростей, представлених 72 внутрішньовидовими таксонами, включно з тими, що містять номенклатурний тип виду з 8 відділів: Bacillariophyta – 18 видів, представлених 21 внутрішньовидовим таксоном– 29% від їх загального числа, Chlorophyta - 16 (19) – 26 %, Euglenophyta – 8 (12) – 17 %, Cyanoprokaryota – 8 (8) – 11%, Сhrysophyta– 5 (6) – 8 %, Dinophyta –3 (4) – 6% , Cryptophyta і Streptophyta – 1 (1) – майже по 1%.  За числом видових і внутрішньовидових таксонів, а також складом провідних родів фітопланктон Житомирського водосховища характеризується як діатомово-зелено- евгленово-синьозелений [3].

Альгофлористичними дослідженнями було охоплено і Промислове водосховище. За час досліджень у планктоні водосховища ідентифіковано 72 види водоростей, представлених 81 внутрішньовидовим таксоном (в. в. т.). Провідними виявилися відділи зелених, діатомових, евгленових та синьозелених водоростей, зроблена оцінка яксті води водосховища за індикаторними видами водоростей. Найбільшу частоту трапляння мали Cyclotella kuetzingiana Thw. (86%), Tetraedron lunatus Bory (35%), Nitzchia linearis var. tenuis (W. Sm.) Grun. in Cl. Et Grun. (33%). У фітопланктоні Промислового водосховища переважали видикосмополіти, планктонні форми, хоча досить помітною була частка літоральних видів, що відображає специфіку досліджуваної водойми; індиференти за відношенням до солоності та до рН. Індекси сапробності за чисельністю та біомасою становили 1,9. Вода водосховища за рівнем органічного забруднення по Пантле-Бук (у модифікаціїСладечека) належить до ІІІ класу якості вод («досить чисті»).

Провідну роль у формуванні домінуючого комплексу фітопланктону водосховища мали зелені (18% від загальної біомаси фітопланктону), діатомові (15%), синьозелені (7%), евгленові водорості (6%). Усього за вегетаційний сезон 2013-2014 рр. було виділено 60 видівдомінантів. Таким чином, майже половина складу планктонної флори водосховища у різні періоди часу виступала в якості структурного організатора ценозів. Сучасний етап сукцесії автотрофної компоненти водосховища визначається різноманіттям фітопланктону з домінуванням зелених, діатомових, синьозелених і евгленових водоростей. Саме ці відділи є структуроутворюючими у формуванні біомаси водоростевих планктонних угруповань [16].

Знайдено відомості щодо різноманіття фітопланктону кар’єру Морозівського (Рівненська область). У планктоні кар’єру ідентифікували 68 видів водоростей, представлених 73 внутрішньовидовими таксонами, включно з тими, що містять номенклатурний тип виду, з 5 відділів: Chlorophyta - 39 (39 в. в. т.) - 57% від загального числа во доростей, відпо відно Bacillariophyta - 13 (14) - 19,5%, Euglenophyta - 9 видів (13) – 13%, Cyanoprocarуota - 5(5) - 7,5%, Chrysophyta - 2 (2) - 3% [30].

Також було з’ясувано еколого-географічну характеристику фітопланктону Пряжівського ставка (Житомирський район) за індикаторними видами водоростей. Уперше для Українського Полісся у Пряжівському ставку встановлено 5 видів водоростей: Synedra famelica Küts., Chlamydomonas monadina var. сharkowiensis, parallelistriatа Korsch., Elakatothrix acuta Pascher., Cryptomonas pseudolobata H.Ettl [40].

Досліджено й особливості структури та функціонування фітопланктону ставка Великобраталівський. У фітопланктоні ставка було ідентифіковано 54 види водоростей, представлених 56 внутрішньовидовими таксонами (в. в. т.), включно з тими, що містять номенклатурний тип виду, з 5 відділів: Cyanoprokaryota, Euglenophyta, Chrysophyta, Bacillariophyta, Chlorophyta [25].

 На даному етапі стави розглядають як рибопродуктивну та природну кормову базу і з цим в основному і пов’язані всі дослідження. Зокрема такі дослідження проводила Григоренко Т. В.

 Автор досліджувала доцільність та ефективність застосування пивної дробини як нетрадиційного органічного добрива для підвищення рівня розвитку природної кормової бази та рибопродуктивності вирощувальних ставів [10]. В Україні нараховується значна кількість антропогенно створених водойм, для яких практично відсутні задовільні узагальнення щодо структури та функціонування їх автотрофної компоненти. Крім того, в умовах посиленого антропогенного впливу на довкілля, водоростеві угруповання планктону можуть бути використані в якості біоіндикаторів в екологічному моніторинзі та

Біотестуванні [25].

 Попри згадані літературні відомості щодо автотрофної компоненти водойм антропогенного походження, не дивлячись на їх значну кількість та можливість використання вод для господарських потреб, вони залишаються маловивченими.

РОЗДІЛ 3

СТРУКТУРНО – ФУНКЦІОНАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ РІЗНОМАНІТТЯ ФІТОПЛАНКТОНУ СТАВКА ГРАБАРКА

Фітопланктон – це мікроскопічні водорості, які складають основу харчових ланцюгів водойми і мають величезний вплив на клімат Землі. Крихітні водорості поглинають близько 45 млрд. тонн вуглекислого газу щорічно і забезпечують половину обсягу кисню для планети. Він є основою біорізноманіття водних екосистем,оскільки може продукувати автохтонну органічну речовину і насичує водну товщу розчиненим киснем [36].

Вивчення структури фітопланктону дозволяє оцінити екологічний стан водойми, виявити вплив на неї різних екологічних чинників, у тому числі і антропогенного походження.

Фітопланктон представлений водоростями різних систематичних груп. Розрізняють фітопланктон морів, солонуватих і прісних вод. Морський фітопланктон складається переважно з діатомових, динофітових, криптофітових та інших водоростей. Вони населяють товщу морської води до глибин 50–100 м. Саме на такі глибини проникає сонячна радіація, і в автотрофних організмах тут можуть протікати процеси фотосинтезу.

 У прісноводному  фітопланктоні основними компонентами є  діатомові, синьозелені та зелені водорості. До його складу входять також представники золотистих, евгленофітових, динофітових, жовтозелених та інших відділів водоростей. Він поширений до глибин 20–40 м. На формування фітопланктону істотно впливає гідрологічний і гідрохімічний режими водних об'єктів, освітленість води та інші чинники [32].

 Фітопланктон відіграє важливу роль у формуванні якості води і біопродуктивності водойм. Він є джерелом утворення первинної продукції та внутрішньоводоймного поповнення розчиненого кисню. При масовому розвитку фітопланктону («цвітінні» води) після його відмирання може різко погіршуватися якість води. Представники фітопланктону є індикаторами (показниками) при екологічній оцінці якості води.

 На теперішній час водоростям відводять важливу роль у вирішенні ряду глобальних проблем, що хвилюють все людство. Їм належить основна роль в утворенні вільного кисню і органічних речовин у воді; беручи участь в процесах кругообігу речовин в природі, вони є активними агентами самоочищення водоймищ, очищають середовище від радіоізотопів, солей важких металів; важлива роль водоростей в якості індикаторних організмів при розробці методів екологічного моніторингу.

 Водорості, будучи автотрофами, складають основу трофічної піраміди у водних екосистемах і, отже, першими беруть участь в утилізації трофічного базису екосистеми, споживаючи для побудови органічної речовини біогенні сполуки нітрогену і фосфору.

 Зміна чисельності і видового складу фітопланктону при зміні трофічної бази в просторі і в часі – використовуються при інтегральній оцінці результатів природних і антропогенних процесів, що протікають у водних екосистемах [32].

Збереження природних біотопів у межах міста, зокрема водойм із усім біорізноманіттям, є актуальним і має важливе природоохоронне значення [15].

3.1. Таксономічне різноманіття

 Видовий склад водоростей є чутливим індикатором умов існування, який відображає особливості генезису, ступінь антропогенного впливу та рівень продуктивності водойм різного типу [24].

За час досліджень у планктоні ставка Грабарка виявлено 84 види водоростей, представлених 90 внутрішньовидовими таксонами, включно з тими, що містять номенклатурний тип виду з 9 відділів: Chlorophyta – 37 видів, представлених 38 внутрішньовидовими таксонами включно з номенклатурним типом виду – 44% від їх загального числа, Bacillariophyta – 14 (14) – 16%, Euglenophyta – 10 (13) – 11%, Cyanoprokaryota – 8 (8) – 9%, Chrysophyta – 6 (7) – 7%, Dinophyta – 6 (6) – 7%, Streptophyta –1(2) – 2%, Cryptophyta і Xanthophyta – 1 (1) – по 2% відповідно (табл. 3.1).

 Таблиця 3. 1

Таксономічний спектр водоростевих угруповань планктону ставка Грабарка (2012-2015 р.р.)

Відділ

Число таксонів, од.

Родовий

коефіцієнт

Клас

Порядок

Родина

Рід

Вид

В.в.т.

Cyanoprokarуota

2

3

5

6

8

8

1,3

Euglenophyta

1

1

1

5

10

13

2,0

Cryptophyta

1

1

1

1

1

1

1,0

Xanthophyta

1

1

1

1

1

1

1,0

Bacillariophyta

3

6

7

10

14

14

1,4

Chrysophyta

1

2

3

5

6

7

1,2

Dinophyta

1

1

2

3

6

6

2,0

Chlorophyta

3

4

11

24

37

38

1,5

Streptophyta

1

1

1

1

1

2

1,0

Всього

13

20

32

56

84

90

1,5

 

 Примітка. В.в.т. – внутрішньовидовий таксон включно з номенклатурним типом виду.

Найвищим видовим різноманіттям характеризувалися класи Chlorophyceae – 27 видів і 28 внутрішньовидових токсинів, що становлять 32% загального видового та внутрішньовидового різноманіття водоростей, Euglenophyceae – 10 видів (13 в.в.т.), (12%), Trebouxiophyceae – 9 видів (9 в.в.т.), (11%).

Ядро альгофлори ставка формували 5 значимих порядків, видове різноманіття яких у сумі складає 62% від загального різноманіття фітопланктону:  Sphaeropleales – 18 видів (18 в.в.т.) – 21%, Euglenales – 10 видів (10 в.в.т.) – 12%, Chlamydomonales і Сhlorellales – по 9 видів (9 в.в.т.) – 11% та Peridiniales – 7 видів (7 в.в.т.) – 7% (рис. 3.1).

Рис. 3.1. Значимі порядки фітопланктону ставка Грабарка

Ядро альгофлори ставка формували 13 значимих родин, видове різноманіття яких у сумі складає 83% від загального різноманіття фітопланктону (рис. 3.2).

Провідними родинами були Euglenaceae – 10 видів (10 в.в.т.) – 12%, Chlamydomonadaceae і Scenedesmaceae – 9 видів (9 в.в.т.) – по 11%, Glenodiniaceae – 6 видів (6 в.в.т.) – 7%, Chlorellaceae і Oocystaceae – 5 видів (5в.в.т.) – 6%, Fragilariaceae і Selenastraceae – 4 видів (4 в.в.т.) – 5% та Hydrodictyaceae, Stephanodiscaceae, Oscillatoriaceae, Dinobryonaceae і Phacotoceae – по 3 види (3 в.в.т.), що становить 4%.

У результаті рангової оцінки родового складу водоростей планктонних угруповань виявили 18 провідних за таксономічною значимістю родів із них Trachelomonas Ehr., Chlamydomomas Snow. склали 12% усього видового і внутрішньовидового різноманіття фітопланктону ставка Грабарка,  Oscillatoria Ag., Synedra  Küts., Monoraphidium Korsch., Coelastrum Nag. – 3,6%, Phacus Pochm., Pseudokephyrion N.G.G.Schmid,  Cyclotella Kütz., Nitzchia Hantzsch, Glenodinium Bourr., Peridiniopsis Bourr., Peridinium Lemm.,  Phacotus Korsch., Tetraedron Hansg., Acutodesmus Küts., Crucigeniella Korsch., Oocystis Lagerh  становлять по 2,3% від загальної кількості (табл.3.2).

Рис. 3.2. Значимі родини фітопланктону ставка Грабарка

Таблиця 3.2

Рангова оцінка родового складу фітопланктону ставка Грабарка

(2012 – 2015 рр.)

Trachelomonas Ehr.

Chlamydomomas Snow.

1

6% 

 Oscillatoria Ag.

Synedra  Küts.

Monoraphidium Korsch.

Coelastrum Nag.

2

3,6%

Phacus Pochm.

Pseudokephyrion N.G.G.Schmid

Cyclotella Kütz.

Ninzchia Hantzsch.

Glenodinium Bourr.

Peridiniopsis Bourr.

Peridinium Lemm.

 Phacotus Korsch.

Tetraedron Hansg.

Acutodesmus Küts.

Crucigeniella Korsch.

Oocystis Lagerh.  

3

2,3%

 Одновидовими родами представленні 65,6% водоростей.

 Найбільшим числом видів і внутрішньовидових таксонів у відділі Chlorophyta  характеризувався клас Chlorophyceae, який нараховував 27 видів, представлених 28 внутрішньовидовими таксонами включно з номенклатурним типом виду – 73 % від їх загального числа, клас Trebouxiophyceae був представлений 9 видами (9 в.в.т.) – 24%, Ulvophyceae – 1 (1) – 3%.

 У відділі Bacillariophyta домінував клас Bacillariophyсеае, який нараховував 6 видів (6 внутрішньовидових таксонів) – 42 %, Coscinodiscophyceae, Fragilariophyceae – по 4 (4) – 29% від загального числа таксонів рангом нижче роду діатомових водоростей.

Euglenophyta були представлені лише одним класом Euglenophyceae.

 У відділі Cyanoprokarуota домінував клас Hormogoniophyceae, який нараховував 5 видів (5 внутрішньовидових таксонів) – 62 %, Cyanophyceae – 3 (3) – 38% від загального числа ціанофіт.

 Отже, за числом видів та внутрішньовидових таксонів, а також складом провідних родів фітопланктон ставка характеризується як зелено-діатомово-евгленово-синьозелений (рис. 3.3).

Рис. 3.3. Співвідношення відділів у флористичному спектрі ставка Грабарка

 Родовий коефіцієнт, розрахований для фітопланктону ставка Грабарка, сягає 1,5 (див. табл. 3.1). Порівняння значень родового коефіцієнта, розрахованого для різних відділів водоростей, вказує на найбільше насичення родів видами та внутрішньовидовими таксонами у відділів Euglenophyta, Dinophyta, Chlorophyta та Bacillariophyta , Cyanoprokarуota. Нижчі значення родового коефіцієнта у Chrysophyta та Cryptophyta, Xanthophyta і Streptophyta можна пояснити переважанням маловидових родів.

Пропорція флор становить: 1:1,8:2,6:2,8.

Графік (рис. 3.2), що ілюструє залежність Вілліса для фітопланктону ставка Грабарка показує, що крива розподілу знайдених видів серед родів має незначне відхилення від до гіперболи. Проте дані є статистично достовірними, про що свідчить наведене рівняння з високим значенням коефіцієнта апроксимації.

Рис. 3.4. Залежність Вілліса для фітопланктону ставка Грабарка

У сезонному аспекті розподіл водоростей був наступним: максимальне різноманіття зареєстровано у літній та осінній періоди, мінімальне – у весняний та зимовий періоди (табл. 3.4).

Таблиця 3.3

Сезонна динаміка (видове та внутрішньовидове різноманіття) фітопланктону ст. Грабарка (літо 2012 р. – весна 2015 р.)

Відділи

Сезони

Літо

Осінь

Зима

Весна

Cyanoprokaryota

6 (6)

5 (5)

0

2 (2)

Euglenophyta

6 (8)

5 (6)

1 (1)

5 (6)

Cryptophyta

0

1 (1)

0

0

Xanthophyta

1 (1)

0

0

0

Chrysophyta

3 (3)

2 (2)

0

3 (4)

Bacillariophyta

10 (10)

10 (10)

2 (2)

9 (9)

Dinophyta

4 (4)

1 (1)

0

3(3)

Chlorophyta

27(28)

21 (21)

2 (2)

17 (19)

Streptophyta

0

0

0

1 (2)

Всього

57 (60)

45 (46)

    5 (5)

40(45)

 Весною у фітопланктоні ставка ідентифіковано 40 видів, представлених 45 внутрішньовидовими таксонами. У цей період водоростеві угруповання формували водорості з 7 відділів: Chlorophyta – 17 видів (19), Bacillariophyta – 9 видів (9), Euglenophyta – 5 видів (6), Chrysophyta – 3 (4), ), Dinophyta – 3 (3), Cyanoproкarуota –2 види (2), Streptophyta – 1 (2) відповідно (рис. 3.5).

 Влітку у фітопланктоні ставка ідентифіковано 57 видів, представлених 60 внутрішньовидовими таксонами включно з номенклатурним типом видів. У цей період водоростеві угруповання формували водорості з 5 відділів: Chlorophyta – 27 видовів і 28 (в. в. т.), Bacillariophyta – 10 видів (10), Euglenophyta – 6 видів (8), Cyanoprokaryotа – 6 (6), Dinophyta – 4 (4), Chrysophyta – 3 (3),       Xanthophyta  - 1 (1) відповідно (рис. 3.6).

Рис. 3.5. Таксономічний склад весняного фітопланктону ставка Грабарка

 

Рис. 3.6. Таксономічний склад літнього фітопланктону ставка Грабарка

 В осінній період визначено 45 видів (46 внутрішньовидових таксонів включно з номенклатурним типом виду) з відділів: Chlorophyta – 21 (21), Bacillariophyta – 10 (10), Euglenophyta – 5 (6), Cyanoprokaryotа – 5 (5), Chrysophyta – 2 (2),  Dinophyta – 1 (1), Cryptophyta – 1(1) (рис. 3.7).

Рис. 3.7. Таксономічний склад осіннього фітопланктону ставка Грабарка

 Узимку у фітопланктоні ставка ідентифіковано 5 види, представлених 5 внутрішньовидовими таксонами:  Bacillariophyta і Chlorophyta – 2 (2), Euglenophyta – 1 вид (1) (рис. 3.8).

Рис. 3.8. Таксономічний склад зимнього фітопланктону ставка Грабарка

 В усі сезони провідна роль у формуванні видового та внутрішньовидового різноманіття належала відділам Chlorophyta, Bacillariophyta та Euglenophyta.

Уперше для Українського Полісся у ставку ідентифіковано 9 видів водоростей: Pseudokephyrion latum N.G.G.Schmid, Pseudokephyrion ovum N.G.G.Schmid, Synedra famelica Küts, Peridiniopsis balticum (Levander), Cryptomonas pseudolobata H.Ettl., Elakatotrix acuta Pasch., Chlamydomonas monadina var. Charkowiensis Korsch., Chlamydomonas parallelistriata Korsch., Chloromonas reticulata Gorozh.


Таблиця 3.4

Сучасний стан фітопланктону ставка Грабарка

Відділ

Класи

Порядки

Родини

Роди

Cyanoprokarуota

Cyanophyceae

Chroococcales

Gomphosphaeriodideae

Gomphosphaeria

Microcystaceae

Microcystis

Gloecapsa

Hormogoniophyceae

Oscillatoriales

Oscillatoriaceae

Oscillatoria

Nostocales

Anabaenaceae

Anabaena

Aphanizomenomaceae

Aphanizomenon

Euglenophyta

Euglenophyceae

Euglenales

Euglenaceae

Euglena

Phacus

Lepocinclis

Trachelomonas

Chrysophyta

Chrysophyceae

Cromulinales

Chromulinaceae

Chromulina

Chrysococcaceae

Chrysococcus

4.Kephyrion

Ochromonadales

Dinobryonaceae

Dinobryon

Pseudokephyrion

Продовж.  табл.3.4

XANTHOPHYTA

Xanthophyceae

Mischococcales

Pleurochloridaceae

Goniochloris

Bacillariophyta

Coscinodiscophyceae

Thalassiosirales

Stephanodiscaceae

Stephanodiscus

Cyclotella

Aulacoseirales

Aulacoseiraceae

Aulacoseira

Fragillariophyceae

Fragilariales

Fragilariaceae

Synedra

Meridion

Bacillariophyceae

Cymbellales

Cymbellaceae

Cymbella

Achnanthales

Achnanthaceae

Achnanthes

Cocconeidaceae

Cocconeis

Achnanthidiaceae

Rossithidium

Bacillariales

Bacillariaceae

Ninzchia

Dinophyta

Dinophyceae

Peridiniales

Glenodiniaceae

Glenodinium

Peridiniaceae

Peridiniopsis

Peridinium

Cryptophyta

Cryptophyceae

Chryptomonadales

Cryptomonadaceae

Cryptomonas

Chlorophyta

Ulvophyceae

Ulotrichales

Ulvaceae

Elakatotrix

Chlorophyceae

Chlamydomonadales

Chlamydomonodaceae

Chlamydomonas

Chloromonas

Продовж. табл.3.4

Phacotoceae

Phacotus

Pteromonas

Sphaeropleales

Characiaceae

Schroederia

Hydrodictyaceae

Pseudopediastrum

Stauridium

Tetraedron

Selenastraceae

Monoraphidium

Raphidocelis

Scenedesmaceae

Acutodesmus

Coelastrum

Crucigenia

Desmodesmus

Pseudodidymocystis

Scenedesmus

Trebouxiophyceae

Chlorellales

Chlorellaceae

Actinastrum

Dictyosphaerium

Micractinium

Oocystaceae

Crucigeniella

Продовж. табл.3.4

Lagerheimia

Nephrochlamys

Oocystis

Streptophyta

Zygnematophyceae

Desmidiallis

Closteriaceae

Closterium


3.2. Частота трапляння видів

Роль різних відділів у формуванні різноманіття фітопланктону в залежності від частоти трапляння видових та внутрішньовидових таксонів, що формують їх склад (за величиною флористичного індексу Fsрp), вивчали на прикладі результатів експедиційних досліджень 2012–2015 рр.

До отриманих нами даних щодо частоти трапляння видових і внутрішньовидових таксонів була зроблена спроба застосувати закон Раункієра. Згідно цього закону, при розподілі угруповання на класи з різною частотою трапляння таксонів (А – 0–20%, В – 21–40%, С – 41–60%, Д – 61–80%, Е – 81–100%) число таксонів у класі А повинно бути більше, ніж у класі В; у класі В більше, ніж у класі С; у класі С більше, ніж у класі Д, а в класі Д менше, ніж у класі Е [6, 14] (табл. 3.5).

Таблиця 3.5

Розподіл числа видових та внутрішньовидових таксонів ст. Грабарка               (за результатами досліджень 2012–2015 рр.)

Клас

Частота трапляння, %

Число видових та внутрішньовидових таксонів

А

0–20

83

В

21–40

5

С

41–60

0

Д

61–80

1

Е

81–100

1

Різні відділи водоростей із близьким числом видів, але з різною частотою трапляння, очевидно, відіграють неоднакову роль у формуванні видового різноманіття, що не може відобразити типовий флористичний список, який не містить відомостей про частоту трапляння. При застосуванні даних щодо частоти трапляння видів, зокрема флористичного індексу Fsрp, репрезентативність опису водоростевих угруповань зростає, особливо зважаючи на те, що флористичний індекс фітопланктону – значно стійкіший у часі показник у порівнянні з іншими характеристиками різноманіття альгоценозів, такими як видове (таксономічне) різноманіття [22].

За величиною флористичного індексу Fsрp домінували зелені, евгленові, діатомові та синьозелені водорості (ці відділи характеризуються і найбільшою кількістю видових та внутрішньовидових таксонів)  ( табл. 3.6).

Таблиця 3.6

Число видових і внутрішньовидових таксонів, їх флористичний індекс Fsрp та середня частота трапляння (%) (за результатами досліджень 20122015 рр.)

Назва відділу

Fsрp

Середня частота трапляння

Cyanoprokaryota

13,6

12,2

Euglenophyta

17,6

12,6

Chrysophyta

2,6

3,2

Xanthophyta

1,0

7,1

Bacillariophyta

14,8

7,6

Dinophyta

3,6

4,4

Cryptophyta

0,3

2,4

Chlorophyta

46,2

9,0

Streptophyta

0,3

2,4

Найбільшу частоту трапляння мали Chlamydomomas globosa Snow (92,9%), Trachelomonas volvocina Ehr. (78,6%), Desmodesmus armatua  (Chod) Hegew. (28,6%), Phacotus coccifer Korsch. (26,2%) та Stephanodiscus Hantzschii Grun. (23,8%).

Ранжування видів водоростей за класами частоти трапляння показало, що у ставку переважали види (64%), що зустрічалися «зрідка» (0–4% проб) і види (28%), що зустрічалися «нечасто» – (у 5–20% проб). Значно меншу частку мали види, що зустрічалися «часто» (6%) – (у 21–50% проб), «досить часто» (1%) – (у 51–80% проб) і «дуже часто» (1%) -  (понад 80% проб). Це свідчить про те, що на сучасному етапі розвитку екосистеми ставка сукцесія протікає за умов переважання природного чинника у формуванні її альгоценозу (рис. 3.9).

Рис. 3.9. Ранжування видів водоростей ст. Грабарка за класами частоти трапляння

3.3.  Кількісне різноманіття і домінантний комплекс

 Вивчення просторово-часової динаміки кількісних показників розвитку фітопланктону необхідне для пізнання загальних закономірностей структурно-функціональної організації водних екосистем. Біомаса фітопланктону є енергетичною основою автотрофного ланцюга, що визначає потік енергії та кругообіг речовини, а, отже, може виступати в ролі показника продуктивності водойм [23, 31, 37, 60].

Кількісні показники розвитку фітопланктону ст. Грабарка, впродовж 2012–201рр. коливалися в широких межах (біомаса змінювалася від 0,02 до 13,55 г/м3, чисельність від 45 до 61,70 млн. кл/дм3. Середня біомаса упродовж 2012–201рр. становила 1,550,45 г/м3, чисельність – 4,721,86 млн. кл/дм3. Середня біомаса фітопланктону весною становила 0,770,21 г/м3, чисельність – 0,540,16 млн. кл/дм3, влітку – 1,610,41 г/м3 та 9,334,89 млн. кл/дм3, восени2,431,26г/м3, та 3,821,36 млн. кл/дм3 і взимку0,130,041 г/м3, та 0,13 0,034 млн. кл/дм3 відповідно (Рис. Б-1, Б-2, додаток Б).

Коефіцієнт варіації, розрахований для чисельності фітопланктону ст. Грабарка впродовж досліджуваного періоду склав 119%, для біомаси – 109% відповідно.

Структуроутворюючими відділами у формуванні чисельності весною були – Chlorophyta (34,70%), Euglenophyta (31,60%) та Bacillariophyta (22,80%); літом – Cyanoprokarуota (85,50%), Chlorophyta (11,80%); восени – Cyanoprokarуota (85,90%), Chlorophyta (9,70%); взимку – Chlorophyta (65,80%), Euglenophyta (27%) (Рис. В-1, додаток В).

Структуроутворюючими відділами у формуванні біомаси весною були – Euglenophyta (48,40%), Dinophyta (18,80%) та Chlorophyta (17,40%); літом – Chlorophyta (35,20%), Cyanoprokarуota (28,30%) та Euglenophyta (21,80%); восени – Cyanoprokarуota (80,40%); взимку – Euglenophyta (67,80%), Chlorophyta (29,80%) (Рис. В-2, додаток В).

Масові види є основою енергетичної і трофічної піраміди водних екосистем, що у значній мірі визначають специфіку планктонних угруповань, їх продуктивність та якість води [52]. До рангу домінуючих відносили види, біомаса або чисельність яких становила 10% і більше від загальної біомаси або чисельності проби.

Так, домінуючий комплекс за чисельністю весняного фітопланктону ст. Грабарка формують 15 домінант, серед яких: 1 представник відділу синьозелених водоростей (Gloecapsa crepidinum Thur.), 3 представники відділу Euglenophyta (Trachelomonas hispida(Perty) F.F. Stein,  Trachelomonas volvocina Ehr., Trachelomonas volvocina var. derephora Conrad.), 4 – відділу Bacillariophyta (Cyclotella meneghiniana Kütz., Cyclotella stelligera Thw., Aulacoseira alpigena Kütz., Synedra famelica Küts.), 2 – Dinophta (Peridinium aciculiferum Lemm., Peridinium cinctum (O. Müll.) Ehr.) і 5 – Chlorophyta (Chlamydomomas globosa Snow, Chlamydomonas reinchardti Dang., Chloromonas reticulata Gorozh., Phacotus coccifer Korsch., Oocystis solitaria Wittr. et.  Nordst.).

У літньому домінуючому комплексі фітопланктону нараховувалося                 14 домінантів, серед яких 6 представників синьозелених водоростей (Gomphosphaeria aponina Kutz., Oscillatoria amphibia Ag., Oscillatoria geminata Menegh., Oscillatoria planctonica Wolosz.,  Anabaena flos-aguae (Lyngb.) Breb., Aphanizomenon flosaguae (L.) Ralfs), 1 евгленова водорость (Trachelomonas volvocina Ehr.), 1 динофітова (Peridiniopsis quadridens (F. Stein) Bourr.) та 6 зелених (Chlamydomomas globosa Snow, Phacotus coccifer Korsch., Coelastrum microporum (Nageli), Coelastrum spaericum (Nageli), Crucigenia tetrapedia (Kirchn), Crucigeniella irregularis (Wille).

Восени домінуючий комплекс ст. Грабарка нараховував 11 видів, серед яких – 5 синьозелених водоростей (Oscillatoria amphibia Ag., Oscillatoria geminata Menegh., Oscillatoria planctonica Wolosz., Anabaena flos-aguae (Lyngb.) Breb., Aphanizomenon flosaguae (L.) Ralfs), 2 евгленових (Euglena spathirhyncha Skuja., Trachelomonas volvocina Ehr.) та 4 зелених (Chlamydomomas globosa Snow,  Crucigenia tetrapedia (Kirchn), Desmodesmus armatua  (Chod) Hegew., Crucigeniella rectangularis Korsch.).

Взимку у домінуючому комплексі нараховувалась 6 домінант, серед яких 1 евгленова водорость (Trachelomonas volvocina Ehr.), 2 діатомові (Synedra acus Küts., Synedra famelica Küts.) та 3 зелені (Chlamydomomas globosa Snow, Chlamydomonas reinchardti Dang., Acutodesmus acuminatus (Lagerh) (рис. 3.10).

Протягом усіх сезонів до складу домінуючого комплексу за чисельністю належали Trachelomonas volvocina Ehr., Chlamydomomas globosa Snow    (Табл.Г-1, додаток Г).

Домінуючий комплекс за біомасою весняного фітопланктону ст. Грабарка нараховував 9 видів-домінантів, серед яких: 3 представників відділу Euglenophyta (Trachelomonas hispida(Perty) F.F. Stein, Trachelomonas volvocina Ehr., Trachelomonas volvocina var. derephora Conrad.), 1 представник відділу Bacillariophyta (Cyclotella stelligera Thw.), 2 представники Dinophyta (Peridinium aciculiferum Lemm.,  Peridinium cinctum (O. Müll.) Ehr.) та  3 – Chlorophyta (Chlamydomomas globosa Snow, Chlamydomonas monadina var. charkowiensis Korsch., Phacotus coccifer Korsch.).

Рис. 3.10. Структура домінуючого комплексу ст. Грабарка за чисельністю водоростевих клітин

Літній домінуючий комплекс фітопланктону нараховував 21 домінант серед яких 4 синьозелені водорісті (Gomphosphaeria aponina Kütz., Oscillatoria amphibia Ag., Anabaena flos-aguae (Lyngb.) Breb., Aphanizomenon flosaguae (L.) Ralfs), 4 евгленових (Lepocinclis ovum (Ehrenb.) Lemmerm, Trachelomonas hispida var. coronata Lemmerm, Trachelomonas volvocina Ehr., Trachelomonas volvocina var. derephora Conrad.), 2 діатомових (Stephanodiscus Hantzschii Grun. in Cl. et Grun., Cyclotella stelligera Thw.), 4 динофітових (Glenodinium Elpatiewskyi (Ostenf) Bourr., Peridiniopsis quadridens (F. Stein) Bourr., Peridinium aciculiferum Lemm., Peridinium cinctum (O. Müll.) Ehr.)  та 7 зелених водоростей (Chlamydomomas globosa Snow, Phacotus coccifer Korsch., Coelastrum astroideum (Nageli), Coelastrum microporum (Nageli), Coelastrum spaericum (Nageli), Scenedesmus curvatus (Bohlin), Crucigeniella irregularis (Wille).

Восени визначено 13 домінант, які включали 4 синьозелених водоростей (Oscillatoria amphibia Ag., Oscillatoria geminata Menegh., Anabaena flos-aguae (Lyngb.) Breb., Aphanizomenon flosaguae (L.) Ralfs),  3 евгленові (Trachelomonas hispida var. coronata Lemmerm, Trachelomonas volvocina Ehr., Trachelomonas volvocina var. derephora Conrad.), 1 діатомову (Synedra acus Küts.), 1 динофітову (Peridinium cinctum (O. Müll.) Ehr.) та 4 зелених (Chlamydomomas globosa Snow, Phacotus coccifer Korsch., Monoraphidium arcuatum Korschikov, Micractinium quadrisetum (Lemmerm) G.M.Sm.)

Взимку у домінуючому комплексі нараховувалась 4 домінант, серед яких 1 представник евгленових водоростей (Trachelomonas volvocina Ehr.), 1 представник діатомових водоростей (Synedra acus Küts.) та 2 представники зелених водоростей (Chlamydomomas globosa Snow, Chlamydomonas reinchardti Dang.) (рис. 3.11).

Рис. 3.11. Структура домінуючого комплексу ст. Грабарка за біомасою фітопланктону

Протягом усіх сезонів до домінуючих за біомасою фітопланктону належали Trachelomonas volvocina Ehr., Chlamydomomas globosa Snow          (Рис. Г-2, додаток Г).

До домінантів за чисельністю та біомасою протягом усіх сезонів належали Trachelomonas volvocina Ehr., Chlamydomomas globosa Snow. У цілому за період 2012–2014 рр. у фітопланктоні ст. Грабарка було виявлено 40 домінантів за чисельністю та біомасою водоростевих клітин, що складає 47,6% видового багатства ставка. Таким чином, близько половини складу планктонної флори ставка у різні періоди часу виступала в якості структурного організатора ценозів.

Строкатість складу структуроутворюючих елементів фітопланктону, вірогідно, характерна для водойм з природно та антропогенно сформованою неоднорідністю умов існування планктонних угруповань. Значне різноманіття видів-домінантів дозволяє вважати екосистему ставка досить стійкою до антропогенного пресу, оскільки при зниженні вегетації одного виду екологічна ніша може бути заповнена іншим, що не призведе до значного порушення функціонування водної екосистеми [60].

3.4. Інформаційне різноманіття фітопланктону водойми

Оцінка інформаційного різноманіття була зроблена за індексом Шеннона, розрахованим за біомасою та за чисельністю фітопланктону.

Середні його значення для ст. Грабарка сягали 1,700,13 біт/екз та 1,590,14 біт/екз відповідно.

Середні значення індексу Шеннона по сезонах за чисельністю становили: навесні– 2,23 біт/екз, влітку – 1,78 біт/екз, восени – 1,45 біт/екз за біомасою: навесні – 1,55 біт/екз, влітку – 1,90 біт/екз, восени – 1,52 біт/екз.

Отже, протягом вегетаційного сезону спостерігалося значне коливання індексу Шеннона з переважанням олігодомінантної структури фітопланктону.

Рис. 3.12. Сезонна динаміка зміни інформаційного різноманіття фітопланктону ст. Грабарка за біомасою та чисельністю

3.5. Первинна продукція фітопланктону як показник стану екосистеми ставка

Встановлено, що гідрохімічні умови у досліджуваному ставку є сприятливими для розвитку біоти і вегетації їх фітопланктону (табл. 3.7).

Таблиця 3.7.

Гідрохімічний режим ставка Грабарка

Гідрохімічні показники

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

21

22

23

Без запаху (об)

20

Мілко дисперсний

›30 см

8,11

8,0

7,3

19,0

6,0

4,6

7,0

27,0

34,0

0,06

‹0,003

6,46

Не знайдено

0,02

0,16

‹0,005

‹0,005

‹0,0005

‹0,005

Примітка. В таблиці: 1 – запах, 2 – кольоровість (º), 3 – осод,  4 – прозорість (см), 5 – рН, 6 – зважені речовини, 7 – розчинний кисень, 8 – ХСК, 9 – БСKS, 10 – лужність (мг-екв), 11 – жорсткість загальна (мг-екв/дм3), 12 – хлориди,  13 – сульфати, 14 – азот аміаку, 15 – азот нітритів, 16 – азот нітратів (мг/дм3), 17 – нафтопродукти, 18- свинець, 19 – залізо загальне, 20- марганець, 21 – мідь, 22 – кадмій, 23 – цинк. У таблиці наведені середні значення.

Аналіз еколого-токсикологічної ситуації ставкової води у різні сезони 2012–2015 рр. показав, що концентрації екологічно-небезпечних речовин переважно не перевищують допустимих.

Досліджуваному ставку властива досить висока продуктивність. Інтенсивність фотосинтезу в одиниці обєму склала 10,38±1,76. Швидкість деструкції в одиниці об’єму води (R) у середньому була в 3,55±1,32 раз нижча швидкості утворення органічної речовини. Переважання продукційних процесів над деструкційними у ставку 5,53±1,61 вказує на автотрофну направленість продукційно-деструкційних процесів (табл.3.8).

Таблиця 3.8

Граничні та середні X ± m x показники первинної продукції та деструкції органічної речовини, А max / ∑ А - коефіцієнти ст. Грабарка (за даними досліджень 2012–2015 рр.)

∑А,

О22∙добу

∑R,

О22∙добу

А/R,

О22∙добу

Аmax,

О23∙добу

R,

О23∙добу

0,98–18,72

10,80±2,80

0,54–5,87

2,59±0,79

1,49–11,82

5,53±1,61

6,55–17,69

10,38±1,76

0,90–9,31

3,55±1,32

Значення інтегральної продукції під м2 ∑А, яка характеризує загальну біологічну продуктивність водних екосистем, повторює тенденції часових і просторових змін первинної продукції в одиниці об’єму Аmax (продукції на горизонті максимального фотосинтезу). Функціональна активність водоростей була високою.

3.6. Екологічний стан і якість водного середовища ставка

У структурі фітопланктону ставка Грабарка провідна роль належала планктонним формам, які представленні 29 видами (31 в.в.т.), що становлять 46% і планктонно-бентосним – 27 видів (27 в.в.т.) – 40% видів водоростей. Частка бентосних – 7 видів (7 в.в.т.) і ґрунтових форм – 2 види (2 в.в.т.) була незначною (відповідно 10% і 4%) (рис. 3.13). Лінія тренда вказує на провідне значення планктонних форм водоростей.

За відношенням до реофільності переважали індикатори стоячо-текучих вод, що налічують 33 види (34 внутрішньовидових таксони), становлять 70%, також були помічені форми, приурочені до стоячих – 13 видів (13 в.в.т.) – 28% та текучих – 1 вид (1 в.в.т.) – 2% вод (рис. 3.14).

Розрахований індекс Ватанабе показує, що найбільшу кількість видів становлять еврисапроби, які налічують 7 видів (7 внутрішньовидових таксонів) – 58%, сапрофіли налічують 3 види (3 в.в.т.) – 25% та сапроксени – 2 види (2 в.в.т.) – 17% (рис.3.15).

Дані отриманні за індексом Ватанабе свідчать про помірну забрудненість вод.

Рис. 3.13. Розподіл фітопланктону ставка Грабарка за біотопічною приуроченістю

Сапробіологічна характеристика якості води ставка Грабарка представлена на основі співвідношення видів-індикаторів, які визначають різний стан органічного забруднення водної товщі. У фітопланктоні водойми переважають β-мезосапроби, що налічують 21 вид (23 внутрішньовидових таксонів), становлять - 36%, частка оліго-α-мезосапробів – 10 видів (10 в.в.т.) склала 17%; оліго-β-мезосапробів – 6 видів (6 в.в.т.) (10%); олігосапроби та β-олігосапробів – 5 видів (5 в.в.т.) (9%); ксено-олігосапробів, β-α-мезосапробів та α–β-мезосапробів – 2 види (2 в.в.т.), становлять – по 3%; ще меншою була частка ксеносапробіонтів, оліго-ксеносапробіонтів, α-мезосапробів, α- полісапробіонтів та β-полісапробіонтів представлені по 1 виду (1 в.в.т.) – по 2%  (рис. 3.16).

Рис. 3.14. Розподіл фітопланктону ставка Грабарка за відношенням до реофільності

Рис. 3.15.     Група індикаторів по Ватанабе

Для оцінки ступеня органічного забруднення ставка використано систему Пантле-Бук в модифікації Сладечека з урахуванням таких зон самоочищення як полісапробна, α і β-мезосапробна, олігосапробна та ксеносапробна.

Рис. 3.16. Розподіл водоростей планктонних угруповань за сапробністю

Індикаторні види водоростей розділилися між 5-ма класами якості вод. Побудована лінія тренда указує на те, що переважна більшість водоростей ставка належить до ІІІ класу якості вод (36%) – «вода задовільної якості»     (рис. 3.17). Йому відповідають представники β-олігосапробіонтів, β-мезосапробіонтів, оліго-α-сапробіонтів, β- α-сапробіонтів.

Рис.3.17. Розподіл водоростей за сапробіологічними показниками якості води

Таблиця 3.9

Біологічна індикація якості води за сапробіологічними характеристиками водоростей планктону ст. Грабарка (весна 2012 р. – весна 2015  р.)

Зона сапробності

Кількість видів-індикаторів різних зон сапробності

% від загальної кількості видів-індикаторів

χ

1

2

χ-о

2

3

о-χ

2

3

о

5

9

о-β

6

10

β-о

5

9

о-α

10

17

β

21

36

β -α

2

3

α

1

2

α–β

2

3

α-ρ

1

2

β-ρ

1

2

Індекс сапробності, розрахований за чисельністю становить1,931, за біомасою – 1,927 (категорія якості «помірно забруднені води»).

 За відношенням до солоності води більшість видів планктонних водоростей ставка є індиферентами – 30 видів (30 в. в. т.), що становить 72% від числа водоростей, для яких знайдено літературні дані. Частка галофілів (8 видів і 8 в.в.т.) склала 19%, галофобів – 3 види (3 в.в.т.) – 7% та олігогалобів – 1 вид (1 в.в.т.) –2 % (рис. 3.18).

Рис. 3.18. Розподіл видів водоростей-індикаторів солоності вод ставка Грабарка

Таким чином води ставка слабко мінералізовані.

 За відношенням до рН у ставку Грабарка більшість водоростей належала до індиферентів, які представленні 13 видами і 14 внутрішньовидовими таксонами, що становлять 61%; алкалофілів – 8 видів (8 в.в.т.) – 35%, й алкалобіонтів – 1 вид (1 в.в.т.) – 4% відповідно (рис.3.19).

Отримана лінія тренда свідчить про слабко лужну реакцію водного середовища

Рис. 3.19. Розподіл фітопланктону ставка Грабарка за відношенням до рН

 За географічним поширенням водоростеві угруповання ставка є гетерогенними, основу їх флористичного списку складають види - космополіти – 53 види і 54 внутрішньовидові таксони (80% таксонів видового та внутрішньовидового рангу зі з’ясованим географічним поширенням). Представники голарктичної флори (8 видів і 8 в.в.т.) складали майже 12%, палеотропічної та голантарктичної – 2 види (2 в.в.т.) – 3%, неотропічної – 1 вид (1 в.в.т.) – 2 % (рис. 3.20).

.

Рис. 3.20. Розподіл видів водоростей планктону ставка Грабарка за географічним поширенням

 

РОЗДІЛ 4

ВИКОРИСТАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ БАКАЛАВРСЬКОЇ РОБОТИ В ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ III РІВНЯ АКРЕДЕТАЦІЇ

 

Рекомендації щодо використання матеріалів дипломної роботи при викладанні біології в загальноосвітній школі.

Дані, що були отримані під час виконання дослідження можуть бути використані при викладанні біології в середній школі, зокрема при вивченні теми «Різноманітність рослин» (6 клас) (Навчальні програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Біологія. Природознавство 5 – 9 класи).

Також фіксовані препарати водоростей можна використовувати як роздатковий матеріал під час проведення лабораторних робіт.

Програмою з біології для середніх шкіл при вивченні розділу  «Різноманітність рослин» відведено для вивчення теми «Водорості» лише один урок.

Досвід роботи школи показує, що на уроках чи лабораторних заняттях неможливо провести детальні спостереження. Тому програмою передбачено проведення позаурочної роботи з біології. На таких заняттях учні глибше вивчають будову, середовище існування, таксономічний склад водоростевих угруповань. Дуже корисно в наш час проводити виховні заходи з природоохоронної тематики. Нижче наводиться сценарій виховного заходу і методична розробка заняття на тему «Різноманітність водоростей. Їх значення в природі та житті людини».

Методична розробка уроку

Тема: “Різноманітність водоростей. Їх значення в природі та житті людини”

Мета: 

навчальна: познайомити учнів з різноманіттям водоростей, зокрема, біологічними особливостями відділів Діатомові, Бурі та Червоні водорості, розкрити їх значення в природі та в житті людини;

розвивальна: продовжити формування загальнонавчальних умінь (працювати з різноманітними джерелами інформації — довідниками, науковопопулярною літературою...), виявляти характерні знаки відділів водоростей і складати опорні схеми, узагальнюючі таблиці;

виховна: виховувати дбайливе ставлення до живої природи, продовжувати  естетичне та екологічне виховання під час висвітлення питань пристосованості водоростей до середовища життя, обговорення їх значення для очищення водойм, створення штучних екосистем.

Базові терміни й поняття:  «цвітіння води», ризоїди, слань, талом, зигота, бентос, фітопланктон, гамета, зооспори, хлорофіл, слань, циста, спорофіт, гаметофіт, спора.

Обладнання і матеріали: кросворди , "Допоможіть сонечку", таблиця "Діатомові, бурі та червоні водорості". 

Форми й методи:  індивідуальні завдання, розповідь, робота з підручником, схемами, таблицями, розгадування кросворду.

Тип уроку:  урок-гра, узагальнення і систематизація знань з теми.

План уроку (структура уроку):

I. Організаційний момент (2 хв).

II.Актуалізація опорних знань учнів (5хв).

III.Мотивація навчальної діяльності учнів (3 хв).

IV.Пояснення нового матеріалу (20 хв).

V.Закріплення, систематизація й узагальнення знань учнів (10 хв).

VI.Підбиття підсумків, оцінювання результатів роботи на уроці (3 хв).

VII.Домашнє завдання (2 хв).

І. Організаційний момент

Привітання учнів, перевірка їх готовності до уроку.

I. Актуалізація опорних знань учнів

Учні називають усі асоціації, які в них викликає слово «водорості», учитель записує їх на дошці до схеми.

Водорості

 

ІІI. Мотивація навчальної діяльності.

Тож сьогодні продовжимо вивчати водорості.

Якщо ми подивимось на глобус – модель нашої планети, то побачимо 2/3 земної кулі належить Світовому океану, у водах якого знаходиться велика кількість водоростей. Їх чисельність та різноманітність і визначає їх велику роль.

Проблема: чи мають водорості важливе значення для природи та в житті людини?

Вчитель повідомляє тему уроку. Разом з учнями учетиль формулює мету та завдання уроку.

ІV. Пояснення нового матеріалу

Гра "Допоможіть сонечку"

1. Її назва перекладається, як плащ.(хламідомонада)

2. Інша назва морської капусти.(ламінарія)

3.Ім'ям цих водоростей названо море.(саргасові)

4. Колоніальна водорість прісних водойм.(вольвокс)

5. Ця водорість побувала в космосі.(хлорела)

6. Непочленоване на органи тіло водоростей.(слань)

7. Стан, в якому водорості переживають несприятливі умови.(циста)

Самостійна робота учнів

Учитель розподіляє клас на три варіанти. Учні за схемою повинні описати життєвий цикл водоростей.

Перший варіант повинен описати життєвий цикл хламідомонади.

Другий варіант – життєвий цикл улотрикса.

Третій варіант – життєвий цикл спірогіри.

Групова робота учнів.

Учні обєднуються у три групи:

1 група – Діатомові водорості.

2 група – Бурі водорості.

3 група – Червоні водорості.

Різноманітність водоростей

Ознаки порівняння

Діатомові водорості

Бурі водорості

Червоні водорості

1.Кількість видів

2.Представники

3.Поширення

4.Тип слані (талому)

5. Забарвлення

6.Особливості будови

7.Планктон чи бентос

8.Розмноження

9.Значення в природі, житті людини

Кожна група отримує таблицю, яку вони повинні заповнити. Усі групи у залежності від своєї назви заповнюють відповідну колонку таблиці. Після завершення роботи групи звітують про виконану роботу і заповнюють табличку повністю.

Робота з таблицями.

Учні колективно разом з учителем заповнюють таблиці.

 

Створюють............(1/4 загальної продукції планети)

З давніх водоростей утворилися...........породи (діатомові, харацити, строматоліти)

Створення живлення водних тварин від одноклітинних, ракоподібних до.......

Значення водоростей у природі

Беруть участь в утворенні рифів

Беруть участь у кровообігу............

Утворюють.............., необхідні для дихання.......

Забезпечуюють  процеси самоочищення водойм

Участь у процесах............підвищення,.....

Створюють середовище ..........організмів – мешканців води

Взаємовигідне співіснування з.............

Ліки, папір, агар..........

Моря й океани – легені планети. Водорості утворюють .............., необхідний для дихання.

Корм для............

Лікувальні.............

Значення водоростей у житті людини

Біологічне...........води

Утворення штучних........(космічна водорість)

...................

(водорості містять білки, вітаміни, мікроелементи)

Добрива

Діатомові, рифові вапняки – цінний................матеріал

Підпис німого малюнку

Учні повинні позначити частини будови хламідомонади

Відгадай водорость.

Які види водоростей зображенні на малюнку.

Робота у групах.

Учні знову обєднуютьчя у групи. Кожна група повинна підготувати коротеньку доповідь на запропоновану тему вчителем.

1 група: значення водоростей у природі.

2 група: значення водоростей у медицині.

3 група: використання водоростей у харчовій промисловості.

4 група: значення водоростей у сільському господарстві.

 V. Закріплення, систематизація й узагальнення знань учнів

Біологічний диктант

1.Тільки багатоклітинні види є серед водоростей…

2.Панцир, просочений сполуками Силіцію, є у…

3.Водорості — рекордсмени глибини — це…

4.Агар добувають зі слані водоростей…

5.До відділу Червоні водорості належать…

6.Найбільш відомі бурі водорості — це…

7.Найбільш численний відділ водоростей — це…

8.Червоні та сині пігменти зумовлюють забарвлення… водоростей.

9.Найбільш складну будову талому мають…

10. Назвіть види водоростей, які людина вживає в їжу.

VI. Підбиття підсумків, оцінювання результатів роботи на уроці

«Мікрофон»

1.Що вам найбільше сподобалось на уроці?

2.Що нового ви дізнались?

3.Який відділ водоростей, на Вашу думку, найбільш цікавий і чому?

Учитель оцінює роботу учнів на уроці.

VIII.Домашнє завдання

  1.  Вивчити відповідний параграф підручника.
  2.  Учні повинні підготувати коротенькі цікаві повідомлення про водорості.

Виховний захід на тему:

Вечір - гра «Наші друзі водорості»

Мета: розширити знання учнів про водорості — групу нижчих, найдавніших рослин, їхні характерні ознаки;  розвивати пізнавальний інтерес учнів до даних рослин, розвивати логічне мислення учнів; виховати бережливе ставлення до природи.

Обладнання та матеріали: малюнки, таблиці, мультимедійна дошка.

Хід проведення

Вечір – гра проводиться у формі вікторини.

Учні діляться на чотири команди. Кожна команда придумує собі назву і вибирає командира.

I.Етап

Учитель задає запитання. Відповідає та команда, яка перша підняла руку.

Запитання:

  1.  На основі якої речовини готують пастилу чи мармелад?
  2.  З яких водоростей отримують агар?
  3.  Які водорості беруть участь в утворенні осадової породи діатоміту?
  4.  У якій країні з ламінарії готують понад 500 страв?
  5.  Що використовують для лікування захворювань опорно-рухової системи?
  6.  Які водорості входять до складу лишайників?
  7.  Яку водорість використовують для лікування і профілактики атеросклерозу, тромбофлебіту і зоба?
  8.  З яких водоростей отримують речовину, що її використовують під час виробництва морозива?
  9.  З яких водоростей отримують високоякісний клей?
  10.  До чого призводить масове розмноження одноклітинних зелених водоростей у прісних водоймах?

II.Етап

Вчитель: ми з вами уже перевірили ваші теоретичні знання. А зараз давайте поміркуємо. Я хочу вам задати біологічну задачу на яку ви повинні дати мені відповідь.

За зовнішнім виглядом більшість морських водоростей схожі на рослини суходолу. Проте ризоїди цих водоростей — не корені, а тіло — не листок. Чому?

Команда, яка дала найточнішу відповідь виграє.

III.Етап

Вчитель: а зараз ми з вами пограємо у гру «Вгадай хто». Вам будуть представлені зображення водоростей, а ви повинні їх назвати і сказати до якого типу вони відносяться.

      

 

 

IV.Етап

Вчитель: на карточках ви повинні написати як найбільшу кількість водоростей, які занесені до Червоної книги. Та команда, яка напише найбільше правильних відповідей і стає переможцем.

Стигонема вічкувата                                          Диктіота дихотомічна

                                   

                                         Філофора псевдорогата

 

Учитель знайомить учнів з деякими представниками Червоної книги України.

V.Етап

Вчитель: а зараз відбудиться конкурс капітанів. Кожен з капітанів команд отримує завдання написати якнайбільше представників водоростей, які відносяться до певного класу.

Капітани шляхом жеребкування отримують відділ водоростей: зелені, діатомові, бурі, червоні.

Учитель оголошує результати конкурса.

Вчитель: ось і пройшло Vетапів нашого конкурса і прийшов час визначити команду – переможця.

Учитель оголошує результати.

Вчитель: от і підійшов до кінця наш вечір. Сподіваюся, що цей час ви провели весело та пізнавально. Знання, які ви отримали сьогодні вам знадобляться у майбутньому. Памя тайте, що водорості це наші друзі без яких життя на нашій планеті не можливе.

ВИСНОВКИ:

1. Уперше в результаті оригінальних досліджень у складі фітопланктону ставка Грабарка 1 (м. Бердичів Житомирської області) ідентифіковано 84 види (90 в. в. т.) водоростей.

2. У фітопланктоні ставка Грабарка 1 за багатством і складом провідних родів домінували зелені, діатомові, евгленові та синьозелені водорості. Пропорція флор становить: 1:1,8:2,6:2,8.

3. Уперше для Українського Полісся у ставку ідентифіковано 9 видів водоростей: Pseudokephyrion latum N.G.G.Schmid, Pseudokephyrion ovum N.G.G.Schmid, Synedra famelica Küts, Peridiniopsis balticum (Levander), Cryptomonas pseudolobata H.Ettl., Elakatotrix acuta Pasch., Chlamydomonas monadina var. Charkowiensis Korsch., Chlamydomonas parallelistriata Korsch., Chloromonas reticulata Gorozh.

4. У фітопланктоні ставка переважали види-космополіти (80%), планктонно-бентосні (40%) і планктонні форми (46%), що відображає специфіку досліджуваної водойми; індиференти за відношенням до солоності (72%), індиференти (61%) та алкаліфіли (35%) за відношенням до рН, мешканці стоячо-текучих вод (70%).

5. Ранжування видових та внутрішньовидових таксонів за зонами сапробності показало, що переважна більшість водоростей ставка належить до ІІІ класу якості вод (36%) – «вода задовільної якості». Індекс сапробності, розрахований за чисельністю становить1,931, за біомасою – 1,927 (категорія якості «помірно забруднені води»). 

6.  Кількісні показники розвитку фітопланктону ст. Грабарка впродовж 2012–2015 рр. коливалися в широких межах (біомаса змінювалася від 0,02 до 13,55 г/м3, чисельність від 45 до 61,70 млн. кл/дм3. Середня біомаса упродовж 2012–2014 рр. становила 1,55 0,45 г/м3, чисельність – 4,72 1,86 млн. кл/дм3. Структуроутворюючими відділами у формуванні чисельності і біомаси були Cyanoproкarуota, Euglenophyta та Chlorophyta.

7. У цілому у фітопланктоні ст. Грабарка було виявлено 40 домінантів за чисельністю та біомасою водоростевих клітин, що складає 47,6% видового багатства ставка.

8. Інформаційне різноманіття, розраховане за індексом Шеннона як за чисельністю, так і за біомасою, вказувало на переважання у часовому інтервалі олігодомінування фітопланктону.

9. Аналіз еколого-токсикологічної ситуації ставкової води у різні сезони 2012–2015 рр. показав, що концентрації екологічно-небезпечних речовин переважно не перевищують допустимих.

10. Досліджуваному ставку властива досить висока продуктивність. Інтенсивність фотосинтезу в одиниці об’єму склала 10,38±1,76. Швидкість деструкції в одиниці об’єму води (R) у середньому була в 3,55±1,32 раз нижча швидкості утворення органічної речовини. Переважання продукційних процесів над деструкційними у ставку 5,53±1,61 вказує на автотрофну направленість продукційно-деструкційних процесів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

  1.  Баканов А.И. Количественная оценка доминирования в экологических сообществах // Рукопись деп. в ВИНИТИ 08. 12. 1987,                               № 8593 – В 87, 63 с.
  2.  Баринова С.С., Медведева Л.А., Анисимова О.В. Биоразнообразие   водорослей – индикаторов окружающей среды. – Тель – Авив, 2006. – 500с.
  3.  Боковенко І.І., Шелюк Ю.С. Еколого-географічна характеристика фітопланктону житомирського водосховища // Біологічні дослідження – 2015: Збірник наукових праць. – Житомир: П.П. «Рута»,                        2015. – C.157–159.
  4.  Борисова Е.В., Орлов А.А. Харовые водорости Житомирского Полесья (Украина) / В.В. Борисова, А.А. Орлов // Общие вопросы альгологии.-2009. - С.197-200.
  5.  Бердичівщина постулат у третє тисячоліття / Під ред. М.Ю. Костриці – Житомир, 2001 – 472 с.
  6.  Бердичів древній і вічно молодий / Під ред.. М.Ю. Костриці – Житомир, 2005 – 176с.
  7.  Винберг Г.Г. Первичная продукция водоемов / Г.Г. Винбер. – Минск: Изд-во АН БССР, 1960. – 328 с.
  8.  Герасимюк В.П., Герасимюк Н.В. Сравнительная характеристика видового состава водорослей придунайских озер(Украина) / В.П. Герасимюк, Н.В. Герасимюк // Общие вопросы   альгологии.-2009.-     С.206 -211,213.
  9.  Гидрология и гидрохимия Днепра и его водохранилищ / Денисова А.И., Тимченко В.М., Нахшина Е.П. и др. – Киев: Наук. Думка 1989. – 216с.
  10.   Григоренко Т.В. Природна кормова база та рибопродуктивність   вирощувальних ставів при внесенні пивної дробини. / Т.В. Григоренко/ Рибництво. – 2012. – 20 с.
  11.  Давыдова Н.Н. Диатомовые водоросли – индикаторы природных условий водоемов в голоцене / Н.Н. Давыдова – Л.: Наука, 1985. – 244 с.
  12.   Девяткин В.Г., Митропольская И.В. Встречаемость видов водорослей как показатель биологического разнообразия альгоценозов / В. Г. Девяткин, И.В. Митропольская // Динамика разнообразия гидробионтов во внутренних водоемах России. – Ярославль: Изд-во ЯГТУ, 2002. –       С. 5–22.
  13.   Іщук Р.А., Шелюк Ю.С. Структура та функціонування фітопланктону о. ониськове / Р.А. Іщук, Ю.С. Шелюк // Біологічні дослідження – 2013: Матеріали IV науково-практичної Всеукраїнської конференції молодих учених та студентів. – Житомир: Вид-во ЖДУ ім. Івана Франка, 2013. – C.31–33.
  14.   Каталог растений и животных водоемов бассейна Волги / Под ред. В.Н. Яковлева. – Ярославль: Изд-во ЯГТУ, 2000. – С. 3–133.
  15.   Київська міська програма охорони навколишнього природного середовища / На період 1999 – 2002 роки. – К.: Видавничий дім "KM Academia", 2000. –138 с.
  16.   Клюско В.В., Шелюк Ю.С. Екологічна оцінка стану екосистеми промислового водосховища за біорізноманіттям фітопланктону/ В.В. Клюско, Ю.С. Шелюк // Біологічні дослідження – 2015: Збірник наукових праць. – Житомир: П.П. «Рута», 2015. – C.177–179.
  17.   Клюско В.В., Шелюк Ю.С. Різноманіття фітопланктону малого водосховища на прикладі відсічного (Р. тетерів) / В.В. Клюско, Ю.С. Шелюк // Біологічні дослідження – 2014: Матеріали V науково-практичної Всеукраїнської конференції молодих учених та студентів. – Житомир: Вид-во ЖДУ ім. Івана Франка, 2014. – C.223–225.
  18.   Клюско В.В., Шелюк Ю. С, Сукцесія ітопланктону денишівського водосховища / В.В. Клюско, Ю.С. Шелюк // Біологічні дослідження – 2013: Матеріали  IV науково-практичної Всеукраїнської конференції молодих учених та студентів. – Житомир: Вид-во ЖДУ ім. Івана Франка, 2013. – C.42–43.
  19.   Кожова О.М., Ижболдина Л.А., Бокова И.К. Экология Didimosphenia geminata (Lyngh.) M/ Smidt (Dfcillariophyta) в озере Байкал / О.М. Кожова, Л.А. Ижболдина, И.К. Бокова // Альгология. – 1998. – Т. 8, №2. – С. 132-139.
  20.   Козлов М.Ю., Шелюк Ю.С.  Таксономічний склад фітопланктону малого озера антропогенного походження цегельне (м. Коростень) /М.Ю. Козлов, Ю.С. Шелюк // Біологічні дослідження – 2013: Матеріали IV науково-практичної Всеукраїнської конференції молодих учених та студентів. – Житомир: Вид-во ЖДУ ім. Івана Франка, 2013. – C.41–42.
  21.   Кондратьева Н.В. Развитие альгосозологических исследований в Украине // Альгология. – 2005. – Т. 15, №1. – С.3-13.
  22.   Корнева Л.Г. Фитопланктон Рыбинского водохранилища: состав, особенности распределения, последствия эвтрофирования / Л.Г. Корнева // Современное состояние экосистемы Рыбинского водохранилища. – СПб, 1993. – С. 50–113.
  23.   Кузьмінчук Ю.С. Таксономічна структура фітопланктону водосховищ р. Тетерів/ Ю.С. Кузьмінчук  // Вісн. держ. агроекол. ун-ту. – Житомир, 2005. – Вип. 2 (15). – С. 282–287.
  24.   Кузьмінчук Ю.С. Фітопланктон приток р. Тетерів / Ю.С. Кузьмінчук // Вісн. держ. агроекол. ін-ту. – Житомир, 2005. – Вип. 1 (14). – С. 262–269.
  25.   Кулиневич Т.В., Шелюк Ю.С. Структурно-функціональна характеристика фітопланктону ставка великобраталівський (житомирська обл.) / Т.В. Кулиневич, Ю.С. Шелюк // Біологічні дослідження – 2014: Матеріали V науково-практичної Всеукраїнської конференції молодих учених та студентів. – Житомир: Вид-во ЖДУ ім. Івана Франка, 2014. – C.239–240
  26.   Лакин Г.Ф. Биометрия / Г.Ф. Лакин – М.: Высш. шк., 1980. – 293 с.
  27.   Левківський С.С. Загальна гідробіологія / С.С. Левківський. – К.: Фітосоціоцентр, 2000. – 265 с.
  28.   Липицкая Г.Г. Зигнематальные водорости водоем г.Киева и его окресностей / Г.Г. Липицкая //Общие вопросы альгологии.-2009.-С.176-180,183-184.
  29.   Ляшенко О.А. Сравнительный анализ планктонных альгофлор озер Неро и Плещево / О.А. Ляшенко // Ботан. журн. – 2003. – 88, № 3. – С. 30–37.
  30.   Мазур К.Ю., Шелюк Ю.С. Різноманіття фітопланктону кар’єру морозівського (рівненська область) / К.Ю. Мазур, Ю.С. Шелюк // Біологічні дослідження – 2014: Матеріали V науково-практичної Всеукраїнської конференції молодих учених та студентів. – Житомир: Вид-во ЖДУ ім. Івана Франка, 2014. – C.241–243.
  31.   Майстрова Н.В. Суксеція фітопланктону Канівського водосховища. / Н.В. майстрова // Гідробіологія. – 2003. – 21 с.
  32.   Методи гідроекологічних досліджень поверхневих вод. / за ред. В.Д. Романенка. – К.: ЛОГОС, 2006. – 408 с.
  33.   Минеева Н.М. Эколого-физиологические аспекты формирования первичной продукции планктона водохранилищ Волги: Автореф. дис. … д-ра биол. наук: 03.00.16 / Нижегородский гос. ун-т им. Н.И. Лобачевского. – Нижний Новгород, 2003. – 42 с.
  34.   Некрашевич Ю. І., Шелюк Ю. С. Особливості формування та функціонування штучно створених водних об’єктів м. житомира – озера сонячне та богунського кар’єру /Ю.І. Некрашевич, Ю.С. Шелюк //Біологічні дослідження – 2012: матеріали конференції. – Житомир: Вид-во ЖДК ім. І. Франка, 2012. – С. 159–161.
  35.   Одум Ю.Экология. / Ю Одум. - М.: Мир, 1986. - Т. 1–2.
  36.   Одум Ю. Основы экологии. / Ю. Одум, – М.: Мир, 1975. – 740 с.
  37.   Охапкин А. Г. Видовой состав фитопланктона как показатель условий существования в водотоках разного типа / А. Г. Охапкин // Ботан. журн. – 1998. – 83, № 9. – С. 1–13.
  38.   Охапкин А.Г. Таксономическая структура фитопланктона как показатель стадии сукцессии равнинных водохранилищ / А.Г. Охапкин // Ботан. журн. – 1997. – 82, № 1. – С. 46–54.
  39.   Паламарь-Мордвинцева Г.М., Шиндановина И.П., Белоус Е.П. Видовое и таксономическое разнообразие Desmidiales Шацкого Национального природного парка(Украинское Полесье) / Г.М. Паламарь – Мордвинцева, И.П. Шиндановина, Е.П. Белоус // Морфология, анатомия,                                       цитология. - 2009. - С.83-88.
  40.   Патюк М.С., Шелюк Ю.С. Еколого-географічна характеристика фітопланктону пряжівського ставка (житомирський район) / М.С. Патюк, Ю.С. Шелюк // Біологічні дослідження – 2015: Збірник наукових праць. – Житомир: П.П. «Рута», 2015. – C.196–197.
  41.   Пилипко М. М. Воростеві угрупування планктону кар’єру Селецький ( м. Житомир) / М.М. Пилипко, Ю.С. Шелюк, Л.Ю. Юрик. – Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2011. – 84 с. – (Матеріали науково-практичної конференції для молодих учених та студентів «Біологічні дослідження – 2011).
  42.   Пилипко М. М., Шелюк Ю. С. Різноманіття водоростей планктону піщаних кар’єрів м. житомира / М.М. Пилипко, Ю.С. Шелюк  // Біологічні дослідження – 2012: матеріали конференції. – Житомир: Вид-во ЖДК ім. І. Франка, 2012. – 115–116.
  43.   Пырина И.Л. Кислородный метод определения первичной продукции фитопланктона // Методические вопросы изучения первичной продукции планктона внутренних водоемов. – СПб.: Гидрометеоиздат, 1993. –         С. 10–13.
  44.   Приймаченко А.Д. Фитопланктон и первичная продукция Днепра и днепровских водохранилищ. / А.Д. Приймаченко – К.: Наук. думка,    1981. – 277с.
  45.   Разнообразие водорослей Украины / Под ред. С.П. Вассера, П.М. Царенко // Альгология. – 2000. – 10, № 4. – 309 с.
  46.   Романенко В.Д. Основи гідро екології/ В. Д. Романенко. – К.: Обереги, 2001. – 728 с.
  47.   Семенюк Н.Є. Фітопланктон різнотипних водойм м. Києва. / Н.Є. Семенюк // Гідробіологія. – 2007. – 21 с.
  48.   Строганов Н.С., Бузинова Н.С. Практическое руководство по гидрохимии / Н.С. Строганов, Н.С. Бузинова – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1980. – 196 с.
  49.   Унифицированные методы исследования качества воды // Атлас сапробных организмов. – М.: Наука, 1977. – 227 с.
  50.   Унифицированные методы исследования качества воды // Методы биологического анализа вод. – М.: Наука, 1975. – Ч. III. – 184 с.
  51.   Федоров В.Д. О методах изучения фитопланктона и его активности / В.Д. Федоров – М.: Изд-во МГУ, 1979. – 167 с.
  52.   Шелюк Ю. С. Дисертація «Продукція і таксономічний склад середньої притоки Дніпра» / Ю.С. Шелюк – 185с.
  53.   Шелюк Ю.С. Структура і функціонування фітопланктону водойм антропогенного походження. / Ю.С. Шелюк/ Гідробіологічний журнал. – 2014. – с.16
  54.   Щербак В.И., Семенюк Н.Е., Рудик – Леуская Н.Я. Авваландшафтное и биологическое разнообразия Национального природного парка «Нижнесульский», Украина / Под. ред. В.И.Щербака. – Киев: Фитосоциоцентр, 2014. – 266с
  55.   Щербак В.И. К расчету первичной продукции фитопланктона под 1 м2 / В.И. Щербак // Гидробиологические исследования водоемов юго-западной части СССР. – К.: Наук. думка, 1982. – С. 130–131.
  56.   Щербак В.І. Методи досліджень фітопланктону / В.І. Щербак // Методичні основи гідробіологічних досліджень водних екосистем. – К., 2002. – С. 41–47.
  57.   Щербак В.І., Майсторова Н.В., Мрозова А.О., Семенюк Н.Є. Національний природний парк «Припять – Стохід». Різноманіття альгофлори і гідрохімічна характеристика акваландшафтів / Під. ред. В.І. Щербака. – К.: Фітосоціоцентр, 2011. – 164 с.
  58.   Щербак В.И., Сиренко Л.А., Кузьминчук Ю.С. Особенности развития фитопланктона верхних и нижних бьефов равнинных водохранилищ (на примере р. Тетерев) / В.И. Щербак, Л.А Сиренко, Ю.С. Кузьминчук // Гидробиол. журн. – 2005. – 41, № 6. – С. 44 – 53.
  59.   Щербак В.И. Первичная продукция водорослей Днепра и его водохранилищ // Гидробиол. журн. – 1996. – 32, № 6. – С. 3–15.
  60.   Щербак В. І. Структуро функціональна характеристика дніпровського фітопланктону. / В.І. Щербак // Гідробіологія. -. 2000. – 32 с.
  61.   Щербак В. І. Фітопланктон київської ділянки Канівського водоймища та чинники, що його визначають / В. І. Щербак, Н. В. Майстрова – К.: Ін-т гідробіології, 2001. – 70 с.
  62.   Algae of Ukraine: diversity, nomenclature, taxonomy, ecology and geography. Vol. 1. Cyanoprocaryota, Euglenophyta, Chrysophyta, Xanthophyta, Raphidophyta, Phaeophyta, Dinophyta, Cryptophyta, Glaucocystophyta, and Rhodophyta / Eds. P.M. Tsarenko, S.P. Wasser, E. Nevo. – Ruggell: Ganter Verlag, 2006. – 713 p.
  63.   Algae of Ukraine: diversity, nomenclature, taxonomy, ecology and geography. Vol. 2. Bacillariophyta / Eds. P.M. Tsarenko, S.P. Wasser, E. Nevo. – Ruggell: Ganter Verlag, 2009. – 413 p.
  64.   Alge of Ukraine: diversity, nomenclature, taxonomy, ecology and geography. Vol. 3 Chlorophyta / Eds. P.M. Tsarenko, S.P. Wasser, E. Nevo. – Ruggell: Ganter Verlag, 2011. – 511 p.
  65.   Sladeček V. A quide to limnosaprobical organisms // Sb. Vysoky skoly chem.-technol. v Praze. Technologie vody. – 1963. – Bd. 7, № 2. – S. 543–612.
  66.   Sladeček V. Diatoms as indicators of organic pollution // Acta Hydrochim. Hydrobiol. – 1986. – Vol. 14, № 5. – P. 555–566.
  67.   Sladeček V. System of water qualiti from the biological point of view // Ergebn. der Limnol. – H. 7. Arch. fur Hydrobiol. Beinheft 7. – 1973. – P. 1–218.
  68.   Wilis J.C. The birth and spread of plants // Boissera. – Geneva: Conservatoire et Jardin botaniques de la Ville. 1949. – Vol. 8. – P. 1-561.


ДОДАТКИ

Дадаток А

Таблиця  А

Список видів водоростей планктону ст. Грабарка зібраних за  2012-2015 рр.

CYANOPROKARYOTA

CYANOPHYCEAE

Chroococcales

Gomphosphaeria aponina Kütz.

Microcystis aeruginosa Kütz .

Gloecapsa crepidinum Thur.

HORMOGONIOPHYCEAE

Oscillatoriales

Oscillatoria amphibia Ag.

Oscillatoria geminata Menegh.

Oscillatoria planctonica Wolosz.  

Nostocales

Anabaena flos-aguae (Lyngb.) Breb.

Aphanizomenon flosaguae (L.) Ralfs   

EUGLENOPHYTA

EUGLENOPHYCEAE

Euglenales

Euglena spathirhyncha Skuja. 

Euglena sp.

Lepocinclis ovum (Ehrenb.) Lemmerm

Phacus angustus var. pleuronects Pochm.

Phacus hispidulus f. glabarus Deflandre

Trachelomonas hispida(Perty) F.F. Stein

Trachelomonas hispida var. coronata Lemmerm

Trachelomonas rotunda Svirenko

Trachelomonas volvocina Ehr.

Trachelomonas volvocina var. derephora Conrad.

CHRYSOPHYTA

CHRYSOPHYCEAE

Cromulinales

Chromulina Rossanofii Buetschli

Chrysococcus rufescens G.A.Klebs

Kephyrion ovum Pascher.

Ochromonadales

Dinobryon sociale var.sociale Ehrenb.

Pseudokephyrion latum N.G.G.Schmid  

Pseudokephyrion ovum N.G.G.Schmid

XANTHOPHYTA

XANTHOPHYCEAE

Mischococcales

Goniochloris fallax Fott

BACILLARIOPHYTA

COSCINODISCOPHYCEAE

Thalassiosirales

Stephanodiscus Hantzschii Grun. in Cl. et Grun.

Cyclotella meneghiniana Kütz.

Cyclotella stelligera Thw.

Aulacoseirales

Aulacoseira alpigena Kütz .

FRAGILLARIOPHYCEAE

Fragilariales

Synedra acus Küts.

Synedra famelica Küts.

Synedra fasciculata (Ag.) Kütz.

Meridion circulare (Grev.) C.Agardh

BACILLARIOPHYCEAE

Cymbellales

Cymbella tumidula Grunow

Achnanthales

Achnanthes conspicua Mayer

Cocconeis placentula Ehr.

Rossithidium linearis (W.Sm.) Grunow

Bacillariales

Ninzchia gracilis Hantzsch

Ninzchia kuetzingiana Hantzsch

DINOPHYTA

DINOPHYCEAE

Peridiniales

Glenodinium Elpatiewskyi (Ostenf) Bourr.

Glenodinium oculatum (F. Stein) Bourr.

Peridiniopsis balticum (Levander) Bourr.

Peridiniopsis quadridens (F. Stein) Bourr.

Peridinium aciculiferum Lemm.

Peridinium cinctum (O. Müll.) Ehr.  

CHRYPTOPHYTA

CRYPTOPHYCEAE

Chryptomonadales

Cryptomonas pseudolobata H.Ettl.

CHLOROPHYTA

ULVOPHYCEAE

Ulotrichales

Elakatotrix acuta Pasch.

CHLOROPHYCEAE

Chlamydomonadales

Chlamydomomas globosa Snow

Chlamydomonas monadina Stein

Chlamydomonas monadina var. charkowiensis Korsch.

Chlamydomonas parallelistriata  Korsch.

Chlamydomonas reinchardti Dang.

Chloromonas reticulata Gorozh.

Phacotus coccifer Korsch.

Phacotus subglobosus Korsch.

Pteromonas armata  Korsch.

Sphaeropleales

Pseudopediastrum boryanum  (Turp.) Menegh.

Schroederia setigera Lemmerm

Stauridium tetras (Ehrenberg)

Tetraedron minimum (A. Br.) Hansg.

Tetraedron triangulare Korschikov

Monoraphidium arcuatum Korschikov

Monoraphidium irregulare Korschikov

Monoraphidium minutum Korschikov

Raphidocelis contorta (Schmidle) Bohlin

Acutodesmus acuminatus (Lagerh)

Acutodesmus obliquus (Turpin) Kütz.

Coelastrum astroideum (Nageli)

Coelastrum microporum (Nageli)

Coelastrum spaericum (Nageli)

Crucigenia tetrapedia (Kirchn)

Desmodesmus armatua  (Chod) Hegew.

Pseudodidymocystis planctonica Korschikov

Scenedesmus curvatus (Bohlin)

TREBOUXIOPHYCEAE

Chlorellales

Actinastrum Hantzschi Lagerh

Dictyosphaerium subsolitarium  Korschikov

Micractinium quadrisetum (Lemmerm) G.M.Sm.

Crucigeniella irregularis (Wille)

Crucigeniella rectangularis Korsch.

Lagerheimia quadriseta (Lemmerm) G.M.Sm.

Nephrochlamys rostrata Korschikov

Oocystis submarina Lagerh

Oocystis solitaria Wittr. et.  Nordst.

Streptophyta

ZYGNEMATOPHYCEAE

Desmidiallis

Closterium acutum(Lyngb.) Breb. var. varibaile (Lemm.) Krieg.

Додаток Б

Рис. Б-1. Сезонна динаміка біомаси фітопланктону ст. Грабарка (за результатами досліджень 2012–2015 рр.)

Рис. Б-2. Рис. 3.10. Сезонна динаміка чисельності фітопланктону ст. Грабарка (за результатами досліджень 2012–2015 рр.)

Додаток В

Рис. В-1. Структуроутворюючі відділи за чисельністю

Рис. В-2. Структуроутворюючі види за біомасою

Додаток Г

Таблиця  Г. 1

Таксономічний склад домінуючого комплексу ст. Грабарка за чисельністю водоростевих клітин

Весна

Літо

Осінь

Зима

CYANOPROKARYOTA

Gomphosphaeria aponina Kutz.

+

Gloecapsa crepidinum Thur.

+

Oscillatoria amphibia Ag.

+

+

Oscillatoria geminata Menegh.

+

+

Oscillatoria planctonica Wolosz.  

+

+

Anabaena flos-aguae (Lyngb.) Breb.

+

+

Aphanizomenon flosaguae (L.) Ralfs   

+

+

EUGLENOPHYTA

Euglena spathirhyncha Skuja. 

+

Trachelomonas hispida(Perty) F.F. Stein

+

Trachelomonas volvocina Ehr.

+

+

+

+

Trachelomonas volvocina var. derephora Conrad.

+

BACILLARIOPHYTA

Cyclotella meneghiniana Kütz.

+

Cyclotella stelligera Thw.

+

Aulacoseira alpigena Kutz.

+

Synedra acus Küts.

+

Synedra famelica Küts.

+

+

DINOPHYTA

Peridiniopsis quadridens (F. Stein) Bourr.

+

Peridinium aciculiferum Lemm.

+

Peridinium cinctum (O. Müll.) Ehr.  

+

Продовж. табл. Г. 1

CHLOROPHYTA

Chlamydomomas globosa Snow

+

+

+

+

Chlamydomonas reinchardti Dang.

+

+

Chloromonas reticulata Gorozh.

+

+

Phacotus coccifer Korsch.

+

+

Acutodesmus acuminatus (Lagerh)

+

Coelastrum microporum (Nageli)

+

Coelastrum spaericum (Nageli)

+

Crucigenia tetrapedia (Kirchn)

+

+

Desmodesmus armatua  (Chod) Hegew.

+

Crucigeniella irregularis (Wille)

+

Crucigeniella rectangularis Korsch.

+

Oocystis solitaria Wittr. et.  Nordst.

+

Таблиця  Г. 2

Таксономічний склад домінуючого комплексу ст. Грабарка за біомасою фітопланктону

Весна

Літо

Осінь

Зима

CYANOPROKARYOTA

Gomphosphaeria aponina Kutz.

+

Oscillatoria amphibia Ag.

+

+

Oscillatoria geminata Menegh.

+

Anabaena flos-aguae (Lyngb.) Breb.

+

+

Aphanizomenon flosaguae (L.) Ralfs   

+

+

EUGLENOPHYTA

Lepocinclis ovum (Ehrenb.) Lemmerm

+

Trachelomonas hispida(Perty) F.F. Stein

+

Trachelomonas hispida var. Coronata Lemmerm

+

+

Trachelomonas volvocina Ehr.

+

+

+

+

.Trachelomonas volvocina var. derephora Conrad.

+

+

+

BACILLARIOPHYTA

Stephanodiscus Hantzschii Grun. in Cl. et Grun.

+

Cyclotella stelligera Thw.

+

+

Synedra acus Küts.

+

+

DINOPHYTA

Glenodinium Elpatiewskyi (Ostenf) Bourr.

+

Peridiniopsis quadridens (F. Stein) Bourr.

+

Peridinium aciculiferum Lemm.

+

+

Peridinium cinctum (O. Müll.) Ehr.  

+

+

+

CHLOROPHYTA

Chlamydomomas globosa Snow

+

+

+

+

Chlamydomonas monadina var. charkowiensis Korsch.

+

Chlamydomonas reinchardti Dang.

+

Продовж. табл. Г. 2

Phacotus coccifer Korsch.

+

+

+

Monoraphidium arcuatum Korschikov

+

Coelastrum astroideum (Nageli)

+

Coelastrum microporum (Nageli)

+

Coelastrum spaericum (Nageli)

+

Scenedesmus curvatus (Bohlin)

+

Micractinium quadrisetum (Lemmerm) G.M.Sm.

+

Crucigeniella rectangularis Korsch.

+


Резюме

За час досліджень у планктоні ставка Грабарка виявлено 84 види водоростей, представлених 90 внутрішньовидовими таксонами, включно з тими, що містять номенклатурний тип виду з 9 відділів.

Уперше для Українського Полісся у ставку ідентифіковано 9 видів водоростей. Наведено частоту трапляння, еколого-географічну характеристику та кількісні показники планктонних водоростей ставка Грабарка. Створена електронна база даних за структурно-функціональними показниками розвитку водоростевих угруповань планктону ставка Грабарка у форматі Microsoft Excel 2007 за період з 2012 по 2015 рр, що є суттєвим доповненням до флори Українського Полісся.

Ключові слова: фітопланктон, Грабарка, чисельність, біомаса, індекс Шенонна, індекс сапробності, внутрішньовидовий таксон, ядро альгофлори, частота трапляння.

Резюме

За время исследований в планктоне пруда Грабарка обнаружено 84 вида водорослей, представленных 90 внутривидовыми таксонами, включая те, что содержат номенклатурный тип вида с 9 отделов.

Впервые для Украинского Полесья в пруду идентифицировано 9 видов водорослей. Приведена частота встречаемости, эколого-географическая характеристика и количественные показатели планктонных водорослей пруда Грабарка. Создана электронная база данных по структурно-функциональным показателям развития водорослевых группировок планктона ставка Грабарка в формате Microsoft Excel 2007 за период с 2012 по 2015 гг, что является существенным дополнением к флоре Украинского Полесья.

Ключевые слова: фитопланктон, Грабарка, численность, биомасса, индекс Шенонна, индекс сапробности, внутривидовой таксон, ядро ​​альгофлоры, частота встречаемости.

Summary

During research in plankton rate Grabarka found 84 kinds of algaes represented 90 intraspecific sippes, including with those which contain the top-level type kinds of the 9 departments. 

For the first time for Ukrainian Polesie is identified nine kinds of algaes . The occurrence, the ecological-geographic characteristics and numerical indicators of plankton  algae in the rate  Grabarka are givven. An electronic database for structural and functional parameters of algal plankton communities of the rate Grabarka  happened in Microsoft Excel 2007 for the period from 2012 to 2015 years, which is an essential addition to the flora of Ukrainian Polesie.

Keywords: phytoplankton, Grabarka, quantity,  biomass, index Shenonn, saprobic index, intraspecific sippes , core algal flora, the frequency of occurrence.

 


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

29577. Коммерческая и социальная реклама в СМК 15.24 KB
  Функции выполняемые социальной и коммерческой рекламы посредством СМК: 1. Коммерческая реклама: В соответствие с современным подходом к изучению рекламы коммерческая реклама входит в комплекс маркетинговых коммуникаций в который помимо рекламы входят такие инструменты как стимулирование сбыта PR пропаганда и личные продажи. Социальная реклама вид некоммерческой рекламы направленной на изменение моделей общественного поведения и привлечения внимания к проблемам социума. В 1993 году был образован негосударственный Рекламный Совет в...
29578. Состояние медиарынка в кризисный и поскризисный период, тенденции дальнейшего развития 24.52 KB
  Те компании которые выжили в это время оказались в очень неплохой ситуации. Как отмечают специалисты основным принципом коммуникаций в кризисной ситуации – не замалчивать события говорить все и как можно скорее. Однако на ранних стадиях кризисной ситуации не следует говорить вещей которых вы не знаете или в которых вы не уверены не следует включаться в догадки поскольку вы можете оказаться не правы. Американские специалисты предлагают учитывать следующие позиции в подобной ситуации [10 с.
29579. Телевидение XXI века: соотношение социальных, политических и коммерческих функций 13.23 KB
  Степень этой вовлеченности и мера воздействия ТВ на аудиторию в плоскости выполнения этой функции зависят от той системы в которой действует данное телевизионное СМИ. Особенно сильно подобное отношение к СМИ вообще и к ТВ в частности у населения постсоветских государств. Люди ждут реакции властей на критические выступления касающиеся тех или иных явлений жизни по инерции доставшейся от советской системы в то время как СМИ – лишь способ донести информацию об этих явлениях до своей аудитории. Дальнейшее зависит уже не от СМИ выпадающего из...
29580. Интернет: история, возможности и прогнозы 16.93 KB
  Интернет: история возможности и прогнозы. Исторически интернет произошел от американской сети RPNET которая разрабатывалась как децентрализованное средство обмена информацией в случае ядерного удара. Прототип интернета RPNET в 1969 соединил сеть американских научно исследовательских университетов. Следующим значительным скачком в развитии интернета стал концепт всемирной паутины выдвинутый в 1989 Тимом БернсЛи идея создания универсального языка HTML Аштэмэйли протокола связи HTTPАштэтэпэ что позволило сделать интернет таким каким он...
29581. Информационное общество: основные характеристики, тенденции развития. Дискуссии в отношении позитивных изменений и негативных последствий всеобщей информатизации и глобализации мирового пространства 16.15 KB
  Информационное общество – ступень в развитии современной цивилизации характеризующаяся увеличением роли информации и знаний в жизни общества; возрастанием доли инфокоммуникаций информационных продуктов и информационных услуг в валовом внутреннем продукте ВВП; созданием глобального информационного пространства обеспечивающего эффективное информационное взаимодействие людей их доступ к мировым информационным ресурсам и удовлетворение их социальных и личностных потребностей в информационных продуктах и услугах. Основные характеристики:...
29582. Массовое сознание 12.93 KB
  На общественное мнение влияют мнения людей признаваемых обществом авторитетными и компетентными личный опыт людей В формировании общественного мнения выделяются: субъект воздействия – элитные группы стремящиеся к достижению или удержанию власти заказчики и исполнители государство аналитики журналисты и т.; объект воздействия – массовое сознание изменение которого является целью субъекта; инструмент воздействия – СМИ как массмедиа так и институты социализации культура и т. Формы и способы влияния общественного мнения на личность...
29583. Массовое сознание: Субъективистский и объективистский подходы 14.37 KB
  Массовое сознание включает в себя понятие массы: МассаОртега и Гаса это суждение некомпетентных низкое качество современной цивилизации; Масса Юнгер механизное общество в котором человек является придатком машины; Масса Зиммель Вебер Манхейм – это бюрократическое общество которое отличается широко расчленненой организацией в которой принятие решений допускается на высших этапах иерархии; МассаЛенин – совокупность трудящихся наименее организованных и просвещенных. МассаШарков это шаблонное Например когда в деревнях все...
29584. Стратегия и тактика планирования рекламной кампании 16.33 KB
  Стратегия и тактика планирования рекламной кампании. Планирование рекламной кампании это процесс в котором принимают участие все структурные подразделения рекламного агентства и маркетинговый отдел рекламодателя. Результат этого процесса составление плана рекламной кампании на определенный период. Главная задача планирования рекламной кампании определить как будет доноситься рекламное послание до потребителя: в какой форме с помощью каких средств массовой информации и в рамках какого бюджета.
29585. Основные понятия в медиапланировании (рейтинг, доля, HUT, PUT, PUR). Их расчет и соотношение в планировании рекламных кампаний 33.55 KB
  Home Using TV одним из базовых показателей в медиапланировании является число людей или домохозяйств в которых смотрят телевизор. Этот показатель описывает количество людей или домохозяйств использующих ТВ на определенный момент времени Иными словами это процент индивидуумов или домохозяйств использующих телевизор в данное время дня. Показатель HUT не включает людей смотрящих телевизор вне дома например в магазинах аэропортах отелях и т. То есть рекламное сообщение смогут увидеть те люди которые по крайней мере в данный момент...